Постанова

від 27.11.2012 по справі 5006/19/21/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5006/19/21/2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Донецьк", м. Донецьк,

на рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2012

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2012

зі справи № 5006/19/21/2012

за позовом Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -Відділення), м. Донецьк,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Донецьк" (далі -Товариство)

про стягнення коштів,

за участю представників сторін:

позивача -Гладкої В.В.,

відповідача -не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням подальших уточнень позовних вимог) про стягнення з Товариства 2 000 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням адміністративної колегії позивача від 30.09.2011 № 51 (далі -Рішення АМК) та 2 000 грн. пені за прострочення сплати цього штрафу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.2012 (колегія суддів у складі: Демідова П.В. -головуючий суддя, судді Левшина Г.В., Риженко Т.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2012 (колегія суддів у складі: Азарова З.П. -головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон № 2210) мотивовано невиконанням відповідачем чинного Рішення АМК.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відділення подало відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VIІI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме -вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2.-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, саме до підвідомчості господарських судів належать як спори за позовами органів Антимонопольного комітету України, так і спори з приводу визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України може бути оскаржено повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Отже, пропуск заявником зазначеного двомісячного строку виключає можливість визнання Рішення АМК недійсним у судовому порядку.

За приписами частини четвертої статті 60 Закону № 2210 порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Водночас згідно з частиною третьою статті 117 КАС України подання адміністративного позову та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 56 Закону № 2210 передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 2210 за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди з огляду на підвідомчість даної справи господарським судам України та відсутність передбачених законом підстав для зупинення провадження, встановивши те, що:

- Рішенням АМК на Товариство накладено штраф у сумі 2 000 грн.;

- Рішення АМК згідно з частиною першою статті 56 Закону № 2210 вважається таким, що вручене відповідачу з 23.01.2012;

- Рішення АМК у добровільному порядку Товариством не виконано;

- Рішення АМК у встановленому порядку до господарського суду не оскаржено, не скасовано, недійсним не визнано та є обов'язковим до виконання (статті 56, 60 Закону № 2210);

- постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2012 зі справи № 2а/0570/4035/2012 Рішення АМК не скасовано та недійсним не визнано;

- передбачені законом підстави для зупинення нарахування пені відсутні;

- позивачем правильно нараховано суму пені до стягнення, -

дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог Відділення.

Посилання скаржника на неправомірність Рішення АМК, відсутність підстав для стягнення штрафу та пені не є підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки Товариством Рішення АМК у встановленому порядку в передбачений законом строк до господарського суду не оскаржувалося, не скасовано і недійсним не визнано, а є чинним та обов'язковим до виконання.

Твердження Товариства стосовно ігнорування апеляційним судом його клопотання про відкладення розгляду даної справи через неможливість забезпечення участі уповноваженого представника спростовується змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, в якій зазначено про вирішення цього питання, яке відбулося в межах компетенції суду та з дотриманням відповідних норм процесуального права.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2012 зі справи № 5006/19/21/2012 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Донецьк" -без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов