Ухвала

від 18.02.2013 по справі 2а-9783/12/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-9783/12/0170/18

18.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 13.11.2012 у справі № 2а-9783/12/0170/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Курортна, 57, місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 адміністративний позов Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 задоволено частково: визнано частково протиправними та частково скасовані податкові повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.06.2012 №0000321701 та від 27.08.2012 №0000461702 в частині донарахування земельного податку в розмірі 1350,94 грн. та штрафних санкцій в розмірі 337,74 грн., в решті позовних вимог- відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 скасувати в частині незадоволених позовних вимог.

Також від Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняття рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом норм матеріального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.

18.02.2013 від позивача надійшла телеграма про відкладення справи слуханням у зв'язку зі хворобою.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Судова колегія вважає його необґрунтованим клопотання та відмовляє у його задоволенні, оскільки чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а також враховуючи приписи статті 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України,суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012:№0000341701 та №0000321701 та від 27.08.2012: №0000461702 та №0000441702.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняти відповідачем на підставі необґрунтованих та недостовірних висновків щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та щодо ненарахування земельного податку. Також позивач посилався на те, що він не був зареєстрований платником податку на додану вартість у перевіряємий період, а тому не надавав податкові декларації, у зв'язку з чим, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для донарахування податку на додану вартість.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позивач з 01.03.2011 був зобов'язаний зареєструватися та сплачувати податок на додану вартість. Також суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність донарахування позивачу земельного податку у розмірі 329,05 грн.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №313/1702/25065008386від 22.05.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, статті 188, пункту 203.1, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 50787,63 грн., у тому числі по періодах: березень 2011року - 7162,85 грн., квітень 2011року - 6415,40 грн., травень 2011року - 6938,09 грн., червень 2011року - 6933.29 грн., липень 2011року - 6993,94 грн., серпень 2011 року - 6813,62 грн., вересень 2011року - 4057,30 грн.; жовтень 2011року - 2629,18 грн., листопад 2011р.оку- 1472,16 грн.; грудень 2011року - 1371,80 грн.; пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України в частині ненадання податкової декларації плати за землю; підпункту 269.1.2 пункту 269.1 та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України в частині ненарахування земельного податку за 2011 рік в сумі 833,37 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012:

-№0000341701 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 50787,63 грн. та за штрафними санкціями - 5838,50 грн.;

-№0000321701 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за основним платежем - 833,37 грн. та за штрафними санкціями 209,34 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим №211/914/10-0223 від 01.08.2012 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 №00003211701 та збільшено грошове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 1227,28 грн. та було скасоване податкове повідомлення від 11.06.2012 №0000341701 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 3,00 грн., а також первину скаргу в іншій частині залишено без задоволення.

У зв'язку з поданням позивачем первинної скарги з 27.07.2012 по 02.08.2012 відповідачем проведено позапланову документальну перевірку достовірності обчислення податку на додану вартість, та сплати за землю позивача за період 01.01.2009 по 31 грудня 2011року, за результатами якої складено акт №161/1702/НОМЕР_1 від 09.08.2012, за висновками якого встановлені такі порушення: пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, статті 188, пункту 203.1, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 50787,63грн.; статті 14 Закону України "Про плату за землю", пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України в частині ненадання податкової декларації плати за землю; статей 5, 17 Закону України "Про плату за землю" в частині ненарахування земельного податку за 2009рік в сумі 664,75 грн., та за 2010 рік в сумі 686,19 грн., пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України в частині ненарахування земельного податку за 2011 рік в сумі 329,05 грн.

На підставі акту перевірки від 09.08.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.08.2012: №0000441702 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 50787,63 грн. та за штрафними санкціями - 5835,50 грн. та №0000461702 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за основним платежем - 846,62 грн. та штрафними санкціями-380,66 грн.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 Податкового Кодексу України особи, що підпадають під дію 181.1 статті 181 Податкового Кодексу України, підлягають обов'язковій реєстрації, як платник податку на додану вартість, у випадку коли загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно діючого Кодексу, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн (без урахування податку на додану вартість) забов'язані зареєструватися платником податку на додану вартість у податковому органі за їх місцезнаходженням (по місцю проживання).

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач не була зареєстрована як платник податку на додану вартість та у період 01.01.2009 по 31.12.2011працював на загальній системі оподаткування з придбання торгового патенту.

Заявником апеляційної скарги (позивачем) не враховано, що об'єм виручки від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.03.2010 по 28.02.2011 склав 302621,51 грн., тобто, з 01.03.2011 позивач був зобов'язаний протягом 10 днів березня 2011року надати до відповідача заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість, що повністю узгоджується з приписами пункту 183.2 статті183 Податкового Кодексу України, згідно з яким особи, що підпадають під дію пункту 181.1 статті 181 Податкового Кодексу України, підлягають обов'язковій реєстрації, як платник податку на додану вартість, у випадку коли загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно діючого Кодексу, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис.грн (без урахування податку на додану вартість) зобов'язані зареєструватися платником податку на додану вартість у податковому органі за їх місцезнаходженням (по місцю проживання).

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач у зв'язку перевищенням загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів (послуг) у 300000,00 грн., підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість. Позивач за період з березня по квітень першу декларацію з податку на додану вартість повинен був надати в травні 2011року.

Судом першої інстанції безперечно встановлено та не оспорюється сторонами, що згідно наданих позивачем декларацій про доходи фізичної особи, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій за період з березня 2010 року по лютий 2012 року позивач отримав валовий дохід від реалізації товарів у розмірі 302621,51 грн. Податок на додану вартість позивачем за період з 01.03.2011 по 31.12.2011 не нараховувався та не сплачувався до бюджету, що є порушенням пункту 49.2 статті49, пункту 188.1 статті 188, пункту 203.1, пункту 203.2 статті 203 Податкового Кодексу України.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги позивача щодо не зобов'язання позивача з 01.03.2011 зареєструватися та сплачувати податок на додану вартість, оскільки згідно даних банківських рахунків, книги обліку доходів та витрат за 2011рік та звітів реєстратора розрахункових операцій податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.12.2011 складають у сумі 50787,63 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012 №0000341701 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 50787,63 грн. та за штрафними санкціями - 5838,50 грн. та від 27.08.2012 №0000441702 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 50787,63 грн. та за штрафними санкціями - 5835,50 грн., оскільки вони прийняті відповідачем правомірно з урахуванням діючого податкового законодавства, в межах повноважень, наданих податковому органу, у спосіб, визначений Податковим кодексом України.

Щодо визначення позивачу суми грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за основним платежем-833,37грн. та за штрафними санкціями 209,34 грн.(податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 №0000321701) та про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за основним платежем - 846,62 грн. та штрафними санкціями-380,66 грн.( податкове повідомлення-рішення від 27.08.2012 №0000461702) судова колегія встановила наступне.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (статті 5, 15 Закону України "Про плату за землю").

Як свідчать матеріали справи позивач є користувачем земельної ділянки площею 0,0361 га з 01.03.2006 на підставі рішення Сакського міського районного суду Автономної Республіки Крим, а тому відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податковго кодексу України повинна була сплачувати плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, тобто з 01.06.2006.

Відповідно до приписів статті 17 Закону України «Про плату за землю», статті 285, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України зобов'язання по сплаті за землю виникають з моменту виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно статтям 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 01.08.2011 на підставі рішення Сакського міського районного районного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2006 №2-1504/06 позивачу був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №866521, площею 0,0361 га, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, Сакський район, с.Ліснівка, вул.Гагаріна, 93а для обслуговування магазину з літньою площадкою, кадастровий номер 0124383900:01:001:0105.

Поза увагою заявника апеляційної скарги ( відповідача) залишився той факт, що право власності на земельну ділянку у позивача виникло з моменту отримання державного акту, тобто 01.08.2011, отже, зобов'язання по сплаті земельного податку у позивача також виникло з 01.08.2011, тому неправомірним слід визнати донарахування до цього часу земельного податку у розмірі 1350,94 грн., а також і застосування штрафних санкцій на суму 337,74 грн.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо донарахування земельного податку позивачу після 01.08.2011 у розмірі 329,05 грн. і штрафних санкцій у розмірі 252,26 грн., оскільки на цей час у позивача вже виникло право власності на земельну ділянку, а тому позивач повинен був подати декларацію з плати за землю за 2011 рік до відповідача та сплати земельний податок, однак цього позивач цей обов'язок не виконав, тому відповідачем правомірно донараховано земельного податку у розмірі 329,05 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи дії Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012 №0000341701 та від 27.08.2012 №0000441702 та прийнятих податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012 №0000321701 та від 27.08.2012 №0000461702 в частині донарахування земельного податку в сумі 1679,99 грн. та штрафних санкцій в сумі 252,26 грн., діяв правомірно, з урахуванням діючого податкового законодавства, в межах повноважень, наданих податковому органу, у спосіб, визначений Податковим кодексом України.

Апеляційні скарги не містять доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційних скарг заявників щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні заявниками наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційних скаргах, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 у справі № 2а-9783/12/0170/18 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко