Постанова

від 28.11.2012 по справі 5020-944/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року Справа № 5020-944/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Балюкової К.Г.,

Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1 від 04 січня 1997 року (фізична особа - підприємець ОСОБА_2)

відповідача: Таратуткіна В.В., довіреність № 5 від 27 вересня 2012 року (комунальне підприємство "Орбіта")

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 22 жовтня 2012 року у справі №5020-944/2012

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99038)

до комунального підприємства "Орбіта" (1. пр. Жовтневої Революції, буд. 61, місто Севастополь, 99038; 2.пр. Жовтневої Революції, буд. 52/36а , місто Севастополь, 99038)

про визнання нарахувань в сумі 5887,20 грн. незаконними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ :

21 серпня 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом комунального підприємства "Орбіта" про визнання нарахувань в сумі 5887,20 грн. незаконними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії (а.с. 3-5, т. 1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно зависив плату за надані послуги за лютий-березень 2012 року, а з 18 березня 2012 року. Крім того, відповідні послуги відповідачем взагалі не надавались, оскільки торговельний павільйон позивача був переміщений у пожежний прохід, пошкоджений та торговельна діяльність у цей період не здійснювалась.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 жовтня 2012 року у справі №5020-944/2012 відмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с. 132-136, т. 1).

Рішення суду мотивовано тим, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови договору № 45 від 30 грудня 2010 року. Проте, зазначений договір припинив свою дію 31 грудня 2011 року, а з 01 січня 2012 року набрав чинності інший договір № 237 від 02 січня 2012 року.

Позивачем не доведено факту невиконання (чи неналежного виконання) відповідачем своїх зобов'язань щодо утримання та експлуатації ринку. До того ж (і цей факт не заперечується сторонами) у період з 18 березня 2012 року по 19 вересня 2012 року торговельний павільйон позивача безперервно стояв на території ринку, а не за її межами.

Крім того, чинним договором оплата за послуги ринку не ставиться у залежність від здійснення чи нездійснення торговельної діяльності, оскільки за умовами договору (пункт 3.1) така оплата здійснюється за кожен календарний день строку дії договору на умовах попередньої оплати або щоденно.

Також, предметом позову є не визнання права, а визнання здійснених нарахувань незаконними, що не узгоджується з жодним з передбачених законом способів захисту, та зобов'язання відповідача списати з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 5 887,20 грн. (тобто присудження до виконання обов'язку в натурі).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 3-6, т. 2).

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України та статті 903 Цивільного кодексу України. Вказане стало підставою для прийняття незаконного рішення.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на те, що нарахування плати за послуги ринку у період з 18 березня 2012 року по 19 вересня 2012 року є неправомірними, оскільки відповідач не виконував умови договору та порушував правила торгівлі. Додаткові нарахування за лютий, березень 2012 року є незаконними та їх правомірність ніякими доказами не підтверджені. Також, за результатами незаконних дій, порушенням умов договору, правил торгівлі та порушенням протипожежних правил, позивач був позбавлений права здійснювати торгівельну діяльність.

Більш детально доводи фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 викладенні у апеляційній скарзі.

28 листопада 2012 року від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 надійшло пояснення, в якому позивач вказує на те, що рішення суду ґрунтується на заздалегідь неправдивих відомостях та сфабрикованих документах, котрі надані відповідачем.

В судовому засіданні, яке призначено на 28 листопада 2012 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник комунального підприємства "Орбіта" заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалами справи, 30 грудня 2010 року між комунальним підприємством „Орбіта" (Підприємство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Підприємець) було укладено договір № 45 про відшкодування витрат Підприємства на утримання та експлуатацію ринку „Юмашевський" (далі -Договір № 45) (а.с. 22, т. 1).

Згідно з пунктом 4.1 Договору № 45, він набрав чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

Пунктом 4.2 Договору № 45 встановлено, що за закінченням строку його дії Договір вважається припиненим без додаткового повідомлення про це Підприємця.

Таким чином, Договір № 45 припинив свою дію з 31 грудня 2011 року.

02 січня 2012 року між комунальним підприємством „Орбіта" (Підприємство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Підприємець) укладено договір № 237 (далі -Договір № 237) (а.с. 124, т. 1).

Предметом Договору № 237 є регулювання питань зі здійсненням Підприємцем торгової діяльності (наданням послуг) на торгових місцях № 46, 47, 48, 48а, площею 8 п.м на території ринку „Юмашевський" та відшкодуванням Підприємцем витрат Підприємства на утримання та експлуатацію ринку (розділ 1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 237, Підприємець, зокрема, взяв на себе зобов'язання: своєчасно здійснювати оплату послуг Підприємства з утримання та експлуатації ринку (пункт 2.1.4), виконувати приписи адміністрації ринку з експлуатації торгового об'єкта (пункт 2.1.7).

За умовами Договору № 237, Підприємство зобов'язано надати Підприємцю на строк дії договору місце для розміщення торгового об'єкта Підприємця (пункт 2.3.1), надавати послуги з утримання та експлуатації ринку, згідно із затвердженою калькуляцією Підприємства (пункт 2.3.2).

Згідно з пунктом 4.1 Договору № 237, він набрав чинності з 01 січня 2012 року та діє до 31 грудня 2012 року.

У червні-липні 2012 року позивач отримав від відповідача додаткові рахунки-акти виконаних робіт:

-№ 173а від 16 березня 2012 року на суму 168,00 грн. з ПДВ, з призначенням платежу - доплата за чотирьохметрове закрите торгівельне місце № 46, 47, 48, 48а за лютий 2012 року;

-№ 305а від 05 квітня 2012 року на загальну суму 412 грн. з ПДВ, в тому числі: 316,00 грн. з ПДВ - доплата за чотирьохметрове закрите торгівельне місце № 46, 47, 48, 48а за березень 2012 року;

-№ 453 від 10 травня 2012 року на загальну суму 1727,60 грн. з ПДВ, в тому числі: 1577,60 грн. з ПДВ, з призначенням платежу - відшкодування послуг ринку за чотирьохметрове закрите торгівельне місце № 46, 47, 48, 48а за квітень 2012 року;

-№ 599 від 08 червня 2012 року на загальну суму 1746,40 грн. з ПДВ, в тому числі: 1632,00 грн. з ПДВ, з призначенням платежу - відшкодування послуг ринку за чотирьохметрове закрите торгівельне місце № 46, 47, 48, 48а за травень 2012 року;

- № 725 від 09 липня 2012 року на загальну суму 1707,60 грн. з ПДВ, в тому числі: 1577,60 грн. з ПДВ, з призначенням платежу - відшкодування послуг ринку за чотирьохметрове закрите торгівельне місце № 46, 47, 48, 48а за червень 2012 року (а.с. 14- 18, т. 1).

Вказані обставини стали підставою для звернення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до господарського суду з даним позовом.

Так, позивач зазначає, що власні зобов'язання щодо відшкодування витрат відповідача на утримання та експлуатацію ринку „Юмашевський" він виконував належним чином; оплату за послуги вносив авансом.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано фіскальні чеки за січень 2012 року - 21 грудня 2011 року на суму 1364,00 грн.; за лютий 2012 року від 31 січня 2012 року на суму 1276,00 грн.; за березень 2012 року від 29 лютого 2012 року на суму 1364,00 грн. (а.с. 19-21, т. 1).

Крім того, позивач зазначає, що вартість послуг відповідача на утримання та експлуатацію ринку становить 44,00 грн. за один календарний день за 4 торгових місця, тобто по 11,00 грн. за одне торгове місце на день.

Тобто, розмір платежу залежить від кількості днів у місяці: січень 2012 року -31*44,00=1 364,00 грн.; лютий 2012 року -29*44,00=1 276,00 грн.; березень 2012 року -31*44,00=1 364,00 грн.

Крім того, на думку позивача, відповідач при виставленні рахунків зависив встановлені тарифи, у зв'язку з чим здійснення доплати за лютий-березень 2012 року в сумі 484,00 грн. (168,00+412,00=484,00) є незаконним, а нараховані кошти підлягають списанню.

Також, позивач зазначає, що у період з 18 березня 2012 року по 19 вересня 2012 року його торговельний павільйон (торговельні місця № 46, 47, 48, 48а) стояв у пожежному проході і в ньому не провадилась торговельна діяльність. Вказане підтверджується фотографіями та актами від 18 вересня 2012 року та 19 вересня 2012 року.

На підставі цього, позивач вважає, що здійснена ним за період з 18 по 31 березня 2012 року оплата за послуги ринку в сумі 616,00 грн. (1364,00-(1364,00/31*17)=616,00) є незаконною, а тому підлягає списанню з позивача. Що стосується нарахувань за квітень-червень 2012 року в сумі 4787,20 грн., вони також є незаконними, оскільки, як вказано вище, торговельний павільйон (торговельні місця № 46, 47, 48, 48а) позивача у цей період стояв у пожежному проході і торговельна діяльність в ньому не здійснювалась.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання незаконними нарахувань за надані відповідачем послуги за період з лютого по червень 2012 року в сумі 5887,20 грн. та зобов'язання відповідача списати вказані кошти з позивача. При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови договору № 45 від 30 грудня 2010 року.

Проте, як зазначалось вище, договір № 45 від 31 грудня 2010 року припинив свою дію 31 грудня 2011 року, а 01 січня 2012 року набрав чинності інший договір № 237 від 02 січня 2012 року.

Таким чином, посилання позивача на порушення відповідачем умов договору № 45 від 31 грудня 2010 року в частині розміру плати за надані останнім послуги є безпідставним.

Як зазначено вище, обґрунтовуючи власні позовні вимоги позивач стверджує, що у період з 18 березня 2012 року по 19 вересня 2012 року послуги ринку йому не надавались, оскільки його торговельний павільйон (торговельні місця № 46, 47, 48, 48а) у цей період стояв у пожежному проході і в ньому не провадилась торговельна діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Питання надання послуг ринку врегульовані, серед іншого, Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105 (надалі -Правила).

Згідно з пунктом 1 Правил, ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

Пунктами 31-35 Правил, зокрема, встановлено, що адміністрація ринку зобов'язана: забезпечити постійне вивезення відходів і сміття; забезпечити регулярне проведення спеціальних санітарних заходів за щомісячним графіком; знищення комах, гризунів, шкідників (дезінфекція, дезінсекція, дератизація); створити на ринку необхідні умови для здійснення правоохоронними і контрольними органами діяльності згідно з їх повноваженнями; підтримувати територію ринку в належному санітарно-технічному і протипожежному стані, забезпечувати розвиток матеріально-технічної бази ринку, оснащувати його необхідним обладнанням та інвентарем, засобами вимірювальної техніки; справляти ринковий збір, контролювати його оплату продавцями та перераховувати цей збір до місцевого бюджету в терміни та в обсягах, передбачених чинним законодавством.

Абзацом другим пункту 19 Правил визначено, що тарифи на послуги ринку, які пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами Договору № 237 від 02 січня 2012 року (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 Договору) позивач зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату послуг відповідача щодо утримання та експлуатації ринку. В свою чергу, відповідач зобов'язувався надавати такі послуги згідно із затвердженою калькуляцією (пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору).

Позивачем не доведено факту невиконання (чи неналежного виконання) відповідачем своїх зобов'язань щодо утримання та експлуатації ринку. До того ж (і цей факт не заперечується сторонами) у період з 18 березня 2012 року по 19 вересня 2012 року торговельний павільйон позивача безперервно стояв на території ринку, а не за її межами.

Також, чинним Договором оплата за послуги ринку не ставиться у залежність від здійснення чи нездійснення торговельної діяльності, оскільки за умовами Договору (пункт 3.1) така оплата здійснюється за кожен календарний день строку дії Договору на умовах попередньої оплати або щоденно.

Таким чином, нарахування відповідачем плати за послуги ринку за вказаний період є правомірними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на частину третю статті 180, статтю 181 Господарського кодексу України та статтю 629 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами визначені істотні умови господарського договору, загальний порядок укладання господарських договорів та встановлено обов'язковість договору.

Однак не заважаючи на такі посилання фактичними підставами пред'явленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 позову є незгода із застосованим, починаючи з 01 січня 2012 року, тарифом на послуги ринку та з необхідністю сплати таких послуг за період, коли відповідна підприємницька (торговельна) діяльність не здійснювалась.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не доведено, що за умовами будь-якого договору (Договір № 45 або Договір № 237) плата за послуги ринку встановлена на рівні 11,00 грн. за одне торговельне місце за один календарний день, адже згідно з абзацом другим пункту 19 Правил торгівлі на ринках тарифи на послуги ринку, які пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку.

Посилаючись на відповідні норми чинного законодавства, які регулюють питання укладення договорів, позивач не заперечує того факту, що вказані вище договори є укладеними, а тому в силу статті 629 Цивільного кодексу України підлягають обов'язковому виконанню обома сторонами.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Господарським кодексом України та іншими законами (частина 3 статті 20 Господарського кодексу України).

Як вбачається з письмового пояснення позивача, в них, він посилаючись на частину шосту статті 193 Господарського кодексу України та абзаци перший та десятий (який насправді є абзацом дванадцятим) частини другої статті 20 Господарського кодексу України, говорить про наявність у нього права на відмову від виконання свого зобов'язання, зважаючи на невиконання другою стороною (в даному випадку відповідачем) її обов'язків, що є необхідною умовою такого виконання. Наведене, на думку позивача, узгоджується з таким способом захисту порушеного права як визнання права не оплачувати послуги, які не надавались.

Натомість, предметом позову є не визнання права, а визнання здійснених нарахувань незаконними, що не узгоджується з жодним з передбачених законом способів захисту, та зобов'язання відповідача списати з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 5887,20 грн. (тобто присудження до виконання обов'язку в натурі).

Таким чином, перший з обраних позивачем способів захисту порушеного права не відповідає способам захисту, наведеним у статті 20 Господарського кодексу України, а другий - хоча формально і відповідає, але в разі задоволення даної позовної вимоги таке рішення суду не може бути фактично виконано, оскільки нерозривно пов'язане із особою відповідача, а тому за відсутності його волі на списання не може бути виконане.

Отже, з урахуванням наведених у позовній заяві підстав позову позивачем невірно обрані способи захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно доводів апеляційної скарги слід зазначити, що вони повністю збігаються з доводами, які викладенні у позовній заяві. Крім того, зазначені доводи є безпідставними та у повному обсязі спростовуються матеріалами даної справи. Нових доказів позивачем не надано.

Також, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вказує на те, що рішення суду ґрунтується на заздалегідь неправдивих відомостях та сфабрикованих документах, котрі надані відповідачем. Проте, у порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано належних та допустимих доказів, як на підтвердження свої доводів.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 жовтня 2012 року у справі №5020-944/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді К.Г. Балюкова

Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99038)

2. Комунальному підприємству "Орбіта" (пр. Жовтневої Революції, буд. 61, місто Севастополь, 99038)

3. Комунальному підприємству "Орбіта" (пр. Жовтневої Революції, буд. 52/36а , місто Севастополь, 99038)

4. до господарського суду міста Севастополя