Постанова

від 01.11.2012 по справі 5023/2265/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа № 5023/2265/12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В., суддів:Ходаківської І.П., Яценко О.В., розглянула касаційну скаргу прокуратури Харківської області (далі - Прокуратура) на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.12 у справі 5023/2265/12 господарського судуХарківської області за позовомХарківської міжрайонної природоохоронної прокуратури (далі -Природоохоронна прокуратура) в інтересах держави в особіДержавної екологічної інспекції в Харківській області (далі - Інспекція) та Харківської міської ради (далі -Міськрада) доприватної виробничо-комерційної фірми "Лана" (далі - Фірма) провизнання неправомірними дій та усунення перешкод.

В засіданні взяли участь представники :

- Прокуратури:Прокуратури: Рудак О.В. (посв. № 000355); - Інспекції:не з'явилися; - Міськради:не з'явилися; - Фірми:не з'явилися.

Ухвалою від 18.10.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга прокуратури Харківської області № 05/1-1258 вих. 12 від 21.09.12 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 01.11.12.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 01.11.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 01.11.12 представники Інспекції, Міськради та Фірми не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 01.11.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представника Прокуратури.

У зв'язку з завантаженістю судді Данилової Т.Б. розпорядженням від 31.10.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Ходаківська І.П., Яценко О.В.

Про вказані обставини присутнього представника повідомлено на початку судового засідання 01.11.12. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.11.12 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 02.07.12 господарського суду Харківської області (суддя -Погорелова О.В.) позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Фірми в частині недопущення Інспекції, з метою виконання рішення заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області № 10/01-5 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності Фірми, для проведення опломбування технологічного обладнання промислового майданчика № 2, м.Харків вул.Павла Лебедєва, 59.

Фірму зобов'язано виконати вимоги рішення Інспекції про тимчасову заборону (зупинення) діяльності від 23.02.12 № 10/01-5, тобто тимчасово заборонено (зупинено) виробничу діяльність Фірми по вул.Павла Лебедєва, 59 у м.Харкові, а також допустити державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Інспекції на територію для проведення опломбування технологічного обладнання промислового майданчика № 2, м.Харків вул.Павла Лебедєва, 59.

Рішення мотивовано тим, що оскільки у Фірми відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, Інспекцією в порядку п. 6.14 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, було винесено рішення про тимчасову заборону (зупинення) діяльності Фірми, а тому її дії щодо чинення перешкод по виконанню такого рішення, є неправомірними.

Постановою від 22.08.12 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Тихий П.В., суддів -Потапенко В.І., Россолов В.В.) апеляційну скаргу Фірми задоволено частково.

Рішення від 02.07.12 господарського суду Харківської області скасовано.

Прийнято нове рішення, яким:

- в позові прокурора в інтересах держави в особі Міськради відмовлено повністю;

- в позові прокурора в інтересах держави в особі Інспекції відмовлено повністю.

Постанову мотивовано тим, що вимога про зобов'язання виконати рішення не є зобов'язанням виконати обов'язок в натурі, оскільки не має під собою договірного підґрунтя, а виникає з акту органу державної влади. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що при зверненні з позовом у даній справі Прокуратурою було обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, що не відповідає способам, визначеним ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

\

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Прокуратура звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову від 22.08.12 Харківського апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.ст. 20, 67 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища",

ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 167, 238, 239, 246 Господарського кодексу України, ст.ст. 104, 111 10 Господарського процесуального кодексу України.

Від Інспекції надійшов відзив на касаційну скаргу Прокуратури, в якому Інспекція просить задовольнити касаційну скаргу, постанову від 22.08.12 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 02.07.12 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Також відзив на касаційну скаргу Прокуратури надійшов від Міськради, в якому вона просить задовольнити касаційну скаргу, постанову від 22.08.12 Харківського апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Прокуратурою в порядку нагляду за додержанням прав і свобод громадян та інтересів держави проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства посадовими особами Фірми.

Інспекція залучалася в якості фахівця (спеціаліста) до прокурорської перевірки, на підставі листа від 14.12.11 № 07/4-452 вих11.

На підставі викладеного та за наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства, Інспекцією була складена довідка щодо перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства Фірмою (проммайданчик № 2, м. Харків, вул. Павла Лебедєва, 59), яка листом від 30.12.11 за № 6971/01-21/10-23 була надіслана на адресу Прокуратури.

Згідно даної довідки встановлено, що для обігріву приміщень та сушки деревини Фірмою встановлені котли утилізатори КУВСТ-07, які використовують відходи деревини, також на деревині працює піч, встановлена в прийомі замовлень та сауні.

Матеріалами справи підтверджено, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведена в 2006 році ТОВ НВП "Екосфера". Звіт по інвентаризації зареєстрований в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Харківській області 10.02.07 за № 2728. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів на території проммайданчика, здійснюються на підставі дозволу на викиди від 29.02.08 № 6310136300-42, термін дії -до 01.03.13.

Під час участі Інспекції в прокурорській перевірці, відділом інструментально-лабораторного контролю Інспекції здійснено відбір проб на 5-ти джерелах викидів.

За даними лабораторних досліджень виявлено перевищення дозволених обсягів викидів на джерелі № 16 (піч побутова металева) по вуглецю оксиду у 11,9 рази, азоту оксидах у 1,6 рази.

Згідно актів відбору проб викидів стаціонарних джерел від 16.12.11, під час відбору проб був присутній представник підприємства - ОСОБА_5, про що свідчить його особистий підпис.

На підставі викладеного та враховуючи вимоги п. 7 ст. 4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", Інспекцією було надіслано подання до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 24.01.12 № 253/01-21/04-22 про анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 29.02.08 № 6310136300-42.

Розглянувши дане подання, Управління наказом від 08.02.12 № 15 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 29.02.08 № 6310136300-42 анулювало.

На підставі викладеного та враховуючи відсутність у Фірми дозволу на викиди забруднюючих речовини в атмосферне повітря, Інспекцією було винесено рішення від 23.02.12 № 10/01-5 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності, яке було надіслано листом на адресу Фірми.

Також, керуючись п.п. 3.1, 4.1 Положення "Про порядок опломбування або опечатування підприємств, окремих їх цехів (дільниць) і одиниць обладнання у разі обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів", затвердженого наказом Мінприроди України від 15.09.04 № 353, було винесено розпорядження щодо проведення опломбування (опечатування) технологічного обладнання проммайданчика № 2.

Але при приїзді до ПВКФ "Лана" для опломбування державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області було не допущено на територію підприємства, що підтверджено Актом про недопущення на об'єкт для проведення опломбування від 05.03.12.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення спору у даній справі є порушення Фірмою законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підстави відповідальності за ці порушення визначені ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Отже, в даному випадку склалися цивільно-правові відносини і має місце спір про право, вирішення якого має здійснюватись в силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 12 Господарського процесуального кодексу України .

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.11 № 429 "Про затвердження Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, державна екологічна інспекція в областях, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Повноваження інспекції в областях поширюються на територію відповідної області.

Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: здійснення комплексного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в республіці, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі; державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання під час здійснення ними господарської діяльності, Інспекція здійснює на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08 № 464 "Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства".

Згідно ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Разом з тим, ст. 8 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Водночас, ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів прокурор має право, зокрема вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих та позавідомчих експертиз.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно приписів ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

В силу вимог ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ст. 11 даного Закону, для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

За поданням територіальних органів спеціально уповноваженого, центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням територіальних органів спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та з питань охорони здоров'я органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, цю обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: не перевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; не перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4.27 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08 № 464 "Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства", у разі необхідності видачі, зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об'єктів рослинного і тваринного світу, а також встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища відповідний орган Мінприроди, вносить подання про це до Мінприроди чи відповідного територіального органу Мінприроди.

Згідно Постанови Верховної Ради України "Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 29.10.92 № 2751-XII, рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своє компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6.14 Положення, Інспекція має право приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів) що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

Отже, визначення конкретного предмету спору є правом суб'єкта звернення до суду, а суд має надати повний та об'єктивний правовий аналіз відповідним обставинам, виходячи з чого вирішити спір по суті, однак в даному випадку вказаного судами враховано не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не надали правової оцінки доказам в сукупності, відповідності їх чинному законодавству, не повно врахували зазначені правові положення в контексті спірних правовідносин, та належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги те, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Прокуратури Харківської області № 05/1-1258 вих. 12 від 21.09.12 задовольнити частково.

Рішення від 02.07.12 господарського суду Харківської області та постанову від 22.08.12 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 5023/2265/12 господарського суду Харківської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков судді:І.Ходаківська О.Яценко