cpg1251
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2012 р. (12:25) Справа №2а-1521/12/0170/11
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,
представника позивача - Ісаєвої Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврика»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еврика» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень №0013932301 від 27.01.2012 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53033,75грн., в тому числі 42427грн. за основним платежем, 10606,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0013942301 від 27.01.2012 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 98196,25грн., в тому числі 85040грн. за основним платежем, 13156,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених ПП «Фаітон», ПП «Еліт Строй 2», а також віднесення до складу валових витрат сум, сплачених вказаним постачальникам у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угоди з таким постачальником не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.02.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.05.2012 року призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.10.2012 року провадження у справі поновлено.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надані пояснення по суті справи.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час розгляду адміністративної справи повідомлен належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив. У письмових запереченнях на позов зазначив про те, що вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими оскільки контрагенти позивача не знаходяться за місцезнаходженням та у них відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а відтак правочини між позивачем та його контрагентами - ПП «Еліт строй - 2», ПП «Фаітон» не створюють правових наслідків. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 23.02.2012р. відповідачу було запропоновано надати письмові заперечення на адміністративний позов, а також всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.
Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю нез'явившегося представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еврика» є юридичною особою (ідентифікаційний код 30120562), що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.64), з 14.10.1998року перебуває на податковому обліку, що підтверджується довідкою Ф-4ОПП (а.с.95), з 17.03.2000року є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №00781534 (а.с.94).
Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Еврика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. до 30.09.2009 р.
За результатами перевірки складено акт №409/23-2/30120562 від 16.01.2012р. (а.с.8-41), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997, в результаті чого ТОВ «Еврика» занижено податок на прибуток на загальну суму 52 625грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 40125грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 12 500грн.;
- п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 32 415грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 2 817грн., за 3 квартал 2011 року на суму 29 598грн.;
- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 42 427грн., в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 14 600грн., за грудень 2009 року в сумі 17 500грн., за травень 2010 року в сумі 10 000грн., за червень 2010 року в сумі 327грн.
В акті зазначено, що при проведенні перевірки контрагентів позивача встановлено наступне.
В ході проведення перевірки, відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності, встановлено, що постачальникам ТОВ «Еврика» ПП «Фаітон» та ПП «Еліт Строй 2» відсутні необхідні умови для результатів відповідної економічно-господарської діяльності, відсутні трудові ресурси та основні засоби для здійснення господарської діяльності, місцезнаходження контрагентів не встановлено, - все це виключає можливість постачання товару.
Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності зазначених контрагентів-постачальників та інших документів, наданих до перевірки, встановлено укладання та виконання з зазначеними постачальниками цивільно-правових відносин, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям, контрагенти не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, операції здійснюються з метою штучного формування валових витрат з податку на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість.
Таким чином взаємовідносини ТОВ «Еврика» з постачальниками ПП «Еліт Строй 2», ПП «Фаітон» не призвели до реального настання наслідків всупереч п.5 ст.203 ЦК України, тобто товари, які зазначені в наданих документах, не були передані у порушення ст. 662, 655, 656 ЦК України і не могли використовуватися у господарській діяльності, тому цих контрагентів слід класифікувати як підприємства-посередники (транзитери), за рахунок яких ТОВ «Еврика» було штучно сформовано валові витрати та податковий кредит.
За результатами перевірки, на підставі акту №409/23-2/30120562 від 16.01.2012 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0013932301 від 27.01.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 53033,75грн., в тому числі 42427грн. за основним платежем, 10606,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0013942301 від 27.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 98196,25грн., в тому числі 85040грн. за основним платежем, 13156,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Частково не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Оскільки спірні господарські операції позивача відбулися до 01.01.2011р., тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини регулювалися Законом України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168)та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за №334/98-ВР(далі Закон №334).
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.
Судом залучено до матеріалів справи наступні податкові накладні:
- №35 від 27.10.2009 на суму 10000,00грн., в т.ч. ПДВ 1666,67грн., №38 від 27.10.2009 на суму 77600,00грн., в т.ч. ПДВ 12933,33грн., №127 від 28.12.2009 на суму 105000,00грн., в т.ч. ПДВ 17500,00грн., отримані від ПП «Еліт Строй 2» (а.с.48, 50, 53);
- №0028 від 28.05.2010 на суму 60000,00грн., в т.ч. ПДВ 10000,00грн. (а.с.46), отриману від ПП «Фаітон».
Вищевказані податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168.
Виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та визначеними контрагентами оскільки останні не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності.
Висновки відповідача про нікчемність угод між ТОВ «Евріка» та ПП «Еліт Строй 2», ПП «Фаітон» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.
Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.
Позивачем отримано від своїх постачальників ПП «Еліт Строй 2», ПП «Фаітон» товари (послуги) на загальну суму 252 600грн. (у тому числі ПДВ 42100грн.), що підтверджено наступними накладними:
- №РН-18 від 27.10.2009 на суму 10000,00грн., без ПДВ 8333,33грн., №РН-21 від 27.10.2009 на суму 77600,00грн., без ПДВ 64666,67грн., №РН-51 від 28.12.2009 на суму 105000,00грн., без ПДВ 87500,00грн., отримані від ПП «Еліт Строй 2» (а.с.47, 49, 52);
- №ПН - 02805 від 28.05.2010 на суму 60000,00грн., без ПДВ 50000,00грн. , отриману від ПП «Фаітон» (а.с.45).
Позивачем здійснена оплата на користь ПП «Фаітон» у сумі 60000грн., у тому числі ПДВ у сумі 10 000грн.
Пунктом 1.15. ст.1 Закону №168 було встановлено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.
Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994р. (тут і далі в редакції на момент віднесення відповідних витрат до складу валових) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Евріка» отримано від ПП «Еліт строй 2» пісок у кількості 340 т., цемент у кількості 40 т., щебінь у кількості 140,8т. та трансформаторну підстанція у кількості 1 штука, від ПП «Фаітон» отримано кондиціонер у кількості 8 штук.
Згідно нарядів замовлення від 05.08.2010р. №0000000280, від 16.08.2010р. №0000000275, від 26.08.2010р. №0000000315, видаткових накладних від 31.08.2010р. за №РН-0000099, від 31.08.2010р. за №РН-0000091, від 28.05.2010р. та податкових накладних виписаних ТОВ «Евріка» №217 від 20.07.2010р., №230 від 05.08.2010р., №218 від 02.08.2010р., №260 від 13.08.2010р., №274 від 10.08.2010р. позивачем було продані автокондиціонери та надані послуги по їх встановленню. Також згідно видаткової накладної від 27.10.2009р. №РН-0000485 позивачем була відвантажена ТОВ «Фітосовхоз Радуга» трансформаторна підстанція, придбана у ПП «Еліт строй-2».
Для встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи суд призначив у справі судово-економічну експертизу.
Згідно висновку №07 судово-економічної експертизи від 28.09.2010р., який наданий ТОВ «Інститут експертних досліджень», експерт на питання суду відповів, що висновки акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі №409/23-2/30120562 від 16.01.2012р. щодо заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ за господарськими операціями позивача із ПП «Фаітон» та ПП «Еліт строй 2» не підтверджуються.
Експертом встановлено, що позивачем отримані товари за господарськими операціями із ПП «Фаітон» та ПП «Еліт строй 2». Також експертним висновком встановлено, що товари, отримані позивачем від ПП «Фаітон» та ПП «Еліт строй 2» використовувалися у господарській діяльності. Окрім того, експерт дійшов висновку про те, що підтверджується наявність у позивача виробничих та трудових потужностей, які могли використовуватися при здійсненні вищевказаних господарських операцій.
Також, як вбачається із експертного висновку експертом було здійснено співставлення вартості отриманого від ПП «Фаітон» та ПП «Еліт строй 2» товару із вартістю, за якою такий товар був реалізований та встановлено, що ціна реалізації нижча аніж ціна придбання, що свідчить про ділову мету при здійсненні відповідних господарських операцій.
При цьому слід зазначити, що, по-перше, відсутність у підприємства управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів не може бути беззаперечним доказом неможливості здійснити ним операції з поставки продукції за договором поставки, оскільки господарську діяльність можливо здійснювати, як виключно власними ресурсами (господарський спосіб), так і виключно сторонніми ресурсами (підрядний спосіб), а також поєднанням першого та другого (змішаний спосіб).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.
Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від своїх контрагентів товарів.
Нікчемність угод, укладених позивачем із своїми контрагентами податковий орган мотивує тим, що згідно актів зустрічних перевірок неможливо встановити місцезнаходження останніх.
Проте, суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.
Зокрема, акт перевірки, який є носієм доказової інформації та на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить посилання на запити або акти які складено під час здійснення позивачем спірних господарських операцій, тобто у 2009 -2010 роках, а сам акт перевірки складено у 2012році.
Жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ або валових витрат.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.
Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Частиною 2 цієї статті було встановлено, о правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, який порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.
Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати з податку на прибуток.
Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.
Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.
Щодо податкового повідомлення рішення №0013942301 від 27.01.2012р. в частині визначення відповідачем позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток з у сумі 65781,25грн. (урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) суд зазначає наступне.
Пунктом 5.1. ст.5 Закону №334 було встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.5.2. ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п.5.3.9 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судом, позивач при здійсненні господарських операцій із своїми контрагентами оформив первинні документи податкового і бухгалтерського обліку. Вказані документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Як зазначалося вище, єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.
Оскільки, як зазначено вище, матеріалами справи, у тому числі висновком судово-економічної експертизи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0013942301 від 27.01.2012р. в частині нарахування основного платежу з податку на прибуток у сумі 52625грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо штрафних санкцій у сумі 13156,25грн., які нараховані відповідачем позивачу вищевказаним податковим повідомленням-рішенням суд зазначає, що вказані санкції були нараховані виключно за порушення позивачем, як на думку податкового органу, податкового законодавства із вказаними контрагентами. Зазначена обставина підтверджуються розрахунком штрафних санкцій(а.с.80).
Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 52625грн., відтак протиправним є і нарахування штрафних(фінансових) санкцій у розмірі 13156,25грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Під час судового засідання, яке відбулось 18.10.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 23.10.2012 року.
Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі №0013942301 від 27.01.2012 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Еврика» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 65781,25грн., в тому числі за основним платежем у сумі 52625,00грн., за штрафними санкціями у сумі 13156,25грн.
3. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі №0013932301 від 27.01.2012 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Еврика» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 52625,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 42100,00грн., за штрафними санкціями у сумі 10525,00грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 18.10.2012 |
Оприлюднено | 04.12.2012 |
Номер документу | 27754954 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Дадінська Тамара Вікторівна
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Дадінська Тамара Вікторівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Москаленко С.А.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Москаленко С.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні