Ухвала

від 08.11.2012 по справі 2-3268/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

08.11.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2790/2588/2012р. Головуючий у першій

інстанції Кукурекін К.В.

Категорія 27 Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Птіціної В.І.,

суддів - Єфімової В.О., Лівінського С.В.,

за участю:

секретаря - Гриценко Г.К.,

представника позивача

ПАТ „Сведбанк" - Гуро О.І.

представника відповідача

ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Сведбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про звернення стягнення на заставлене майно, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства „Сведбанк", приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним іпотечного договору, за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства „Сведбанк" та ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 08 серпня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач за первісним позовом, Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_5 про звернення стягнення на заставлене майно. Вточнивши позовні вимоги, позивач за просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки (за договором іпотеки від 23 травня 2007 року за реєстровим № 3894) а саме: майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок, не закінчений будівництвом під номером дев'ять, 75% готовності згідно довідки ДКП БТІ м. Севастополя №1998 від 19.04.2007 року, що будується за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0680 га, з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий №8536600000:01:010:0011, яка розташована на території АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1101/0507/88/274 від 23.05.2007 року у сумі 171193,63 доларів США, що еквівалентно 1368093,92 грн., для задоволення вимог ПАТ «Сведбанк», шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, з початковою ціною, визначеною попередньо незалежним експертом - суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 1101/0507/88/274, відповідно до умов якого ОСОБА_7 був наданий кредит у сумі 150000,00 доларів США, зі строком повернення по 22 травня 2017 року. У якості забезпечення виконання обов'язків за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_5 був укладений Іпотечний договір, посвідчений 23.05.2007року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 під реєстровим № 3894 (далі - Іпотечний договір). Предметом іпотеки виступило зазначене вище майно. Внаслідок невиконання ОСОБА_7 умов кредитного договору № 1101/0507/88/274 від 23.05.2007 року (далі Кредитний договір), позивач за первісним позовом звернувся до суду за захистом свого права. Також ПАТ «Сведбанк» просить стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_7 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Сведбанк» та просить визнати недійсним іпотечний договір, посвідчений 23.05.2007 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 під реєстровим № 3894 та покласти усі судові витрати на відповідача за зустрічним позовом. Вимоги позову мотивує тими обставинами, що предмет договору іпотеки, укладеного 23.05.2007 року не відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку», що на думку позивача за зустрічним позовом підтверджується тим, що сам об'єкт незавершеного будівництва в іпотеку не передавався, а були передані лише майнові права на нього. Окрім того, замість прав на земельну ділянку, як це передбачено ст. 16 Закону України „Про іпотеку", в іпотеку була передана сама земельна ділянка. Також позивач за зустрічним позовом посилається на те, що звернути стягнення на майнові права, які не визначені договором, не можливо. Крім цього, ОСОБА_7 стверджує, що укладення іпотечного договору грубо порушило його права, тому як майно, що передано в іпотеку банку, хоча і зареєстровано за ОСОБА_5, є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та звернення стягнення на це майно порушує конституційні права на власність ОСОБА_7 Викладене вище, на думку позивача по зустрічному позову, свідчить про недійсність Іпотечного договору у зв'язку з чим, ОСОБА_7 звернувся до суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастопля від 08 серпня 2012 року позов Банку задоволено, у задоволені зустрічного позову ОСОБА_7 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду сторони подали апеляційні скарги. Позивач ПАТ „Сведбанк" в своїй скарзі, просить змінити рішення суду, вказуючи на те що воно постановлено з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків в рішенні суду його описовій частині, обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Банку та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні підлягають відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи первісний позов та ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з безпідставності позовних вимог та відсутності правових підстав для його задоволення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.73 СК України за зобов'язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. На майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення може бути накладено лише в тому разі, якщо судом установлено, що договір був укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, і те, що було одержано за договором, використовується на її потреби.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 23 травня 2007 року між АКБ „ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») (далі - Банк) та ОСОБА_7 („Позичальник") укладений кредитний договір № 1101/0507/88/274 про надання кредиту в розмірі 150000 доларів США зі сплатою 14% річних з кінцевим строком повернення до 22 травня 2017 року (а.с.16-19).

У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 23.11.2007 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_7 укладений договір поруки № № 1101/0507/88/274-Р-1, згідно з яким поручитель ОСОБА_5 відповідає за зобов'язаннями позичальника у повному обсязі (а.с.11).

23 травня 2007 року з метою забезпечення виконання основного зобов'язання між Банком („Іпотекодержатель") та ОСОБА_5 („Іпотекодавець" майновий поручитель) укладено договір іпотеки (а.с.12-14).

Згідно п.2 договору іпотеки від 23.05.2007 року предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, а саме на житловий будинок, не закінчений будівництвом №9, 75% готовності згідно довідки ДКП БТІіГРОНМ № 1998 від 19.04.2007 року, що будується за адресою: АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,0680 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованих за тією ж адресою, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців, а згідно п.1 цього договору ним забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, укладеним між іпотекодержателем і позичальником ОСОБА_7

Відповідачі зобов'язання за договором належним чином не виконують, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої станом на 22.05.2012 року складає 171193,63 доларів США, що еквівалентно 1368093,92 грн. (а.с.94-96), а саме:

- 149017,42 доларів США (1190872,71 грн.) - основний борг по кредиту;

- 21750,77 доларів США (173821,21 грн.) - пеня;

- 3400 грн. штраф (п.3.12 кредитного договору).

Позивач направляв на адресу відповідачів вимоги про погашення заборгованості за кредитним договорам (а.с.8,9), однак сума заборгованості відповідачами сплачена не була.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, і законом, що регулює правовідносини іпотеки, і договором іпотеки, укладеним між сторонами, передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо позичальник не виконує або неналежно виконує свої зобов'язання за кредитним договором.

Враховуючи викладене суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 546, 554, 549, 590, 610-612, 625, 629, 1050, 1054 ЦПК України, ст.ст. 1, 5, 16, 33, 35 Закону України „Про іпотеку" дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову Банку та стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду про безпідставність зустрічного позову та відсутність правових підстав для його задоволення.

Доводи ОСОБА_7 про порушення договором іпотеки його майнових прав, колегія суддів вважає необґрунтованим. Договором встановлено, що стягнення може бути накладено лише на особисте майно ОСОБА_5 і на виділену їй в натурі частку в майні, яка належить йому та його дружині на праві спільної власності. На інше належне ОСОБА_7 з дружиною майно стягнення за договором не може бути накладено.

Доводи апеляційних скарг про вихід суду за межі позову в частині зазначення в резолютивній частині рішення початкової ціни майна, не засновані на законі.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Крім того, відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не зазначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатися: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Повноваження іпотекодержателя за обраним судом способом реалізації предмета іпотеки, права і обов'язки останнього та процедура продажу визначені ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У відповідності до вимог зазначеної норми Закону, суд першої інстанції зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка вказана в договорі іпотеки (п.5 Договору) (а.с. 12 зворот).

Обставини, пов'язані із визначенням ціни предмета іпотеки, судом першої інстанції з'ясовані, особами, які беруть участь у справі, не надані докази з приводу цих обставин, вартості предмета іпотеки в іншій сумі.

Приведені в апеляційній скарзі ОСОБА_7 доводи висновків суду не спростовують і не дають підстав до висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Сведбанк" та ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 08 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ В.І.Птіціна

Судді: /підпис/ В.О.Єфімова

/підпис/ С.В.Лівінський

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя В.І.Птіціна