Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а-13308/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-13308/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  27 листопада 2012 року                      № 2а-13308/12/2670 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Майстер нових технологій» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним рішення щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року та рішення щодо невизнання (неприйняття) Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер нових технологій»з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва ДПС (далі –ДПІ), в якому просить визнати протиправним (нечинним) рішення ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року та визнати протиправним (нечинним) рішення щодо невизнання (неприйняття) Реєстру виданих та отриманих податкових накладних податковою звітністю. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.09.2012 р. надіслав поштою на адресу ДПІ декларацію з ПДВ за серпень 2012 року з додатками №2, №5 та з реєстром виданих та отриманих податкових накладних. 26.09.2012 року позивач отримав від відповідача лист №11417/20/18-308 від 21.09.12, за змістом якого декларація з ПДВ за серпень 2012 року не вважається податковою звітністю, оскільки відсутній реєстр виданих та отриманих податкових накладних. Зазначене, як твердить позивач, не відповідає дійсності, оскільки декларація разом із реєстром були направлені цінним листом з описом вкладення, в якому визначено про направлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних. З огляду на викладене позивач вважає спірне рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що прийняте рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі п. 46.1 ст. 46, п.48.1, п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України. Як зазначав відповідач, подана позивачем податкова декларація за серпень 2012 року не може вважатись податковою звітністю, оскільки відсутній реєстр виданих та отриманих податкових накладних на електронних носіях, що є підставою для відмови у прийнятті поданої декларації.   На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання 20.11.2012 року представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне. Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер нових технологій»(код ЄДРПОУ 35945083) зареєстроване 02.06.2008 року Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва (а.с.45-46). 10 вересня 2012 року позивач засобами поштового зв'язку направив на адресу ДПІ у Дарницькому районі мста Києва ДПС податкову декларацію з ПДВ за серпень 2012 року разом з додатком № 5, додатком № 2 та Реєстром виданих та отриманих податкових накладних. Направлення вказаних документів поштою підтверджується копією фіскального чеку, описом вкладення (а.с. 9-10), а їх отримання не заперечується відповідачем. 21 вересня 2012 року ДПІ прийнято рішення у формі листа за № 11417/10/18-308, у якому з посиланням на п. 48.1, п. 46.1 Податкового кодексу України та п.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 р. №1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», зазначено, що надіслана декларація з податку на додану вартість за серпень 2012 року зареєстрована, проте не вважається податковою звітністю, оскільки відсутній реєстр виданих та отриманих податкових накладних. Вказаним листом податковим органом запропоновано позивачу надати нову декларацію з податку на додану вартість за відповідний звітний період, оформлену належним чином. Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного. Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі –ПК України). Відповідно до п. 16.1.2. ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідно до п. 203.1. ПК України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. При цьому, відповідно до п. 49.5. ПК України (в редакції на час направлення спірної декларації поштою) у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею. За змістом п. 46.1. ПК України податкова декларація - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (абз.3 п. 46.1. ПК України). Згідно з п. 46.5. ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Відповідно до п. 48.1. податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податків та зборів. При цьому, пунктом 201.15 ПК України передбачено, що платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Як зазначалось вище, підставою для невизнання декларації слугувало виключно неподання позивачем разом з декларацією електронного реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Відповідно до п. 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 0 грудня 2011 р. за N 1490/20228 (далі –Порядок № 1492) копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді не визначено у переліку документів, які є невід'ємною частиною податкової декларації з ПДВ. Тобто, зазначений реєстр не є невід'ємною частиною декларації, на що вказує і зміст абзацу 3 п. 13 Порядку № 1492 де додатки до декларації та реєстр визначені як окремі категорії. Невід'ємними частинами декларації відповідно до п. 46.1. ПК України є власне додатки до декларації, до яких, виходячи з наведеного, не входять копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. В контексті наведеного суд також акцентує увагу на тому, що саме подання податкової декларації у неповному обсязі з підстав неподання разом з нею електронного реєстру отриманих та виданих податкових накладних, визначено ДПІ єдиною підставою для відмови у прийнятті декларації. Суд зазначає, що відповідно до п. 3. Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697 (далі –Порядок 1002), зазначений Реєстр ведеться в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді. Згідно цього Порядку платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Реєстри можуть подаватися: (1) за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби; (2) на електронних носіях. З наведеного також додатково вбачається, що копії вищезгаданих записів у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних не є додатком, а відтак і не є складовою частиною декларації. Ці записи подаються як окремий електронний документ у ті самі строки, що і декларація. У взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті правового регулювання процесу подання податкових декларацій, суд також зазначає наступне. Відповідно до п. 49.8. ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п. 49.9. ПК України). Виходячи з положень п. 49.11. ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п/п. 49.11.1. ПК України). При цьому, відповідно до пп. 49.12.2. ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: (1) подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (п/п. 49.12.1. ПК України); (2) оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу. Виходячи з наведеного, письмове повідомлення про відмову у прийняття податкової декларації є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено до суду. Враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище приписи законодавства, суд приходить до наступних висновків. Оскільки копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, не є додатком до декларації (не є її невід'ємною частиною), а також враховуючи те, що положення статті 49 та, зокрема, п. 49.11. ПК України стосуються саме подання декларації та наслідків подання декларації з недоліками, а не копій зазначених реєстрів, суд приходить до висновку, що подання або неподання зазначених копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не може бути підставою для висновку про подання податкової декларації не в повному обсязі або про подання декларації неналежним чином (в неналежному вигляді), а отже і не може бути підставою для висновку та рішення про відмову у прийнятті декларації, що має місце в даному випадку з боку ДПІ. Беручи до уваги те, що спірне рішення ґрунтується на тому, що декларація подана не в повному обсязі, що на думку ДПІ полягає є ненаданні зазначених вище копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, оскаржуване рішення з цих підстав є протиправним, як таке, що не ґрунтується на наведених вище нормах законодавства та не враховує фактичних обставин, а отже підлягає скасуванню, внаслідок чого та на підставі п. 49.13. ПК України спірна декларація позивача з ПДВ за серпень 2012 року в даному випадку вважається поданою датою її фактичного надходження до ДПІ. Крім того, суд звертає увагу на те, що разом із податковою декларацією з ПДВ за серпень 2012 року позивачем було направлено до ДПІ також Реєстр виданих та отриманих податкових накладних. Направлення вказаних документів поштою підтверджується копією фіскального чеку та описом вкладення (а.с. 9-10), тому прийняття спірного рішення з мотивів неподання вказаного Реєстру не може бути визнано судом обґрунтованим. Доводи ж відповідача, викладені в запереченні проти позову, про відсутність копії вказаного Реєстру в електронному вигляді, не може бути підставою для прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової декларації. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги, що ДПІ не наведено та не доведено фактів заповнення позивачем спірної декларації з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ПК України та судом під час розгляду справи не встановлено порушень позивачем визначених цими пунктами вимог, суд, з урахуванням наведеного в сукупності та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, приходить до висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач не конкретизував реквізити спірного рішення, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог шляхом визначення реквізитів спірного рішення, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі. Що стосується вимог позивача про визнання протиправним (нечинним) рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС щодо невизнання (неприйняття) Реєстру виданих та отриманих податкових накладних податковою звітністю суд відзначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи та змісту рішення від 21 вересня 2012 року за № 11417/10/18-308, податковий орган не визнав податковою звітністю декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року. Жодних обставин невизнання (неприйняття) Реєстру виданих та отриманих податкових накладних у вказаному рішення не відображено, як і не надано будь-яких інших рішень податкового органу, зі змісту якого вбачаються наведені обставини.   Враховуючи те, що позивачем не доведено обставин невизнання (неприйняття) Реєстру виданих та отриманих податкових накладних суд прийшов до висновку, що вимоги позивача у цій частині безпідставні, в задоволенні яких слід відмовити. Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, судовий збір підлягає поверненню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 16 грн. 10 коп. Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,- П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер нових технологій»задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у  Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, прийняте у формі листа за № 11417/10/18-308 від 21.09.2012 року щодо неприйняття податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер нових технологій»з податку на додану вартість за серпень 2012 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер нових технологій»судовий збір у розмірі 16 грн. 10 коп. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.           Суддя                                                                                            Патратій О.В.