Ухвала

від 21.02.2013 по справі 2а/0270/5194/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5194/12

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Бурка В.Р., представник на підставі довіреності

відповідача - Кісь С.М., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Ямпільський маслосирзавод" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року приватне акціонерне товариство «Ямпільський маслосирзавод» звернулось до суду з позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В апеляційні скарзі апелянт вказує на те, що під час проведення перевірки органом ДПС встановлено відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту суми з податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ФОП ОСОБА_4

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ПрАт "Ямпільський маслосирзавод" зареєстроване Ямпільською районною державною адміністрацією Вінницької області 03.12.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Основним видом діяльності підприємства відповідно до статуту є перероблення молока та виробництво сиру.

На підставі направлень від 25.09.2012 року № 484,485,486,487 та Наказів № 484 від 25.09.2012 року, № 536 від 03.10.2012 року податковими ревізорами - інспекторами Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби у період із 25.09.2012 року по 04.10.2012 рік проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Ямпільський маслосирзавод".

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 1452/2201/00444582 від 11.10.2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Ямпільський маслосирзавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року.

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок, про наступні порушення, що допущені позивачем:

1) п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 , ст.22 , п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 153373 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 42131 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 98459 грн., за 4 квартал 2011 сумі 4301 грн., за І квартал 2012 року в сумі 6410 грн. та за 2 квартал 2012 року 2072 грн.

2) п.183.16 ст. 183, п. 184.1 ст. 184, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу України, п. 12, п. 13, п. 14 р. III, п. 2 р.5, Положення від 22.12.2010 року № 978 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", п.6.2. Наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та спрямовується до спеціального фонду державного бюджету в сумі 451089 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 68367 грн., за травень 2011 року в сумі 57710 грн., за липень 2011 року в сумі - 86855 грн., за серпень 2011 року в сумі 85200 грн., за жовтень 2011 року в сумі - 80100 грн., листопад 2011 року в сумі 72857 грн.

Підставою для висновків стала позиція контролюючого органу про безтоварність господарських операцій та нікчемність правочинів, що вчинені позивачем із його контрагентом - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

На підставі акту перевірки Крижопільською МДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року № 0000172301, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 153373 грн. та від 24 жовтня 2012 року № 0000162301, яким позивач занизив податок на додану вартість в сумі 451089 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку, що досліджені судом первинні документи, відповідають вимогам чинного законодавства, та є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту позивачем.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, податковим органом, винесено податкове повідомлення-рішення №00001172301 від 24.10.2012 року, яким встановлено порушення п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 22, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибутку приватних підприємств на загальну суму 155495 грн., з яких за основним платежем 153373 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2122 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000162301 від 24.10.2012 року, яким встановлено порушення п.183.16 ст.183, п.184.1 ст.184, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 12, п. 13, п.14 р. ІІІ, п.2 р.V Положення від 22.12.2010 року №978 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», п. 6.2 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 613597 грн., з яких за основним платежем 451089 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 162508 грн.

Прийняттю вказаних повідомлень-рішень слугувало те, що в акті перевірки №1452/2201/00444582 від 11.10.2012 року податковим органом зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки податкового органу безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п. 14.1.27 Податкового кодексу України (далі-ПК) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу ст. 22 ПК об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, в межах дослідження питання про віднесення витрат до складу валових витрат суду варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару чи інше, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Разом з тим, у п. 198.3 ст. 198 ПК визначено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом надано ряд документів, зокрема видаткові накладні (том 1 а.с.32-48, 56-80), акти здачі-прийняття (том 1 а.с.49-55), податкові накладні (том 1 а.с.82-112), товарно-транспортні накладні (том 1 а.с.113-155). Разом з тим, надання маркетингових послуг ФОП ОСОБА_4 та їх виконання підтверджуються договором №10/1-1 від 10.01.2013 року, кошторисом на виконання робіт по договору №10/1-1 від 10.01.2011 року, меморандумом, інформацією про надходження молока на переробні підприємства (том 2 а.с.30-34), інформацією про обсяги заготівлі молока позивачем (том 2 а.с.35-46), зведеними даними статистичної звітності 13-ЗАГ та інформації за 2011 рік, звітом ФОП ОСОБА_4 з дослідження ринку молочної сировини.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи містять докази, які б стверджували зв'язок витрат позивача на вказані вище послуги з його господарською діяльністю та використання отриманих позивачем послуг в його господарській діяльності.

Таким чином, позивачем надано достатньо доказів для підтвердження реальності здійснення господарських операцій та правильності формування валових витрат та податку на додану вартість, а тому є правомірними висновки суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_4 на момент правовідносин з позивачем володіла необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності щодо здійснення господарської діяльності, а також була зареєстрована як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 100293209 від 14.07.2010 р., чим спростовуються доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_4 не мала права виписувати податкові накладні.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Вказана правова позиція, також, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 лютого 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.