Постанова

від 16.01.2013 по справі 5028/11/32/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 5028/11/32/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГольцової Л.А. Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 у справі№ 5028/11/32/2012 господарського судуЧернігівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" доЧернігівської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради провизнання частково недійсним рішення Чернігівської міської ради за участю представників сторін:

позивача: Скрипник А.М., дов. від 15.01.2013, Кудрявцев Г.А., дов. від 03.01.2013;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 14.01.2013 № 02-05/5 для розгляду касаційної скарги у справі №5028/11/32/2012, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 16.01.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Козир Т.П., судді - Гольцова Л.А., Губенко Н.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012 у справі №5028/11/32/2012 (суддя Бобров Ю.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 (з урахуванням ухвали від 06.12.2012) (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Авдеєв П.В., судді - Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012 у справі №5028/11/32/2012 скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду , ПАТ "Чернігів-Авто" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Згідно із Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН-197 від 09.02.1994 АК "Чернігів-Авто", правонаступником якої є ПАТ "Чернігів-Авто", по вул. Леніна (пр.Миру), 231, відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 17.01.1994 № 7, надано у постійне користування 5,88 га в межах згідно з планом користування.

У відповідності до зазначеного Державного акта (зміни в землекористуванні) рішенням міськвиконкому від 16.05.2000 № 126 згідно з проведеною інвентаризацією земель, затверджено площі земельних ділянок, наданих в постійне користування, а саме, ВАТ "Чернігів-Авто" надано ділянку площею 5,8741 га вул. Леніна (пр.Миру), 231.

Згідно рішення Загальних зборів акціонерів позивача від 19.03.2010 та приведенням у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства", ВАТ "Чернігів-Авто" перейменоване в ПАТ "Чернігів-Авто", про що зазначено в новій редакції Статуту позивача (державна реєстрація проведена 24.03.2010).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Генеральний директор ПАТ "Чернігів-Авто" листом-клопотанням від 02.12.2010 № 1124 звернувся до Чернігівського міського голови, яким, в зв'язку зі зміною назви підприємства з ВАТ "Чернігів-Авто" на ПАТ "Чернігів-Авто", просив передати в оренду земельну ділянку для експлуатації адміністративних, виробничих та складських приміщень, гаражів, котельної, мийки, ацетиленової станції, станції перекачки води, естакади по пр. Миру, 231 в адміністративних межах Чернігівської міської ради.

Пунктом 166 рішення Чернігівської міської ради від 17.12.2010 "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м.Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок", у зв'язку із зміною назви ВАТ "Чернігів-Авто" припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по пр. Миру, 231.

Пунктом 167 цього рішення (т.1 а.с. 120) у зв'язку із зміною назви підприємства, ПАТ "Чернігів-Авто" передано земельну ділянку в короткострокову оренду строком на 5 років, площею 5,8681 га по просп. Миру, 231 для експлуатації виробничих корпусів, складів, складу-гаража, котельної, трансформаторного пункту, ацетиленової станції, будівлі, мийки, гаражів, естакади, станції перекачки води та покриття (землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 - комерційне використання).

Чернігівською міською радою 31.08.2011 прийнято рішення "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м.Чернігова", яким (п.45 рішення) внесено зміни до рішення міської ради від 17.12.2010, а саме, вирішено п. 166 рішення ради від 17.12.2010 читати в наступній редакції: "Враховуючи клопотання ПАТ "Чернігів-Авто", ВАТ "Чернігів-Авто" припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по пр. Миру, 231".

Підставою для звернення до суду із даним позовом, як вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції, є невідповідність пункта 45 рішення Чернігівської міської ради від 31.08.2011 вимогам чинного законодавства та порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача щодо постійного користування земельною ділянкою, наданою за Державним актом серії ЧН-197 від 09.02.1994 площею 5,88 га.

Крім того, позивач наголошує на відсутності у Генерального директора товариства відповідного обсягу дієздатності для вчинення оферти на укладення від імені товариства договору оренди земельної ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що звернення позивача із листом-клопотанням від 02.12.2010 щодо отримання земельної ділянки в м. Чернігові по пр. Миру, 231 на умовах оренди є, водночас, волевиявленням останнього щодо припинення права постійного землекористування. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Чернігівська міська рада п. 45 рішення від 31.08.2011 не позбавила позивача права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими та помилковими з огляду на наступне.

До предмета доказування в даній справі входить встановлення законності прийнятого Чернігівською міською радою саме п. 45 рішення від 31.08.2011, яким вирішено п. 166 рішення ради від 17.12.2010 читати в наступній редакції: "Враховуючи клопотання ПАТ "Чернігів-Авто", ВАТ "Чернігів-Авто" припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по пр. Миру, 231".

Пунктом 1 ст. 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного землекористування може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Таким чином, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою обумовлений в ст. 141 ЗК України, серед яких, зокрема, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відтак законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є однозначне волевиявлення землекористувача у формі заяви, що повинна містити таке волевиявлення (саме на відмову від права постійного користування земельною ділянкою ) та здійснюватися повноважною особою.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

З огляду на зміст листа-клопотання позивача від 02.12.2010 (прохання передати в оренду земельну ділянку з підстав зміни організаційної форми позивача з ВАТ на ПАТ) та спірний п. 45 рішення від 31.08.2011 (припинення права постійного користування земельною ділянкою на підставі клопотання позивача), колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду, що прохання отримання земельної ділянки на умовах оренди і є волевиявленням щодо припинення права постійного землекористування.

До того ж, враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про не позбавлення позивача спірним п. 45 рішення права постійного користування земельною ділянкою.

Також, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що на відміну від апеляційного господарського суду, суд першої інстанції приділив належну увагу та дав повну оцінку відповідності повноважень Генерального директора позивача відносно звернення до міськради стосовно передачі в оренду земельної ділянки.

Статтею 13 Закону України "Про акціонерні товариства" установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Пунктом 11.4 Статуту позивача в редакції, яка діяла на момент звернення останнього до міськради з листом від 02.12.2010 визначено, що до виключної компетенції Наглядової Ради належить, зокрема, прийняття рішення про укладення договорів (правочинів) оренди (найму), застави та відчуження (продажу, дарування, передачі в управління тощо) нерухомого майна; прийняття рішення про укладення правочинів та вчинення інших дій щодо придбання, відчуження (продаж, дарування, передача в управління тощо) майнових, корпоративних прав (акцій, часток).

Питання, що належать до виключної компетенції Наглядової Ради, не можуть вирішуватись іншими органами управління товариства, крім Загальних зборів, за винятком випадків, встановлених чинним законодавством України (п. 11.5 Статут позивача).

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач був позбавлений відповідних повноважень на звернення до відповідача з листом-клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки належної йому на праві постійного користування.

Відповідач, не пересвідчившись в наявності в особи, яка подала зазначену вище заяву відповідних повноважень, наданих органом управління, прийняв рішення про позбавлення права постійного користування земельною ділянкою всупереч п. "а" ст. 141 ЗК України, а саме, за відсутності заяви позивача про добровільну відмову від такого права.

Беручи до уваги вказане вище, суд першої інстанції повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального права та з наведенням у рішенні необхідного мотивування, беручи до уваги зміст та підстави заявлених позовних вимог, дійшов мотивованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 у справі №5028/11/32/2012 скасувати.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012 у справі №5028/11/32/2012 залишити в силі.

Стягнути з Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код ЄДРПОУ 34853992) на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігів-Авто" (14007, м. Чернігів, проспект Миру, 231, код ЄДРПОУ 14235422) 751,10 грн. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО