Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-8267/12/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8267/12/0170/26

23.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 13.11.12 у справі № 2а-8267/12/0170/26

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Трансшина" (пр.Перемоги,211А,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне підприємство "Трансшина" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.12 № 0001932204.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.12 року позов Виробничо-комерційного підприємства "Трансшина" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року №0001932204.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, працівниками відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВКП «Трансшина» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з БВП «Строитель-Плюс», за період липень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.06.2012 року №2338/22-7/23204082, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: -п.п.198.6, ст.198, п.п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту при проведенні взаєморозрахунків ВКП «Трансшина» та БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) за липень 2011 року у загальній сумі - 42830,4грн., у т.ч. ПДВ - 7138,4грн., оскільки, на думку податкового органу, взаємовідносини між БВП «Строитель-Плюс» за липень 2011 року є нікчемними.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року №0001932204.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства, викладених у акті перевірки та покладених в основу податкового повідомлення- рішення, як це передбачено ст.71 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Апеляційним розглядом встановлено, що висновку про порушення позивачем податкового законодавства, податковий орган дійшов внаслідок самостійного визнання нечинним правочину між позивачем та його контрагентом БВП "Строитель-Плюс", так як останнє має стан відмінний від "0" та як наслідок - відсутність реальних господарських операцій, що потягло безпідставне збільшення податкового кредиту у позивача.

Колегією суддів безперечно встановлено, що ВКП "Трансшина" мало договірні правовідносини з БВП "Строитель Плюс", оскільки між цими особами 01.07.2011 року був укладений договір постачання, предметом якого є поставка автотоварів в асортименті. Ціна договору становить 42830,40грн., у тому числі податок на додану вартість 7138,4грн.

На виконання умов договору, ВКП «Трансшина» по реалізації товарів за липень 2011р. по постачальнику БВП «Строитель-Плюс» отримані диски колісні 6х14/4х100/38 Н337 НРТ, диски колісні 7,5х17/5х114,3/45Н349GM-F/, шини 185R14C102Q Barum Vanis, шини 195/70R15C 104/102N Gislave Speed C, шини 215/75R16C 113R TOYO HO8, шини 165/70R14 82T Fulda Ecocontrol, шини 205/65R15 94VBridgestone TuranzaER300, шини205/65R15 95H Federal SS657, шини 215/55R16 93V Federal FD1 Formoza, шини 215/60R16 95H Bridgestone ER300, шини 235/60R18 103V Kumho KL51, шини245/75R16 120/116Q General TireGrabber, які відображені у видаткових та податкових накладних БВП «Строитель-Плюс» (а.с.21,73).

Частиною 1 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Поза увагою податкового органу залишилася та обставина, що за даними товарно-транспортної накладної від 01.07.2011 року, податкової накладної від 01.07.2011 року, видаткової накладної від 01.07.2011 року БВП «Строитель-Плюс» були поставлені товари ВКП «Трансшина» відповідно до договору.

Отримані позивачем товари, відповідно до його господарської діяльності, були реалізовані іншим особам, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями та податковими накладними, виписаними цим суб'єктам господарювання.

Таким чином, використання у господарській діяльності ВКП «Трансшина» товарів, отриманих за договором постачання від 01.07.2011р. від БВП «Строитель-Плюс», за липень 2011 року підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення, дані яких відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку:63, замовлення; контрагенти: БВП «Строитель-Плюс» за липень 2011 року (а.с.72).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ при його формуванні у податковій звітності за досліджений період віднесені суми ПДВ, підтверджені податковими накладними БВП «Строитель-Плюс» ЄДРПОУ (31263808). Податкові накладні мають обов'язкові реквізити, визначені ст.201 ПК України та виписані платником ПДВ. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Колегією суддів безперечно встановлено, що у Виробничо-комерційного підприємства "Трансшина" наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 42830,40грн, у тому числі ПДВ 7138,40грн, отже висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Державної податкової служби, щодо донарахування податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 7138,40грн, у тому числі 1784,60 штрафних санкцій є протиправними, про що вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що правочин між позивачем та БВП "Строитель Плюс", який має стан відмінний від "0" та по якому неможливо провести зустрічну звірку, є нікчемним та не призвів до виникнення правових наслідків за цим правочином.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи помилковими, та зазначає наступне.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим, акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з тим, що податковим органом не доведено штучного формування податкового кредиту та отримання податкової вигоди за правочином між позивачем та БВП "Строитель Плюс", оскільки безперечно встановлено настання правових наслідків у позивача по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.12 у справі № 2а-8267/12/0170/26 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна