Постанова

від 13.11.2012 по справі 2а-8267/12/0170/26

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2012 р. Справа №2а-8267/12/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Виробничо-комерційного підприємства "Трансшина"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Виробничо-комерційне підприємство "Трансшина" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.12 № 0001932204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.07.2012 року адміністративний позов було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.08.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.08.2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.08.2012 року зупинено провадження у справі до одержання висновків експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.09.2012 року поновлено провадження у справі.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином, про що журнал поштової кореспонденції (а.с.90), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.88).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с.84), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.86).

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виробничо-комерційне підприємство «Трансшина» зареєстровано у якості юридичної особи 25.04.1995 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №3500 від 16.05.1995 року (а.с.8).

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі від 07.06.2012 року №1023 та повідомлення від 08.06.2012 року №239/22-7, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВКП «Трансшина» (ЄДРПОУ 23204082), з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), за період липень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.06.2012 року №2338/22-7/23204082 (далі - акт перевірки) (а.с.15-18).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (а.с.18):

-п.п.198.6, ст.198, п.п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту при проведенні взаєморозрахунків ВКП «Трансшина» та БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) за липень 2011 року у загальній сумі - 42830,4грн., у т.ч. ПДВ - 7138,4грн.

Висновки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС обґрунтовуються в акті тим, що документального підтвердження транспортування товарів та руху товару по матеріальних рахунках складського обліку до перевірки не надано, також не надані документи, щодо сплати за отриманий товар, виходячи з наведеного відповідач зробив висновок що взаємовідносини між БВП «Строитель-Плюс» за липень 2011 року, є нікчемними та порушують діюче законодавство України.

На підставі виявлених порушень, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року №0001932204 (а.с.14).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

01.07.2011 року між ВКП «Трансшина» та БВП «Строитель-Плюс» укладений договір постачання, предметом якого є поставка автотоварів в асортименті. Ціна договору становить 42830,40грн., у тому числі податок на додану вартість 7138,4грн. (а.с.19).

За даними товарно-транспортної накладної від 01.07.2011 року, податкової накладної від 01.07.2011 року, видаткової накладної від 01.07.2011 року БВП «Строитель-Плюс» у виконання договору постачання за липень 2011 року були поставлені товари ВКП «Трансшина» загальною сумою 42830,38грн, у тому числі ПДВ 7138,40грн., без ПДВ 35691,98грн (а.с.20,21).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ при його формуванні у податковій звітності за досліджений період віднесені суми ПДВ, підтверджені податковими, видатковими накладними БВП «Строитель-Плюс» ЄДРПОУ (31263808) в загальному розмірі 42830,40 грн.

ВКП «Трансшина» по реалізації товарів за липень 2011р. по постачальнику БВП «Строитель-Плюс» отримані диски колісні 6х14/4х100/38 Н337 НРТ, диски колісні 7,5х17/5х114,3/45Н349GM-F/, шини 185R14C102Q Barum Vanis, шини 195/70R15C 104/102N Gislave Speed C, шини 215/75R16C 113R TOYO HO8, шини 165/70R14 82T Fulda Ecocontrol, шини 205/65R15 94VBridgestone TuranzaER300, шини205/65R15 95H Federal SS657, шини 215/55R16 93V Federal FD1 Formoza, шини 215/60R16 95H Bridgestone ER300, шини 235/60R18 103V Kumho KL51, шини245/75R16 120/116Q General TireGrabber, які відображені у видаткових та податкових накладних БВП «Строитель-Плюс» (а.с.21,73).

Таким чином, використання у господарській діяльності ВКП «Трансшина» товарів, отриманих за договором постачання від 01.07.2011р. від БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), за липень 2011 року підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення, дані яких відбиті в оборотно-сальдової відомості по рахунку:63, замовлення; контрагенти: БВП «Строитель-Плюс» за липень 2011 року (а.с.72).

Отже ВКП «Трансшина» правомірно на підставі податкових накладних нарахувало у липні 2011 року податковий кредит у сумі 42830,40грн, у тому числі податок на додану вартість у сумі 7138,40грн. та включило його до податкової декларації за липень 2011 рік.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що у Виробничо-комерційного підприємства "Трансшина" наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 42830,40грн, у тому числі ПДВ 7138,40грн, отже висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Державної податкової служби, щодо донарахування податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 7138,40грн, у тому числі 1784,60 штрафних санкцій є протиправним.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Враховуючи що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2011 року №0001932204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 7138,40грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1784,60грн не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 142,39грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року №0001932204.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок відповідача на користь Виробничо-комерційного підприємства "Трансшина" (ЄДРПОУ 23204082) витрати по сплаті судового збору у сумі 142,39грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Петренко В.В.