Постанова

від 27.11.2012 по справі 6/5005/3795/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 6/5005/3795/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АНАСТАСІ КОМПАНІ ЛТД" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року у справі№ 6/5005/3795/2012 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Призма Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АНАСТАСІ КОМПАНІ ЛТД" простягнення 45349,41 грн. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином); відповідачаВовків О.В., дов. від 21.11.12р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Призма Україна" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНАСТАСІ КОМПАНІ ЛТД" суми 45349,41 грн. (в тому числі 41085 грн. заборгованості, 3169,18 грн. пені, 328,69 грн. інфляційних збитків, 766,54 грн. процентів річних) на підставі приписів статей 526, 625 Цивільного кодексу України, оскільки, всупереч умовам договору, відповідач не оплатив одержаний товар.

Відповідач у суді першої інстанції не виклав власну позицію щодо позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 року (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 41085 грн. основної заборгованості, 3169,18 грн. пені, 766, 54 грн. процентів річних, 328,69 грн. інфляційних втрат, 1609,50 грн. судового збору.

Судове рішення вмотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. (судді: Широбокова Л.П. -головуючий, Прудніков В.В., Лисенко О.М.) рішення місцевого господарського суду частково змінено в частині суми пені та судового збору; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню - 1797,95 грн., витрати по сплаті судового збору -1561,22 грн.; повернуто позивачу з Державного бюджету 31,50 грн. надміру сплаченого судового збору; в решті рішення суду залишено без змін; розподілено судові витрати за розгляд апеляційної скарги.

Апеляційним господарським судом перераховано належну до сплати пеню, виходячи з моменту порушення зобов'язання та з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України; в решті висновки суду першої інстанції визнано законними та обґрунтованими.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "АНАСТАСІ КОМПАНІ ЛТД" подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить постанову у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: висновки судів щодо підстав виникнення у відповідача грошового зобов'язання суперечать приписам статей 11, 92, 202, 203, 207, 509 Цивільного кодексу України, статтям 174, 193 Господарського кодексу України, оскільки підписи уповноваженої особи відповідача директора Грабового на договорі та на видатковій накладній відсутні; в порушення приписів статей 41 та 43 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не призначив почеркознавчої експертизи підписів на договорі та накладній та взагалі не вирішив питання щодо проведення експертизи, що унеможливлює з'ясування фактичних обставин справи.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 13.07.2011 року сторонами було укладено договір поставки № 20/04-11, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується у порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність покупця (відповідача) товар у певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених даним договором.

За пунктами 2.1 та 2.2 договору загальна вартість товару за договором складає загальну суму товарних накладних на поставку товару, які є додатками до договору; покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставленого продавцем рахунку у вигляді 100% передоплати від загальної вартості товару на протязі 3-ох банківських днів з дати виставлення рахунку.

Також місцевий господарський суд встановив, що на виконання укладеного договору позивач поставив відповідачу товар (кільку морожену) у кількості 4950 кг вартістю 41085 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПР-0000571 від 13.07.2011 року, підписаною повноважними представниками та засвідченою печатками сторін; рахунок-фактуру № ПР-0000023 від 13.07.2011 року отримано відповідачем 16.08.2011 року за даними кур'єрського відправлення; докази оплати відсутні.

Наведені вище письмові докази місцевий суд визнав такими, що документально підтверджують позовні вимоги, обставини щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд додатково встановив, що товар за видатковою накладною № ПР-0000571 від 13.07.2011 року було одержано представником відповідача Белоглазовою А.А., що діяла на підставі довіреності від 13.07.2011 року, підписаної керівником підприємства та скріпленої печаткою підприємства, та вказав, що, виходячи з приписів статті 692 Цивільного кодексу України, строк платежу за товар настав з моменту прийняття товару та товаророзпорядчих документів на нього.

Судова колегія зазначає про таке.

За приписами статей 4-2, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України господарські суди, забезпечуючи принцип рівності сторін у судочинстві, законність та обґрунтованість судових рішень, повинні повно всебічно та об'єктивно розглянути істотні обставини справи в їх сукупності, вказати доводи, за яким суд відхилив доводи та докази сторони; водночас сторони наділені не лише процесуальними правами, але й процесуальними обов'язками, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, вживати заходів до всебічного, об'єктивного та повного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відтак до письмових доказів можна віднести предмети, на яких за допомогою знаків виражено відомості про факти, що мають значення для справи; письмовими доказами є документи, що підтверджують вчинення юридично значущих дій та можуть підтверджувати ті обставини, для засвідчення яких вони складались.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 1 статті 638 та частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 241 Цивільного кодексу України наступне схвалення правочину, вчиненого представником особи з перевищенням повноважень, особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину; схваленням правочину є, зокрема, вчинення особою, яку представляють, дій, що свідчать про прийняття цього правочину до виконання.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Задовольняючи даний позов, господарські суди взяли до уваги в якості належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення сторонами договору та здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей письмовий документ, у якому викладено зміст волевиявлення, необхідні істотні умови, підписаний від імені сторін та скріплений печатками сторін, виставлений до оплати рахунок з доказами його вручення відповідачу, а також видаткову накладну, підписану зі сторони відповідача особою, що діяла на підставі виданої відповідачем довіреності.

Судова колегія відзначає, що зазначені письмові документи відповідають вимогам щодо належності та допустимості доказів та засвідчують обставини щодо прийняття відповідачем до виконання правочину, вчиненого у письмовій формі зі сторони відповідача шляхом підписання не визначеною відповідачем особою, скріплення цього підпису печаткою підприємства.

Заперечення відповідача, наведені в апеляційній інстанції та у касаційній скарзі, зводяться до того, що договір та видаткова накладна, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не підтверджують виникнення для відповідача зобов'язань, оскільки зі сторони відповідача ці документи підписані не тією особою, прізвище якої наведено у тексті договору та накладної, тобто, не Грабовим В.П., а іншою особою, на підтвердження чого відповідач просив призначити почеркознавчу експертизу.

Доводів та доказів у спростування встановлених апеляційним судом обставин справи щодо участі у здійсненні господарської операції на виконання спірного договору особи, належно уповноваженої відповідачем, як і доводів та доказів щодо підписання спірного договору не невизначеною особою, а особою, яка жодним чином не уповноважена представляти відповідача, ним не наведено.

За статтею 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається господарським судом для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань; учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, що мають бути роз'яснені експертом.

Клопотання відповідача про призначення експертизи було розглянуто судом та вмотивовано відхилено з підстав, відображених у постанови по даній справі.

Також судова колегія відзначає, що питання, для роз'яснення яких відповідач просив призначити експертизу, не стосувалися обставин, на яких ґрунтувалися висновки суду апеляційної інстанції; касаційна скарга також не зазначає на те, які саме обставини, визнані істотними у даній справі апеляційним судом, потребували спеціальних знань для їх встановлення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив докази, наявні у матеріалах справи та надав їм оцінку, виклавши у тексті постанови, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, забезпечив відповідачу можливість реалізації його процесуальних прав; натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідач не навів об'єктивних обставин, що перешкоджали належній реалізації ним процесуальних прав та виконанню його процесуальних обов'язків на стадії вирішення спору місцевим господарським судом.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки належно встановлених апеляційним господарським судом обставин справи та не спростовують їх; підстав для скасування постанови апеляційної інстанції з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНАСТАСІ КОМПАНІ ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2012р. у справі № 6/5005/3795/2012 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач