Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а-3819/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року 2а-3819/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Зімін М.В., Кізік А.М.,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП - Буд»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд»з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 02.04.2012 № 0000142301.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки в ході проведення встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг у ТОВ «Група Компаній ЕКО». За твердженням податкового органу укладені між позивачем і даним контрагентом угоди є нікчемними, оскільки у ТОВ «Група Компаній ЕКО»відсутні трудові ресурси для здійснення будівництва на замовлення ТОВ «ВАП-Буд».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство не порушувало вимоги пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки висновок податкового органу про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Група Компаній ЕКО»угод є помилковим і необґрунтованим, так як правочини мали реальний характер -послуги надані контрагентом в повному обсязі і оплачені позивачем, а тому, податковий кредит сформований позивачем вірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У зв'язку з цим, на думку позивача, спірне податкове повідомлення -рішення прийнято відповідачем безпідставно і без з'ясування фактичних обставин справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судові засідання не з'являлись. Відповідач належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної справи. Від відповідача до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких податковий орган зазначив, що в ході проведення перевірки правовідносин між позивачем і ТОВ «Група Компаній ЕКО»встановлено, що у вказаного контрагента позивача відсутні трудові ресурси, анульована 04.10.2011 свідоцтво платника ПДВ, дане підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Крім того, від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва надійшов Акт перевірки господарської діяльності ТОВ «Група Компаній ЕКО»за результатами проведення якої встановлено нікчемність правочину і зменшено податкові зобов'язання даного підприємства за серпень 2011 року до значення «0», в тому числі по контрагенту - покупцю ТОВ «ВАП -Буд».

На думку відповідача, вказані обставини свідчать про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Група Компаній ЕКО»правочинів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у травні, червні і серпні 2011 року між позивачем та ТОВ «Група Компаній ЕКО»укладались договори підряду (а.с. 46 -74, том І), предметом яких було влаштування внутрішньої і зовнішньої систем електропостачання, зовнішнього освітлення, влаштування та проведення пусконалагоджувальних робіт гіпермаркетів будівельних матеріалів «Епіцентр К»і виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва об'єкту «Холодильний термінал»Склад № 1.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг у даного контрагента включено позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 року.

Посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВАП-Буд»в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Група Компанія ЕКО»за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 19.03.2012 № 72/232/30356126 (далі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, за результатами її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог 198.1 п. 198.3,198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 570109,00 грн. за серпень 2011 року, а також п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.21б, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ВАП-Буд»з ТОВ «Група Компанія ЕКО»протягом серпня 2011 року.

Даного висновку податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Як вбачається з Акта перевірки, в ході її проведення виявлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності за серпень 2011 року, ТОВ «ВАП-Буд»до Броварської ОДПІ подана податкова декларація з податку на додану вартість (з додатками до неї), яка зареєстрована 20.09.11 вх. № 9008019131. Одночасно з податковою декларацією з ПДВ за серпень 2011 року підприємством надано додаток № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Згідно розділу 2 додатку № 5 «Податковий кредит»обсяг поставки (без ПДВ) складає 9133875 грн., сума ПДВ - 1826775 грн. в тому числі по покупцю: ТОВ «Група Компаній ЕКО»- обсяг поставки (без ПДВ) складає 2850546,67 грн., сума ПДВ - 570109,33 грн.

Відповідно до Акта перевірки (сторінка 6) податковим органом зазначено, що згідно інформаційної бази «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено, що ТОВ «Група Компаній ЕКО»має стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», з 04.10.2011 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість № 346485626517 від 27.10.2006. Остання податкова звітність: з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року № 9005642828 подана 02.08.2011, з податку на додану вартість за серпень 2011 року № 9007953538 подана 20.09.2011 не визнані як податкові звітності.

Крім того, перевіряючим вказано, що відповідно до даних Акта ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 12.12.2011 №124/2306/34648565 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Група Компанія ЕКО»(код ЄДРПОУ 34648565) документального підтвердження за травень, серпень, вересень 2011 року встановлено порушення вимог ч. 1 та ч.5 ст.203, ч. 1 та ч.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах здійснених ТОВ «Група Компаній ЕКО».

Також, на сторінці 8 Акта перевірки вказано, що в Акті перевірки від 12.12.2011 № 124/230634648565, ДПІ у Дарницькому і районі м. Києва, встановлено нікчемність правочину і зменшено податкові зобов'язання ТОВ «Група Компаній ЕКО»за серпень 2011 року до 0 грн., в тому числі по контрагенту-покупцю ТОВ «ВАП-Буд».

У зв'язку з цим, перевіряючим зазначено, що оскільки на ТОВ «Група Компанія ЕКО»згідно даних Акта ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 12.12.2011 № 124/2306/34648565 відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, отже, взаємовідносини між ТОВ «ВАП -Буд»і ТОВ «Група компаній ЕКО»не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 № 0000142301, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 855164,00 грн., з них 570109,00 грн. за основним платежем і 285055,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до податкових органів.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Група Компаній ЕКО», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії податкових накладних № 98 від 31.08.2011, № 99 від 31.08.2011, № 100 від 31.08.2011, № 101 від 31.08.2011, № 102 від 31.08.2011, № 103 від 31.08.2011, №104 від 31.08.2011, № 105 від 31.08.2011, № 106 від 31.08.2011, № 107 від 31.08.2011, № 108 від 31.08.2011 (а.с.75 -85, том І), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 86-152, том І).

Також, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 1270, № 1288, № 1289, № 1290, № 1382, № 1386, № 1391, № 551, № 603, № 650, № 651, № 652, № 653, № 654, № 655, № 656, № 657, № 658, № 659, № 660, № 114, № 115, № 116, № 149, № 150, № 151, № 832, № 833, № 834, № 835, № 836, № 837, № 838, № 843, № 844, № 852, № 853, № 854, № 855, № 1641, № 1744, № 1776, № 1803, № 1804, № 1805, № 1862, № 1863, № 1864, № 1865, № 1883, № 1884, № 1885, № 1907, № 1908, № 1018, № 1949, № 1034, № 1064, № 1107, № 1982 (а.с. 153 -210, том І)

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання ТОВ «Група Компаній ЕКО»послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані у запереченнях на адміністративний позов не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Підставою для визнання укладених між позивачем і ТОВ «Група Компаній ЕКО»угод відповідач визнав дані Акта ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 12.12.2011 № «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Група Компаній ЕКО»документального підтвердження за травень, серпень, вересень 2011 року».

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Група Компаній ЕКО» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «ВАП -Буд»і ТОВ «Група Компаній ЕКО».

Також, пов'язуючи господарську діяльність позивача з придбаними ним послугами у вказаного контрагента слід зазначити, що відповідно до Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 472696, основним видом діяльності позивача за КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Крім того, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 195390, згідно з якою ТОВ «Група Компаній ЕКО»має право здійснювати будівельну діяльність.

При цьому, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії Декларацій про готовність об'єкта до експлуатації холодильного терміналу, довідок про вартість виконаних будівельних робіт щодо влаштування освітлення і інших робіт в гіпермаркетах будівельних матеріалів «Епіцентр К», сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта -торгівельного центру будівельних матеріалів від 16.09.2011 № ЧГ16411042811, Акта готовності об'єкта до експлуатації -торговельного центру будівельних матеріалів на території Уляновської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16.09.2011 № 1, Акта готовності об'єкта до експлуатації - торговельного центру будівельних матеріалів в м. Кам'янець -Подільському Хмельницької області від 12.09.2011 № ХМ16411041642, Сертифікату серії КВ № 16411049272 відповідності закінченого будівництвом об'єкта -«Реконструкція з розширенням торговельного комплексу з продажу будівельних матеріалів та побутової техніки на перетині проспекту П.Григоренко і вул. Б.Гмирі у Дарницькому районі м. Києва», копію Акта готовності об'єкта до експлуатації - «Реконструкція з розширенням торговельного комплексу з продажу будівельних матеріалів та побутової техніки на перетині проспекту П.Григоренко і вул. Б.Гмирі у Дарницькому районі м. Києва»від 16.09.2011.

Вказані документи підтверджують товарність господарських операцій по наданню послуг між позивачем та його контрагентом. У свою чергу, податковий орган на спростування доводів позивача не надав жодних доказів.

Відносно твердження податкового органу про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Група Компаній ЕКО»№ 38848620, слід зазначити, що відповідно до відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті ДПС України свідоцтво платника податку на додану вартість даного підприємства анульовано за ініціативою податкової лише 04.10.2011.

Таким чином, на час виконання правочинів, а саме у серпні 2011 року, ТОВ «Група Компаній Еко»було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Отже, позивачем придбавались у ТОВ «Група Компаній ЕКО»будівельно - монтажні послуги, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «ВАП -Буд»і ТОВ «Група Компаній ЕКО», оскільки у даного підприємства наявна ліцензія на будівельну діяльність з грудня 2006 року по грудень 2011 рік (а.с. -5, том ІІ).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, податковим органом не надано суду відповідних вироків у кримінальних справах.

Враховуючи викладене, висновок Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області державної подактвої служби про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Група Компаній ЕКО»правочинів є безпідставним та необґрунтованим.

Відносно тверджень податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаних товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі податкові накладні, акти, довідки про вартість виконання будівельних робіт, платіжні доручення.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписали податкові накладні за надані послуги.

Враховуючи викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та завищення податкового кредиту, є безпідставним.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 № 0000142301, підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 02.04.2012 № 0000142301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 листопада 2012 р.