Ухвала

від 08.09.2015 по справі 2а-7890/12/0170/31

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2015 р. м. Київ К/800/14280/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства «Міжводне» до Територіального управління Держгірпромнагляду в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування пункту припису,

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив визнати протиправним та скасувати пункт 4 припису Територіального управління Держгірпромнагляду в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 17/7п від 17 липня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що видобування підземних вод для господарсько-питного водопостачання не потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами, оскільки у нього є дозвіл на спеціальне водокористування, виданий згідно Водного кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач отримав від республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища дозвіл на спеціальне водокористування від 3 лютого 2010 року УКР-КРЬІ № 464, строком дії до 1 березня 2015, відповідно до якого метою водокористування джерела - Підземна вода 60 Чор - є господарсько-питне водопостачання через свердловини № 5154 (с. Водопойне), № 5159 (с. Зайцево), № 5160 (с. Сніжне), № 5151 (с. Міжводне) Сарматського водоносного горизонту. Ліміт водокористування встановлений - не більш ніж 480,26 тис. куб.м. щорічно (1,32 тис.куб.м. щодоби).

17 липня 2012 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено позапланова перевірку суб'єкта господарювання Комунального підприємства «Міжводне» з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, а також ведення робіт пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною. За результатами вказаної перевірки складено акт.

17 липня 2012 року головним державним гірничотехнічним інспектором Територіального управлінням Держгірпромнагляду в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі внесено припис № 17/7п, згідно якого позивачу, зокрема, приписано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) (п. 4 припису).

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для видобування прісних підземних вод необхідно отримати спеціальний дозвіл, яким в контексті приписів ст. 3 Кодексу України про надра є дозвіл на спеціальне водокористування, і такий дозвіл позивач має.

Проте, повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанції зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 ).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 Водного кодексу України ).

Статтями 16 , 19 , 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра ).

Статтею 23 зазначеного Кодексу закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м на добу.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог законів не врахували та належним чином не перевірили чи підпадає позивач під дію ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра як такий, що має право на видобування підземних вод без спеціальних дозволів, оскільки таке видобування можливе лише за сукупності трьох умов: 1) наявність права власності на земельну ділянку або права на користування нею, з надр якої видобуваються підземні води; 2) видобування води для власних господарсько-побутових потреб або централізованого (нецентралізованого) господарсько-питного водопостачання; 3) відсутності перевищення добової продуктивності водозабору підземних вод (300куб.м.).

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частин 2 та 4 ст. 227 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст. 159 КАС України неповно з'ясували обставини справи, тобто порушили норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк