Постанова

від 22.11.2012 по справі 5028/11/32/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. Справа№ 5028/11/32/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

За участю представників:

від позивача: Кудрявцев Г.А., Денисенко О.Г. - представники за довіреностями,

від відповідача: представник не з'явився,

від третьої особи: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012 р.

у справі №5028/11/32/2012 (суддя Бобров Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігів-Авто»

до Чернігівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради

про визнання частково недійсним рішення Чернігівської міської ради.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Чернігів-Авто» (далі - позивач) звернулося з позовом до Чернігівської міської ради (далі-відповідач) про визнання недійсним та скасування пункту 45 рішення 12 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2011р. «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах М.Чернігова».

В процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог та просив суд визнати недійсним п. 45 рішення 12 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2011 р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах М.Чернігова".

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/32/2012 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним пункт 45 рішення двадцятої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2011 р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова".

Присуджено до стягнення з Чернігівської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства „Чернігів-Авто" 1 073,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Повернуто Публічному акціонерному товариству „Чернігів-Авто" з державного бюджету 21,00 грн. судового збору, зайво сплаченого платіжним дорученням № 3005 від 12.06.2012 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 5028/11/32/2012.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення міськради не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача щодо постійного користування земельною ділянкою.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.ст.13,14,142-144 Конституції України, ст.ст.26,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12,83,141 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України «Про оренду землі» просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Третьою особою не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Однак, відповідач та третя особа наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Чернігівської міської ради підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН-197 від 09.02.1994р. (т.1 а.с. 12) акціонерній компанії „Чернігів-Авто", правонаступником якої є ПАТ „Чернігів-Авто" , по вул. Леніна (пр.Миру), 231, відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 17 січня 1994 року № 7, надано у постійне користування 5,88 га в межах згідно з планом користування.

Крім того, у відповідності до зазначеного Державного акта (зміни в землекористуванні) (т.1 а.с. 15) рішенням міськвиконкому від 16.05.2000 р. № 126 п. 63 (т.1 а.с. 59) на виконання протокольного доручення десятої сесії міської ради двадцять третього скликання від 14.02.2000 р. „Про функціональне використання наданих земельних ділянок", згідно з проведеною інвентаризацією земель, затверджено площі земельних ділянок, наданих в постійне користування: 63-2. Відкритому акціонерному товариству „Чернігів-Авто" площею 5,8741 га вул. Леніна (пр..Миру), 231, в тому числі:

- під спорудами комерційного призначення - 1,0487 га;

- під об'єктами транспорту -0,0258 га;

- під благоустроєм (проїзди, проходи, клумби) -4,2934 га;

- під об'єктами технічної інфраструктури - 0,0686 га;

- під земельними насадженнями -0,4376 га.

Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 19.03.2010 р. та приведенням у відповідність до Закону України „Про акціонерні товариства" було перейменовано Відкрите акціонерне товариство „Чернігів-Авто" в Публічне акціонерне товариство „Чернігів-Авто", про що зазначено в новій редакції Статуту ПАТ „Чернігів-Авто", дата реєстрації 24.03.2010 р. (т.1 а.с. 89).

Як вбачається із матеріалів справи, Генеральний директор ПАТ „Чернігів- Авто" Назаренко Я.П. звернувся до Чернігівського міського голови з письмовим клопотанням від 02.12.2010 р. № 1124 (т.1 а.с. 8), в якому, в зв'язку зі зміною назви підприємства з Відкритого акціонерного товариства „Чернігів-Авто" на Публічне акціонерне товариство „Чернігів-Авто", просив передати в оренду земельну ділянку для експлуатації адміністративних, виробничих та складських приміщень, гаражів, котельної, мийки, ацетиленової станції, станції перекачки води, естакади по пр. Миру, 231 в адміністративних межах Чернігівської міської ради.

Пунктом 166 рішення Чернігівської міської ради від 17.12.2010 р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок" (3 сесія 6 скликання) (т.1 а.с. 121), у зв'язку із зміною назви підприємства, ВАТ „Чернігів-Авто" припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по пр. Миру, 231.

Пунктом 167 цього рішення (т.1 а.с. 120) у зв'язку із зміною назви підприємства, ПАТ „Чернігів-Авто" передано земельну ділянку в короткострокову оренду строком на 5 років, площею 5,8681 га по просп. Миру, 231 для експлуатації виробничих корпусів, складів, складу-гаража, котельної, трансформаторного пункту, ацетиленової станції, будівлі, мийки, гаражів, естакади, станції перекачки води та покриття (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 -комерційне використання).

Оскаржуваним позивачем п. 45 рішення 12 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2011 р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова" (т.1 а.с. 9) внесено зміни до вищенаведеного рішення міської ради від 17.12.2010 р., а саме вирішено п. 166 читати в наступній редакції: „Враховуючи клопотання публічного акціонерного товариства „Чернігів-Авто", відкритому акціонерному товариству „Чернігів-Авто" припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 5,9711 га по просп. Миру, 231".

В той же час, позивачем не оспорювано та є чинним п.167 рішення Чернігівської міської ради ( 3 сесія 6 скликання) "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок", яким публічному акціонерному товариству "Чернігів -Авто" передано земельну в короткострокову оренду строком на 5 років, площею 5,8681 га по проспекту Миру, 231 для експлуатації об'єктів нерухомості.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено дві форми користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення не врахував спеціальні норми законодавства, що регулюють земельні правовідносини, а саме положень глави 15 Земельного кодексу України, оскільки оспорювань позивачем рішення не стосується придбання чи відчуження майнових прав останнього на підставі правочинів.

Крім того, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано особливості укладення договорів оренди земельних ділянок комунальної власності, з врахуванням положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У відповідності до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

Згідно із ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

За змістом статті 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Таким чином, оскільки необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки .

Тобто законодавчо визначено, що єдиною формою вираження волевиявлення відповідної ради на укладення відповідних земельних правовідносин є відповідне рішення і лише за наявності рішення, сторони мають право укласти відповідний договір (правочин) користування земельною ділянкою комунальної власності встановивши та перевіривши наявність обсягу дієздатності уповноважених осіб.

Стосовно позиції суду першої інстанції в частині необхідності однозначного волевиявлення землекористувача слід зазначити наступне.

Так, у відповідності до положень ст.ст.92, 93 Земельного кодексу України визначено дві форми користування земельною ділянкою, які за своєю правовою природою не є тотожними, оскільки різняться за суб'єктами такого права користування та за строковості правовідносин, що виникають у їх учасників.

Оскільки законодавець визначив дві форми користування земельними ділянками, які є різними за своєю правовою природою, також не передбачено і можливість знаходження одних і тих же земельних ділянок на різних умовах землекористування.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б)вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в)припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г)використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д)систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е)набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Нормами ч. 3, 4 ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

При цьому, законодавець не визначив а ні форму заяви про добровільне відмову від права користування, а ні підстав для такого звернення, а лише наявність волевиявлення такого землекористувача, яка викладена у формі письмового звернення до власника земельної ділянки.

Таким чином, судова колегія вважає, що звернення ПАТ "Чернігів - Авто" від 02.12.2010 №1124 (т.1 а.с.8) щодо отримання земельної ділянки площею 5,8711 га по пр.Миру, 231 в м. Чернігові на умовах оренди і є волевиявленням землекористувача щодо припинення права постійного користування, оскільки як зазначено вище знаходження земельної ділянки на різних формах землекористування одночасно законодавством не передбачено.

Крім того, судова колегія зазначає, що Чернігівська міська рада своїм рішення змінила лише форму землекористування земельної ділянки з права постійного користування земельною ділянкою на право оренди, а не позбавила позивача права користування земельною ділянкою.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Під майновими правами розуміються суб'єктивні права учасників правовідносин, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу і обміну майна. Тобто майнові права - будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, майнові права безпосередньо пов'язані з майном і відповідно є похідними від нього та існування майнових прав за відсутності майна неможливо.

Інститут постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (Вищий господарський суд України. Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 року).

Тобто право постійного користування земельною ділянкою не є майновим правом, оскільки не передбачає у користувача земельної ділянки виникнення будь якого права власності на земельну ділянку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством ( п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-5/35).

Судова колегія, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали справи вважає, що в даному випадку, Чернігівська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення не порушила вимог законодавства та діяла у спосіб та порядок, що передбачені законодавством.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Чернігівської міської ради підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; в позові Публічному акціонерному товариству «Чернігів-Авто» слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012 року у справі №5028/11/32/2012 скасувати.

3. В позові Публічному акціонерному товариству «Чернігів-Авто» відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігів-Авто» (14007, м. Чернігів, проспект Миру, 231, р/р 260022540 в ОДАТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 353348, код 14235422) на користь Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул.Магістратська, 7) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

6. Повернути Публічному акціонерному товариству „Чернігів-Авто" (14007, м. Чернігів, проспект Миру, 231, р/р 260022540 в ОДАТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 353348, код 14235422) з державного бюджету 21(двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору, зайво сплаченого платіжним дорученням № 3005 від 12.06.2012 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 5028/11/32/2012.

7. Матеріали справи №5028/11/32/2012 направити до Господарського суду Чернігівської області.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Яковлєв М.Л.

Куксов В.В.