Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-1777/12/0170/9

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2012 р. (17:27) Справа №2а-1777/12/0170/9

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний простір»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Представники сторін:

представник позивача - Євенков С.В., довіреність № 1 від 02.04.12р.;

представник відповідача - Жукова О.М., довіреність № 55/10-0 від 31.07.12р.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний простір» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень №0013882301 від 26.01.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем 563043,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 108134,75 грн., №0013892301 від 26.01.2012 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 74711,00 грн., №0013872301 від 26.01.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 470344,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 94737,75 грн., №0000541701 від 26.01.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників за основним платежем 8407,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1450,46 грн.

Представником відповідача надані письмові заперечення на позов, у яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити за мотивами викладеними у запереченнях (а.с.78-80).

В судовому засіданні 01.11.2012р. представник позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, зокрема судовий збір в розмірі 2146,00грн. та вартість проведеної у справі судово-економічної експертизі у розмірі 17041,40грн.

Представник відповідача заперечував проти позову за мотивами викладеними у запереченнях.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний простір» (далі - ТОВ «Торговельний простір») зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.11.2005 року, про що видане свідоцтво серії А01 № 146078.

Позивач перебуває на обліку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС та згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №00888368 підприємство є платником податку на додану вартість з 03.02.2006 р.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Торговельний простір» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р., про що складено акт перевірки №220/23-2/33918215 від 11.01.2012 р.

За висновками акту перевірки встановлені порушення:

1) п. 5.1. п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р., п. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ, п. 3 підрозділу 4 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 563 043,00 грн., в тому числі по періодам за 2010 рік 432 532,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 130 504,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2-3 квартали 2011 року в сумі 74 711,00 грн.

2) п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР та п. 198.3, п. 198.4, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 470 344,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 103 585,00 грн., листопад 2011 року в сумі 165 018,00 грн., грудень 2010 року в сумі 72 343,00 грн. січень 2011 року в сумі 28 062,00 грн., лютий 2011 року в сумі 12 667,00 грн., березень 2011 року в сумі 12 667,00 грн., квітень 2011 року в сумі 12 667,00 грн., травень 2011 року в сумі 12 667,00 грн., червень 201 року в сумі 12 667,00 грн., липень 2011 року в сумі 12 6667,00 грн., серпень 2011 року 12 667,00 грн., вересень 2011 року в сумі 12 667,00 грн.

3) п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №168/97-ВР від 22.05.2003 р. №889-ІV та п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 64, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників в загальній сумі 8 407,85 грн., в тому числі по періодах: за 2010 рік на суму 3 757,85 грн., за 2011 рік на суму 4 650,00 грн.

4) п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, ТОВ «Торговельний простір» до податкових розрахунків форми 1-ДФ за 3 квартал 2011 року не включено зведення про суми доходів, які отримані фізичними особами-підприємцями.

На підставі акту перевірки №220/23-2/33918215 від 11.01.2012 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0013882301 від 26.01.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем 563043,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 108134,75 грн., №0013892301 від 26.01.2012р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 74711,00 грн., №0013872301 від 26.01.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 470344,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 94737,75 грн., №0000541701 від 26.01.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників за основним платежем 8407,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1450,46 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу, що викладені у акті перевірки від 30.12.2011р. № 3292/23-2/14312482, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р. ТОВ «Торговельний простір» задекларовано валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 25 935 404,00 грн.

Перевіркою встановлено, що до складу валових витрат у 4 кварталі 2010р. віднесення придбання товару у ТОВ «Мегатек-Україна» згідно договору від 01.06.2010 р. №03/06 на постачання товару (підвіконників).

Перевіркою встановлено, що до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 р. віднесено комісійну винагороду ТОВ «Торгово-Промислова група Велтек» згідно договору комісії від 30.06.2010 р. №54-10/К на реалізацію на експорт товару (підвіконників).

Відповідачем аналізуючи вищезазначені угоди було встановлено, що ТОВ «Торговельний простір» проводив економічно недоцільні операції при сплаті за товар на загальну суму 1256270,29 грн. За договором комісії було отримано грошові кошти за товар, реалізований на експорт (постачальник та виробник ТОВ «Мегатек-Україна») на загальну суму 1 331 545,11 грн., сплата витрат пов'язаних зі збутом - послуги ТОВ «Торгово-Промислова група Велтек» склали 76 833,45 грн. У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що ця операція у грошовому вигляді має збитковий характер. Крім того, ТОВ «Мегатек-Україна» та ТОВ «Торгово-Промислова група Велтек» зареєстровані за однією юридичною адресою. ТОВ «Торгово-Промислова група Велтек» має стан 9 - направлено повідомлення про місце встановлення за формою 18-ОПП.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим також вказано на відсутність транспортних та супроводжувальних документів, які передбачені вимогами діючого законодавства.

На підставі викладено відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Торговельний простір» порушено ст. 228 Цивільного Кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про завищення валових витрат за 4 квартал 2010 р. на 1 115 158,00 грн.

Також перевіркою встановлено віднесення до складу валових витрат послуг нематеріального характеру, а саме використання знаку для товарів та послуг «Мережа дискаунтів «Нова площа» згідно ліцензійного договору на знак для товарів та послуг від 03.01.2008 р. укладеного між позивачем та ПП «Платан». До перевірки були надані лише звіти про реалізацію товарів за відповідні періоду, що на думку відповідача вказує на відсутність права до складу валових витрат сум сплачених за використання знаку для товарів та послуг. У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат у 4 кварталі 2010 р. в сумі 425 001,00 грн.

Також перевіркою встановлено віднесення до складу валових витрат витрати на оренду приміщення, згідно договору оренди №ДЧПар-011 від 01.04.2009 р. укладеного між позивачем та ПП «Платан». До перевірки не були надані документи, які підтверджують використання складських приміщень у власної господарської діяльності ТОВ «Торговельний простір», яким чином товар потрапляє на склад, відомості про відповідальну особу, книги складського обліку. У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат всього у сумі 570 000,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 р. в сумі 190 000,00 грн., за 2 квартал 2011 р. в сумі 190 000,00 грн. та за 3 квартал 2011 р. в сумі 190 000,00 грн.

Перевіркою також встановлено віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість сплачених сум за використання знаку для товарів та послуг «Мережа дискаунтів «Нова площа» згідно ліцензійного договору на знак для товарів та послуг від 03.01.2008 р. укладеного між позивачем та ПП «Платан». Оскільки підприємство фактично не сплачувало за використання товарного знаку та відмовилося від надання звітів. У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Торговельний простір» завищено податковий кредит в сумі 100 395,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 р. в сумі 31 540,00 грн., за листопад 2010 р. в сумі 28 407,00 грн., грудень 2010 р. в сумі 25 053,00 грн., січень 2011 р. в сумі 15 395,00 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу, суд встановив.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XV (далі - Закон №996-XV), що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до п. 1 ст. 9 розділу І Закону №996-XV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення.

Для контролю і впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Поняття первинного документа наведено в статті 1 розділу I Закону №996-XV, а сааме первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Згідно із п. 2 - п. 8 ст. 9 Закону №996-XV облік первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дату й місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстроване Міністерством юстиції України 05.06.1995 року під № 168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно із п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., із змінами, що діяли у дослідженому періоді (далі - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, і суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат платника податку нормативно приведено у п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, у тому числі відповідно до п.п.5.2.1 якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно із п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п. 11.1 ст. 11 Закону № 334/94-ВР для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Згідно із п. 16.2 ст. 16 Закону № 334/94-ВР податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, а саме у розмірі 25% від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону.

Згідно з п. 1.5. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 р., узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності № 06-10/239 від 31.03.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592, із змінами, що діяли у дослідженому періоді (далі - Порядок № 143), податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону № 334/94-ВР, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Відповідно до п. 1.6 Порядку № 143 дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності) платника податку.

Згідно із п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх мажами.

Згідно із п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 135.2 - п. 135.4 ст. 135 розділу ІІІ Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного агента тощо).

Згідно із п. 137.1 ст. 137 ІІІ Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Склад витрат та перелік їх визначення перелічені у ст. 138 Податкового кодексу України, згідно із п. 138.4 якої витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року, форма якої затверджена наказом ДПА України №114 від 28.02.2011 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 р. за №397/19135.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону №334/94-ВР, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань) . сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону №334/94-ВР, згідно із абзацом першим якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 Закону №334/94-ВР, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

За приписами пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємного значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Щодо податкового кредиту, то відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), що діяв у дослідженому періоді, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168-97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168-97-ВР, а саме платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168-97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

За правилами п.п. 7.4.1 п.п. 7.4 Закону №168-97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168-97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.п. 7.4 Закону №168-97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту, за змістом якого податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168-97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

З 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, відповідно до п. 185.1 ст.185 якого об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно абзацу «а» п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Нормами ст. 201 Податкового кодексу України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Обов'язкові реквізити податкової накладної передбачені п.п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у який зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг.

Підпунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.п 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 01.06.2010 р. ТОВ «Торговельний простір», як Покупцем, укладений договір постачання №03/06 з Продавцем - ТОВ «Мегатек-Україна», предметом якого, згідно п.1.1 ст. 1, являється постачання і передача Продавцем у власність Покупцеві підвіконників, панелей і інших виробів з ПВХ, в порядку і на умовах за цим договором. Покупець зобов'язався приймати і оплачувати товар в строк і на умовах передбачених цим договором. Товар за даною угодою поставляється партіями, при цьому кількість. Асортимент, ціна і загальна вартість кожної партії визначається згідно підписаних сторонами додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 5.2 договору оформлення акту (на підставі Інструкції №П-6) обов'язково тільки при виявленні покупцем (ТОВ «Торговельний простір») невідповідальності товару по якості або кількості.

Судом залучено до матеріалів справи копію вказаного договору постачання №03/06 від 01.06.2010 р. та копії Додатків до нього.

Реальність вказаного правочину підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними (арк. 118-124), податковими накладними (арк. 125 - 131).

Суд зазначає, що операції з постачання товару від ТОВ «Мегатек-Україна» підтверджені необхідними первинними документами, копії яких досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинні підтверджуватися факт поставки товару, зокрема в акті зазначено, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні та супроводжувальні документи.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товару товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування.

Наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, в силу Закону №996-XV та Положення №88 є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак віднесення позивачем сум сплачених за поставлений товар від ТОВ «Мегатек-Україна» до валових витрат (податкового кредиту) відповідає правомірне та повністю вимогам податкового законодавства.

Судом також встановлено, що 30.06.2010 р. ТОВ «Торговельний простір», як Комітентом, укладений договір комісії №54-10/К з Комісіонером - ТОВ «Торгово-Промислова група Велтек», предметом якого, згідно ст. 1, є доручення Комітента Комісіонерові здійснити від свого імені за рахунок та в інтересах Комітента угоди по реалізації (продажу, поставці) на експорт підвіконників, панелей і інших виробів ПВХ, згідно Додатків до договору, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Товар переданий Комітентом на комісію за даною угодою, реалізується (продається, поставляється) Комісіонером на експорт на умовах, передбачених Додатками до цього договору.

Передача Товару на комісію оформлюється актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печаткою Сторін.

За умовами п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Договору комісійна винагорода Комісіонера за виконання вказаного договору встановлюється у розмірі 390,00 грн., в тому числі ПДВ, за кожну тонну проданого на експорт Товару, відповідно до ваги, вказаної в ВМД графа 38.

Згідно даними графи 38 митних декларацій ТОВ «Торгово-Промислова група Велтек» за період перевірки було переміщено на експорт товарів Комітента ТОВ - «Торговельний простір» загальною вагою нетто у кількості 131 802,63 кг, що документально підтверджено Додатками до договору комісії, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами та податковими накладними за період жовтень-грудень 2010 р., які досліджені судом та залучені до матеріалів справи (арк. 134-185).

Залучені до матеріалів справи первини документи мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність віднесення сум комісійної винагороди ТОВ «Торгово-Промислова група Велтек» до валових витрат (податкового кредиту).

Судом також встановлено, що 03.01.2008 р. ПП «Платан» та ТОВ «Торговельний простір» укладений ліцензійний договір на знак для товарів та послуг без номеру, згідно з яким ПП «Платан» - Ліцензіар та ТОВ «Торговельний простір» - Ліцензіат домовилися про надання права використання знаку для товарів та послуг «Мережа дискаунтів «Нова площа».

ТОВ «Торговельний простір» за умовами п. 4.1 ст. 4 договору зобов'язаний платити ПП «Платан» плату за використання об'єкту права інтелектуальної власності Ліцензіара (знак для товарів та послуг) у наступному розмірі: за 15 перших календарних місяців (пільговий період) дії договору - 1000,00 грн. (в тому числі ПДВ); починаючи з 16 календарного місяця (квітень 2009 р.) та за кожний наступний календарний місяць дії договору - 7,7 % від реалізації Ліцензіатом товару за поточний місяць.

01.02.2011 р. сторонами укладена додаткова угода №1 до ліцензійного договору на знак для товарів та послуг від 03.01.2008 р., згідно з якою стаття 4 Порядок розрахунків викладена у наступній редакції:

п. 4.1. Ліцензіат зобов'язаний виплатити Ліцензіарові ліцензійну винагороду у вигляді щорічних платежів в розмірі 6 000,00 грн. (в тому числі ПДВ) за рік.

п. Ліцензіат зобов'язаний проводити щорічні платежі протягом усього строку дії цього договору, перераховуючи їх на поточний рахунок Ліцензіара в період з 01 по 15 грудня кожного року дії договору.

До матеріалів справи залучені копії звітів про реалізацію продукції,копії платіжних доручень, копії банківських виписок, крім того, до суду надані копії договорів на розміщення реклами та фото, які підтверджують використання вказаного знаку для товарів (арк. 186-221).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність віднесення ТОВ «Торговельний простір» сум виплачених як ліцензійну винагороду до валових витрат (податкового кредиту).

Судом також встановлено, що 01.04.2009 р. між ПП «Платан» та ТОВ «Торговельний простір» укладений договір оренди №ДЧПар-011, предметом якого є передача ПП «Платан» у строкове платне користування нежитлового приміщення загальною площею 3 800 кв.м, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Глинки, 57 б/вул. Ж.Дерюгіної, 2.

Згідно п. 1.4 ст. 1 майно використовувається Орендарем (ТОВ «Торговельний простір») у якості складу для зберігання і торгівлі будівельними та оздоблювальними матеріалами.

Згідно з п.3.1 вказаного договору за користування майном Орендар (ТОВ «Торговельний простір») щомісячно сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 76 000,00 грн. (в тому числі ПДВ).

До матеріалів справи залучені копії банківських виписок, копії наказів про прийняття робітників, які підтверджують проведення оплати за оренду приміщення та використання орендованого приміщення у господарської діяльності (арк. 186-221).

Таким чином, судом встановлено, що залученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується поставка товарів і надання послуг ТОВ «Торговельний простір» від вказаних контрагентів в сумі 284772,43 грн., в тому числі ПДВ 470340,52 грн.

Крім того, перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу судом було призначено по справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертній установі - ТОВ «Кримська експерта служба».

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 17.10.2012 р. №146 висновки акту перевірки ТОВ «Торговельний простір» №220/23-2/33918215 від 11.01.2012 р. щодо заниження податку на прибуток в сумі 563 043,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 - 3 квартали 2011 р. в сумі 74 711,00 грн. не підтверджуються наданими ТОВ «Торговельний простір» для дослідження первинними документами бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.102010 р. по 30.09.2011 р.

Відносно донарування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 404,85 грн. суд зазначає.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-ІV (далі - Закон №889-ІV), п.п. 164.2.18, п. 164.2 ст. 164, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України. Відповідачем зазначено, що ТОВ «Торговельний простір» у період з 05.12.2007 р. по 06.02.2008 р. здійснював попередню оплату за товар на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Станом на 30.09.2011 року за ФОП ОСОБА_3 рахується дебіторська заборгованість по поставці товару у сумі 56 052,36 грн. Відповідач вважає, що вказана сума є доходом ФОП ОСОБА_3, а ТОВ «Торговельний простір» є податковим агентом.

Суд вважає вказаний висновок безпідставним з огляду на наступне.

Строк виконання зобов'язання з постачання товарів сторонами не визначений, відповідно до норми п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом з'ясовано, що позивач не пред'являв ФОП ОСОБА_3 вимогу про постачання товару.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону №889-ІV об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону №889-ІV загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону №889-ІV Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також

іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Згідно з п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону №889-ІV сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1січня звітного податкового року. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889-ІV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку

податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону №889-ІV ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї

статті.

Відповідно до п. 9.12.1 Закону №889-ІV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством є Указ Президента України Про спрощену систему оподаткування ,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва №727/98 від 03.07.1998 р. (далі - Указ №№727/98), згідно зі статтею 2 якого суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Відповідно до ст. 6 Указу №№727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків та зборів (обов'язкових платежів), у тому числі податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Враховуючи те, що фізична особа ОСОБА_3 у дослідженому періоді була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності із обранням способу оподаткування доходів за єдиним податком, шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, позивачем нормативно обґрунтовано не був утриманий податок з доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в сумі 8407,85 грн.. у тому числі за 2010 рік на суму 3757,85 грн. та за 2011 рік на суму 6450,00 грн.

Висновком судово-економічної експертизи від 17.10.2012 р. №146 також не встановлено порушення п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону №889-ІV, п.п. 164.2.18, п. 164.2 ст. 164, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України при перерахуванні грошових коштів за товари ФОП ОСОБА_3

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу за нормативної вартості експертогодини 61,30 грн. (без ПДВ) і витрачено на її проведення 278 годин дослідження, що складає 17041,40грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2012 року N 172/5 "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 січня 2012 р. за N 153/20466.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.11.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 06.11.2012 року.

Керуючись ст. ст.11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 26.01.2012 р.:

- №0013882301 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Торговельний простір» з податку на прибуток приватних підприємств на суму 671 177,75 грн., у тому числі за основним платежем на 563 043,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 108 134,75 грн.;

- №0013892301 про зменшення ТОВ «Торговельний простір» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 1011 р. у розмірі 74 711,00 грн.,

- №0013872301 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Торговельний простір» з податку на додану вартість на суму 565 081,75 грн., у тому числі за основним платежем на 470 344,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 94 737,75 грн.,

- №0000541701 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Торговельний простір» з податку на доходи найманих працівників на 9 858,31 грн., у тому числі за основним платежем на 8 407,85 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 450,46 грн.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 2146,00грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний простір» (95022, м. Сімферополь, пр. Победи, 213а/1а; ЄДРПОУ 33918215; п/р №26002111560 в КРД «Райффайзен Бан Аваль», МФО 324021).

4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний простір» (95022, м. Сімферополь, пр. Победи, 213а/1а; ЄДРПОУ 33918215; п/р №26002111560 в КРД «Райффайзен Бан Аваль», МФО 324021) вартість проведеної у справі судово-економічної експертизі у розмірі 17041,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.