Постанова

від 23.11.2012 по справі 2а-8898/12/0170/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2012 р. (16:18) Справа №2а-8898/12/0170/22

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.В., за участю представників сторін:

від позивача - Попов Є.В., Джуган Н.М.,

від відповідача - Серпутіна Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства ТОВ "Агропромисловий комплекс "Бекон"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи. ДП ТОВ "Агропромисловий комплекс "Бекон" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001317 від 28.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 133 107,60 грн.

Позов мотивовано протиправністю доводів відповідача, стосовно визнання укладеного правочину позивачем із контрагентом ОСОБА_4 недійсним, а також безпідставністю застосовування наслідків цього. Крім того, позивач зазначає, що ним були виконані усі необхідні вимоги, передбачені законом, щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту, висновки ж податкового органу, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, на думку позивача, закону не відповідають.

Ухвалами суду від 16.08.2012 року відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили останні задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у письмових запереченнях, просила в задоволенні останніх відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач зареєстрований як юридична особа, ЄДРПОУ 34787511.

Посадовими особами відповідача

На підставі наказу Джанкойської ОДПІ від 08.05.2012р. №409 посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ДП TOB АПК «Бекон», з питань своєчасності, вірогідності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на додану вартість за вересень, жовтень, грудень 2011р., щодо використання податкової пільги з податку на додану вартість. За наслідками перевірки складено акт №1413/1502/34787511 від 15.05.2012р (далі - Акт перевірки).

За висновками даного акту встановлено порушення п.23 підрозділу 2 розділу XX ПК України, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189 ПК України.

На підставі виявлених під час перевірки порушень, відповідачем 28.05.2012 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №001317, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 133107,60грн., за основним платежем - 65568,64грн. та штрафні санкції у розмірі 67538,96грн..

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом про захист порушених прав.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання рішення, протиправним, суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його рішення обґрунтованим, безстороннім та добросовісним.

Досліджуючи підстави прийняття спірного рішення та виявлених під час перевірки порушень, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що в вересні - жовтні 2011р. позивачем реалізовано металобрухт ОСОБА_4 на суму 255734,00грн., у тому числі в вересні на суму 182750,00грн., в жовтні на суму 72984,00грн.

В жовтні та грудні 2011р. позивачем проведено списання основних засобів на загальну суму 62111,00грн., у т.ч. в жовтні 2011р.-56118,00грн., в грудні-2011р. на суму 5993,00грн.

Так, статтею 1 Закону України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 року за № 619-XIV (із відповідними змінами та доповненнями на час вчинення спірних дій, далі - Закон №619), зазначені наступні терміни:

металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів;

власник металобрухту - юридична або фізична особа, яка володіє, користується і розпоряджається належним їй металобрухтом у межах, визначених - Законом;

операції з металобрухтом - заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів;

збирання металобрухту - діяльність фізичних або юридичних осіб, пов'язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів;

заготівля металобрухту - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами господарювання,які здійснюють операції з металобрухтом;

купівля та/або реалізація металобрухту - діяльність, пов'язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Згідно із статтею 4 Закону №619, операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Ліцензуванню не підлягає діяльність фізичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією побутового брухту чорних та кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб - суб'єктів господарювання і юридичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності.

Пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України передбачено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 188.1 ст.188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно до п.п. 189.9. ст.189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п.209.2 ст.209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Отже позивачем використовувалися податкові пільги передбачені п.209.2 ст.209 ПК України, які надали законну можливість останньому звільнення від сплати податку по ПДВ по операціям за вересень 2011р. на суму 38957,00грн., за жовтень 2011р.на суму 58141,00грн. таза грудень 2011р. на суму 207786,00грн.

Актом же перевірки встановлено порушення та заниження податку по ПДВ яке обумовлено безпідставним використанням такої податкової пільги позивачем.

Так відповідач зазначає, що факт реалізації металобрухту на загальну суму 255734,00грн., вчинено з неправомірним застосуванням та використанням податкової пільги з ПДВ в частині звільнення від оподаткування операцій з постачання металобрухту та ліквідації основних засобів, що призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 65568,64грн., у т.ч. за вересень 2011р. -38550,00грн., за жовтень 2011р. - 25820,00грн., за грудень 2011р. - 1198,60грн.

Між тим, надані позивачем документи підтверджують законність використання податкової пільги по нарахуванню та сплати ПДВ по вищенаведеним операціям.

Так, посилання відповідача на пояснення ОСОБА_4, які надані податковій міліції, на підтвердження чого суду надані письмові пояснення ОСОБА_4, не може бути враховано з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено факт фактичного виконання між позивачем та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу металобрухту, що підтверджується переказом ОСОБА_4 грошових коштів за отриманий металобрухт.

Що ж стосується невиконання вимог діючого законодавства, щодо укладення договору в письмовій формі, то у відповідності до ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

В даному ж випадку укладений між позивачем та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу до теперішнього часу ніким в судовому порядку не оскаржений і відповідно не скасований, а тому на даний час відсутні підстави вважати угоду недійсною.

Щодо неповідомлення позивачем податкового органу про ліквідацію основних фондів - автотранспортних засобів суд зазначає наступне.

Ліквідований автотранспорт позивачем отримано на підставі мирової угоди, затвердженої Господарським судом АРК від 18.08.2011року по справі №5002-4/11775-2007, відповідно до якої в процесі банкротства СТОВ Україна, позивач виступив інвестором та повністю погасив борги СТОВ «Україна» у розмірі більш 3 000 000грн., отримав за це у тому числі автотранспортні засоби.

Вищевказані транспортні засоби передані позивачу актом приймання-передання до мирової угоди, яка попередньо затверджувалась керівником Джанкойської ОДПІ.

Отримавши транспортні засоби позивачем останні не зареєстровані в органах ДАІ, оскільки останні за своїми характеристиками не могли бути використані за цільовим призначенням.

При процесі затвердження мирової угоди зроблено оцінку майна СТОВ «Україна» та відповідно до звіту оцінювача - Щербей Б.В., про визначення ринкової вартості сільськогосподарської техніки та колесо-транспортної техніки, що належали СТОВ «України», встановлено, що об'єкти оцінки - автотранспорт, не може експлуатуватись, оскільки відпрацював свій моторесурс та знаходяться в розібраному стані і підлягає списанню як металобрухт. Перелік автотранспорту додавався до звіту та є його невід'ємною частиною. Зазначених звіт надавався відповідачу - Джанкойській ОДПІ в процесі затвердження мирової угоди.

Здійснення ліквідації транспортних засобів було проведено позивачем на підставі вказаного звіту, наказу №54 від 05.09.2011р. про створення комісії по списанню основних засобів. На кожний об'єкт складався акт списання типової форми №ОЗ-3, затвердженої наказом Мінстату України від 29.12.1995р. за №352, були зроблені відповідні відмітки в інвентарних картках обліку основних засобів, які додавалися до акту списання та було проведено зняття з балансу по рахунку 10, також було складено податкові накладні: №11 від 31.10.2011р. з переліком ліквідованих транспортних засобів на суму 56118,00грн. та №7 від 30.12.2011р. з переліком ліквідованих транспортних засобів на суму 5993,00грн.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача, на відсутність підтвердження ліквідації (розбирання) основних засобів - автотранспорту, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 28.11.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби №001317 від 28.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 133 107,60 грн.

3. Стягнути на користь Дочірнього підприємства ТОВ "Агропромисловий комплекс "Бекон" судовий збір у розмірі 1331,07 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.