Постанова

від 27.11.2012 по справі 5011-47/7626-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа№ 5011-47/7626-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.11.2012 року по справі № 5011-47/7626-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 28.09.2012 року) по справі № 5011-47/7626-2012 (суддя -Станик С.Р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство

«Пульс», м. Київ

про стягнення 267 497,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д», м. Київ, звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Пульс», м. Київ, в якому просить стягнути з відповідача 267 497,00 грн. вартості безпідставно набутого майна та судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д», м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги те, що відповідачем безпідставно набуто будівельні матеріали, витрачені позивачем під час ремонту будівлі.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011 47/7626-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року по справі № 5011-47/7626-2011 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д», м. Київ, до провадження і призначено розгляд на 27.11.2012 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Пульс», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д», м. Київ, - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року по справі № 5011-47/7626-2012 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2007 року актами оцінки та приймання-передачі (а.с. 5-6) які підписано учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д» ОСОБА_6. та ОСОБА_7 було внесено до статутного капіталу вказаного товариства нежитлову будівлю по АДРЕСА_1

Тож позивач, на підставі рішення господарського суду Київської області від 31.20.2008 року, вважаючи себе власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, здійснив в ній у 2010 році ремонт, вартість якого складає 267 497,00 грн., що підтверджується висновком суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 від 24.10.2011 року, в якому зазначено про те, що здійснені поліпшення неможливо відокремити від вказаного нерухомого майна без завдання йому шкоди (а.с. 9-11).

Крім того, рішенням господарського суду Сумської області від 19.10.2010 року у справі № 2/109-10 визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д» право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 938,1 м2, що складається кімнат № 4-1, № 4-2, № 4-3, № 4-4, № 4-5, № 4-6, № 4-7, № 4-8, № 4-9, № 4-10, № 5-1, № 5-2, № 5-3, № 5-4, № 6-1, № 7-1, № 7-2, № 7-3, № 7-4, № 7-5, № 7-6, № 7-7, № 7-8, № 7-9, № 7-10, № 8-1, № 8-2, № 9-1, № 9-2, № 9-3, № 9-4, № 9-5, № 9-6, № 9-7, № 9-8, № 9-9 та кімнат у підвалі № 1-1, № 1-2, № 3-1, № 3-2.

Однак, зазначене рішення суду скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду № 2/109-10 від 17.01.2011 року та прийнято нове яким відмовлено ТОВ «Фенікс-Д» у задоволенні його позову про визнання права власності на будівлю по АДРЕСА_1. (110-116)

З огляду на зазначене позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, оскільки ним було здійснено ремонт у приміщенні яке йому не належить на праві власності, що вбачається з довідки комунального підприємства «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» № 197 від 14.03.2012 року зазначене приміщення 23.07.1998 року було зареєстровано за малим підприємством «Пульс» на підставі договору купівлі-продажу між двома юридичними особами від 10.06.1998 року та акту передачі від 10.06.1998 року (а.с. 17, 117).

Крім того, в довідці також зазначено, що 23.12.2005 року була проведена реєстрація права власності на дану будівлю в цілому за товариством з обмеженою відповідальністю «Пульс» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане виконкомом Роменської міської ради від 23.12.2005 року.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відшкодуванню підлягають тільки необхідні витрати на утримання безпідставно набутого майна. Якщо набувач поніс витрати на поліпшення майна (речі), і ці поліпшення можуть бути відокремлені без пошкодження майна, то він може залишити це поліпшення собі. Якщо ж поліпшення не може бути відокремлено від речі, набувач відповідно до ст. 390 ЦК України може вимагати відшкодування його вартості, але не більше розміру вартості речі, за умови що набувач є добросовісним.

В даному випадку поліпшення майна не є необхідними витратами.

А рішенням господарського суду Сумської області від 20.03.2012 року у справі № 5021/2380/2011 встановлено, що ТОВ «Фенікс-Д» не є добросовісним набувачем, а тому права на відшкодування витрат, понесених на поліпшення майна немає.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 319 ЦК України).

Як вбачається з вище вказаного рішення господарського суду Сумської області та довідки КП «Роменське МБТІ», що саме відповідач є власником спірного приміщення, тож внесення його до статутного фонду ТОВ «Фенікс-Д» його членами, які не мали правовстановлюючих документів на вказане майно, суперечить вимогам чинного законодавства України та впливає на права та обов'язати відповідача.

Щодо повернення безпідставно набутого майна, то колегія суддів зазначає наступне.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна, однак позивачем, крім висновку суб'єкта оціночної діяльності, ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не надано та не доведено те, що на даний час є неможливим повернення в натурі потерпілому, тобто позивачу, безпідставно набутого майна.

Тож колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно дослідив всі надані документи та встановив факти щодо відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 267 497,00 грн. на підставі ст. 1213 Цивільного кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у справі № 5011-47/7626-2012 - слід залишити без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у справі № 5011-47/7626-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року у справі № 5011-47/7626-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-47/7626-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.