Постанова

від 13.11.2012 по справі 2а-9783/12/0170/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

13 листопада 2012 р. (17:08 год.) Справа №2а-9783/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2;

від відповідача - не з'явився.

Суть справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000341701 від 11.06.12р., №0000321701 від 11.06.12р., №0000461702 від 27.08.12р., №0000441702 від 27.08.12р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення -рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та щодо ненарахування земельного податку. Також позивач посилався на те, що він не був зареєстрований платником податку на додану вартість у перевіряємий період, а тому не надавав податкові декларації, у зв'язку з чим, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для донарахування податку на додану вартість.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у поові.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Правова позиція відповідача викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 121-124).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних в справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1) в Сакській районній державній адміністрації 11.08.1994р. отримала свідоцтво про державну реєстрацію серії В00 НОМЕР_3, на податковому обліку в Сакській ОДПІ АРК ДПС перебуває з 01.09.1998 р., реєстраційний номер облікової картки -21330170000000237.

Судом встановлено, що посадовими особами Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складений акт №313/1702/НОМЕР_1 від 22.05.2012 року, за висновками якого встановлені такі порушення:

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, ст. 188, п. 203.1, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 50787,63 грн., у т.ч. по періодам: березень 2011р. - 7162,85 грн., квітень 2011р. - 6415,40 грн., травень 2011р. - 6938,09 грн., червень 2011р. - 6933.29 грн., липень 2011р. - 6993,94 грн., серпень 2011 р. - 6813,62 грн., вересень 2011р. - 4057,30 грн.; жовтень 2011р. - 2629,18 грн., листопад 2011р. - 1472,16 грн.; грудень 2011р. - 1371,80 грн.

- 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI в частині ненадання податкової декларації плати за землю;

- п.п. 269.1.2, п. 269.1 та п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI в частині ненарахування земельного податку за 2011 рік в сумі 833,37 грн.

Позивач не погодившись з висновками відповідача в акті перевірки надіслав до Сакської ОДПІ АР Крим ДПС 29.05.2012р. заперечення на акт перевірки №313/1702/НОМЕР_1 від 22.05.2012 року.

Сакською ОДПІ АРК ДПС було розглянуто заперечення та надіслано лист про розгляд заперечень від 06.06.2012р. №1481/17-02, в якому висновки, зазначені в Акті перевірки залишені без змін.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2012 року №0000341701 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 50787,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5838,50 грн. і податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2012 року №0000321701 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за основним платежем - 833,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 209,34 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення позивачем були оскаржені в адміністративному порядку, а саме 21.06.2012 року була подана скарга (вих. від 21.06.2012 б/н) до ДПС в АРК.

Так рішенням ДПС в АР Крим №211/914/10-0223 від 01.08.2012 року було залишено без змін податкове повідомлення - рішення Сакської ОДПІ АР Крим ДПС від 11.06.2012р. №00003211701, прийняте стосовно ФОП ОСОБА_1 та збільшено грошове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 1227,28 грн. та було скасоване податкове повідомлення - рішення Сакської ОДПІ АР Крим ДПС від 11.06.2012р. №0000341701, прийняте стосовно ФОП ОСОБА_1 та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 3,00 грн., а а також первину скаргу і іншій частині залишено без задоволення.

Судом встановлено, що у зв'язку з поданням позивачем первинної скарги з 27.07.2012р. по 02.08.2012р. Сакською ОДПІ АРК ДПС було проведено позапланову документальну перевірку достовірності обчислення податку на додану вартість, та сплати за землю фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період 01.01.2009р. по 31 грудня 2011р.

За результатами перевірки складений акт №161/1702/НОМЕР_1 від 09.08.2012 року, за висновками якого встановлені такі порушення:

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, ст. 188, п. 203.1, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 50787,63 грн., у т.ч. по періодам: березень 2011р. - 7162,85 грн., квітень 2011р. - 6415,40 грн., травень 2011р. - 6938,09 грн., червень 2011р. - 6933.29 грн., липень 2011р. - 6993,94 грн., серпень 2011 р. - 6813,62 грн., вересень 2011р. - 4057,30 грн.; жовтень 2011р. - 2629,18 грн., листопад 2011р. - 1472,16 грн.; грудень 2011р. - 1371,80 грн.

- ст. 14 Закону України "Про плату за землю" 2535-ХІІ від 03.07.1992р. зі змінами та доповненнями, 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI в частині ненадання податкової декларації плати за землю;

- ст. 5, ст. 17 Закону України "Про плату за землю" 2535-ХІІ від 03.07.1992р. зі змінами та доповненнями, в частині ненарахування земельного податку за 2009р. в сумі 664,75 гр., та за 2010 р. в сумі 686,19 грн., п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI в частині ненарахування земельного податку за 2011 рік в сумі 329,05 грн.

На підставі акту перевірки №161/1702/НОМЕР_1 від 09.08.2012 р. прийняті податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2012 року №0000441702 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 50787,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5835,50 грн. і податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2012 року №0000461702 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за основним платежем - 846,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 380,66 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення позивачем суми заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50787,63 грн. та сум заниження податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 1679,99, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень -рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, щодо позовних вимог позивача стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012р. №0000341701 та від 27.08.2012р. №0000441702, суд вказує наступне.

Відповідно до акту перевірки фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у Сакської ОДПІ АР Крим ДПС не була зареєстрована як платник ПДВ та у період 01.01.2009р. по 31.12.2011р. працювала на загальній системі оподаткування з придбання торгового патенту.

Однак документальною перевіркою встановлено, що об'єм виручки від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2011р. склав 302621,51 грн., а саме у березні 2010р. в сумі 20726,20 грн., у квітні 2010 р. в сумі 22607,70 грн., травень 2010р. в сумі 21876,27 грн., у червні 2010 р. в сумі 24341,74 грн., у липні 2010 р. в сумі 27354,81 грн., у серпні 2010р. в сумі 29536,69 грн., у вересні в сумі 26540,66 грн., у жовтні 2010 р. в сумі 26469,26 грн., у листопаді 2010р. в сумі 26607,34 грн., у грудні 2010р. 25956,67 грн., у січні 2011р. в сумі 25211, 53 грн., у лютому 2011р. в сумі 25402,64 грн.

Так, згідно з п.183.2 ст.183 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), особи, що підпадають під дію 181.1 ст.181 Податкового Кодексу України, підлягають обов'язковій реєстрації, як платник ПДВ, у випадку коли загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно діючого Кодексу, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис.грн (без урахування ПДВ) забов'язані зареєструватися платником ПДВ у податковому органі за їх місцезнаходженням (по місцю проживання).

Пунктом 183.2 ст.183 Податкового Кодексу України вказано, що з урахуванням п.181.1 ст.181 Податкового Кодексу України реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 ПК Ураїни.

Таким чином, як вбачається із вищенаведеної норми, позивачка - ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2011 р. була забов'язана протягом 10 днів березня 2011р. надати до Сакської ОДПІ АРК ДПС заяву про реєстрацію платника ПДВ.

Згідно з пп.202.1.а п.202.1 ст.202 Податкового Кодексу України, якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 за період з березня по квітень першу декларацію з податку на додану вартість повинна була надати в травні 2011р.

Однак судом із матеріалів справи не вбачається вказаних дій з боку позивача стосовно подачі заяви у березні 2011р. та стосовно подачі декларації з податку на додану вартість у травні 2011р. відповідачу.

Крім того, Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), який діяв до вступу податкового кодексу України, містив аналогічні норми порядку реєстрації платникам податку на додану вартість, а саме :

- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону "Про податок на додану вартість" особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню відповідно до Закону, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування ПДВ), зобов'язана зареєструватися платником ПДВ згідно з абзацом «а» п. 9.6 ст. 9 Закону № 168/97-ВР.

- п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" особи, які підпадають під дію п.2.3 ст.2 діючого Закону, особа підлягає обов'язковій реєстрації, як платник ПДВ, у випадку коли загальна сума від здійснення операцій по поставці товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню згідно діючого Закону, нарахована (сплачена, оказана) такій особі або в рахунок забов'язань третім особам, на протязі останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300тис.грн (без урахування ПДВ) забов'язані зареєструватися платником ПДВ у податковому органі за їх місцезнаходженням ( по місцю проживання),

-абзац "а" п.9.6, ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", вказано, що з урахуванням п.9.5 цієї статті заява про реєстрацію повинна бути надана податковому органу особами, які підлягають реєстрації згідно п.п.2.3.1.п.2.3 ст.2 діючого Закону, не пізніше 20 календарного дня з моменту досягнення суми оподаткованих операцій, указаних у даному пункті.

Отже, на підставі вищевказаних норм, суд може зробити висновок про те, що ФОП ОСОБА_1 у зв'язку перевищенням загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів (послуг) у 300000,00 грн., підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ.

Судом вбачається, що відповідно до наданих позивачем декларацій про доходи фізичної особи, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 за період з березня 2010 р. по лютий 2012 р. позивачка отримала валовий дохід від реалізації товарів у розмірі 302621,51 грн., вказана обставина сторонами підтверджується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно п.46.1 п.46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Пунктом 49.2 ст.49 Податкового Кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 202.1 ст. 202 Податкового Кодексу України визначено, що звітним (податковим) періодом по ПДВ є один календарний місяць.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового Кодексу України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України визначено, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається судом із матеріалів справи, податок на додану вартість ФОП ОСОБА_1 за період з 01.03.2011р. по 31.12.2011р. не нараховувався та не сплачувався до бюджету, чим порушено п. 49.2 ст.49, п. 188.1 ст. 188, п.203.1, п.203.2 ст.203 Податкового Кодексу України.

Так, статтею 185 Податкового Кодексу України визначено: «Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України визначено, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу України ставка податку становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України.

Отже на підставі вищевикладених норм, судом вбачається, що відповідно за даними банківських рахунків, книги обліку доходів та витрат за 2011р. та звітів РРО податкові зобов'язання позивача з ПДВ за період з 01.03.2011р. по 31.12.2011р. складають у сумі 50787,63 грн., у т.ч. : березень 2011 р. - 7162,85 грн., квітень 2011 р. - 6415,40 грн., травень 2011 р. -6938,09 грн., червень 2011 р. - 6933,29 грн., липень 2011 р. - 6993,94 грн., серпень 2011 р. - 6813,62 грн.; вересень 2011р. - 4057,30 грн.; жовтень 2011р. -2629,18 грн.; листопад 2011р. - 1472,16 грн.; грудень 2011р. - 1371,80 грн.

Тому суд робить висновок про те, що позивач з 01.03.2011 року був зобов'язаний зареєструватися та сплачувати податок на додану вартість.

Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2012 року №0000341701 та від 27 серпня 2012 року №0000441702 були прийняті Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби правомірно з урахуванням діючого податкового законодавства, в межах повноважень, наданих податковому органу, у спосіб, визначений Податковим кодексом України, а тому адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог позивача стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012р. №0000321701 та від 27.08.2012р. №0000461702, суд вказує наступне.

Так, в акті перевірки відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки площею 0,0361 га з 01.03.2006р. на підставі рішення Сакського міськрайонного суду, а тому відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України повинна була сплачувати плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, тобто з 01.06.2006р.

Так, на час виникнення спірних правовідносин у період з 2009 р. по 01.01.2011р. діяв Закон України "Про плату за землю"№2535-ХІІ від 03.07.1992р. (далі - Закон №2535), який визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 5 Закону №2535 об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст. 14 Закону №2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Ст. 15 Закону №2535 визначає, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 17 Закону №2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Після аналогічні норми були викладені у Податковому кодексі України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), який набрав чинності з 01.01.2011р.

Так, відповідно до ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно зі п.286.2, ст.286 Податкового Кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 Податкового Кодексу України з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

П. 287.1 ст. 287 Податкового Кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже зробивши аналіз наведених норм, суд робить висновок про те, що зобов'язання по сплаті за землю виникають з моменту виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Зокрема, порядок регулювання земельних відносин встановлений Земельним кодексом України від 25.10.2001р. №2786-ІІІ, з положень статті 12 якого, до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин є передача земельних ділянок комунальній власності у власність громадянам та юридичним особам, надання їх у користування відповідно до вимог цього кодексу.

Відповідно до статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами, врегульовано главою 19 названого Кодексу, зокрема з положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Так, із матеріалів справи судом вбачається, що 01.08.2011р. на підставі рішення Сакського міськрайонного суду від 01.03.2006 р. №2-1504/06 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №866521, площею 0,0361 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування магазину з літньою площадкою, кадастровий номер 0124383900:01:001:0105 (а.с.114).

Таким чином, суд звертає увагу на те, що право власності на земельну ділянку у позивача виникло з моменту отримання державного акту, тобто 01.08.2011р., а таким чином зобов'язання по сплаті земельного податку у позивача також виникло з 01.08.2011р., у зв'язку з чим суд вважає неправомірним донарахування з боку відповідача до цього часу земельного податку у розмірі 1350,94 грн., а також і штрафних санкцій на суму 337,74 грн., а отже в цій частині позовних вимог суд задовольняє позов.

Щодо донарахування земельного податку позивачу після 01.08.2011р. у розмірі 329,05 грн. і штрафних санкцій у розмірі 252,26 грн., то в цій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, оскільки на цей час у позивача вже виникло право власності на земельну ділянку, а тому позивач повинен був подати декларацію з плати за землю за 2011 рік до відповідача та сплати земельний податок, однак цього ФОП ОСОБА_1 не виконала, чим порушила п.п. 269.1.2, п. 269.1 ст. 269 та п. 286.2 ст. 286 ПК України, у зв'язку з чим відповідачем було правомірно донараховано земельного податку у розмірі 329,05 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.11.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ у повному обсязі постанову складено 19.11.2012 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати частково протиправними та часткового скасувати податкові повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 11.06.2012р. №0000321701 та від 27.08.2012р. №0000461702 в частині донарахування земельного податку в розмірі 1350,94 грн. та штрафних санкцій в розмірі 337,74 грн.

3. В решті позивних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 144,60 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.