Ухвала

від 10.12.2013 по справі 2а-10989/12/0170/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/800/13465/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2013 р.

у справі № 2а-10989/12/0170/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма «СЕЛМА»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма «СЕЛМА» (далі - позивач, ПАТ «Фірма «СЕЛМА») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 27.06.2012 р. № 0002901504.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Сімферополі проведена камеральна перевірка ПАТ «Фірма «СЕЛМА» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 1107194 грн. за квітень 2012 р., за результатами якої складено акт № 2323/15-4/20732066 від 08.06.2012 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 14.1.18, п. 14.1 ст. 14., п.15.1 ст. 15, п. 198.6 ст. 198, п. 200.17 ст. 200, п. 201.1, п.201.4, 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме сума податку на додану вартість, заявлена ПАТ «Фірма «СЕЛМА» до бюджетного відшкодування на рахунок платника в установах банку (р. 23.1 декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 р.), підлягає зменшенню внаслідок взаємовідносин з ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011», ТОВ «Укрхімпромінвест» на суму 4 988,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивач неправомірно включив до заяви на відшкодування суми ПДВ згідно податкової декларації за квітень 2012 р. по наступним контрагентам: ПП «Команд» - на суму ПДВ 407,63 грн.; ПП «Інтерстрой-2011» - на суму ПДВ 3519,50 грн.; ТОВ «Укрхімпромінвест» - на суму 1060,67 грн. (у зв'язку з невизнанням податкової декларації з ПДВ за березень 2012 р. документом податкової звітності).

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. №0002901504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4988,00 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 2494 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

За підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.04.2012 року позивачем надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період березня 2012 року, відповідно до якої товариство відобразило у рядку 17 декларації суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1317393 грн., та у рядку 19 декларації - від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 1038194 грн., до якої увійшла сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Команд» у розмір 407,63 грн. ПДВ, ПП «Інтерстрой-2011» - 3519,50 грн. ПДВ, ТОВ «Укрхімпромінвест» - 1066,67 грн. ПДВ, загалом 4993,80 грн. ПДВ.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року в рядку 23.1 підприємство відобразило, що 1107194 грн.. є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у зв'язку з чим, додало до податкової декларації також розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, до якої увійшла сума бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Команд» у розмір 407,63 грн. ПДВ, ПП «Інтерстрой-2011» - 3519,50 грн. ПДВ, ТОВ «Укрхімпромінвест» - 1066,67 грн. ПДВ за рахунок податкового кредиту та від'ємного значення сформованого у березні 2012 року.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарські відносини з ПП «Команд», ПП «Інтерстрой-2011» (на підставі договору поставки №12-11 від 02.12.2012 р.), ТОВ «Укрхімпромінвест» у березні 2012 р., за результатами яких ПАТ «Фірма СЕЛМА» отримані товари від ПП «Команд» на загальну суму 2445,78 грн., в тому числі ПДВ - 407,63 грн., що підтверджено видатковою накладною №842 від 13.03.2012 р. та приходною накладною №ФС-0000766 від 13.03.2012 р., від ПП «Інтерстрой-2011» - на загальну суму 21117,00 грн., в тому числі ПДВ 3519,50 грн., що підтверджено видатковими накладними №0067/03 від 13.03.2012 р. №РН-0083/03 від 14.03.2012 р. та приходними накладними №ФС - 0001101 від 13.03.2012 р. №ФС-0001088 від 15.03.2012 р., від ТОВ «Укрхімпромінвест» - на загальну суму 6400,00 грн., в тому числі ПДВ 1066,67 грн., що підтверджено накладною №44 від 29.03.2012 р. та приходною накладною № ФС-0001069 від 30.03.2012 р.

Постачальниками виписані податкові накладні ПАТ «Фірма СЕЛМА», а саме: ПП «Команд» - № 276 від 13.03.2012 року на суму ПДВ 407,63 грн., ПП «Інтерстрой-2011» №53 від 12.03.2012 р. на суму - ПДВ 1666,67 грн., №84 від 14.03.2012 р. на суму ПДВ - 557,00 грн., ТОВ «Укрхімпромінвест» - №9 від 29.03.2012 р. на суму ПДВ - 1066,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснена оплата вартості товару шляхом безготівкового перерахування ПП «Команд згідно платіжного доручення №738 від 20.03.2012 р. у розмірі 2445,78 грн., в тому числі ПДВ - 407,63 грн., ПП «Інтерстрой-2011» згідно платіжного доручення №582 від 12.03.2012 р. у розмірі 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1667,67 грн., №613 від 13.03.2012 р. у розмірі 7775,00 грн., в тому числі ПДВ - 1295,83 грн., №668 від 14.03.2012 р. у розмірі 3342,00 грн., в тому числі ПДВ - 557,00 грн., ТОВ «Укрхімпромінвест» згідно платіжного доручення №1007 від 29.03.2012 р. у розмірі 6400,00 грн., в тому числі ПДВ - 1066,67 грн.

Крім того, судами встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були юридичними особами, зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Також, як встановлено судами, використання товару в господарської діяльності позивача підтверджено виписками з балансового рахунку, рухом товарно-матеріальних цінностей. Отримані товари використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов