Постанова

від 30.11.2012 по справі 2а/0470/12179/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2002 р. Справа № 2а/0470/12179/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О. при секретаріЛитвин Ю.Ю. за участю: представників позивача представників відповідача представника третьої ососби Савельєва К.В., Більченка О.В. Ополоник Л. В., Решетніка О. Ю. Русанова С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Приватне підприємство «Велес-Плюс» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000010220, № 0000020220 від 19.09.2012, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Білмакс» 12 жовтня 2012 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000010220, яким підприємству донараховано податок на прибуток підприємств в розмірі 641685,65 грн. та штрафні санкції в розмірі 90639,45 грн., а також від 19.09.2012 № 0000020220, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 397321,04 грн. та штрафні санкції в розмірі 72126,17 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті Верхньодніпровською ОДПІ за підсумками розгляду актів позапланових виїзних перевірок від 15.08.2012 № 162/222-34031183 та від 14.09.2012 № 187/222-34031183, в яких контролюючий орган прийшов до висновків про встановлення порушень ТОВ «Білмакс»:

1) п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 641685,65 грн.

2) п. 3.1 ст. 3, п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»; п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на 379321,04 грн.

Як зазначає позивач, податківцями при проведенні позапланових виїзних перевірок виявлено:

- неправомірність відображення у складі валових витрат сум по придбанню металопродукції, яка в подальшому не приймала участі у виробничому процесі, по утворенню, розміщенню та реалізації відходів виробництва (металобрухту);

- завищення валових витрат, заниження валових доходів на суму безоплатно отриманих товарів та завищення податкового кредиту з ПДВ на суми, сплачені за придбання порошкової фарби у ПП «Велес плюс», правочини з яким є недійсними.

Позивач з прийнятими повідомленнями-рішеннями незгоден, вважає їх неправомірними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства, посилається на відсутність у діях підприємства фактів завищення валових витрат, заниження валових доходів та завищення податкового кредиту з ПДВ, оскільки суми по придбанню металопродукції відображені ним в складі валових витрат з дотриманням чинного законодавства, витрати реально понесені на здійснення господарської діяльності, а висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з ПП «Велес плюс» є безпідставними, не доведеними належним чином та зробленими з перевищенням повноважень цього органу.

Позивач до початку судового розгляду справи надав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів - первинних документів підприємства за операціями з металобрухтом та за правочинами з ПП «Велес плюс». В судовому засіданні позовні вимоги були уточнені - представником позивача був обраний спосіб захисту прав «визнання рішення контролюючого органу неправомірним».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказував на правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, зазначав про наявність порушень в податковому обліку ТОВ «Білмакс» операцій з металобрухтом, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, вказував, що нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Велес-Плюс», підтверджується актом перевірки цього підприємства, яким встановлено, що перевіркою контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальників, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування ТМЦ, витрат на їх зберігання, операції з придбання зазначеними підприємствами товарів (послуг) у постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, це свідчить про відсутність необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також про відсутність господарської мети, оскільки правочини були укладені для надання податкової вигоди третім особам, виключно з метою формування валових витрат і податкового кредиту та не здійснювалися в реальному масштабі простору та часу.

Відповідач залучив до матеріалів справи акт ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 04.11.2011 № 1975/23-023/37129289 з питань достовірності вказаних правочинів, отриманий від цього органу для відпрацювання по ланцюгу постачання.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 01 листопада 2012 року було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі ПП «Велес-Плюс», у зв'язку з тим, що в ході документальної позапланової перевірки ТОВ «Білмакс» Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було виявлено порушення податкового законодавства у взаємовідносинах з ПП «Велес-Плюс».

В судовому засіданні представник третьої особи позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Білмакс» (код ЄДРПОУ 34031183) зареєстроване 02.03.2006 Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області у якості юридичної особи, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 455425 /а.с. 72, том 1/.

ТОВ «Білмакс» 02.03.2006 було взяте на облік у Жовтоводській об'єднаній ДПІ за № 857, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків Форми № 4-ОПП /а.с. 74, том 1/.

Жовтоводською ОДПІ 08.05.2008 було видано ТОВ «Білмакс» Свідоцтво № 100114669 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 008938 /а.с. 45, том. 1/.

Начальником Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби Лялько В.А. 28.08.2012 було винесено Наказ № 431 «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс» (код за ЄДРПОУ 34031183)» /а.с. 21-22, том. 1/.

Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 14.09.2012 було складено акт № 187/222-34031183 «Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс», ЄДРПОУ 34031183, з питань правомірності зображення у складі валових витрат (1,5 млн.грн.) сум придбанню металопродукції, яка в подальшому не приймала участі у виробничому процесі, по утворенню, розміщенню та реалізації відходів виробництва металобрухту); обґрунтування вартості послуг на суму 6,3 млн.грн., отриманих від приватних підприємців, ствердження їх фактичного надання, аналізу економічної доцільності отримання даних послуг, враховуючи, що приватні підприємці є колишніми працівниками ТОВ «Білмакс»; посилення доказової бази по відпрацюванню матеріалів перевірки, отриманих від ДПІ у Заводському р-ні м. Запоріжжя з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Велес Плюс» в рамках оскарження акта перевірки» /а.с.24-48, том. 1/.

У висновках даного акту встановлено наступні порушення зі сторони ТОВ «Білмакс»:

1) п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 641685,65 грн.;

2) п. 3.1 ст. 3, п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»; п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 379321,04 грн.

На підставі акту перевірки № 187/222/34031183 від 14.09.2012 Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби (Жовтоводське відділення) було винесено відносно ТОВ «Білмакс» наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 вересня 2012 року за № 0000010220, щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 641685,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 90639,45 грн. /а.с. 49, том 1/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 вересня 2012 року за № 0000020220, щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 397321,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 72126,17 грн. /а.с. 52, том. 1/.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя 04.11.2011 було складно акт № 1975/23-023/37129289 «Про результати документальної виїзної перевірки ПП «Велес-Плюс» код за ЄДРПОУ 37129289, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Астера-Сервіс», код за ЄДРПОУ 37167785, ТОВ «Компанія Євростандарт» ЄДРПОУ 3722133, ТОВ «Доміно-2010» ЄДРПОУ 37367946 за період з 01.01.2010 по 01.10.2011» /а.с. 24-33, том. 4/.

У висновках даного акту встановлено наступне:

1) ПП «Велес-Плюс» при придбанні у ТОВ «Астера-Сервіс», ТОВ «Компанія Євростандарт», ТОВ «Доміно-2010» та подальшої реалізації (продажу) товарів (послуг) не було додержано вимог ч. 3, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними;

2) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 19.07.2010 по 01.10.2011, які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ.

Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 15.08.2012 було складено акт № 162/222-34031183 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс», код ЄДРПОУ 34031183, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2011 в рамках службового розслідування» /а.с. 71-97, том 4/.

Відповідно до висновків даного акту встановлено наступні порушення зі сторони ТОВ «Білмакс»:

1) п. 1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР із змінами та доповненнями, пп.135.5.4 п.135.4 ст.135, пп. 138.8.1 п.138.8, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2215150,57 грн.;

2) п.3.1 ст.3, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №№168/97-ВР зі змінами та доповненнями, пункту п.185.1 ст. 185, п.198.3 п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на 397321,04 грн.

З поданих представником позивача первісних документів, судом встановлено реальність правовідносин ТОВ «Білмакс» з ПП «ТЕРРА-МЕТАЛ», КСП «Втормет» Жовтоводської міської ради, ТОВ «ДП ВТОРМЕТ», ТОВ Жовтоводський Втормет, ТОВ «ГЛОБАЛ», ПП «Велес-Плюс» /а.с. 101-250, том. 1, а.с. 1-250, том. 2, а.с. 1-250, том 3, а.с. 1-23, том 4/.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зі змісту ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку: предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 Податкового кодексу України. Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та третьою особою. Проте, на думку суду даний висновок є необґрунтованим оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача та досліджені судом.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідна правова позиція відображена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 № 619-14, металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

Підпунктом 2.13 пункту 2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 визначено, що первісна вартість запасів, що надійшли на склад від забракованих виробів та зворотних відходів виробництва, ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання.

Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

Згідно з п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

В п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318 зазначено, що виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Проаналізувавши вищевикладені норми, суд приходить до висновку, що прямі матеріальні витрати повинні бути зменшені на справедливу вартість зворотних відходів (металобрухту).

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 року № 163, справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Виходячи із аналізу даної норми справедлива вартість зворотних відходів, це вартість їх реалізації, тобто вартість за яку реалізовувався металобрухт.

Порядок оцінки запасів також визначається в п.24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації та в п.25 цього Положення (стандарту), згідно якого запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

В п.27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 зазначено, що сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду.

Враховуючи норми, що регулюють бухгалтерський та податковий облік операцій з металобрухтом, письмові докази по справі, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача, що встановлюють відсутність зв'язку придбаної позивачем металопродукції з власною господарською діяльністю та невірне відображення вартості відходів виробництва (металобрухту) у складі валових витрат позивача, оскільки суд приходить до висновку, що валові витрати позивача за наявності обставин справи мали зменшуватися на справедливу ціну реалізації металобрухту, а не на первісну вартість, за якою була закуплена металопродукція. З огляду на зазначене в діях позивача відсутнє завищення валових витрат в період з 01.07.2009 по 31.03.2011 на суму 994448,48 грн. та за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 455518,80 грн., а також відсутнє відповідне заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Господарські операції за вищезгаданими договорами були реальними, фактично здійснені, було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків. Наявність платіжних доручень, видаткових та товаросупровідних документів, іншої первинної бухгалтерської документації та її належне відображення у податковій звітності Позивача заперечує висновки викладені в акті перевірки контролюючого органу. Аналізуючи реальність господарських операцій суд в тому числі враховує пояснення та письмові докази надані третьою особою, що була залучена судом до розгляду справи, ПП «Велес-Плюс».

Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то слід відзначити, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних може підтверджувати дотримання або порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про безтоварність операції; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє покупця товарів права включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість. Умовами договорів, укладених сторонами, не передбачено обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних. Крім того, посилання відповідача на ненадання цих документів при перевірці не відповідає дійсності, оскільки позивачем надавалася частина товаро-транспортних накладних транспортних операторів «Нічний експресс» та «Нова пошта», що підтверджує транспортування ТМЦ за спірними правочинами на адресу позивача.

Водночас суд зазначає, що відсутність складських приміщень, транспортних засобів, технічного персоналу у сторони договору само по собі не може бути доказом нереальності господарських операцій, з урахуванням можливості, передбаченої чинним законодавством, залучення інших осіб для виконання своїх зобов'язань.

Отже, вказані обставині, самі по собі не можуть бути підставою для визнання договорів нікчемними, а посилання представника відповідача на них, як на докази нікчемності укладених угод є недостатнім та не обґрунтовує такі посилання.

У відповідності до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

3 матеріалів справи вбачається, що контрагентами було дотримано вимоги щодо форми та змісту укладених правочинів згідно з нормами ЦК України. Реальність здійснення операцій підтверджена первинними бухгалтерськими документами та податковою звітністю Позивача.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Отже, позивач не може нести відповідальності за допущені порушення своїх контрагентів при укладенні ними інших договорів, а також формування ними своїх податкових зобов'язань.

На думку суду не можуть бути взяті до уваги посилання представника відповідача про наявність кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента, порушеної за ознаками ст. 205 КК України, оскільки особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вина не буде доведена належним чином та встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, порушення ч.ч. 1, 5 ст.203, ч.ч. 1,2 ст.215, ст.234 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених ТОВ «Білмакс» з ПП «Велес-Плюс» відсутні, а тому позивач правомірно відобразив у податковому обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств взаємовідносини з вказаним контрагентом. Включення позивачем до декларацій з податку на прибуток за 3 квартал 2010 - 3 квартал 2011 року валових витрат у сумі 536677,96 грн. та відображення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 107327,59 грн. по взаємовідносинам з ПП «Велес-Плюс» є правомірним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, не довів те, що первинні документи позивача є такими, що не відповідають дійсності, не довів відсутності реального здійснення операцій, тобто, що роботи/послуги за даними договорами не надавалися, а договори укладено лише з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 19.09.2012 № 0000010220 та від 19.09.2012 № 0000020220, у зв'язку з чим вважає за необхідне їх скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Приватне підприємство «Велес-Плюс» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000010220, № 0000020220 від 19.09.2012 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 вересня 2012 року за № 0000010220, яке винесене Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби (Жовтоводське відділення) відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс» (код ЄДРПОУ 34031183), щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 641685,65 грн. (шістсот сорок одна тисяча шістсот вісімдесят п'ять гривень 65 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 90639,45 грн. (дев'яносто тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень 45 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 вересня 2012 року за № 0000020220, яке винесене Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби (Жовтоводське відділення) відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс» (код ЄДРПОУ 34031183), щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 397321,04 грн. (триста дев'яносто сім тисяч триста двадцять одна гривня 04 копійки) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 72126,17 грн. (сімдесят дві тисячі сто двадцять шість гривень 17 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білмакс» (код ЄДРПОУ 34031183) судові витрати у сумі 4292,00 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто дві гривні 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16 листопада 2012 року.

Суддя Д.О. Власенко