Ухвала

від 21.11.2012 по справі 2а/2370/1628/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1628/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Люка»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за позовом приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Люка» (далі Підприємство або позивач) до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби (далі ДПІ або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2012 року Підприємство звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ, у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022304, 0000072304 від 03.01.2012 року.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 16 липня 2012 року у задоволенні позову відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Підприємство посилається на те, що господарські операцій між позивачем та ПП «Артбуд Вектор»підтверджені належними доказами і відповідають первинним документам Підприємства.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року при проведенні взаємовідносин з суб'єктами господарювання. За результатами перевірки складено акт № 2754/23-4/30238791 від 19.12.2011 року (далі Акт перевірки ).

Актом перевірки встановлено, що позивач у липні 2011 року придбав у ПП «Артбуд Вектор» товари: за видатковою накладною №РН-0002389 від 20.07.2011 року -оправку для гнуття деталей 2301-5401718(19) на суму 1 110 грн., з урахуванням податку на додану вартість (далі ПДВ) 222 грн.; за видатковою накладною №РН-0002466 від 25.07.2011 року -лист 12мм 08 (12)х18Н10Т на суму 5 625 грн., з урахуванням ПДВ 1 125 грн., за видатковою накладною №РН-0002530 від 29.07.2011 року -плиту кондукторну 0310-300 та фіксатор 0301-002 на суму 2 500 грн., з урахуванням ПДВ 500 грн., всього на загальну суму 9 235 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ 1 847 грн.

У серпні 2011 року позивач придбав у ПП «Артбуд Вектор»важіль 32088811 за видатковою накладною №РН-0003015 від 31.08.2011 року на суму 825 грн., з урахуванням ПДВ 165 грн.

Вартість придбаних товарів у загальній сумі 9 235 грн. віднесена позивачем до складу витрат, які беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування, за 3-й квартал 2011 року, а податок на додану вартість за податковими накладними №235 від 20.07.2011 року, №313 від 25.07.2011 року та №377 від 29.07.2011 року у сумі 1 847 грн. віднесено до податкового кредиту за липень 2011 року, та за податковою накладною №422 від 31.08.2011 року у сумі 825 грн. віднесено до податкового кредиту за серпень 2011 року.

Крім цього, ДПІ у м. Черкаси за результатами проведення зустрічної звірки ПП «Артбуд Вектор»щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року складено довідку №246/23-4/34556385 від 27.10.2011 року, згідно якої встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з поставки товару (робіт, послуг) ПП «Артбуд Вектор»у зв'язку з відсутністю (ненаданням для звірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування товару, інших первинних документів бухгалтерського обліку, відсутністю трудових ресурсів, нерухомого майна, автотранспорту та земельних ділянок. ПП «Артбуд Вектор»має ознаки фіктивності, оскільки за зареєстрованим місцезнаходженням відсутнє.

За вказаних обставин ПП «Артбуд Вектор»не здійснювало господарську діяльність у розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, діяльність ПП «Артбуд Вектор» була спрямована на надання податкової вигоди третім особам шляхом оформлення документів на їх користь.

За висновком перевірки, зробленими ДПІ на підставі довідки від 27.10.2011 року №246/23-4/34556385, що господарські операції між ПП «Артбуд Вектор»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними у розумінні частин 1, 5 статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, внаслідок їх відображення у податковому обліку позивач порушив пункти 198.3 , 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.7 статті 201 ПК України, в результаті чого збільшується позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за липень 2011 року на 1 847 грн. та за серпень 2011 року на 165 грн., та порушив пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на 2 314 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкаси прийняла податкове повідомлення-рішення №0000072304 від 03.01.2011 року, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 2 314 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000022304 від 01.01.2011 року, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2 012 грн. та нарахувала штрафні (фінансові) санкції у сумі 503 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ПП «Артбуд Вектор»з поставки товарів фактично не здійснювались та оформлені лише документально з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат виробництва, які беруть участь у формуванні об'єкта оподаткування. Крім того, надані позивачем видаткові накладні не містять місця їх складання, та особистого підпису і інших даних особи, яка фактично здійснювала передачу товарів.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Кодексу до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 138.8 вказаної статті собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема з вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.2 вказаної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Отже, валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Колегія суддів зазначає, що документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати за угодою з придбання товарів, а саме видаткові накладні не є такими, що підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. N 996-XIV (далі Закон №996).

Так, статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи мають силу первинного документа тільки у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 9 Закону №996 первинні документи бухгалтерського обліку повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні не містять місця їх складання, та особистого підпису і інших даних особи, яка фактично здійснювала передачу товарів, внаслідок чого не відповідають вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, передбаченим статтею 9 Закону №996.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що у Підприємства не виникло права формувати валові витрати та податковий кредит, оскільки витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, а тому відсутність факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу витрат податкового кредиту Підприємства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Люка»залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.