Постанова

від 23.08.2012 по справі 2а-7890/12/0170/31

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2012 р. 12:43 Справа №2а-7890/12/0170/31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., при секретарі Сидельовій М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Міжводне»

до Територіального управління Держгірпромнагляду в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про визнання протиправним та скасування пункту припису

за участю представників:

від позивача - Александрова К. О., представник, довіреність від 16.07.2012 р.

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Комунальне підприємство «Міжводне» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати протиправним та скасувати пункт 4 Припису Територіального управління Держгірпромнагляду по АР Крим і м. Севастополю №17/7п від 17.07.2012 р., який було винесено КП «Міжводне» на підставі акта позапланової перевірки №17/7 від 17.07.2012 р. щодо необхідності добичі підземних вод (розробка родовища) на підставі дозволу на користування надрами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірний пункт припису про необхідність отримання дозволу на користування надрами є неправомірним, оскільки для спеціального водокористування достатньо одного дозволу, отриманого на виконання вимог Водного кодексу України. Так, позивач звертає увагу на п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Водного кодексу України», відповідно до якої до приведення законодавства України у відповідність з Водним кодексом України законодавчі та інші нормативні акти застосуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу. Відтак, приймаючи до уваги положення ст. 49 Водного кодексу України, відповідно до якої спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, отримання спеціального дозволу на користування надрами при спеціальному водокористуванні, на думку позивача, не вимагається.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.07.2012р. адміністративний позов був залишений без руху на підставі п. 3 ст. 106, ст. 108 КАС України.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.08.2012р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що Комунальне підприємство «Міжводне» є надрокористувачем в частині видобутку підземних вод як корисної копалини загальнодержавного значення, а тому у підприємства виникають з державою як водні відносини, які регулюються ст. 48 Водного кодексу України, так і гірничі відносини, які регулюються статтями 16, 19, 21, 23, 51 Кодексу України про надра. При цьому, за твердженням Територіального управління Держгірпромнагляду в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, діяльність позивача не підпадає під ознаки, які згідно зі статтею 23 Кодексу України про надра звільняють від обов'язку отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

У судове засідання відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

По справі оголошувалася перерва в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Після закінчення перерви розгляд справи було продовжено.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи або оголошення перерви та вважає за можливе вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.07.2012 р. Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в АР Крим і м. Севастополі була проведена позапланова перевірка суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) Комунального підприємства «Міжводне» в Чорноморському районі (с. Міжводне, вул. Приморська, 20), яке здійснює видобуток підземних вод та забезпечення населення водою на підставі дозволів на спеціальне водокористування від 03.02.2010 р. УКР-КРЫ №464 (дійсне до 01.03.2015р.), з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів охорони праці та промислової безпеки, а також проведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною.

Відповідно до складеного акта перевірки за її результатом були виявлені наступні порушення:

- Порушення ст. 19, 21, 51 Кодексу України «Про надра» - видобуток підземних вод (розробка родовищ) здійснюється без проектного рішення на розробку родовищ підземних вод;

- Ч. 1 ст. 56 Кодексу України «Про надра» - не проведено геологічного дослідження та підрахунку запасів корисних копалин (питних та технічних підземних від);

- П. 2 р. 2 ст. 24 Кодексу України «Про надра» - не розроблена програма режимних спостережень по дослідженню гідродинамічного та гідрохімічного режиму підземних вод, погоджена з територіальної геологічною організацією;

- Ст. 19, 21, 51 Кодексу України «Про надра» видобуток підземних вод (розробка родовищ) здійснюється без дозволу на користування надрами;

- П. 8.1.3 Правил технічної експлуатації систем водопостачання РДП 204-12 Укр. 242-95 - до експлуатації свердловинного електронасосного обладнання допущені особи, які не мають кваліфікаційної підготовки по професії - машиніст насосних установок;

- Ст. 21 Закону України «Про охорону праці» - експлуатація свердловини здійснюється без дозволу на роботи підвищеної небезпеки та на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки;

- П. 3 ст. 53 Кодексу України «Про надра» - не здійснюється підрахунку втрат підземних вод, які виникають при їх видобутку.

За результатами проведеної перевірки, на підставі акта від 17.07.2012р. був виданий припис від 17.07.2012р. за №17/7п, яким було зобов'язано позивача по даній справі усунути виявлені порушення, зокрема:

- Ст. ст. 19, 21, 51 Кодексу України «Про надра» - видобуток підземних вод (розробка родовищ) здійснюється без проектного рішення на розробку родовищ підземних вод;

- Ч. 1 ст. 56 Кодексу України «Про надра» - не проведено геологічного дослідження та підрахунку запасів корисних копалин (питних та технічних підземних вод);

- Ст. ст. 19, 21, 51 Кодексу України «Про надра» видобуток підземних вод (розробка родовищ) здійснюється без дозволу на користування надрами;

Не погодившись з правомірністю припису в частині необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами, позивач звернувся до суду з вимогою про його часткове скасування.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представникіа позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню через наступне.

КП «Міжводне» отримало у Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища дозвіл на спеціальне водокористування від 03.02.2010р. УКР-КРЫ №464 строком дії до 01.03.2015р., відповідно до якого метою водокористування джерела - Підземна вода 60 Чор - є господарсько-питне водопостачання через свердловини №№5154 (с. Водопойне), 5159 (с. Зайцево), 5160 (с. Сніжне), 5151 (с. Міжводне) Сарматського водоносного горизонту. Ліміт водокористування встановлений - не більш ніж 480,26 тис. куб.м. щорічно (1,32 тис.куб.м. щодоби).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» води підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України.

Відповідно до ч.4 ст.148 Господарського кодексу України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Згідно ч.2 ст.2 Водного кодексу України, ст.2 Закону України про охорону навколишнього природного середовища», водні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Крім того, згідно ч.1 ст.149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно ст.151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Правовідносини з приводу використання водних ресурсів держави регулюються нормами Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водного кодексу України, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Кодексом України «Про надра» та іншими законодавчими актами.

За своєю правовою природою спеціальне водокористування відноситься до сфери господарювання, оскільки його призначенням є регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності з надання послуг водопостачання між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання: споживачами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також громадянами (ст. 1-3 ГК України).

Згідно ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 48 Водного кодексу України використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання природних ресурсів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами для задоволення питних потреб населення тощо.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, згідно ст. 49 Водного кодексу України.

Водні відносини в Україні відповідно до ч. 2 ст.2 Водного кодексу України регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Водного кодексу України, завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів відповідно до ст. 18 Водного кодексу України полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства.

Водокористування відповідно до ст. 46 Водного кодексу України може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування відповідно до ч.1 ст.49 Водного кодексу України здійснюється на підставі дозволу.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування відповідно до ч.4 цієї ж статті затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.9 ч.1 ст.44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст. 49 ВКУ використання поверхневих і підземних водних ресурсів здійснюється на підставі дозволу на спеціальне використання водних ресурсів. Порядок його видачі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. N 321.

Відповідно до ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам для користування надрами.

Відповідно до ст. ст. 14, 19 КУпН, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу відповідно до ч. 1 ст. 19 КУпН.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КУпН, користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 21 КУпН, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Таким чином, для видобування прісних підземних вод необхідно отримати спеціальний дозвіл, під яким в контексті приписів ст. 3 КУпН слід розуміти дозвіл на спецводокористування.

Статтею 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначений перелік природних ресурсів загальнодержавного значення, відповідно до якого підземні води та корисні копалини є окремими видами таких природних ресурсів.

Відповідно до положень ст. 2 КУпН, до його завдань відноситься регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з положеннями ст. 3 КУпН, гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них, а земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Таким чином, законодавством, яке регулює правовідносини в сфері використання водних ресурсів на України є Водний кодекс України, у відповідність до якого має бути приведене інше законодавством, яким регулюються таки відносини.

Згідно з п.2 постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Водного кодексу України" до приведення законодавства України у відповідність із Водним кодексом України законодавчі та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу. Водний кодекс України діє з 13.06.1995 р., тобто після набрання чинності КУпН.

Стаття 49 Водного кодексу України визначає, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. При цьому спеціальне водокористування не пов'язане з дотриманням КУпН. Використання підземних вод погоджується з Державною геологічною службою.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 03.02.2010р. УКР-КРЫ №464, зазначений дозвіл погоджений з органами геології на строк до 01.03.2015р.

З аналізу наведеного вище законодавства, суд приходить до висновку, що для спеціального водокористування достатньо лише дозволу, наданого на виконання вимог ВК України.

Дозвіл на спеціальне водокористування №464 УКР-КРЫ 03.02.2010р. був отриманий підприємством 03.02.2010р. та був наданий відповідачу під час перевірки, про що останнім зазначалося в акті перевірки та досліджено під час розгляду справи.

Отже, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог КУпН в частині необхідності отримання спецдозволу на користування надрами при провадженні господарської діяльності є безпідставними та не знайшли свого підтвердження у суді.

Наведене свідчить про обґрунтованість вимог позивача, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 23.08.2012р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 28.08.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 4 припису Територіального управління Держгірпромнагляду по АР Крим і м. Севастополю №17/7п від 17.07.2012 р., винесений Комунальному підприємству «Міжводне» на підставі акта позапланової перевірки від 17.07.2012р. №17/7 щодо необхідності добичі підземних вод (розробка родовища) на підставі дозволу на користування надрами.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Міжводне» (ідентифікаційний код юридичної особи - 34051550, 96420, Чорноморський район, с. Міжводне, вул. Приморська, 20) 32,19 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дудін С.О.