Рішення

від 02.12.2008 по справі 3/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02

грудня 2008 р.  

Справа

№ 3/116  

Господарський

суд Івано-Франківської області у складі судді 

Фрич М.М.

При

секретарі судового засідання:  Ковалюк

С.Я.

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за

позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Файн-Ел", вул.

Хмельницького, 33,                с.

Підлісся, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77451

до:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Практик-Люкс",  вул. Довженка, буд. 3 А, кв.35, м.

Івано-Франківськ, 76000.

про

стягнення 11 441,89 грн. заборгованості.

За участю представників

сторін:

Від

позивача: Смирнова О.Б. - представник, (довіреність № б/н від 03.11.08р.)

Від позивача: Стецюк С.С.

- адвокат, 

СУТЬ

СПОРУ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 485 грн. 63

коп. основного боргу, 104,86 грн. річних та 716,15 грн. пені.

          Представники позивача в судовому

засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

          Представник відповідача в судові

засідання не з"явився, ухвали суду з зазначенням дати, часу та місця

розгляду справи, направлені відповідачу, повернулись до господарського суду з відміткою

пошти про те, що вказана адреса є неправильною. В зв"язку з цим, суд

зобов"язав позивача подати суду довідку з ЄДРПОУ про місцезнаходження

відповідача ТзОВ "Приктик-Люкс". Згідно довідки ЄДРПОУ, поданої

позивачем, місцезнаходженням відповідача є: вул. О.Довженка, 3А, кв. 35, м.

Івано-Франківськ. Однак, належним чином повідомлений про дату, час та місце

розгляду справи ухвалою суду від 20.11.08р. з повідомленням про вручення

поштового відправлення відповідач в судове засідання не з"явився, відзиву

на позов не подав, в зв"язку з чим, відповідно до ст. 75 ГПК України,

справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Суд, заслухавши пояснення

представників позивача, дослідивши при цьому подані ними докази в обгрунтування

своїх доводів, приймаючи до уваги матеріали справи та вимоги чинного

законодавства, встановив наступне.

          25.01.08р. між Позивачем

(Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір поставки товару,

згідно якого, зокрема п. 1.1, Постачальник зобов"язується поставити і

передати у власність Покупцю товар в асортименті згідно з рахунком-фактурою,

які підписуються сторонами перед поставкою кожної окремої партії товару, а

Покупець зобов"язується прийняти цей товар і своєчасно оплатити відповідно

до умов договору.

          Відповідно до п. 3.2. Договору,

Покупець здійснює оплату поставленого товару 2 рази в місяць за реалізований

товар.

          Згідно з частинами 1, 7 ст. 193

Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до

вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного

кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов"язана вчинити на коритсь другої сторони (Кредитора) певну

дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов"язку.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного

кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу.

          Як свідчать обставини справи, на

виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв товар в

визначеній кількості, асортименті та ціні, загальною вартістю 24 387,69 грн. (в

т.ч. ПДВ), з якого повернуто товару на суму 10 902 грн. 06 коп., як вбачається

з  видаткової накладної на повернення №

07-000010 від 31.03.08р., та оплаено 2000 грн., в зв"язку з чим утворилась

заборгованість в розмірі 11 485 грн. 63 коп. та підтверджується  Актом звірки розрахунків від 23.05.08р. з

підписами та печатками обох сторін.

          27.05.08р. Позивачем направлено на

адресу Відповідача пртензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 11 485

грн. 63 коп., на яку отримали відповідь, в якій відповідач визнав дану

заборгованісті та просив, з огляду на скрутне фінансове становище, дозволити

погасити борг рівними частинами до 27.06.08р.

          Однак, як свідчать обставини справи

та пояснення позивача, відповідачем 10.06.08р. було сплачено 1 000 грн., що

стало останнім на сьогоднішній день платежем на погашення боргу з боку

відповідача. Таким чином, на час звернення позивача з вимогою до суду,

заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 485 грн. 63 коп.

          За таких обставин, враховуючи

наведене, беручи до уваги відсутність доказів у спростування доводів позивача,

доказів про оплату заборгованої суми у встановлені договором терміни,

підписання відповідачем акту звірки розрахунків, суд приходить до висновку про

обґрунтованість вимоги позивача про стягнення 10 485 грн. 63 коп. основної

заборгованості.

          Пунктом 11.3. Договору передбачено

відповідачальність Покупця (Відповідача) у випадку прострочення строку оплати у

вигяді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожень день

прострочення. Відповідачу нараховано 716 грн. 15 коп. пені (розрахунок

додається).

          Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу

України, пенею  є  неустойка, 

що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового

зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Зважаючи на те, що факт прострочки

виконання грошового зобов»язання не спростовано відповідачем і доводиться

матеріалами справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог

позивача щодо стягнення  716 грн. 15 коп.

пені.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного

кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

          В силу ч. 2 ст. 20 Господарського

кодексу України, захист прав і законних інтересів суб"єктів господарювання

здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право,

штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          До інших способів відносяться

передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як

плата по грошовому зобов"язанню, правова природа яких, є самостійним від

договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання

зобов"язання. Згідно поданого розрахунку, відповідачу нараховано 3% річних

в розмірі 104 грн. 86 коп.

          Зважаючи на те, що порушення строків

виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами

справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд

вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в

розмірі 104 грн. 86 коп.

          Відповідно до ст. 33 ГПК Укоаїни,

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

          За таких обставин, суд вважає вимоги

позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

          Судові витрати, понесені позивачем ( в тому

числі адвокатські послуги, сплачені згідно платіжного доручення № 18 від

14.10.08р. в розмірі 600 грн.), відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти

на відповідача.

          Керуючись ст. 124 Конституції України,

ч. 2 ст. 20, ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ст.

526, ст. ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 49, 75, 82-84

Господарського процесуального кодексу України, суд

          Керуючись ст. 124 Конституції України,

ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов задоволити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю "Практик-Люкс". вул. Довженка, буд. 3 А, кв.35, м.

Івано-Франківськ, 76000 (р/р 26004117126300 в АКБ "Укрсиббанк" м.

Івано-Франківськ, МФО 351005, ІПН 315250509158, код ЄДРПОУ 31525050) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю "Файн-Ел", вул. Б.

Хмельницького, 33, с. Підлісся, Тисменицького району, Івано-Франківської

області, р/р 26007012220900 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Івано-Франківськ,

МФО 351005, ІПН 332332709134, код ЄДРПОУ 33233272) - 10 485 грн. 63 коп.

основного боргу, 104 грн. 86 коп. 3% річних, 716 грн. 15 коп. пені, 114 грн. 90

коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу та 600 грн. витрат понесених на адокатські

послуги.

          Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

 Рішення господарського суду набирає законної

сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в

судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення,

воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня

підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського

процесуального кодексу України.

Суддя                                                               

Фрич Марія Миколаївна

рішення підписане 03.12.08

Виготовлено в АС

"Діловодство суду"

Уляна Василівна