Ухвала

від 11.02.2013 по справі 2а-8908/12/0170/31

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8908/12/0170/31

11.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Кримської республіканської установи "Керчинський історико-культурний заповідник" - Галченко Наталія Валентинівна, довіреність № 01/122 від 07.02.13

представник позивача, Кримської республіканської установи "Керчинський історико-культурний заповідник" - Чепенко Ірина Семенівна, довіреність № 05/121 від 07.02.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши матеріали справи № 2а-8908/12/0170/31 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 19.10.12

за позовом Кримської республіканської установи "Керчинський історико-культурний заповідник" (вул. Свердлова, 7,Керч,Автономна Республіка Крим,98320)

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.12 задоволено адміністративний позов Кримської республіканської установи "Керчинський історико-культурний заповідник" до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 30.07.2012р. №0000822203.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 30.07.2012р. №0000812203.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримської республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник»(98302, м. Керч, вул. Свердлова, 7, ЄДРПОУ 02131657; р/р 35413001001040 в ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026) 184,63 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.12 та прийняти нове рішення по справі.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.12 року без змін.

Представник відповідача надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, та надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, також зазначає, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце

Кримська Республіканська установа "Керченський історико-культурний заповідник" звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 30.07.2012р. №0000822203 та від 30.07.2012р. №0000812203.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З 10.07.2012р. по 11.07.2012р. посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Кримської Республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник» з питання достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БК «Акрополь», код ЄДРПОУ 32841299 за грудень 2009р., КП «Альянс», код ЄДРПОУ 32468182 за січень та грудень 2010р.», за результатами якої 17.07.2012р. був складений акт №524/22-03/2131657 (а. с. 21-41).

В ході перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Акрополь», КП «Альянс» у сумі 10505 грн. Вказаний висновок був зроблений податковим органом на підставі тверджень про укладення позивачем угод із зазначеними контрагентами без мети настання реальних висновків, у зв'язку з чим договори відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є безтоварними та мають ознаки недійсності і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідач дійшов висновку, що позивачем були порушені вимоги п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та штучно сформований податковий кредит.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 30.07.2012р. №0000822203 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: за лютий 2010 р. - 1328 грн., за березень 2010 р. - 4004 грн. (всього - 5332 грн.); від 30.07.2012р. №0000812203 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 10505 грн. та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2626,25 грн. (а. с. 42,43).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Для проведення перевірки з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ БК «Акрополь», код ЄДРПОУ 328411299, за грудень 2009р., КП «Альянс», код ЄДРПОУ 32468182 за січень та грудень 2010р. позивачем надані документи.

Перевіркою встановлено, що господарські відносини між позивачем та ТОВ БК «Акрополь» за охоплений перевіркою період склалися внаслідок придбання робіт з поточного ремонту об'єкту «Керченська картинна галерея: ремонт 2-го поверху виставочного залу №6, що знаходиться в м. Керч, вул. Театральна, 36, Керченського історико-культурного заповідника».

Відповідно до договору №93 від 11.12.2009р. Кримська республіканська установа «Керченським історико-культурний заповідник» (Замовник) замовив ТОВ БК «Акрополь» (Підрядник) виконання робіт з поточного ремонту картинної галереї: ремонт 2го поверху, виставкова зала №6, яка знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Театральна, 36, Керченського історико-культурного заповідника. (а.с. 49-50)

Згідно умов цього договору, Підрядник зобов'язаний на свій ризик за завданням Замовника та зі своїх матеріалів виконати ремонтні роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити такі роботи. Вартість договору визначається за проектно-кошторисною документацією та складає 36705, 60грн., в тому числі й податок на додану вартість в розмірі 6117 грн. (п. 2.1 Договору). (а.с. 52)

Вартість виконаних робіт в сумі 36705,60 грн. сплачена позивачем в повному обсязі, про що свідчить відповідне платіжне доручення, проведене банком 11.03.2010 р. (а. с. 67).

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року №554 були затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, зокрема, Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-3), а також запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Матеріалами справи підтверджується, що вартість та зміст будівельних робіт з поточного ремонту підтверджені первинними документами. При цьому, в матеріалах справи наявна ліцензія серії АВ №357488, видана Міністерством регіонального розвитку та будівництва України Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» 15.08.2007 р., зі строком її дії з 15.08.2007 р. по 25.05.2012 р., яка підтверджує правомочність підрядника на для ведення певного виду господарської діяльності. Вказані документи надавалися позивачем безпосередньо до податкового органу для проведення перевірки.

Стосовно правовідносин позивача з КП «Альянс», то відповідачем в ході перевірки використані документи, пов'язані з укладенням та виконанням договорів №95 від 15.12.2009р., №4370/1 від 07.12.2010р. та №4368/1 від 07.12.2010р.

15.12.2009р. між КП «Альянс» (Виконавець) та Кримська республіканська установа «Керченський історико-культурний заповідник» (Замовник) укладений договір №95. Вартість робіт за договором складає 24022,80 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4003,80 грн. (а.с. 72-74).

Виконання КП «Альянс» своїх зобов'язань за договором відповідно до його умов має бути підтверджено актом виконаних робіт, який підписується обома сторонами за договором.

Відповідно до локального кошторису №2-1-1 про надання послуг з антисептичної обробки дерев'яних ферм та настилів об'єкта КРУ «Керченський ІКЗ» загальна вартість робіт станом на грудень 2009р. становить 24022,80 грн. (а. с. 75, 83).

За актом №2 про надання послуг з антисептичної обробки дерев'яних ферм та настилів об'єкта КРУ «Керченський ІКЗ» від 17.12.2009р. вартість виконаних КП «Альянс» робіт становить 24022,80 грн. Зазначена сума підтверджується й довідкою про вартість виконаних робіт КБ-3 за грудень 2009р. (а. с. 80) та звідним кошторисним розрахунком вартості надання послуг з антисептичної обробки дерев'яних ферм та настилів об'єкта КРУ «Керченський ІКЗ» (а. с. 83).

Платіжними дорученнями від 18.01.2010р. на суму 23022,80 та на суму 1000,00 грн. позивач здійснив розрахунок з виконавцем за договором (а.с.86,87). В свою чергу, КП «Альянс» виписані податкові накладні від 18.01.2010р. №252 на суму 23022,80грн. (ПДВ 3837,13 грн.) та №251 від 14.01.2010р. на суму 1000,00 грн. (ПДВ 166,67 грн.) (а.с.102, 103).

07.12.2010 р. між КП «Альянс» (Виконавець) та Кримською республіканською установою «Керченський історико-культурний заповідник» (Замовник) укладений договір №4368/1 про надання послуг з технічного обслуговування системи автоматичної протипожежної безпеки, системи сповіщення при пожежі, управління евакуацією людей на об'єкті приміщення першого поверху Картинної галереї в м. Керч по вул. Театральна, 36. Вартість послуг встановлена за умовами договірної ціни 500 грн. щомісячно, в тому числі й ПДВ в сумі 83,33 грн. Договірна ціна є динамічною за умовами договору (а. с. 97).

На підставі зазначеного договору КП «Альянс» виписаний рахунок-фактура №4368/1 від 07.12.2010р. на суму 500,00 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 83,33 грн. (а. с. 88).

На підставі платіжного доручення від 08.12.2010р. позивачем сплачена сума отриманих від КП «Альянс» послуг в розмірі 500,00грн., в тому числі й 83,33 грн. ПДВ (а.с. 90).

07.12.2010р. між КП «Альянс» (Виконавець) та Кримською республіканською установою «Керченський історико-культурний заповідник» (Замовник) укладений договір №4370/1 про надання послуг з демонтажу, поточного ремонту, монтажу системи сигналізації на об'єкті приміщення першого поверху Картинної галереї в м. Керч по вул. Театральна, 36 (а. с. 100).

Вартість послуг встановлена за умовами договірної ціни 1800 грн. щомісячно, в тому числі ПДВ в сумі 300,00 грн. Договірна ціна є динамічною за умовами договору (а. с. 100).

Платіжним дорученням №1041 від 08.12.2010р. позивачем сплачена сума отриманих послуг в розмірі 1800,00 грн., в тому числі й 300,00 грн. ПДВ (а. с. 93).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на час виконання вищезазначених правочинів, так й Податкового кодексу України, який є чинним на час прийняття оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.1.4. ст.1 цього Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що поставкою товарів визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням визнавалася загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування вважалися операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування.

До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Як вбачається зі змісту акта перевірки, будь-яких зауважень до форми та змісту первинних бухгалтерських та податкових документів, які були складені позивачем та ТОВ БК «Акрополь» й КП «Альянс», у відповідача не було.

Висновок про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість та заниження ПДВ зроблений податковим органом з посиланням на встановлення факту відсутності реального продажу товарів (робіт, послуг) Кримській Республіканській установі «Керченський історико-культурний заповідник» від ТОВ БК «Акрополь» і КП «Альянс», та укладення договорів із зазначеними контрагентами без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з чим договори є безтоварними, мають ознаки недійсності та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідач встановив, що сумнівний податковий кредит, отриманий КП «Альянс» та ТОВ БК «Акрополь» від контрагентів-постачальників фактично не використано у власній господарській діяльності, а спрямований на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Також, відповідач вважає, що оскільки підрозділами ДПС в АР Крим складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками КП «Альянс» та ТОВ БК «Акрополь», зазначене свідчить про відсутність будь-якої господарської діяльності зазначених підприємства та нікчемність укладених ними угод (а. с. 27).

Вказані висновки податкового органу судова колегія не приймає виходячи з наступного.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за умовою відсутності будь-яких інших зауважень щодо первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності позивача, відповідач мав оцінювати документи, на підставі яких був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Кримська Республіканська установа «Керченський історико-культурний заповідник» є науково-просвітньою і науково-дослідною установою, що належить АР Крим і знаходиться в сфері управління Міністерства культури і мистецтва АР Крим.

Позивач є неприбутковою організацією, веде оперативний і бухгалтерський облік, статистичну звітність та подає фінансову звітність, має самостійний баланс, потому та інші рахунки.

Кримська Республіканська установа «Керченський історико-культурний заповідник» веде роботи з охорони і збереження об'єктів культурної спадщини та зв'язаних з територіями рухомих предметів, добутку монументального, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, проведення науково-дослідної роботи, інформаційної і культурно-освітньої роботи з метою популяризації культурної спадщини та духовного збагачення громадян.

За таких обставин, судова колегія критично ставиться до тверджень відповідача стосовно того, що укладені правочини не відповідають ознакам ст. 42 Господарського кодексу України, оскільки не можуть вважатися підприємництвом в контексті ризику діяльності та економічних та соціальних результатів й отримання прибутку (а.с. 137).

Позивач не веде та не може вести підприємницьку діяльність, отримані позивачем послуги носять характер робіт з охорони і збереження об'єктів культурної спадщини та зв'язаних з територіями рухомих предметів (поточний ремонт картинної галереї, оснащення об'єктів сигналізацією та протипожежною безпекою, проведення робіт з антисептичної обробки об'єктів культурної спадщини тощо).

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Обґрунтовуючи законність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач посилався на те, що угоди між позивачем та ТОВ БК «Акрополь» і КП «Альянс», не були направлені на настання реальних юридичних наслідків.

Укладення угоди без мети настання юридичних наслідків є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а може бути визнаний недійсним, відповідно до ст. 234 ЦК України лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями не наділені.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку.

Щодо використання Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Кримської Республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник» інформації, отриманої слідчими в порядку кримінального процесуального законодавства, та яка перебуває в матеріалах кримінальної справи, у тому числі посилання відповідача на протокол допиту свідка від 16.05.2012 р., слід зазначити наступне.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначений статтею 83 Податкового кодексу України.

Як зверталась увага вище, висновки податкового органу ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи.

Щодо використання безпосередньо судом під час розгляду справи матеріалів кримінальної справи, на яку посилається відповідач, у тому числі протокол допиту свідка від 16.05.2012 р., як на встановлені фактичні обставини слід враховувати наступне.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Постанова слідчого відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення органом ДПС позапланової документальної перевірки платника податків.

При цьому відповідно до ст. 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Щодо використання податковим органом під час перевірки матеріалів перевірки контрагентів позивача - ТОВ БК «Акрополь» і КП «Альянс».

В акті перевірки відповідачем зазначено, що звіркою КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182) органами державної податкової служби встановлені факти формування податкового кредиту від постачальників з ознаками «фіктивність», реальність проведення господарських операцій, по яким спростовано актами зустрічних звірок, а також той факт, що податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності КП «Альянс», а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Відповідач дійшов висновку, що податкова вигода була сформована від сумнівних постачальників та підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Вказані висновки щодо існування по ланцюгу здійснення господарських операцій КП «Альянс» з третіми особами сумнівного («фіктивного») характеру не можуть мати негативних наслідків для інших платників податків, оскільки таки висновки суперечать положенням Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості та належності доказів у справі.

Факт безтоварності правочину з продажу-придбання одного виду товару має бути досліджений по ланцюгу посередників до останнього вигодонабувача, яким отримувався такий товар та встановлення факту неможливості його отримання останнім через відсутність такого товару у продавця та, як наслідок, не можливість його продажу вигодонабувачу.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки не мають системного характеру та не встановлюють взаємозв'язку між сумнівними правочинами, укладеними КП» Альянс» з третіми особами та правочинів, укладених позивачем з КП «Альянс».

Крім того, як вже зазначалось, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо висновків відповідача, які викладені в акті перевірки від 17.07.2012р. щодо проведеної звірки ТОВ БК «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), відповідно до яких відповідачем встановлені взаємовідносини фіктивними підприємствами за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р., які формували податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість розмірі 7246235,00 грн. (а.с. 33).

В акті перевірки, обґрунтовуючи свої висновки щодо безтоварного характеру правочину, укладеного позивачем з ТОВ БК «Акрополь», відповідач зазначив наступне.

Відповідно до постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В. А. від 02.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» (код ЄДРПОУ 24039320) Кірюшка С, М, за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та відносно директора ТОВ БВП «Строитель-плюс» ОСОБА_7, фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Сою КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно за попередньою змовою групою осіб, що призвели до сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

В ході слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), серед яких є й ТОВ БК «Акрополь» (а.с. 34).

На підставі наведеного, відповідачем встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ БК «Акрополь» від контрагентів-постачальників, фактично не використано у власній господарській діяльності, а спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів.

З наведеного, відповідач дійшов висновку щодо відсутності об'єкту оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) підприємств-постачальників та по операціях продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям, до яких відповідач відніс й позивача по справі.

Судова колегія звертає увагу, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, та лише в цьому випадку можуть бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами.

Податкове законодавство не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за ненадання первинних документів або правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування та не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Таким чином, не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків. Висновки податкового органу ґрунтуються на сумнівах, які не можуть бути доказами.

Позивачем надано документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

Сумуючи наведене та відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, законним є висновок суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 30.07.2012р. №0000822203 та від 30.07.2012р. №0000812203 підлягають визнанню їх протиправними та скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.12 по справі № 2а-8908/12/0170/31 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко