Рішення

від 22.11.2012 по справі 2-2611/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-2611/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого : судді Соколова О.М.,

при секретарі: Нагібіній Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»2050 грн. 00 коп. заборгованості із заробітної плати, 710 грн. 00 коп. компенсацію за невикористану частину відпустки, 2050 грн. 00 коп. середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, 2000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що при її звільнені за власним бажанням з посади директора Одеської філії товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ», відповідач не провів з нею розрахунок по заробітній платі в розмірі посадового окладу, а також не сплатив компенсацію за невикористану частину відпустки. За наведених обставин, враховуючи положення ст. 117 КЗпП України, ОСОБА_1 просить задовольнити позов в заявлений нею спосіб.

20 вересня 2012 року під час проведення судового засідання ОСОБА_3, який є представником ОСОБА_1 подав письмову заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 35), в який просив, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»2050 грн. 00 коп. заборгованості із заробітної плати, 710 грн. 00 коп. компенсацію за невикористану частину відпустки, 2050 грн. 00 коп. середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, 2000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 2000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

14 листопада 2012 року під час проведення судового засідання ОСОБА_4 який є представником ОСОБА_1 подав письмову заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 145), в якій просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»6150 грн. 00 коп., середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, 2000 грн. 00 коп. витрат з оплати послуг адвоката та 2000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_4, який є представником ОСОБА_1, позов з викладених у ньому підстав підтримав з урахуванням уточнень підтримав, просив задовольнити.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»посилаючись на те, що відповідач при звільненні позивача діяв в межах норм чинного законодавства проти позову заперечив, просив відмовити ОСОБА_1 у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 в період з 14 грудня 2010 року по 02 липня 2012 року працювала на посаді директора Одеської філії товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»(а.с. 5).

18 червня 2012 року ОСОБА_1 звернулась в до генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»із заявою про її звільнення за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України (а.с.90).

Наказом керівника товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»№ 315-К від 02 липня 2012 року «Про припинення трудового договору»ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України (а.с. 49).

При звільненні, товариство з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»будь-яких розрахунків з ОСОБА_1 не проводило (а.с. 126, 127, 128).

Згідно бухгалтерської довідки скріпленої печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»вбачається заборгованість останнього перед позивачем (а.с.78).

Належні до сплати ОСОБА_1 кошти у зв'язку із її звільненням в сумі 2790 грн. 17 коп. були перераховані останній товариством з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»лише 12 жовтня 2012 року, тобто через два місяці після звернення позивача до суду (а.с.77).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

З положень ст. 116 КЗпП України вбачається, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частинами 1 та 2 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Жодного належного та допустимого доказу, в розумінні ст.ст. 58 , 59 ЦПК України , на підтвердження своєчасного розрахунку з позивачем, а також на підтвердження умисного ухилення позивача від своєчасного отримання розрахунку при звільненні, відповідачем не надано.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»6150 грн. 00 коп., середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з цим, не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»2000 грн. 00 коп. витрат з оплати послуг адвоката, оскільки граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, проте позивачем не надано, такого розрахунку.

Також, не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»2000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В матеріалах справи, позивачем не наведені належні обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не наведено доказів, які підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказано з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задовленню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 61, 174, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ»(ідентифікаційний код 31511729) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 6150 (шість тисяч сто п'ятдесят) грн. 00 коп. середнього заробітку за час затримки до дня фактичного розрахунку.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Суддя О.М. Соколов