Постанова

від 19.10.2012 по справі 2а-8908/12/0170/31

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2012 р. (12:46) Справа №2а-8908/12/0170/31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., при секретарі Сидельовій М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримської Республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №05/989 від 18.10.2012 р., паспорт НОМЕР_1

відповідача - Воєнна З. Н., довіреність №11863/10/10-0 від 20.08.2012 р., посвідчення №089733

Суть спору:

Кримська Республіканська установа "Керченський історико-культурний заповідник" звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 30.07.2012р. №0000822203 та від 30.07.2012р. №0000812203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.08.2012р. адміністративний позов був залишений без руху з встановленням строку для виправлення недоліків позовної заяви до 27.08.2012р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.08.2012р. було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковим застосуванням відповідачем до господарських угод, укладених позивачем з третіми особами, положень ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України щодо безтоварності та недійсності (нікчемності) таких угод. Позивач, зокрема, вважає, що відповідачем безпідставно та протиправно були проігноровані первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності, які були надані позивачем в підтвердження виконання таких угод. За таких обставин, висновки відповідача щодо штучного формування податкового кредиту позивачем не відповідають реальним обставинам та спростовуються, на думку позивача, документами, якими за приписами законодавства мають підтверджуватися показники з податку на додану вартість, які підлягають декларуванню. Висновки відповідача щодо порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства також, на думку позивача, не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки це суперечить положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що висновки відповідача щодо порушення Кримською Республіканською установою «Керченський історико-культурний заповідник» ведення встановленого законом податкового обліку, зокрема, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідають реальним обставинам, оскільки відповідач фактично безпідставно не визнає податкові накладні за господарськими операціями, проведення яких документально не заперечує.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що встановлена відсутність здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не дає можливості виконання договірних відносин такими контрагентами перед Кримською Республіканською установою «Керченський історико-культурний заповідник». Крім того, відповідач вважає, що документальне оформлення операцій з реалізації робіт, послуг не є доказом фактичного виконання операції поставок без первинних документів, які підтверджують фактичне виконання поставок. Таким чином, відповідач вважає цілком правомірний висновок, викладений в акті перевірки щодо того, що у зв'язку з відсутність реальності здійснення операцій з придбання Кримською Республіканською установою «Керченський історико-культурний заповідник» робіт (послуг) безпосередньо від ТОВ БК «Акрополь» (код за ЄДРПОУ 32841299) та КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), такі операції не мали фактичного характеру. Так, нікчемний правочин, за твердженням податкового органу, не породжує ніяких правових наслідків, а тому підлягає виключення з податкового обліку. При цьому, виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися у всіх учасників такого правочину, а не лише у того, якому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки. Крім того, відповідач вважає, що платник податків, хоч й не відповідає за ведення фінансово-господарської діяльності постачальника, однак, відповідає за відповідність отриманих первинних документів фактичним обставинам проведення господарської операції, на підставі яких формуються дані податкової звітності та сплачуються податки. Зазначене прямо випливає, на думку відповідача, з приписів ст. 42 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на свій1 власний ризик діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів і отримання прибутку. Щодо доказової бази нікчемності правочинів, за яким позивачеві були донараховані податкові зобов'язання, відповідач вважає, що така доказова база в повній мірі наведена в акті перевірки позивача від 17.07.2012р. №524/22-03/2131657.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.09.2012р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з витребуванням у позивача певних документальних доказів. Зазначеною ухвалою було призначено дату та час наступного судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.10.2012 р. провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні представник позивач підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити. Відповідач проти позову заперечував.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, з 10.07.2012р. по 11.07.2012р. Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Кримської Республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник» з питання достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БК «Акрополь», код ЄДРПОУ 32841299 за грудень 2009р., КП «Альянс», код ЄДРПОУ 32468182 за січень та грудень 2010р.», за результатами якої 17.07.2012р. був складений акт №524/22-03/2131657 (а. с. 21-41).

В ході перевірки була встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Акрополь», КП «Альянс» у сумі 10505 грн., у тому числі у лютому 2010 року на 4004 грн., у березні 2010 року на 6118 грн., у грудні 2010 року на 383 грн. Вказаний висновок був зроблений податковим органом на підставі тверджень про укладення позивачем угод із зазначеними контрагентами без мети настання реальних висновків, у зв'язку з чим договори відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є безтоварними та мають ознаки недійсності і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем були порушені вимоги п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та штучно сформований податковий кредит.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 30.07.2012р. №0000822203 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: за лютий 2010 р. - 1328 грн., за березень 2010 р. - 4004 грн. (всього - 5332 грн.);

- від 30.07.2012р. №0000812203 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 10505 грн. та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2626,25 грн. (а. с. 42-43).

Не погодившись з правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В акті перевірки зазначено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «БК «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299) у грудні 2009р., та з КП «Альянс» у січні та у грудні 2010р. (а. с. 23,24).

Для проведення перевірки з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ БК «Акрополь», код ЄДРПОУ 328411299, за грудень 2009р., КП «Альянс», код ЄДРПОУ 32468182 за січень та грудень 2010р. позивачем були надані наступні документи:

- договір з ТОВ БК «Акрополь»;

- ліцензія Серія АВ №357488 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на здійснення будівельної діяльності ТОВ БК «Акрополь»;

- Довідка з ЄДРПОУ ТОВ БК «Акрополь»;

- Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ БК «Акрополь»;

- Локальний кошторис на поточний ремонт виставочного залу №6;

- Відомість ресурсів до локального кошторису;

- Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису;

- Дефектний акт на поточний ремонт виставочного залу №6;

- Підсумкова відомість ресурсів до акта приймання виконаних підрядних робіт;

- Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за 15.12.2009р.;

- Податкова накладна за грудень 2009р.;

- Договори з КП «Альянс»;

- Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ КП «Альянс»;

- Відомості ресурсів до локального кошторису;

- Акти надання робіт;

- Локальні кошториси;

- Підсумкова відомість ресурсів;

- Звідний кошторисний розрахунок вартості;

- Податкові накладні за наступні періоди: січень 2010, грудень 2010р.;

- Журнали-ордера по рахунку 631 за грудень 2009р., 2010р.

Перевіркою було встановлено, що господарські відносини між позивачем та ТОВ БК «Акрополь» за охоплений перевіркою період склалися внаслідок придбання робіт з поточного ремонту об'єкту «Керченська картинна галерея: ремонт 2-го поверху виставочного залу №6, що знаходиться в м. Керч, вул. Театральна, 36, Керченського історико-культурного заповідника».

У зв'язку з цим, судом був досліджений договір від 11.12.2009р. №93 (а.с. 49-50).

Відповідно до договору №93 від 11.12.2009р. Кримська республіканська установа «Керченським історико-культурний заповідник» (Замовник) замовив ТОВ БК «Акрополь» (Підрядник) виконання робіт з поточного ремонту картинної галереї: ремонт 2го поверху, виставкова зала №6, яка знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Театральна, 36, Керченського історико-культурного заповідника.

Згідно умов цього договору, Підрядник зобов'язаний на свій ризик за завданням Замовника та зі своїх матеріалів виконати ремонтні роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити такі роботи.

Вартість договору визначається за проектно-кошторисною документацією та складає 36705, 60грн., в тому числі й податок на додану вартість в розмірі 6117 грн. (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 2.2 договору джерелом фінансування є бюджет АР Крим.

Договірна ціна уточнюється при оформленні ф. 2-КВ за фактично виконаними обсягами, цінами та матеріалами, підтвердженими Підрядником рахунками та накладними, при цьому загальна договірна ціна не може бути змінена в сторону збільшення (п. 2.4 Договору).

Пунктами 3.5, 3.6 Договору визначено, що оплата за цим договором здійснюється згідно наданих Підрядником рахунків та актів виконаних робіт ф. 2-КВ. Остаточний розрахунок за договором здійснюється Замовником не пізніше 10 календарних днів після повного закінчення робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання-передачі недоліків.

Згідно довідки КБ-3 від 15.12.2009р. вартість виконаних робіт з поточного ремонту об'єкта склала 36705,60 грн. (а.с. 52).

Дефектними актами перераховані роботи з поточного ремонту об'єкта за договором №93 від 11.12.2009р. (а. с. 53, 55).

За локальним кошторисом №2-1-1 на поточний ремонт 2го поверху, виставковий зал №6, кошторисна вартість поточного ремонту складає 36705,60 грн., в тому числі й 6117,60 грн. податку на додану вартість (а. с. 54,56-63).

Вартість виконаних робіт в сумі 36705,60 грн. була сплачена позивачем в повному обсязі, про що свідчить відповідне платіжне доручення, проведене банком 11.03.2010 р. (а. с. 67).

На суму виконаних робіт (36705,60 грн., у тому числі ПДВ 6117,60 грн.) ТОВ БК «Акрополь» була виписана податкова накладна від 31.12.2009р. №3068 (а. с. 104).

Реєстром податкових накладних підтверджується отримання позивачем податкової накладної на 36705,60 грн. під №3068 від 31.12.2010р. (дата отримання 08.04.2010р) - а. с. 96.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року N 554 були затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, зокрема, Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-3), а також запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що вартість та зміст будівельних робіт з поточного ремонту були підтверджені всіма первинними документами, якими мають бути підтверджені зазначені роботи. При цьому, в матеріалах справи наявна ліцензія серії АВ №357488, видана Міністерством регіонального розвитку та будівництва України Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» 15.08.2007 р., зі строком її дії з 15.08.2007 р. по 25.05.2012 р., яка підтверджує правомочність підрядника на для ведення певного виду господарської діяльності. Вказані документи надавалися позивачем безпосередньо до податкового органу для проведення перевірки.

Стосовно правовідносин позивача з КП «Альянс», то відповідачем в ході перевірки були використані документи, пов'язані з укладенням та виконанням договорів №95 від 15.12.2009р., №4370/1 від 07.12.2010р. та №4368/1 від 07.12.2010р.

Так, 15.12.2009р. між КП «Альянс» (Виконавець) та Кримська республіканська установа «Керченський історико-культурний заповідник» (Замовник) був укладений договір №95 про надання послуг, відповідно до якого виконавець надає Замовнику послуги з антисептичної обробки дерев'яних ферм та настилів в м. Керчі по вул. Свердлова, 22 (об'єкт КРУ «Керченський ІКЗ) - роботи з ізоляції. Вартість робіт за договором складає 24022,80 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4003,80 грн. (а.с. 72-74).

За умовами договору сплата проводиться після надання виконавцем послуг на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт в межах кошторисних призначень та за наявністю фінансування шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Виконання КП «Альянс» своїх зобов'язань за договором відповідно до його умов має бути підтверджено актом виконаних робіт, який підписується обома сторонами за договором.

Тверда договірна ціна була затверджена сторонами в цінах, станом на грудень 2009р. відповідно до ДБН Д. 1.1-1-2000 (а. с. 85).

Відповідно до локального кошторису №2-1-1 про надання послуг з антисептичної обробки дерев'яних ферм та настилів об'єкта КРУ «Керченський ІКЗ» загальна вартість робіт станом на грудень 2009р. становить 24022,80 грн. (а. с. 75, 83).

За актом №2 про надання послуг з антисептичної обробки дерев'яних ферм та настилів об'єкта КРУ «Керченський ІКЗ» від 17.12.2009р. вартість виконаних КП «Альянс» робіт становить 24022,80 грн. Зазначена сума підтверджується й довідкою про вартість виконаних робіт КБ-3 за грудень 2009р. (а. с. 80) та звідним кошторисним розрахунком вартості надання послуг з антисептичної обробки дерев'яних ферм та настилів об'єкта КРУ «Керченський ІКЗ» (а. с. 83).

Платіжними дорученнями від 18.01.2010р. на суму 23022,80 та на суму 1000,00 грн. позивач здійснив розрахунок з виконавцем за договором (а. с. 86, 87). В свою чергу, КП «Альянс» були виписані податкові накладні від 18.01.2010р. №252 на суму 23022,80грн. (ПДВ 3837,13 грн.) та №251 від 14.01.2010р. на суму 1000,00 грн. (ПДВ 166,67 грн.) (а. с. 102, 103).

Отримання позивачем цих податкових накладних 22.02.2010 р. підтверджується наданим реєстром отриманих податкових накладних за лютий 2010р. (а. с. 94).

07.12.2010 р. між КП «Альянс» (Виконавець) та Кримською республіканською установою «Керченський історико-культурний заповідник» (Замовник) був укладений договір №4368/1 про надання послуг з технічного обслуговування системи автоматичної протипожежної безпеки, системи сповіщення при пожежі, управління евакуацією людей на об'єкті приміщення першого поверху Картинної галереї в м. Керч по вул. Театральна, 36. Вартість послуг встановлена за умовами договірної ціни 500 грн. щомісячно, в тому числі й ПДВ в сумі 83,33 грн. Договірна ціна є динамічною за умовами договору (а. с. 97).

Зобов'язання Виконавця вважаються виконаними з часу підписання довідки про вартість виконаних робіт обома сторонами.

На підставі зазначеного договору КП «Альянс» був виписаний рахунок-фактура №4368/1 від 07.12.2010р. на суму 500,00 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 83,33 грн. (а. с. 88).

07.12.2010р. між сторонами за договором був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) №4368/1, відповідно до якого на об'єкті позивача були розміщені системи АПС, системи сповіщення при пожеже, управління евакуацією (а. с. 89).

Реєстром податкових накладних підтверджується отримання позивачем податкової накладної на 500 грн. під №4487 від 13.12.2010р. (дата отримання 14.01.2011р) - а. с. 95.

На підставі платіжного доручення від 08.12.2010р. позивачем була сплачена сума отриманих від КП «Альянс» послуг в розмірі 500,00 грн., в тому числі й 83,33 грн. ПДВ (а. с. 90).

07.12.2010р. між КП «Альянс» (Виконавець) та Кримською республіканською установою «Керченський історико-культурний заповідник» (Замовник) був укладений договір №4370/1 про надання послуг з демонтажу, поточного ремонту, монтажу системи сигналізації на об'єкті приміщення першого поверху Картинної галереї в м. Керч по вул. Театральна, 36 (а. с. 100).

Вартість послуг встановлена за умовами договірної ціни 1800 грн. щомісячно, в тому числі ПДВ в сумі 300,00 грн. Договірна ціна є динамічною за умовами договору (а. с. 100).

На підставі зазначеного договору КП «Альянс» був виписаний на ім'я позивача по справі рахунок-фактурна №4370/1 від 07.12.2010р. на 1800,00 грн.,в тому числі 300,00 грн. ПДВ (а.с. 91).

07.12.2010р. сторонами був підписаний акт прийому-передачі робіт (наданих послуг) №ОУ-4362/1, відповідно до якого КП «Альянс» були виконані роботи з демонтажу, поточного ремонту, монтажу системи сигналізації на об'єкті приміщення першого поверху Картинної галереї в м. Керч по вул. Театральна, 36 (а. с. 92).

Реєстром податкових накладних підтверджується отримання позивачем податкової накладної на 1800 грн. під №4486 від 13.12.2010р. (дата отримання 14.01.2011р) - а. с. 95.

Платіжним дорученням №1041 від 08.12.2010р. позивачем була сплачена сума отриманих послуг в розмірі 1800,00 грн.,в тому числі й 300,00 грн. ПДВ (а. с. 93).

Дослідивши вищезазначені первинні бухгалтерські документи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на час виконання вищезазначених правочинів, так й Податкового кодексу України, який є чинним на час прийняття оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

На час вчинення та виконання позивачем вищезазначених правочинів, в період, який перевірявся податковим органом, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою товарів визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням визнавалася загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування вважалися операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування.

До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Як було вище встановлено судом, та як вбачається зі змісту акта перевірки від 17.07.2012р. №524/22-03/2131657, будь-яких зауважень до форми та змісту первинних бухгалтерських та податкових документів, які були складені позивачем та ТОВ БК «Акрополь» й КП «Альянс», у відповідача не було, невідповідність таких документів вимогам законодавства, яке було чинним на час укладення та виконання позивачем правочинів з контрагентами, судом під час судового розгляду справи не встановлена.

Фактично, висновок про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість та заниження ПДВ був зроблений податковим органом з посиланням на встановлення факту відсутності реального продажу товарів (робіт, послуг) Кримській Республіканській установі «Керченський історико-культурний заповідник» від ТОВ БК «Акрополь» і КП «Альянс», та укладення договорів із зазначеними контрагентами без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з чим договори є безтоварними, мають ознаки недійсності та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Так, як вбачається зі змісту акта перевірки, проведеним в процесі перевірки аналізом, відповідач встановив, що сумнівний податковий кредит, отриманий КП «Альянс» та ТОВ БК «Акрополь» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а був спрямований на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податковий орган зазначив, що податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Крім того, відповідач вважає, що оскільки підрозділами ДПС в АР Крим складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками КП «Альянс» та ТОВ БК «Акрополь», зазначене свідчить про відсутність будь-якої господарської діяльності зазначених підприємства та нікчемність укладених ними угод (а. с. 27).

Вказані висновки податкового органу суд вважає непереконливими з огляду на наступне.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічна думка викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

Таким чином, за умовою відсутності будь-яких інших зауважень щодо первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності позивача, відповідач мав оцінювати документи, на підставі яких був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Для встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За таких обставин, орган державної податкової служби мав перевірити ділову мету у діях платника податку - позивача: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Так, як зазначає Вищий адміністративний суд України, для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Відповідно до Положення Кримської Республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник», позивач створений відповідно до Постанови Ради Міністрів України від 05.03.1987р. №66 «Про визнання комплексу пам'яток історії и культури м. Керчі державним історику-культурним заповідником».

Кримська Республіканська установа «Керченський історико-культурний заповідник» є науково-просвітньою і науково-дослідною установою, що належить АР Крим і знаходиться в сфері управління Міністерства культури і мистецтва АР Крим.

Позивач є неприбутковою організацією, веде оперативний і бухгалтерський облік, статистичну звітність та подає фінансову звітність, має самостійний баланс, потому та інші рахунки.

Кримська Республіканська установа «Керченський історико-культурний заповідник» веде роботи з охорони і збереження об'єктів культурної спадщини та зв'язаних з територіями рухомих предметів, добутку монументального, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, проведення науково-дослідної роботи, інформаційної і культурно-освітньої роботи з метою популяризації культурної спадщини та духовного збагачення громадян.

За таких обставин, суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно того, що укладені правочини не відповідають ознакам ст. 42 Господарського кодексу України, оскільки не можуть вважатися підприємництвом в контексті ризику діяльності та економічних та соціальних результатів й отримання прибутку (а.с. 137).

Так, позивач не веде та не може вести підприємницьку діяльність, отримані позивачем послуги носять характер робіт з охорони і збереження об'єктів культурної спадщини та зв'язаних з територіями рухомих предметів (поточний ремонт картинної галереї, оснащення об'єктів сигналізацією та протипожежною безпекою, проведення робіт з антисептичної обробки об'єктів культурної спадщини тощо).

Разом з тим, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Зазначене взагалі не було предметом дослідження в рамках проведеної перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків відповідача щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.

Більш того, суд зазначає, що відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Обґрунтовуючи законність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач посилався на те, що угоди між позивачем та ТОВ БК «Акрополь» і КП «Альянс», не були направлені на настання реальних юридичних наслідків.

Разом с тим, укладення угоди без мети настання юридичних наслідків є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а може бути визнаний недійсним, відповідно до ст. 234 ЦК України лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями не наділені.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Щодо використання Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Кримської Республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник» інформації, отриманої слідчими в порядку кримінального процесуального законодавства, та яка перебуває в матеріалах кримінальної справи, у тому числі посилання відповідача на протокол допиту свідка від 16.05.2012 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначений статтею 83 Податкового кодексу України.

Зокрема, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалося вище, висновки податкового органу ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи. При цьому вказані матеріали не відносяться до документів, визначених Податковим кодексом України, не є експертними висновками або судовими рішеннями та не є такими, що отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Поняття «податкова інформація» визначено в п.п. 14.1.171. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що термін «податкова інформація» вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналіз вказаної норми дає змогу прийти до висновку, що податкова інформація - це інформація, яка створена або отримана податковим органом в процесі своєї діяльності в порядку, встановленому Податковим кодексом України. При цьому жодних інших підстав для її створення або отримання не передбачено. Таким чином, оскільки інформація, що використовувалася податковим органом під час перевірки Кримської Республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник» була отримана не в порядку, встановленого Податковим кодексом України, а в порядку Кримінально-процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що перевіряючи не мали законних підстав використовувати матеріали кримінальної справи під час перевірки, тим паче, що за вказаними матеріалами судові рішення не приймалися.

Вказана позиція суду також кореспондується з главою 7 Податкового кодексу України (статті 71-73) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984.

Так, статті 72 «Збір податкової інформації» та 73 «Отримання податкової інформації органами державної податкової служби» Податкового кодексу України визначають джерела та порядок отримання податкової інформації, проте жодним чином вказані статті не містять посилання на таке джерело інформації як матеріали кримінальної справи.

Так само, Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, та не з посиланням на матеріали кримінальної справи.

Щодо використання безпосередньо судом під час розгляду справи матеріалів кримінальної справи, на яку посилається відповідач, у тому числі протокол допиту свідка від 16.05.2012 р., як на встановлені фактичні обставини суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, суд звертає увагу на Лист Державної податкової служби України від 31.07.2012 р. № 20727/7/10-0217/2986, за результатами проведення 30.05.2012 р. у Вищому адміністративному суді України круглого столу з питань однакового застосування норм Податкового кодексу України, з питання права слідчого у межах Кримінального процесуального кодексу України призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Відповідно до абзацу другого ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 КПК України законом, що визначає повноваження слідчого та відповідно до якого здійснюється провадження у кримінальних справах, є КПК України.

Статтею 66 КПК України визначено, що особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організації, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізії, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Постанова слідчого відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення органом ДПС позапланової документальної перевірки платника податків.

При цьому відповідно до ст. 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Враховуючи зазначене, законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання. Такі постанови,з позиції суддів 4 палати ВАСУ, висвітленій на засіданні круглого столу, є обов'язковими до виконання органами ДПС України.

Таким чином, підсумовуючи наведене, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення у судовому засіданні обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Щодо використання податковим органом під час перевірки матеріалів перевірки контрагентів позивача - ТОВ БК «Акрополь» і КП «Альянс», суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, перевірка може проводитися в тому числі й на підставі отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В акті перевірки відповідачем було зазначено, що звіркою КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182) органами державної податкової служби були встановлені факти формування податкового кредиту від постачальників з ознаками «фіктивність», реальність проведення господарських операцій, по яким спростовано актами зустрічних звірок, а також той факт, що податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності КП «Альянс», а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, відповідач дійшов висновку, що податкова вигода була сформована від сумнівних постачальників та підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Суд не погоджується з такою позицією та вважає, що висновки щодо існування по ланцюгу здійснення господарських операцій КП «Альянс» з третіми особами сумнівного («фіктивного») характеру не можуть мати негативних наслідків для інших платників податків, зокрема, до позивача, оскільки таки висновки суперечать положенням Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості та належності доказів у справі.

Крім того, суд окремо зауважує, що дослідження по ланцюгу до «реальних вигодонабувачів» має мати на меті встановлення взаємозв'язку між сумнівними («фіктивними») правочинами.

Так, факт безтоварності правочину з продажу-придбання одного виду товару має бути досліджений по ланцюгу посередників до останнього вигодонабувача, яким отримувався такий товар та встановлення факту неможливості його отримання останнім через відсутність такого товару у продавця та, як наслідок, не можливість його продажу вигодонабувачу.

Разом з тим, висновки відповідача, викладені в акті перевірки не мають системного характеру та не встановлюють взаємозв'язку між сумнівними правочинами, укладеними КП» Альянс» з третіми особами та правочинів, укладених позивачем з КП «Альянс».

Крім того, як вже було вищезазначено, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, судом були досліджені висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 17.07.2012р. щодо проведеної звірки ТОВ БК «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), відповідно до яких відповідачем були встановлені взаємовідносини фіктивними підприємствами за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р., які формували податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість розмірі 7246235,00 грн. (а.с. 33).

В акті перевірки, обґрунтовуючи свої висновки щодо безтоварного характеру правочину, укладеного позивачем з ТОВ БК «Акрополь», відповідач зазначив наступне.

Відповідно до постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України ОСОБА_4 від 02.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» (код ЄДРПОУ 24039320) Кірюшка С, М, за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та відносно директора ТОВ БВП «Строитель-плюс» ОСОБА_5, фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Сою КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно за попередньою змовою групою осіб, що призвели до сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Також в ході слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), серед яких є й ТОВ БК «Акрополь» (а.с. 34).

На підставі проведеного аналізу, відповідачем було встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ БК «Акрополь» від контрагентів-постачальників, фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку щодо відсутності об'єкту оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) підприємств-постачальників та по операціях продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям, до яких відповідач відніс й позивача по справі.

Проте, суд зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, та лише в цьому випадку можуть бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, проте вказане документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (такі як - акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Податкове законодавство не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за ненадання первинних документів або правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування та не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Вказана позиція також узгоджується з висновками Верховного суду України, викладених у постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, в яких зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Більш того вказана позиція співпадає із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому суд звертає увагу, що вказана позиція стосується не лише адміністрування податку на додану вартість, а й впливає на загальні принципи ведення податкового обліку з усіх видів податку.

Таким чином, суд вважає, що не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат та податкового кредиту. Більш того, суд вважає, що ці висновки податкового органу ґрунтуються на сумнівах, які не можуть бути доказами.

Разом з тим, на підставі наданих позивачем первинних документів суд з'ясував зміст зазначених вище господарських операцій, який також знайшов своє відображення в бухгалтерському обліку.

Позивач надав суду документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржувані рішення відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, доходить висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 30.07.2012р. №0000822203 та від 30.07.2012р. №0000812203 прийняті податковим органом без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про їх необґрунтованість та є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 19.10.2012 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 24.10.2012 року.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 30.07.2012р. №0000822203.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 30.07.2012р. №0000812203.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримської республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник» (98302, м. Керч, вул. Свердлова, 7, ЄДРПОУ 02131657; р/р 35413001001040 в ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026) 184,63 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Борзенко, 40, ідентифікаційний код 34406573).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.