Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-10989/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2012 р. Справа №2а-10989/12/0170/15

(о 11:32) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є.,:

представника позивача - Растеряєв А.В.

представника відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 27.06.2012р. № 0002901504.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства. Позивач вважає, що висновок відповідача стосовно того, що позивач не мав права на віднесення до сум бюджетного відшкодування сум ПДВ, отриманих і сплачених у зв'язку з придбанням продукції у ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011», щодо яких за допомогою результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сформовані данні про платника і встановлено, що останні мають стан від'ємний від 0, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, податкові накладні, виписані вказаними контрагентами, мають недостовірні дані, отже, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту, а декларації з податку на додану вартість за період з січня по квітень 2012 року ТОВ «Укрхімпромінвест» не визнані документами податкової звітності та ТОВ «Укрхімпромінвест» не задекларувало зобов'язання по взаємовідносинам з ПАТ Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА", не ґрунтується на нормах податкового законодавства. Позивач підкреслює, що визначення суми завищення бюджетного відшкодування здійснено податковим органом з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки податковий кредит, який при наявності від'ємного значення є підставою для подальшого, у наступному податковому періоді, віднесення сум до бюджетного відшкодування, сформований позивачем у відповідності до вимог норм діючого законодавства, всі суми ПДВ, що включені у декларацію за березень 2012 року підтверджені податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами, визначені правильно, сплачені позивачем, тобто податковий орган необґрунтовано встановив суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, яка правомірно включена до декларації за квітень 2012 року та підлягає відшкодуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.10.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Відповідач у судові засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов не надав.

Враховуючи, що відповідач був повідомлений належним чином про місце, день та час слухання справи, приймаючи до уваги процесуальний обов'язок суб'єкта владних повноважень надати суду всі матеріали, які можуть бути використані судом в якості доказів, суд вважає за можливим розглянути справу на підстави матеріалів, які є у справі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» є юридичною особою, яка зареєстрована 30.05.1997 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 630353, довідкою з ЄДРПОУ № 462669 від 29.04.2011 року.

Відповідно до статуту ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» № 1 від 08.04.2011 року. ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» створене шляхом зміни найменування ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» на ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА».

ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» взято на облік в органах податкової служби, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100336917 від 24.05.2011 року.

Таким чином, ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена камеральна перевірка ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 1107194 грн. за квітень 2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 2323/15-4/20732066 від 08.06.2012 року (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.06.2012р. №0002901504, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4988,00 грн. і застосовані штрафні санкцій у сумі 2494 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення - рішення, яким встановлено завищення позивачем суми ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності.

Пункт 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

Таким чином, стає зрозумілим, що сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Враховуючи зазначене, вимога щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Судом встановлено, що 20.04.2012 року позивачем була надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період березня 2012 року, відповідно до якої товариство відобразило у рядку 17 декларації суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1317393 грн., та у рядку 19 декларації - від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 1038194 грн., до якої увійшла сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Команд» у розмір 407,63 грн. ПДВ, ПП «Інтерстрой-2011» - 3519,50 грн. ПДВ, ТОВ «Укрхімпромінвест» - 1066,67 грн. ПДВ, загалом 4993,80 грн. ПДВ.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року в рядку 23.1 підприємство відобразило, що 1107194 грн.. є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у зв'язку з чим, додало до податкової декларації також розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, до якої увійшла сума бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Команд» у розмір 407,63 грн. ПДВ, ПП «Інтерстрой-2011» - 3519,50 грн. ПДВ, ТОВ «Укрхімпромінвест» - 1066,67 грн. ПДВ за рахунок податкового кредиту та від'ємного значення сформованого у березні 2012 року.

Згідно акту перевірки податковим органом було встановлено, що ПП «Команд» (код ЄДРПОУ 37081766) та ПП «Інтерстрой-2011» (код ЄДРПОУ 37626563), які були постачальниками позивача у згадуваний період, не знаходяться за місцезнаходженням, зазначеним у виданих податкових накладних, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, в податкові накладні внесені недостовірні дані щодо обов'язкового реквізиту, передбаченого Податковим кодексом України, а отже такі податкові накладні не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА». Такий висновок зроблено на підставі даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», відповідно до якої обидва зазначених вище постачальника ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» мають відмінний від нульового стан. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємства, зокрема, ПП «Команд».

Також відповідачем у акті перевірки було зазначено, що декларації з податку на додану вартість ТОВ «Укрхімпромінвест» (код ЄДРПОУ 31325612), з яким ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини за період з січня по квітень 2012 року, не визнані відповідним відділом ДПС - ДПІ в Артемівському районі м. Луганськ як податкові звітності. За даними податкового органу ТОВ «Укрхімпромінвест» не задекларувало податкові зобов'язання за березень 2012 року взагалі, у тому числі з питань взаємовідносин з ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА».

Тобто, на думку відповідача, позивач неправомірно включив до заяви на відшкодування суми ПДВ згідно податкової декларації за квітень 2012р. по наступним контрагентам: ПП «Команд» - на суму ПДВ 407,63 грн. (у зв'язку с привласненням стану платника 8 -«до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства); ПП «Інтерстрой-2011» - на суму ПДВ 3519,50 грн. (у зв'язку с привласненням стану платника 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»); ТОВ «Укрхімпромінвест» - на суму 1060,67 грн. (у зв'язку з невизнанням податкової декларації з ПДВ за березень 2012 р. документом податкової звітності).

Таким чином, ДПІ у м. Сімферополі зменшило суму податку на додану вартість, заявлену ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» до відшкодування за податковий період квітень 2012 року, у сумі 4988,00 грн.

Перевіряючи правомірність формування ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» податкового кредиту та бюджетного відшкодування по взаємовідносинам з ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011», ТОВ «Укрхімпромінвест» за звітні періоди березня та квітня 2012 року, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011» (на підставі договору поставки №12-11 від 02.12.2012 р.), ТОВ «Укрхімпромінвест» у березні 2012 р., за результатами яких ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» були отримані товари від ПП «Команд» на загальну суму 2445,78 грн., в тому числі ПДВ - 407,63 грн., що підтверджується видатковою накладною №842 від 13.03.2012 р. та приходною накладною №ФС-0000766 від 13.03.2012 р., від ПП «Інтерстрой-2011» - на загальну суму 21117,00 грн., в тому числі ПДВ 3519,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №0067/03 від 13.03.2012 р. №РН-0083/03 від 14.03.2012 р. та приходними накладними №ФС - 0001101 від 13.03.2012 р. №ФС-0001088 від 15.03.2012 р., від ТОВ «Укрхімпромінвест» - на загальну суму 6400,00 грн., в тому числі ПДВ 1066,67 грн., що підтверджується накладною №44 від 29.03.2012 р. та приходною накладною № ФС-0001069 від 30.03.2012 р.

Постачальниками виписані податкові накладні ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА», а саме: ПП «Команд» - № 276 від 13.03.2012 року на суму ПДВ 407,63 грн., ПП «Інтерстрой-2011» №53 від 12.03.2012 р. на суму - ПДВ 1666,67 грн., №84 від 14.03.2012 р. на суму ПДВ - 557,00 грн., ТОВ «Укрхімпромінвест» - №9 від 29.03.2012 р. на суму ПДВ - 1066,67 грн., згідно ст. 198 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості товару шляхом безготівкового перерахування ПП «Команд згідно платіжного доручення №738 від 20.03.2012 р. у розмірі 2445,78 грн., в тому числі ПДВ - 407,63 грн., ПП «Інтерстрой-2011» згідно платіжного доручення №582 від 12.03.2012 р. у розмірі 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1667,67 грн., №613 від 13.03.2012 р. у розмірі 7775,00 грн., в тому числі ПДВ - 1295,83 грн., №668 від 14.03.2012 р. у розмірі 3342,00 грн., в тому числі ПДВ - 557,00 грн., ТОВ «Укрхімпромінвест» згідно платіжного доручення №1007 від 29.03.2012 р. у розмірі 6400,00 грн., в тому числі ПДВ - 1066,67 грн.

Крім того, суд зазначає, що податковим органом допущена методологічна помилка при визначені суми податкового кредиту березня 2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Укрхімпромінвест», оскільки фактично згідно первинних документів позивача сума податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентам складає 1066,67 грн., а згідно акту перевірки 1060,67 грн., розбіжності 6,00 грн.

Отже, ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011», ТОВ «Укрхімпромінвест» надали товари, а ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» прийняло та сплатило їх вартість на загальну суму ПДВ - 4993,80 грн.

Вказані податкові накладні отримані позивачем у березні 2012 року та включена до реєстру податкових накладних за березень 2012 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

У зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів та по даті отримання платником податків товарів, що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у березні 2012 року - сума ПДВ - 4993,80 грн.

Судом встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді березня 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011», ТОВ «Укрхімпромінвест» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 і ст. 201 ПК України та є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які згідно з вимогами ст. 138 ПК України повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Суд зазначає, що постачальники - ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011», ТОВ «Укрхімпромінвест» відповідно до ст. 184, 198 Податкового кодексу України мали право виписки податкових накладних на час їх складання, так як були зареєстровані платниками ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальники позивача є зареєстрованими суб'єктами господарювання - юридичними особами згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом березня 2012р. у зв'язку з придбанням товарів, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд дійшов висновку, що на момент складання податкових накладних постачальники позивача були юридичними особами, зареєстровані як платники податку на додану вартість і тому, відповідно до вимог Податкового кодексу України, мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, та сплачена їх вартість, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

На підставі отриманих податкових накладних на суму ПДВ - 4993,80 грн. відповідно до п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» нарахувало в березні 2012р. податковий кредит у сумі 4993,80 грн. по операціям з вказаними постачальниками, який переноситься до рядку 19 декларації за березень 2012 р. як від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та у наступному податковому періоді - до рядку 23.1. декларації за квітень 2012 р. як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Таким чином, ПДВ в сумі 4993,80 грн. включений позивачем до складу податкового кредиту за березень 2012 р., відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, сформований позивачем вірно, що є підставою для нарахування суми ПДВ до бюджетного відшкодування.

Використання товару в господарської діяльності позивача підтверджується виписами з балансового рахунку, рухом товарно-матеріальних цінностей, які свідчать, що отримані товари були використані в виробничій діяльності позивача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару з метою використання в господарської діяльності, тобто наявність матеріального результату господарської операції.

Отже судом встановлено, що отримані товарі, за операцією з придбання яких ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» в березні 2012 р. нарахувало податковий кредит у сумі 4993,80 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

У зв'язку з чим, за результатами взаємовідносин з вказаними постачальниками позивача відбулася зміна в структурі активів та зобов'язань платника податку - ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА».

Суд зауважує, що придбання позивачем товарів у контрагентів позивача, вказаних в податкових накладних, відповідає діяльності ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» відповідно до КВЕД.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагентів позивача як платників ПДВ на час здійснення господарських операцій; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з контрагентами позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів та його використання в господарської діяльності позивача від контрагентів - ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011», ТОВ «Укрхімпромінвест».

Таким чином, що ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» задекларувало бюджетне відшкодування за квітень 2012 р. в загальній сумі 4993,80 грн., яка дорівнює сумі ПДВ, фактично сплаченій постачальникам в місяці, що передує місяцю декларування бюджетного відшкодування, що відповідає вимогам ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якої вирішальним, є те, що суми ПДВ, задекларовані до бюджетного відшкодування, були сплачені постачальникам до місяця такого декларування.

А відтак загальна сума бюджетного відшкодування 4993,80 грн. була обчислена платником в повній відповідності з нормами п. 200.4 Податкового кодексу України, тому будь-які порушення цих норм з боку ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» відсутні.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, а саме, що сума ПДВ у розмірі 4993,80 грн. була фактично сплачена позивачем у березні 2012 року, товари отримані позивачем з метою використання у господарської діяльності, а також, приймаючи до уваги норми Податкового кодексу України, позивачем правомірно включена сума ПДВ у розмірі 4993,80 грн. до суми бюджетного відшкодування у квітні 2012 р.

Суд вважає безпідставними висновки податкового органу, які покладені в основу спірного податкового повідомлення рішення, про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по операціям з ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011», оскільки останні відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України мають стан від'ємний від 0, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, податкові накладні, виписані вказаними контрагентами, мають недостовірні дані, отже, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту, а декларації з податку на додану вартість за період з січня по квітень 2012 року ТОВ «Укрхімпромінвест» не визнані документами податкової звітності та ТОВ «Укрхімпромінвест» не задекларувало зобов'язання по взаємовідносинам з ПАТ Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА", та зважає на наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011», ТОВ «Укрхімпромінвест» та позивачем була вчинені господарські операції щодо придбання товарів. Матеріали справи підтверджують отримання товарів для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за товари була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Суд зазначає, що відсутність постачальників ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011» за місцезнаходженням не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів.

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів постачальників, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту від наявності вказаних параметрів у постачальників (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно посилань відповідача на інформацію комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкового органу АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», то суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п.5.2. Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від постачальників позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Звідси власне відсутність доказів сплати постачальниками контрагента позивача до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

До того ж, якщо контрагент постачальника не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару та отримання товару з метою використання у господарської діяльності. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим, а відтак, зменшення податковим органом позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.

Більш того, суд зазначає, що самі по собі недоліки в заповненні податкової накладної, якщо таки є, не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, за підтвердження здійснення господарських операцій іншими первинними документами.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємства, зокрема, ПП «Команд», оскільки сам факт порушення кримінальної справи не свідчить про протиправність формування податкового кредиту позивачем за конкретною господарською операцією при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих правомірність нарахування податкового кредиту, та інших документів, які свідчать про наявність матеріального результату вчиненої господарської операції, а саме: фактичного отримання товару для використання у власній господарської діяльності.

З тих же міркувань суд вважає безпідставним посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - ПП «Команд», у зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Суд звертає увагу відповідача, що Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже неодноразово висловлювала правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування. Зокрема, у постановах від 26 грудня 2006 року у справі N 21-262 во 06, від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500 во 08, від 11 жовтня 2006 року у справі N 21-593 во 06 викладено висновок, що Законом N 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем формується правильно, якщо ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

У правових позиціях, що містяться у згаданих вище постановах Верховного Суду України, звернуто увагу на юридичні підстави для зменшення суми бюджетного зобов'язання, тобто, на необхідність доведення податковим органом недійсності відомостей, наведених у податкових накладних, наприклад, у випадку, коли власне самі операції не проводилися.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлені основні принципи адміністративної юстиції, дотримання яких суб'єктом владних повноважень є складовою частиною демократичного суспільства у державі.

Вивчивши надані позивачем документи, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд дійшов висновку, що податковим органом прийнято рішення з порушення основних принципів адміністративної процедури.

Відтак, враховуючи відсутність з боку позивача порушень Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту за березень 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011», ТОВ «Укрхімпромінвест» та бюджетного відшкодування за квітень 2012 р. за операціями з вказаними контрагентами, необґрунтованим є встановлення податковим органом суми завишення бюджетного відшкодування у розмірі 4988, 00 грн. за квітень 2012 р.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 2494 грн.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.10.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 05.10.2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 27.06.2012р. № 0002901504.

3.Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" (ідентифікаційний номер) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.