Постанова

від 13.02.2013 по справі 5011-47/7626-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 5011-47/7626-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М., Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Д" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. у справі№5011-47/7626-2012 Господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Д" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" провідшкодування вартості безпідставно набутого майна

за участю представників

- позивача:Цюпка О.В. (довіреність від 02.07.2012р.) - відповідача:Бойчук Н.П. (довіреність від 19.12.2012р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Д" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" (далі - відповідач) 267497,00 грн. вартості безпідставно набутого майна. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримавши від учасників свого товариства у статутний капітал нежитлову будівлю та за цих обставин вважаючи себе її власником, виконав її ремонт, однак оскільки судовим рішенням у іншій справі йому було відмовлено у позові про визнання права власності на цю будівлю і ця будівля належить відповідачу на праві власності, просить вартість невід'ємних поліпшень відшкодувати за рахунок відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2012р. (суддя Станік С.Р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л. судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно встановлено всі обставини справи, а судові рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач вважаючи себе власником нежитлової будівлі по вул. Соборній 6 в м. Ромни Сумської обл. у зв'язку з тим, що 21.03.2007р. актами оцінки та приймання-передачі, які підписано учасниками позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_9, було внесено до статутного капіталу позивача цю нежитлову будівлю, та враховуючи, що рішенням Господарського суду Сумської області від 19.10.2010р. у справі №2/109-10, яке в подальшому було скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2011р. та прийнято нове, яким відмовлено позивачу у задоволенні його позову про визнання права власності на вказану будівлю, за позивачем спершу було визнано право власності на вказане нерухоме майно, у 2010 році ним здійснено ремонт приміщень у спірній нежитловій будівлі. Здійснення ремонту підтверджено договором з ПП "Екоінбуд" від 11.01.2010р., яке виконувало ремонтні роботи, актами приймання виконаних робіт за вересень і жовтень 2010 року за цим договором та висновками суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 від 24.10.2011р. Згідно вказаних висновків вартість невідокремлювальних поліпшень нежитлових приміщень спірної будівлі склала загалом 267497,00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача за даним позовом.

Судами також встановлено, що згідно довідки комунального підприємства "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" №197 від 14.03.2012р. зазначене приміщення 23.07.1998р. було зареєстровано за Малим підприємством "Пульс" на підставі договору купівлі-продажу між двома юридичними особами від 10.06.1998р. та акту передачі від 10.06.1998р. В довідці також зазначено, що 23.12.2005р. була проведена реєстрація права власності на дану будівлю в цілому за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пульс" - відповідачем на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Роменської міської ради від 23.12.2005р.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що позивачем на момент вирішення спору не доведено належними та допустимими доказами те, що на даний час є неможливим повернення в натурі потерпілому безпідставно набутого майна, як і не подано доказів його вартості станом на момент розгляду справи.

Між тим, з такими висновками судів попередній інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, для вирішення спору про повернення безпідставно набутого майна слід встановити наявність трьох обставин: набуття майна відповідачем, набуття майна за рахунок позивача, відсутність правової підстави для такого набуття. Поведінка ж осіб, за наслідками якої і сталось таке набуття, значення для повернення набутого не має.

При цьому під набуттям майна розуміється, зокрема, збільшення вартості належного відповідачу майна.

Витрати позивача на збільшення вартості майна відповідача в даному випадку є його витратами на здійснення ремонту нежилого приміщення.

Згідно встановлених судами обставин справи набуття відповідачем майна сталось без відповідної правової підстави.

Відтак, в даному випадку наявні всі три підстави для обов'язку відповідача повернути безпідставно набуте майно.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що висновками суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 від 24.10.2011р. підтверджується неможливість відокремити від нерухомого майна відповідача здійснені поліпшення без завдання йому шкоди.

Також, як вказувалось вище, судами встановлено, що здійснення ремонту підтверджено договором з ПП "Екоінбуд" від 11.01.2010р., актами приймання виконаних робіт за вересень і жовтень 2010 року за цим договором, а висновками суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 від 24.10.2011р. визначена вартість невідокремлювальних поліпшень нежитлових приміщень спірної будівлі, яка склала загалом 267497,00 грн.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що вказаний висновок суб'єкта оціночної діяльності є неналежним доказом відповідно до приписів статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що доказом є висновок судового експерта, який оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, керуючись законом.

Між тим, згідно статті 36 вказаного кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частиною п'ятою статті 42 наведеного кодексу визначено, що навіть висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно встановлених судами обставин справи не вбачається, що відповідач заперечував щодо факту проведення ремонту та визначеної суб'єктом оціночної діяльності вартості поліпшень належного йому майна.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що статтею 38 Господарського процесуального кодексу України як суду першої інстанції, так і апеляційної, з урахуванням положень статті 101 цього кодексу, не надано повноважень на витребування доказів, якщо про це не подано клопотання, відтак, відповідно до вимог статті 33 зазначеного кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому положення статті 4 2 наведеного кодексу зобов'язують здійснювати правосуддя на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а приписи статті 4 3 цього кодексу покладають на суд обов'язок здійснювати судочинство на засадах змагальності.

Відтак, з урахуванням наведених положень, оскільки позивач доводив вартість невідокремлювальних поліпшень, а відповідач не спростував цих обставин іншими доказами, клопотань про їх витребування не подавав, висновки місцевого господарського суду про неналежність такого доказу як висновок суб'єкта оціночної діяльності, не ґрунтується на приписах статті 36 вказаного кодексу, та наведених нормах права, і розгляд справи мав здійснюватися за наявними у справі доказами.

Оскільки не вбачається, що суди припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та враховуючи що суди надали невірну юридичну оцінку обставинам справи, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення, прийняти нове.

Згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача відлягають відшкодуванню судові витрати, понесені під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.2, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Д" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012р. у справі №5011-47/7626-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Д" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Д" 267497 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Д" 10699 (десять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 88 коп. витрат на сплату судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.

Наказ підлягає видачі Господарським судом міста Києва

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський