Постанова

від 27.11.2012 по справі 5011-48/6199-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа№ 5011-48/6199-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Тарапон С.С. (довіреність №196-5/КР від 03.01.2012 р.)

від відповідача - Волобуєва І.М. (довіреність №219 від 09.04.2012 р.)

від третіх осіб - не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 06.08.2012 р.

у справі № 5011-48/6199-2012 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Публічного акціонерного товариства «Платинум банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Київська міська державна адміністрація

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Полар Бір»

про стягнення 115 851,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» про стягнення грошової суми у розмірі 115851,21 грн. складовими якої є: основний борг - 111868,92 грн., пеня - 1908,66 грн., 15% річних - 2073,63 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полар Бір».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2012 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київську міську державну адміністрацію.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, 16.07.2012 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання від відповідача, за змістом якого відповідач просить визнати недійсним п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №27/767/11 від 04.01.2011 р., а саме (рекламна вивіска, напис на будинку, споруді загальною площею 7,9400 кв.м., кількість 3, місце розміщення: Солом'янський район, вул. Урицького, 35-А). 03.08.2012 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення від відповідача, за змістом яких відповідач просить визнати недійсним п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №27/767/11 від 04.01.2011 р., а саме (рекламна вивіска, напис на будинку, споруді загальною площею 7,9400 кв.м., кількість 3, місце розміщення: Солом'янський район, вул. Урицького, 35-А).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2012 р. у справі №5011-48/6199-2012 визнано недійсним п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №27/767/11 від 04.01.2011 р., укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк», а саме (рекламна вивіска, напис на будинку, споруді загальною площею 7,9400 кв.м., кількість 3, місце розміщення: Солом'янський район, вул. Урицького, 35-А). Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» заборгованість у розмірі 3309,01 грн., пеню у розмірі 44,89 грн., 15% річних у розмірі 45,02 грн. та судовий збір у розмірі 434,26 грн. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 18314,10 грн. припинено. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині визнання недійсним п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №27/767/11 від 04.01.2011 р., укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та в частині відмови у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» щодо стягнення заборгованості в розмірі 90245,81 грн. основного боргу, 1863,77 грн. пені, 2028,61 грн. 15% річних та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 90245,81 грн. основного боргу, 1863,77 грн. пені, 2028,61 грн. 15% річних.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що порушує права та інтереси скаржника, норми матеріального та процесуального права. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники третіх осіб в судове засідання 27.11.2012 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 р. явка представників учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.01.2011 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (підприємство) та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (розповсюджувач) укладено договір №27/767/11 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу (далі - «РЗ»), що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - «Договір»), за змістом якого робочий орган надає розповсюджувачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламного засобу на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення рекламного засобу, а розповсюджувач використовує надане місце відповідно до умов цього Договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

За змістом п. 3.2 Договору, адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п.п. 5.2.3, 5.2.4, 5.2.5 Договору, розповсюджувач зобов'язується до 5 числа місяця наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету, своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок Підприємства плату за право тимчасового користування, своєчасно та у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, скоригований розмір несплаченої суми плати за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього Договору.

На виконання умов Договору, позивачем передано в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів, передбачені Адресними програмами №6 від 04.07.2011 р., №10 від 07.09.2011 р. та погоджено розмір базової плати (без ПДВ) за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів.

Вищезаначений Договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України та Глави 30 ГК України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, відповідний договір.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наявність у нього згідно Договору права на отримання плати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ, які зазначені в адресних програмах, у розмірі 111868,92 грн. згідно рахунків №50724 від 03.02.2012 р., №52126 від 02.03.2012 р, №53661 від 04.04.2012 р. та №53757 від 10.04.2012 р.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

07.09.2011 р. відповідачу видано дозвіл №27840-11 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, зокрема, в місці за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 35-А.

Відповідно до абз. 3 п. 11 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 р., щомісяця справляється плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, в розмірі 25 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування.

Відповідач у своїх поясненнях вказує, що нежилі приміщення, на яких розміщено рекламу за адресою м. Київ, вул. Урицького, 35-А, належать до приватної власності, а саме власником будівлі є третя особа 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Представник позивача вважає, що житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. Урицького, 35-А перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Як вбачається з договору купівлі-продажу №3 від 25.10.1995 р., власником нежитлових приміщень з №1 по №11, з №1 по №20, з №1 по №29, з №1 по №10 - магазин непродовольчих товарів загальною площею 914 кв.м., які розташовані за адресою м. Київ, вул. Урицького, 35-А є Товариство з обмеженою відповідальністю «Біла ведмедиця», правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Полар Бір». Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу №3 від 25.10.1995 р. та акта прийому-передачі від 25.10.1995 р. нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення магазина за адресою м. Київ, вул. Урицького, 35-А прийнято у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Біла ведмедиця», правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Полар Бір», що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САЕ №539362 від 12.06.2012 р., виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та витягом про державну реєстрацію прав, виданим Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 21.06.2012 р.

Рекламні вивіски відповідача розташовані з обох боків нежитлового приміщення яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Полар Бір», що вбачається із фотокарток, наданих останнім та не заперечується сторонами (а.с.195-196 т. 1).

Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Доказів того, що позивачу належать майнові права на нежилі приміщення, на яких розміщено рекламу, або, що він уповноважений власником на передання їх в оренду, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, невідповідність п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору ст. 761 ЦК України, п. 11 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 р., згідно ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України є підставою для визнання вказаного пункту недійсним.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 83 ГПК України якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст. 83 ГПК України.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідачем в порядку ст. 83 ГПК України заявлено клопотання про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнання недійсним п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання недійсним п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору у зв'язку з тим, що вказаний підпункт суперечить чинному законодавству.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача в частині стягнення плати за розміщення об'єктів зовнішньої реклами у місці за адресою м. Київ, вул. Урицького, 35-А, у розмірі 90245,81 грн. є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо посилань представника позивача на те, що перебування частини будинку у приватній власності коли весь будинок знаходиться в комунальній власності, не може бути підставою для несплати за користування місцем розміщення об'єкта зовнішньої реклами та надання судової практики, а саме постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. у справі №22/92 та постанови Вищого господарського суду України від 24.02.2009 р. у справі №22/92, апеляційний господарський суд зазначає, нежилі приміщення за адресою м. Київ, вул. Урицького, 35-А, місця, на яких Підприємство згідно п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору надало Банку право розміщення рекламного засобу, є приватною, а не комунальною власністю як на момент розгляду справи, так і на момент укладання Договору.

Щодо заборгованості у розмірі 21623,11 грн. (111868,92 грн. - 90245,81 грн.) згідно рахунків №50724 від 03.02.2012 р., №52126 від 02.03.2012 р, №53661 від 04.04.2012 р. та №53757 від 10.04.2012 р. апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним місцями для розміщення РЗ за Договором та правомірне нарахування плати за право користування місцями РЗ у період у з 01.01.2012 р. по 30.04.2012 р. у розмірі 21623,11 грн.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст. 530 ЦК України, враховуючи приписи п.п. 5.2.3 Договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа наступного за звітним.

В матеріалах справи наявні докази часткового погашення відповідачем заборгованості у розмірі 18314,10 грн., а саме копія платіжного доручення №110283634 від 29.05.2012 р. з призначенням платежу - оплата за тимчасове користування місцями для розміщення ОЗР згідно рахунку №53661 від 04.04.2012 р., який виставлявся позивачем.

Зазначене не заперечується представником позивача.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 3309,01 грн. (21623,13 грн. - 18314,10 грн.), провадження у справі в частині стягнення 18314,10 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки часткова оплата суми боргу здійснена після звернення позивача до суду першої інстанції (14.05.2012 р.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а отже в даному випадку є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 7.2 Договору, Підприємство має право застосувати до розповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення орендної плати -пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої у загальний період з 06.03.2012 р. по 10.05.2012 р. на суму, яка підлягає сплаті по кожному рахунку окремо.

Як зазначено вище, п/п 5 п. 1 таблиці Адресної програми №10 від 07.09.2011 р. до Договору не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції про те, що правомірним є нарахування пені на суму 1654,50 грн. у період з 06.04.2012 р. по 05.05.2012 р., 18314,10 грн. у період з 08.05.2012 р. по 10.05.2012 р. та 1654,50 грн. у період з 08.05.2012 р. по 10.05.2012 р.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з огляду на викладене розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, складає 44,89 грн., в іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 1863,77 грн. необхідно відмовити з вищенаведених підстав.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 2073,63 грн., нарахованих у період з 06.03.2012 р. по 10.05.2012 р. на суму, яка підлягає сплаті по кожному рахунку окремо.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що крім штрафних санкцій, Підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування 15% річних від простроченої суми.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок з урахуванням обставин, викладених при перерахунку пені, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір 15% річних, які підлягають стягненню з відповідача, становить 45,02 грн., іншій частині заявлених 15% річних у розмірі 2 028,61 грн. необхідно відмовити з вищенаведених підстав.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 р. у справі №5011-48/6199-2012 залишити без змін.

Справу №5011-48/6199-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.