Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а/2570/2900/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2900/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Новоборовицький спиртовий завод»до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених відповідачем, від 10.05.2012 року № 0000032300 та від 10.05.2012 № 0000042300.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Корюківською міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Новоборовицький спиртовий завод»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дніпровська компанія «Будпостач», ПП «Укрпромрегіон», ТОВ «Кангаро Груп», ТОВ «Техінвест-2007», ПП «Трейдмакс-Інвест», ПП «Моноліт-Будлуг-А»за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.04.2012 № 41/22/00375303, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем ч. 1 та ч. 5 ст. 203 , ч. 1 та ч. 2 ст. 215 , ст. 228 , ст. 626 , ст. 629 , ст. 658 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 , п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, на думку відповідача, ДП «Новоборовицький спиртовий завод»занижено податок на прибуток за І півріччя та 9 місяців 2009 року на суму 110 639,00 грн.; та ч. 1 та ч. 5 ст. 203 , ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 , пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ДП «Новоборовицький спиртовий завод»занижено ПДВ на загальну суму 88 512,00 грн., у т. ч. за травень 2009 року - 48 895,00 грн., за червень 2009 року - 39 617,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням від 10.05.2012 № 0000042300 ДП «Новоборовицький спиртовий завод»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 110 640,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 88 512,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 128,00 грн.) (а. с. 11).

Податковим повідомленням-рішенням від 10.05.2012 № 0000032300 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій у державній власності у розмірі 138 298,75 грн. (у т. ч. за основним платежем - 110 639,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27 659,75 грн.) (а. с. 12);

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірні податкові повідомлення - рішення відповідача, виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами та валові витрати, у відповідача відсутні підстави для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також нарахування штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення № 0000042300 від 10 травня 2012 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 88 512, 00 грн. та штрафних санкцій на суму 22 128,99 грн., всього на суму 110 640, грн., прийнято відповідачем внаслідок порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та ст. 203, 215 ЦК України.

Перевіряючи правомірність винесення вказаного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність нарахування підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій з огляду на наступне.

Так, п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ДП «Новоборовицький спиртовий завод»є виробництво етилового спирту зі зброджувальних матеріалів.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Новоборовицький спиртовий завод»мав взаємовідносини з ПП «Моноліт-Будлуг-А»та ПП «Укрпромрегіон»в період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Моноліт-Будлуг-А»та ПП «Укрпромрегіон»станом на 18.09.2012 року були зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 32-37).

05.05.2009 року між ДП «Новоборовицький спиртовий завод»та ПП «Моноліт-Будлуг-А» було укладено договір № 05/1 про виконання ремонтних робіт.

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець (ПП «Моноліт-Будлуг-А») зобов'язується за завданням Замовника (ДП «Новоборовицький спиртовий завод») виконати ремонтні роботи згідно кошторису, який є додатком до цього Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором (кошторис на виконання ремонтних робіт БРУ ВАК-1, а. с. 64). Загальна вартість виконаних робіт визначається сторонами в розмірі 293 370,00 грн. з ПДВ згідно кошторису та фіксується в акті виконаних робіт, який підписується Сторонами після виконання ремонту (п. 2.1 та п. 2.2 Договору). Термін дії договору -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено, що кредиторська заборгованість в сумі 18 370,00 грн., яка рахувалась за ДП «Новоборовицький спиртовий завод»станом на 01.08.2009 року по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»є погашеною шляхом укладення договору про відступлення права вимоги від 01.07.2009 № б/н, відповідно до якого борг у сумі 18 370,00 грн. за виконані ремонтні роботи ПП «Моноліт-Будлуг-А»згідно договору про виконання ремонтних робіт від 05.05.2009 № 05/1 переходить від ПП «Моноліт-Будлуг-А»до ПП «Класик-Проект-Лайн»(а. с. 73-74).

На виконання вищевказаного договору, за результатами проведення ремонтних робіт БРУ ВАК-1 складено та підписано акт виконаних робіт від 29.05.2009 на суму 293 370,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 48 895,00 грн., вартість ремонту - 144 475,00 грн.) та виписано ПП «Моноліт-Будлуг-А»на адресу ДП «Новоборовицький спиртовий завод»податкову накладну від 29.05.2009 № 310503 на суму 293 370,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 48 895,00 грн.) (а. с. 66).

Розрахунки між ДП «Новоборовицький спиртовий завод»та ПП «Моноліт-Будлуг-А»здійснювались шляхом перерахування коштів в сумі 275 000,00 грн. на підставі платіжних доручень від 04.06.2009 № 504 на суму 125 000,00 грн. та від 24.06.2009 № 561 на суму 150 000,00 грн. (а. с. 65).

Здійснення господарських операцій за договором про виконання ремонтних робіт від 05.05.2009 № 05/1 також підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2009 року (а. с. 68-70), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2009 року (а. с. 71-72), оборотною відомістю по розрахункових рахунках (а. с. 108-110).

Між ДП «Новоборовицький спиртовий завод»(Покупець) та ПП «Укрпромрегіон»(Продавець) укладено договір від 15.06.2009 № б/н (а. с. 47-48), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується продати з послідуючою передачею у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити паливо котельне, відповідно до умов даного Договору та видаткових накладних, рахунків, що надаються окремо з кожною партією Товару. Продавець зобов'язується поставити Товар, згідно із замовленням Покупця, вказаного у видаткових накладних, ціна на товар становить 2 000,00 грн. з ПДВ за одну тонну (п. 3.1 та п.4.1 Договору).

Згідно з п. 5.3 Договору Поставка Товару здійснюється автотранспортом Продавця.

Крім того, встановлено, що кредиторська заборгованість у сумі 497 369,00 грн., яка рахувалась за ДП «Новоборовицький спиртовий завод»станом на 01.10.2009 по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»є погашеною шляхом укладення договору про відступлення права вимоги від 12.10.2009 № 12/10-2, відповідно до якого борг у сумі 497 369,00 грн. за купівлю-продаж палива котельного ПП «Укрпромрегіон»згідно договору від 15.06.2009 № б/н переходить від ПП «Укрпромрегіон»до ТОВ «Октан Сервіс Груп»(а. с. 59-60).

На виконання договору від 15.06.2009 № б/н, укладеного між ДП «Новоборовицький спиртовий завод»та ПП «Укрпромрегіон», останнім виписані на адресу позивача наступні податкові накладні: від 21.06.2009 № 21067 на суму 78 920,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 13 153,33 грн., а. с. 56); від 28.06.2009 № 28063 на суму 79 020,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 13 170,00 грн., а. с. 57); від 29.06.2009 № 29061 на суму 79 760,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 13 293,33 грн., а. с. 58).

Факт відвантаження ПП «Укрпромрегіон»товару протягом червня 2009 року до ДП «Новоборовицький спиртовий завод»підтверджується накладними на суму 237 700,00 грн., у т. ч. ПДВ - 39 616,66 грн., а також прибутковими ордерами (а. с. 50-55).

Розрахунки між ДП «Новоборовицький спиртовий завод»та ПП «Укрпромрегіон»здійснювались шляхом перерахування коштів в сумі 170 000,00 грн. на підставі платіжних доручень від 31.07.2009 № 710 на суму 100 000,00 грн. та від 17.08.2009 № 750 на суму 70 000,00 грн. (а. с. 50).

Сума ПДВ у розмірі 48 895,00 грн. та 39 616,66 грн. за вищевказаними податковими накладними включена ДП «Новоборовицький спиртовий завод»до податкового кредиту відповідного періоду та відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладання договорів позивач та його контрагенти у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, видані контрагентами позивача (платниками ПДВ), оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентам ПП «Моноліт-Будлуг-А»та ПП «Укрпромрегіон».

Посилання апелянта на ту обставину, що свідоцтва платника ПДВ контрагентів позивача анульовані не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Аналогічна позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

Перевіряючи висновок контролюючого органу про нікчемність договорів, укладених позивачем, колегія суддів виходить з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 грудня 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Разом з тим, доводи, якими відповідач, обґрунтовує порушення позивачем публічного порядку, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 234 Цивільного кодексу України, є приводом для звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

Зазначені норми недійсність господарського зобов'язання пов'язують з наступним: невідповідністю вимогам закону; вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності);

Доказів, які б свідчили про наявність у позивача чи його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не надано.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням Закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи відповідність податкового повідомлення-рішення № 0000032300 від 10 травня 2012 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на загальну суму 138 298, 75 грн. за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22 травня 1997 року вимогам чинного законодавства, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для встановлення контролюючим органом порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22 травня 1997 року став висновок відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем з ПП «Моноліт-Будлуг-А» та ПП «Укрпромрегіон»та анулювання статусу платника ПДВ контрагентів.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В матеріалах справи місяться документи, які підтверджують реальний характер придбання послуг в контрагентів товару та порслуг та використання їх у власній господарській діяльності.

Враховуючи положення вказаних нормативно-правових актів та встановлені факти, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання палива котельного у ПП «Укрпромрегіон», що було використане позивачем у власній господарській діяльності на виробничі цілі та витрати на ремонтні роботи по БРУ ВАК -1, що надавались ПП «Моноліт-Будлуг-А»та були використані для відновлення виробничого обладнання.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

З приводу доводів апелянта про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 , регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Також суд не погоджується із твердженнями відповідача про фіктивність правочинів з тих причин, що контрагенти позивача не мають адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ПП «Укрпромрегіон»та ПП «Моноліт-Будлуг-А»виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугували лише дані Ленінської МДПІ в м. Луганську щодо контрагентів.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для надання послуг (виконання робіт), що надані позивачу. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано протиправний характер оскаржуваних рішень.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.