Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а/0270/5194/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

27 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/5194/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса Михайла Богдановича,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Бурки В.Р., Якименка К.В.

представника відповідача: Кісь С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Ямпільський маслосирзавод"

до: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Државної податкової служби

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2012 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Ямпільський маслосирзавод» (далі - ПрАТ «Ямпільський маслосирзавод») звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Крижопільська МДПІ). У позовній заяві просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, що прийняті відповідачем від 24 жовтня 2012 року № 0000172301 та від 24 жовтня 2012 року № 0000162301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними оскільки прийняті внаслідок безпідставних висновків Акту перевірки про безтоварний характер господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_4. Так, відповідач на підставі даних отриманих від Смілянської ОДПІ Черкаської області згідно актів перевірок ФОП ОСОБА_4 №127/17/НОМЕР_3 від 30.03.2012 р., № 286/17/НОМЕР_3 від 22.02.2012 р. та № 334/17/НОМЕР_3 від 26.04.2012 р. встановив неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 У зв'язку з цим, операції, що вчиняв позивач з ФОП ОСОБА_4 по придбанню основних засобів та товарно-матеріальних цінностей відповідач, на думку позивача, помилково не визнав, як реальні господарські операції, витрати по яких позивач може віднести до складу валових витрат виробництва. Також позивач посилається на те, що оприбуткування придбаних у ФОП ОСОБА_4 основних засобів, товарів, робіт та послуг підтверджується відповідними товаро - супровідними документами, а також, іншими первинними документами.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив із підстав зазначених у поданих суду письмових запереченнях на позовну заяву, у яких просив у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю. Зокрема зазначив, що підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

В порушення даної норми підприємством включено до складу валових витрат 434274, 99 грн. вартість наданих маркетингових послуг. Зокрема на думку відповідача суть порушень полягала у тому, що у ПАТ «Ямпільський маслосирзавод» відсутні будь-які відомості, що б містили дані про те, яку саме роботу по спостереженню, вивченню та аналізу стану ринку молочної продукції (на якому здійснює свою діяльність позивач) було проведено виконавцем за договором про надання ФОП ОСОБА_4 маркетингових послуг позивачу. Також у запереченнях відповідач посилається на відсутність у контрагента позивача (ФОП ОСОБА_4) ресурсів для здійснення поставок товарів та надання маркетингових послуг позивачу у справі.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи позовної заяви та заперечення на позов відповідно із мотивів зазначених у них. Окрім цього, стороною позивача надано суду додаткові докази, зокрема Звіт з дослідження ринку молочної сировини та Кошторис на виконання робіт по Договору № 10/1-1 від 10.01.2011 року (щодо надання маркетингових послуг).

Представник відповідача у судовому засіданні наголосив на те, що надані документи не надавалися під час проведення перевірки, а тому не можуть братися судом до уваги. Разом із тим пояснив, що під час проведення перевірки перевіряючими встановлено наявність у позивача товарів, проте, неможливим було встановлення їх поставки саме від ФОП ОСОБА_4

Заслухавши пояснення представників сторін, надавши оцінку іншим доказам, які знаходяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

ПрАт «Ямпільський маслосирзавод» зареєстроване Ямпільською районною державною адміністрацією Вінницької області 03.12.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.30), внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с.27-28). Основним видом діяльності підприємства відповідно до статуту є перероблення молока та виробництво сиру (а.с.6-26).

На підставі направлень від 25.09.2012 року № 484,485,486,487 та Наказів № 484 від 25.09.2012 року, № 536 від 03.10.2012 року податковими ревізорами - інспекторами Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби у період із 25.09.2012 року по 04.10.2012 рік проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Ямпільський маслосирзавод».

За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 1452/2201/00444582 від 11.10.2012 року (а.с. 162-231) Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ «Ямпільський маслосирзавод» код за ЄДРПОУ 00444582 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року.

Із змісту вказаного Акту вбачається, що контролюючим органом зроблено висновок, про Наступні порушення, що допущені позивачем:

1) п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 , ст.22 , п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 153373 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 42131 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 98459 грн., за 4 квартал 2011 сумі 4301 грн., за І квартал 2012 року в сумі 6410 грн. та за 2 квартал 2012 року 2072 грн.

2) п.183.16 ст. 183, п. 184.1 ст. 184, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу України, п. 12, п. 13, п. 14 р. III, п. 2 р.5, Положення від 22.12.2010 року № 978 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», п.6.2. Наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та спрямовується до спеціального фонду державного бюджету в сумі 451089 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 68367 грн., за травень 2011 року в сумі 57710 грн., за липень 2011 року в сумі - 86855 грн., за серпень 2011 року в сумі 85200 грн., за жовтень 2011 року в сумі - 80100 грн., листопад 2011 року в сумі 72857 грн.

Підставою для висновків стала позиція контролюючого органу про безтоварність господарських операцій та нікчемність правочинів, що вчинені позивачем із його контрагентом - Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

На підставі акту перевірки Крижопільською МДПІ було винесено повідомлення - рішення від 24 жовтня 2012 року № 0000172301, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 153373 грн (а.с.157) та від 24 жовтня 2012 року № 0000162301, яким позивач занизив податок на додану вартість в сумі 451089 грн (а.с.160).

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, та фактичним обставинам, що стали підставою для їх прийняття суд встановив, що контролюючий орган за наслідками проведеної перевірки встановив порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, оскільки вважав, що господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_4 носять безтоварний характер та не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому на думку відповідача, угоди, які були підставою виникнення вказаних господарських операцій є нікчемними.

Як встановлено судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_4 (а.с. 81) та перебуває на податковому обліку у Смілянецькій ОДПІ Черкаської області.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором поставки товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, первинні документи - Договори (а.с.156), Акти приймання - передачі робіт (послуг) (а.с.49-55), видаткові накладні (а.с.32-48, 56-80), платіжні доручення, що були предметом дослідження під час перевірки та на підставі яких визначався розмір валових витрат, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання зобов'язань, включаючи назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, відтиск печатки підприємств тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ПрАТ «Ямпільський маслосирзавод» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентом ФОП ОСОБА_4

Крижопільською МДПІ не надано суду доказів того, що ПрАТ «Ямпільський маслосирзавод» не було використано у власній господарській діяльності отримані товари, поставка таких товарів до позивача підтверджена всіма необхідними первинними документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на оплату товарів згідно договору поставки позивач протягом перевіряємого періоду правомірно, на підставі та п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України включив до складу витрат підприємства, тобто висновки Крижопільської МДПІ про завищення витрат та заниження податку на прибуток є безпідставними, як і подальше донарахування сум податку на прибуток.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідачем вказується на безгосподарність вчинених операцій і через те, що у контрагента - ФОП ОСОБА_4 - відсутні матеріальні, людські, інші ресурси для виконання господарської діяльності.

Разом з тим, представник відповідача не зазначив кількість трудових, людських ресурсів, складських приміщень, види виробничих потужностей, наявність яких не викликала би сумніву у реальності здійснення господарської діяльності з постачання товарів за умовами договору.

Посилання відповідача на відсутність господарської мети, на відсутність наслідків господарських операцій не приймаються судом, оскільки відповідно до статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Тобто суб'єкти договірних зобов'язань - позивач та контрагент - діяли відповідно до принципів підприємницької діяльності.

В той же час, податковим органом в акті перевірки зазначено, що правочини вважаються нікчемними і через те, що свідоцтво платника податку - ФОП ОСОБА_4 - є анульованим, що позбавляє її можливості вести правомірну господарську діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом.

ФОП ОСОБА_4 володіла на момент правовідносин з позивачем необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності щодо здійснення господарської діяльності, а також була зареєстрована як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № НОМЕР_4 (а.с. 81). Вказані обставини спростовують доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_4 не мала права виписувати податкові накладні.

Таким чином, посилання відповідача на нікчемність укладених правочинів не знаходить свого належного вмотивування під час судового слідства.

Разом з тим, суд зауважує, що за вимогами цивільного законодавства, існує презумпція правомірності правочину.

Так, згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, визнання правочину нікчемним можливе лише на підставі положень закону, а не акту перевірки.

Також суд наголошує на тому, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому саме конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу.

Таким чином, пункт акту перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ "Ямпільський маслосирзавод" при поставці товарів від ФОП ОСОБА_4, спростовується вищезазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Як встановлено судом, позивачем включено до складу валових витрат 434274, 99 грн. вартість наданих маркетингових послуг. Зокрема, на думку відповідача суть порушень полягала у тому, що у ПАТ «Ямпільський маслосирзавод» відсутні будь-які відомості, що б містили дані про те, яку саме роботу по спостереженню, вивченню та аналізу стану ринку молочної продукції (на якому здійснює свою діяльність позивач) було проведено виконавцем за договором про надання ФОП ОСОБА_4 маркетингових послуг позивачу.

Суд критично ставиться до наданих відповідачем доводів, з огляду на наступне.

Так, 10.01.2011 року між ПрАТ «Ямпільський маслосирзавод» (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договір № 10/1-1, відповідно до умов якого замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на свій ризик виконувати слідуючі роботи: проводити агітацію населення району з приводу здавання молока, організація проведення заготівлі молока, проводити дослідження ринку молочної сировини району, проводити різного роду акції, що допоможуть збільшити об'єм заготовок, провести дослідження щодо розміщення приймальних пунктів у населений пунктах району, залучення нової території для заготівлі молочної продукції, та інші роботи, що дозволяють збільшити об'єм заготовленого молока.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем надані статистичні спостереження щодо надходження молока (а.с.30-34), інформацію про обсяги заготівлі молока (а.с.35-46), зведені дані статистичної звітності (а.с.47), а також звіт з дослідження ринку молочної сировини (а.с.48-51), що свідчить про надання маркетингових послуг ФОП ОСОБА_4 позивачу відповідно до договору.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ФОП ОСОБА_4, ПрАТ «Ямпільський маслосирзавод» містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у його контрагента основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки такі знайшли своє спростування при зясування обставин справи, так як вищезазначені договори щодо поставки товарів та надання послуг були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, а притензії сторін за умовами виконання договорів відсутні.

Таким чином, досліджені судом первинні документи, відповідають вимогам чинного законодавства, та є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту позивачем.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд вважає обгрунтованою позицію позивача про безпідставність винесення Крижопільською МДПІ податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року № 0000172301 та від 24 жовтня 2012 року № 0000162301.

З обставин адміністративної справи вбачається, що Крижопільською МДПІ не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції (Ямпільське відділення) від 24 жовтня 2012 року № 0000172301 та від 24 жовтня 2012 року № 0000162301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Ямпільський маслосирзавод" (код ЄДРПОУ 00444582) судові витрати в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Државної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович