Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а-12755/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12755/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І .

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" (далі -ТОВ "Т.Б.М.-Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2011 №0001391750, №0001042330, №0001052330 щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 65 629,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.08.2011 №0001391750, №0001042330, №0001052330.

На вказану постанову ДПІ у Голосіївському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ "Т.Б.М.-Україна" було зареєстроване в Печерській районній у м. Києві державній адміністрації 04.09.2000, перереєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, про що зроблено запис № 10681200000015401 з 26.03.2002 та є платником податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Т.Б.М.-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 11.08.2011 №387/1-23-30-31111213.

Даною перевіркою ДПІ у Голосіївському районі встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 933102,00 грн., в тому числі за II-й квартал 2009 р.в сумі 119298,00 грн., за ІІІ-й квартал 2009 р. в сумі 137414,00 грн., за IV-й квартал 2009 р. в сумі 119065,00 грн, за I-й квартал 2010 р. в сумі 101274,00 грн., за II-й квартал 2010 р. в сумі 135309,00 грн., за ІІІ-й квартал 2010 р. в сумі 200733,00 грн., за IV квартал 2010 р. в сумі 138009,00 грн.;

- п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 39140, 00 грн., в том числі за I-й квартал 2011 р.;

- п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.1997, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 71836,00 грн. в тому числі: за червень 2009 р. в сумі 19333,00 грн., жовтень 2009 р. на суму 17597,00 грн., за квітень 2010 р. в сумі 6090,00 грн., за листопад 2010 р. в сумі 28816,00 грн.

- п.п. 4.2.1 п.4.2. ст.4, п.п.7.1 ст.7 , абз. "а" п.17.2 ст.17 та абз "а" п.19.2 ст.19 , Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 4940,74 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2011 року:

- № 0001042330 на загальну суму 1188 877,50 грн. (951102,00 грн. основний платіж з податку на прибуток, 237775,50 грн. штрафні санкції).

- № 0001052330 на загальну суму 89795 грн. (71836,00 грн. основний платіж з податку на додану вартість, 17959,00 грн. штрафні санкції) .

- № 0001391750 на загальну суму 6175,92 грн ( 4940,74 грн. основний платіж з податку на доходи найманих працівників, 1235,18 грн. штрафні санкції).

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.08.2011 №0001042330 колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем включено до складу валових витрат витрати з отримання транспортних та транспортно-експедиційних послуг на території України та за її межами та послуги, отримані від Відкритого акціонерного товариства "Броварський шиноремонтний завод" (далі - ВАТ "Броварський шиноремонтний завод"), а саме обслуговування виробничої діяльності - оренда нежилих приміщень.

Згідно матеріалів справи, між позивачем (орендарем) та ВАТ "Броварський шиноремонтний завод" (орендодавцем) укладено договори оренди нерухомого майна від 01.11.2006 №47 та від 28.09.2009 №28/09, предметом яких є приймання позивачем в користування (оренду) нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Бровари, бульвар Незалежності, 24.

На виконання вимог договору від 01.11.2006 №47 позивачем та ВАТ "Броварський шиноремонтний завод" складено акт прийому-передачі приміщень від 28.02.2007 №1, та в подальшому укладались угоди (з №1 по №12) про внесення змін до вказаного договору та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Також, на виконання вимог договору а від 28.09.2009 №28/29 позивачем та ВАТ "Броварський шиноремонтний завод" складено акт прийому-передачі приміщень від 01.10.2009 №1, а в подальшому укладались угоди (з №1 по №3) про внесення змін до вказаного договору та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Щодо посилання відповідача на невідповідність зазначених актів прийому-передачі вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 11.08.2011 №387/1-23-30-31111213, фактичним місцем знаходження ТОВ "Т.Б.М.-Україна" є Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 24, тобто за адресою, де розташовані нежилі приміщення, орендовані позивачем, що підтверджує їх використання позивачем у господарській діяльності послуг з оренди приміщень, отриманих за вказаними договорами.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що ТОВ "Т.Б.М.-Україна" у повному обсязі здійснена оплата за послуги оренди нерухомого майна за період, що перевірявся.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) дійсно не містять місця їх складання, проте складення таких актів не є умовою договорів оренди та залишається на розсуд сторін договору.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем обгрунтовано віднесено до складу валових витрат у період, що перевірявся, послуги, отримані від ВАТ "Броварський шиноремонтний завод", а саме обслуговування виробничої діяльності - оренда нежилих приміщень.

Щодо правомірності віднесесення позивачем до складу валових витрат транспортно-експедиційних послуг, наданих позивачу фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськмультитранс", Товариством з обмеженою відповідальністю "В Вілтранс" до валових витрат, колегія суддів зазначає.

Згідно статутних документів ТОВ "Т.Б.М.-Україна" має на території України філії в містах Донецьку, Сімферополі, Харкові, Одесі, Львів, Дніпропетровську, основними видами діяльності якого є оптова торгівля будівельними матеріалами та роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, підприємство займається зовнішньо-економічною діяльністю.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем (як замовником) було укладено договір доручення №1005/2010 на транспортно-експедиційне обслуговування від 25.05.2010 з ТОВ "Луганськмультитранс", договіри №46 від 15.04.2009 з ТОВ "В Вілтранс", №09/09/28 від 28.09.2009 з ФОП ОСОБА_5, №090403 від 03.04.2009 з ФОП ОСОБА_4, № 07/02/15-01 від 15.02.2007 та № 10/01/22-01 від 22.01.2010 з ФОП ОСОБА_3 на транспортно-експедиційні послуги, на виконання яких сторонами оформлювались акти здачі-приймання робіт та здійснювалась оплата за надані транспортно-експедиційні послуги.

Колегія суддів зазначає, що обсяг та цільове призначення транспортно-експедиційних послуг, наданих позивачу повністю відповідає меті здійснення його господарської діяльності.

Крім того, у кожного із вказаних контрагентів позивача наявна ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та дозволено внутрішні та міжнародні перевезення вантажів, а також, що позивачем здійснено у повному обсязі оплату за вказаними договорами, що підтверджується матеріалами справи.

На підтвердження реального отримання послуг та їх використання у господарській діяльності позивача, в матеріалах справи містяться міжнародні автомобільні накладні (СМR-накладні) на перевезення вантажу (всі СМR- накладні залучені доматерілів справи), в яких містяться відомості щодо дат перевезення, автомобілів що здійснювали перевезення вантажу, вантажовідправників та вантажоодержувачів, підписи та печатки вантажовідправників та вантажоодержувачів щодо відправлення та прийняття вантажу, відповідно.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач мав законні підстави для віднесення до складу валових витрат, витрат спрямованих на оплату транспортно-експедиційних послуг в розмірі 2345848,30 грн, оскільки вони є витратами, сплаченими (нарахованими) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції (робіт, послуг).

Щодо податкового повідомлення-рішення №00010552330 колегія судді зазначає наступне.

Згідно п.п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.2.6. ст.7 вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1. ст.7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

В результаті господарських операцій позивача із ТОВ "Шюринг ГМБХ", ТОВ "Зеніт" КФ ТОВ "Зеніт", ТОВ "Одіком" та приватним підприємством "Моноліт-Будлуг-А" позивачем було віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість в розмірі 71 836,00 грн., у тому числі за червень 2009 р. в сумі 19 333,33 грн., жовтень 2009 р. в сумі 17597,32 грн., за квітень 2010 р. в сумі 6089,74 грн., за листопад 2010 р. в сумі 28816,29 грн.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться належні рахунки-фактуру та видаткові накладні щодо продажу контрагентами позивачу необхідних у господарській діяльності товарів та на час надання таких послуг вказані підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, мали право складати та надавати податкові накладні своїм контрагентам в підтвердження поставки товару та їх права на податковий кредит.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, а доводи відповідача щодо непідтвердження позивачем права на податковий кредит в сумі 52502,67 грн. у зв`язку з порушеннями податкової дисципліни, вчиненими контрагентами позивача, є необгрунтованими.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення №0001391750 на загальну суму 6175,92 грн колегія суддів зазначає.

Позивач (як орендар) уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (як орендодавцем), договори оренди нерухомого майна №24 від 01.04.2009 та №34 від 01.05.2010, згідно з п. 1.1. яких орендодавець передавав орендарю в користування приміщення адміністративного корпусу, розташоване на першому поверсі будинку № 23 по вул. Проценко в м. Одесі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності Іллічівською районною адміністрацією м. Одеси та є платником єдиного податку.

Таким чином, орендодавець фізична особа-підприємець самостійно сплачує податки, як суб'єкт підприємницької діяльності. Якщо орендодавець, фізична особа-підприємець, надає приміщення в оренду юридичним особам, то орендар по відношенню до такого орендодавця не може утримувати податок та бути її податковим агентом, тобто на підставі п.п. 4.3.25 п.4.3 ст.4, п.п.9.12.1 та 9.12.2 п.9.12 ст.9 , ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення спірних праоавідносин), ст.ст. 2 та 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"від 26.12.1992 №13-92, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання .

Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_6 не перебувала з позивачем у трудових відносинах, колегія судді зазначає, що позивач не повинен утримувати податок із сум доходів фізичних осіб-підприємців та сплачувати цей податок від імені і за рахунок фізичної особи платника єдиного податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року -без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесульного права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Ухвалу складено в повному обсязі 20.11.2012