Постанова

від 27.11.2012 по справі 5011-34/209-2012-22/362-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа№ 5011-34/209-2012-22/362-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.11.2012 року по справі № 5011-34/209-2012-22/362-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Согдіана», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 02.10.2012 року) по справі № 5011-34/209-2012-22/362-2012 (суддя -Самсін Р.І.)

за позовом приватного підприємства «Согдіана», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», м. Київ

третя особа 1. Відділ державної виконавчої служби Святошинського

районного управління юстиції у місті Києві, м. Київ

2. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_3, м. Київ

3. ОСОБА_4, м. Київ

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Согдіана» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», у якому просить визнати таким, що не підлягає виконавчий напис від 18.08.2010 року, вчинений на Договорі іпотеки від 13.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 8156, за яким звернуто стягнення на нерухоме майно - нежиле приміщення № 1-Б (один - "Б"), загальною площею 268, 90 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект 50-річчя Жовтня, яке згідно з рішенням Київської міської Ради № 932/1593 від 26.06.2007р. перейменовано на проспект Леся Курбаса, що належить на праві власності приватному підприємству «СОГДІАНА» (04209, м. Київ, вул. Мате Залка, буд. № 2/12. кв. 254, код. ЄДРПОУ - 30440977, р/р 26005500966101 в Борщагівському філіалі КФС «ЕКСПОБАНК», МФО 320467) та задоволення за рахунок отриманих від реалізації нежилого приміщення, вимог відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. № 1-3, код ЄДРПОУ - 14349442, кор. рахунок 32008171201 в ГУ НБУ по Києву та Київській області, МФО 321712) у розмірі 245 272,12 доларів США - сума основного боргу по кредиту, 80 815, 24 доларів США - сума несплачених відсотків, 50599,14 доларів США - нарахована пеня, а також плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 2 350 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року, позов задоволено, визнано виконавчий напис, вчинений 18.08.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстрований у реєстрі за № 8156, яким звернуто стягнення на нерухоме майно - нерухоме майно - нежиле приміщення № 1-Б (один - "Б"), загальною площею 268,90 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект 50-річчя Жовтня, яке згідно з рішенням Київської міської Ради № 932/1593 від 26.06.2007 року перейменовано на проспект Леся Курбаса, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на користь приватного підприємства «Согдіана» 941,00 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 року рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувались обставини щодо наявності заборгованості позичальника за кредитним договором №37.3/СК-009.07.1 від 13.12.2007 року та первинні документи в підтвердження її розміру, не перевірено правильності визначення сум заборгованості за кредитом, несплаченими відсотками, підстав та періодів нарахування штрафних санкцій. Зокрема, в матеріалах справи відсутні виписки з позичкового рахунку ОСОБА_4 з відображенням руху кредитних коштів.

Також в підтвердження незгоди з розрахунками заборгованості за кредитним договором, здійсненими банком, позивачу необхідно було надати власний розрахунок з зазначенням, з якими саме сумами він не погоджується, за який період та за якими підставами.

У частині 1 статті 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду судом першої інстанції взято до уваги зазначені твердження та було їх досліджено у відповідному порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, приватне підприємство «Согдіана», м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011 34/209-2012-22/362-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року по справі № 5011-34/209-2012-22/362-2012 прийнято апеляційну скаргу приватного підприємства «Согдіана», м. Київ, до провадження і призначено перегляд рішення на 27.11.2012 року.

Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України не надано суду відзив на апеляційну скаргу.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Согдіана», м. Київ, - без задоволення.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників третіх осіб, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року по справі № 5011-34/209-2012-22/362-2012 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 13.12.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 37.3/СК-009.07.1, умовами якого передбачено отримання останнім кредитних коштів в сумі 250 000 доларів США терміном по 13 грудня 2017 включно (а.с. 32-35, т. 1).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору визначено, що для забезпечення зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафу, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов договору є іпотека нежилого приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня 1-Б, яке згідно з рішенням Київської міської ради № 932/1593 від 26.06.2007р. перейменовано на проспект Леся Курбаса 1Б.

Умови передачі квартири в іпотеку, звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру регулюються договором іпотеки, що укладається банком з позичальником/майновими поручителями (п. 3.2 договору).

13.12.2007 року між приватним підприємством «Согдіана», як майновим поручителем ОСОБА_4, іпотекодавцем та відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», як іпотекодержателем укладено договір іпотеки (а.с. 25-30, т. 1), який посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за номером 2680, предметом іпотеки за яким є нежиле приміщення № 1-Б, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, яке згідно з рішенням Київської міської ради № 932/1593 від 26.06.2007р. перейменовано на проспект Леся Курбаса 1Б (п. 1.1 іпотечного договору).

Статтею 3 договору іпотеки визначено, що:

3.1.1 при порушенні позивальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредитам, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов цього та у випадках встановлених законом у іпотеко держателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

3.1.2 іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцять календарних днів позичальником/іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього договору, яка надсилається іпотекодавцю/ позичальнику відповідно до п. 2.4.1 цього договору.

3.1.3 іпотекодержатель має право на свій розсуд:

1) застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання;

2) звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса та інші.

Оскільки, позичальником було порушено умови кредитного договору, то відповідачем було надіслано вимогу за вих. № 10.4-11-б.б/3019 від 23.02.2010 року (а.с. 127, т. 1) у якій зазначалось про дострокове розірвання кредитного договору та необхідність у строк протягом 30 днів з моменту отримання претензії повернути суму кредитних коштів та сплатити проценти за користування кредитом та суму нарахованої пені, а також було зазначено що у випадку невиконання цієї вимоги банку, стягнення заборгованості буде здійснено в порядку передбаченому умовами договору застави (іпотеки) та чинного законодавства…

Крім того, відповідачем було направлено повідомлення № 10.4-11-б.б/3075 від 23.02.2010 року (а.с. 126, т. 1) у якому зазначалось про необхідність погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, отримання позивачем зазначеної вимоги банку 04.03.2010 року підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення (а.с. 128, т. 1).

Будучи повідомленим належним чином, позивачем вимога відповідача про погашення суми заборгованості не виконана, в силу чого відповідач набув права звернення на предмет іпотеки у спосіб передбачений законом, а також договором (п. 2.1.6, 3.1.1 договору іпотеки).

Як вбачається з виписки з особового рахунку позивальника з 13.12.2007 року по 24.12.2010 року (а.с. 173-194, т. 2) ним було здійснено часткове погашення кредиту, позивач не надав ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції докази погашення кредиту відповідно до умов договору.

У зв'язку з зазначеним відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки, що укладений ПП «Согдіана» в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 перед банком за кредитним договором.

18.08.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис № 8156 (далі по тексту - оскаржуваний виконавчий напис) (а.с. 24, т. 1) про звернення стягнення на наступне майно, яким запропоновано звернути стягнення на наступне майно на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 1-Б, загальною площею 268,90 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект 50-річчя Жовтня, яке згідно з рішенням Київської міської ради № 932/1593 від 26.06.2007 року перейменовано на проспект Леся Курбаса, що належить на праві власності боржнику ПП «Согдіана», яке є майновим поручителем ОСОБА_4.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нежитлового приміщення, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Родовід Банк», у розмірі:

245 272 доларів США 12 центів - суми основного боргу по кредиту;

80 815 долари США 24 центи - суми несплачених відсотків;

50 599 доларів США 14 центи - нарахованої пені

що всього становить 376 686 доларів США 50 центів, що є еквівалентом 2 972 056,49 грн. по курсу НБУ станом на 18.08.2010 року0 а також плату за вчинення виконання напису в розмірі 2350,00 грн.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Святошинського управління юстиції у місті Києві від 09.09.2012 року ВП № 23756686 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 18.08.2012 року № 8156 про звернення стягнення на нерухоме майно (а.с. 95, т. 1).

Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.8. договору іпотеки встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відповідно до пп. 2. п. 3.1.3 звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Як вбачається із тексту рішення, місцевим господарським судом враховано зазначені приписи діючого законодавства.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі по тексту ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 ЦК України та стаття 6 цього Кодексу регламентує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Норми ст. 44 Господарського кодексу (далі по тесту ГК) України встановлюють, що підприємництво здійснюється, зокрема, на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору споживачів продукції, що виробляється; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено, що сторонами досягнуто згоди, щодо звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, сторони договору встановили в укладеному між ними договорі такий спосіб звернення стягнення на предмет застави, як вчинення виконавчого напису.

Як встановлено колегією апеляційного суду, на даний час зазначений договір іпотеки (або його окремі положення) в установленому законом порядку не визнаний таким, що суперечить чинному законодавству України, є недійсним (нікчемним) або неукладеним, і його положення, відповідно є обов'язковими для виконання сторонами.

Статтею 204 ЦК України регламентовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Керуючись ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Банк реалізував у передбаченому чинним законодавством України своє право на вимогу дострокового повернення кредиту, що підтверджено наявними у справі повідомленнями вимогами про дострокове повернення кредиту.

Отже, розрахунок заборгованості за кредитом (тілом), за умови, що Банк відкликав кредит, жодним чином не стосується розміру процентної ставки за користування кредитом.

Оскільки, повідомлення-вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту позичальник отримав, а згідно з вимогами Закону України «Про іпотеку» та умовами договору іпотеки між позивачем та відповідачем, вимога, як Іпотекодержателю, про дострокове повернення кредиту повинна бути виконана протягом 30 днів, в разі, якщо боржник протягом 30 днів не виконує в добровільному порядку таку повідомлення-вимогу, то у банку виникає право в судовому порядку вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту, а також в рахунок погашення заборгованості за нею - вчиняти виконавчі написи.

Отже, у банку виникло право вимагати від позичальника повернення всієї суми заборгованості.

З урахуванням зазначеного та відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ч. 4 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно пункту 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Виходячи із змісту ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", виконавчий напис за своєю правовою природою є документом, що підтверджує наявність у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, яка виникла на підставі зобов'язання. В свою чергу, така заборгованість або інша відповідальність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування. При цьому вчинити виконавчий напис в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору нотаріус має право лише за умови спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 290 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, або витяг з особового рахунку боржника і копія виконавчого напису.

Колегія суддів приходить до висновку, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 здійснювала свою діяльність та підставі та в межах Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ від 03.03.2004 року № 20/5 і зареєстрованої в МЮУ 03.03.2004 року за № 283/8882.

За таких обставин, колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого суду, щодо відсутності підстав для визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_3 таким, що не підлягає виконанню, правомірним, у зв'язку з чим рішення залишається без змін.

Щодо заперечень позивача стосовно неправомірного здійснення банком розрахунку пені через наявність обмежень встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не беруться судом до уваги, оскільки суб'єктами правовідносин врегульованих вказаним законом є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, тоді як кредитний договір № 37.3/СК-009.07.1 від 13.12.2007 року укладений між громадянином України ОСОБА_4 та ВАТ «Родовід Банк», такий договір не є договором суб'єктів господарювання, а кредит наданий позичальнику на споживчі цілі.

Щодо доводів позивача з приводу допущення приватним нотаріусом у виконавчому написі помилки у розрахунках сум заборгованості, які пропонуються стягнути з боржника (80 815,24 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять) доларів США 24 центи - сума несплачених відсотків, то вони також до уваги не беруться, оскільки приватним нотаріусом не здійснювався розрахунок сум заборгованості. При оформленні виконавчого напису в частині зазначення розшифровки суми несплачених відсотків прописом допущено помилку, що не тягне собою наслідку - визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що приватним нотаріусом вчинений виконавчий напис на іпотечному договорі, який припинив свою дію з 20.11.2008 року, тобто з моменту підписання додаткової угоди про внесення змін до Кредитного договору, оскільки підставами припинення іпотеки визначені у ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Щодо посилань позивача на те, що кредитний договір було укладено 13.12.2007 року, а в іпотечному договорі зазначено, що за кредитним договором від 11.12.2007 року, тобто був інший кредитний договір, також судом не беруться до уваги, оскільки між банком та позичальником було укладено лише один кредитний договір, що також було підтверджено і представником банку у судовому засіданні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року у справі № 5011-34/209-2012-22/362-2012 - слід залишити без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Согдіана», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року по справі № 5011-34/209-2012-22/362-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року у справі № 5011-34/209-2012-22/362-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-34/209-2012-22/362-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.