Постанова

від 21.11.2012 по справі 2а-13054/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2012 року 12:43 № 2а-13054/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г., за участю представників: позивача -Бондаренка Є.О., відповідача - Гучка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2012 року № 0006992280, № 0007002280, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 вересня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»(далі - ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними дій, скасування акту перевірки від 10 серпня 2012 року № 1088/22-80/36798415, скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2012 року № 0006992280, № 0007002280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-13054/12/2670 призначено до судового розгляду на 31 жовтня 2012 року.

31 жовтня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні 31 жовтня 2012 року оголошувалась перерва до 21 листопада 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року провадження в адміністративній справі № 2а-13054/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби в частині вимог про скасування акту перевірки від 10 серпня 2012 року № 1088/22-80/36798415 закрито.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»(код ЄДРПОУ 36798415) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 03 листопада 2009 року. Вказане товариство розташоване за адресою: 04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, 3а.

ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05 листопада 2009 року за № 37483 та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 100254664 від 10 листопада 2009 року ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»є платником податку на додану вартість з 10 листопада 2009 року (індивідуальний податковий номер 367984126597).

До видів діяльності ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 70.11.0 Організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду.

В період з 30 липня 2012 року по 03 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»(код ЄДРПОУ 36798415) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з вересня 2008 року по травень 2012 року, в тому числі по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»(код за ЄДРПОУ 36113943), за результатами якої складено Акт № 1088/22-80/36798415 від 10 серпня 2012 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»занижено податок на додану вартість за 2011 рік на загальну суму 216 167 грн., в тому числі по періодам: в липні 2011 року на суму 84 167 грн., в серпні 2011 року на суму 25 000 грн., в жовтні 2011 року на суму 71 667 грн., в листопаді 2011 року на суму 27 833 грн., в грудні 2011 року на суму 7 500 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»занижено податок на прибуток на загальну суму 305 517 грн. за 2011 рік, в тому числі за III квартал 2011 року на суму 125 542 грн., за IV квартал 2011 року на суму 179 975 грн.

20 серпня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1088/22-80/36798415 від 10 серпня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 28 серпня 2012 року № 3938/10/22-80, висновки, викладені в акті № 1088/22-80/36798415 від 10 серпня 2012 року залишено без змін.

31 серпня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 1088/22-80/36798415 від 10 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0006992280 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. «б»п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 305 517 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 305 517 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -0 грн.

31 серпня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 1088/22-80/36798415 від 10 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0007002280 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. «б»п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 270 208,75 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 216 167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -54 041,75 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акту, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, та вважає, що висновки Акту протиправні та суперечать чинному законодавству України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки про нікчемність правочинів, тим більше визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Позивач на підтвердження реальності поставки товару зазначає, що наданий для перевірки договір, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, містить необхідні реквізити, підписи та печатки сторін. Відповідно до зазначеного договору було здійснено фактичну поставку товару -піску, що підтверджується оформленими належним чином накладними та актами. Даний пісок повною мірою був використаний підприємством позивача при здійсненні будівництва котеджного містечка у с. Підгірці Обухівського району Київської області.

Також позивач зазначає, що відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, не приймаються до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З цих підстав, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені передчасно, до винесення вироку в кримінальній справі, а тому підлягають скасуванню.

В своєму позові позивач просить визнати дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень незаконними та повністю скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2012 року № 0006992280, № 0007002280.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»відмовити.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні СВ ГУ МВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа № 05-25371, порушена за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що у період 2008-2011 p.p. невстановлені слідством особи за обіцяну грошову винагороду та шляхом обману зареєстрували у органах державної влади на «підставних»осіб ряд суб'єктів господарської діяльності для прикриття незаконної діяльності.

Так, слідством встановлено, що постачальником товарів (послуг). на адресу ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»код ЄДРПОУ 36798415 було ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»код ЄДРПОУ 36113943. Допитаний у якості свідка засновник та директор ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»ОСОБА_3 повідомив, що ніякого відношення до реєстрації та діяльності зареєстрованого на його ім'я ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»він не має, дане підприємство не реєстрував. У органи державної влади з приводу реєстрації підприємства ніколи не звертався та жодних документів не подавав та не підписував. У нотаріуса з такою метою не був та документи не підписував. На дії щодо реєстрації на його ім'я ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»нікого не уповноважував, доручень не надавав. До ДПІ жодних документів, у тому числі податкових декларацій не подавав та не підписував. До банківських установ з приводу відкриття рахунків підприємства не звертався, документи, з цього приводу не підписував та рахунками не користувався. Систему «Клієнт-Банк»для доступу дорахунків ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»не отримував і ніколи нею не користувався. Печатки з найменуванням ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС» не отримував і ніколи її не бачив. Договорів, угод, контрактів, податкових, видаткових накладних, актів прийому-передачі, актів виконаних робіт, векселів та іншихдокументів ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»ніколи не підписував.

Договірні фінансово-господарські взаємовідносини від імені ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»з його контрагентами нездійснював і йому такі контрагенти невідомі. Де знаходиться ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»та хто від його імені здійснює на ньому діяльність, ОСОБА_3 не знає (Протокол допиту свідка від 10.05.2012 року).

З цих підстав, податковий орган в своєму акті перевірки дійшов висновку, що статут та реєстраційні документи ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»не можуть бути дійсними, оскільки, реєстрація даного підприємства була здійснена на підставі неправдивих відомостей про підприємство, ціль його утворення, без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»та ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»та ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»створення правових наслідків, тобто, такі угоди є нікчемними.

Також, податковий орган дійшов висновку, що видаткові накладні, видані та підписані від ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС», не мають юридичної сили і доказовості, не є первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з аналізу встановлених податковим органом фактів, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Досліджені докази, а саме: договір купівлі-продажу товару № 3-005/БР від 20 липня 2011 року, платіжні доручення, податкові, видаткові накладні, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомою особою) документи не можуть бути підставою для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що товар не був поставлений саме цим контрагентом.

Окрім цього, в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на виконання Постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві про призначення позапланової перевірки від 05.06.2012 року, відповідно до Наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»код ЄДРПОУ 36798415»від 23.07.2012 року № 935/22-80 та Повідомлення від 24.07.2012 року № 3650/10/22-80 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»(код ЄДРПОУ 36798415) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з вересня 2008 року по травень 2012 року, в тому числі по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сільськогосподарське торговельне об'єднання «КОЛОС»(код за ЄДРПОУ 36113943).

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Приписами підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Аналіз норм вищевказаних положень ПК України дає суду підстави вважати, що винесення відповідного податкового повідомлення-рішення можливе лише за умови набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Проте, у вказаній нормі не зазначено коло платників податків, до якого мають застосовуватися вказані правила.

Згідно з частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

В зв'язку із цим, суд зазначає що кримінально-процесуальним законом в момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року.

Відповідно до статті 1 вказаного кодексу, його призначенням є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Главою 8 Кримінально-процесуального кодексу України врегульовано порядок порушення кримінальної справи шляхом винесення відповідної постанови (ст. 98 КПК України), як єдиної процесуальної форми початку кримінального переслідування та досудового слідства.

Форми закінчення досудового слідства визначені статтею 212 Кримінально-процесуального кодексу України, якими є: складання обвинувального висновку або постанови про закриття кримінальної справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Розділом 3 Кримінально-процесуального кодексу України визначені судові рішення, які можуть бути прийняті судом першої інстанції за наслідками розгляду кримінальної справи, це -або обвинувальний або виправдовувальний вирок.

По кримінальній справі судом також можуть бути прийняті і інші судові рішення, передбачені нормами вказаного кодексу.

Викладене дає підстави вважати, що судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийняте лише за умови порушення кримінальної справи.

Враховуючи те, що кримінальну справу в силу частини 1 статті 98 КПК України, може бути порушено за фактом вчинення злочину (наприклад, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання визначених суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності), то судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийнято щодо фізичних осіб, винних у вчиненні злочину, злочинна діяльність яких стосувалась визначених в постанові про порушення кримінальної справи юридичних осіб.

Отже, суд приходить до висновку, що заборона приймати податкове повідомлення-рішення стосується лише тих юридичних осіб, за фактом ухилення від сплати податків яких порушено кримінальну справу.

Приймаючим до уваги те, що під час розгляду адміністративної справи факту порушення кримінальної справи на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача не встановлено, тому відповідач діяв у спосіб, передбачений законом.

Виходячи із викладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для скасування, у суду не має.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2012 року № 0006992280, № 0007002280 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність своїх дій та прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНР»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.11.2012 р.