Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-6778/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р. м. Львів № 2а-6778/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон ЛТД»до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон ЛТД»(далі -ТОВ «Оріон»Лтд) до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Дрогобицька ОДПІ) з наступними вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки № 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон»ЛТД та приватним підприємством «Велес-ЛВ»;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки № 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон»ЛТД та приватним підприємством «Захід-Торг»;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки № 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон»ЛТД та приватним підприємством «Мрія-Дім».

Позивач зазначив, що визнання правочину недійсним не входить до компетенції податкових органів. Підстави, за наявності яких правочин є нікчемним встановлені виключно законом, а вважати правочин недійсним можна лише на підставі рішення суду. Позивач зазначив, що висновки щодо безтоварності господарських операцій з його контрагентами ґрунтуються по суті лише на актах перевірок останніх, які проводили інші органи ДПС за місцем реєстрації платника, у яких також йдеться про неможливість реального здійснення поставок суб'єктом господарювання, який перевірявся. На думку позивача, порушення вимог податкового законодавства одними суб'єктами господарювання не дає підстав для висновку, що такі ж порушення допустив і суб'єкт господарювання, тільки тому, що він мав з ними господарські взаємовідносини. Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, що на переконання відповідача також свідчать про відсутність реальних поставок товару, товариство зазначило, що ця обставина аж ніяк не може бути доказом недійсності правочину зважаючи на те, що є ціла низка іншої первинної документації, яка відображає зміст господарських операцій. З огляду на наведене вище позивач вважає висновки про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій з ПП «Велес-ЛВ», ПП «Мрія-Дім»та ПП «Захід-Торг»необґрунтованими і надуманими припущеннями органу ДПС. Жодного податкового повідомлення-рішення на підставі акта за наслідками перевірки ТОВ «Оріон»ЛТД»не винесено. Проте, в акті відповідач безпідставно зазначив про нікчемність договорів, у яких стороною є ТОВ «Оріон»ЛТД», тому очевидно, що такі висновки порушують права та інтереси позивача як суб'єкта господарювання і щоб захистити свої інтереси від протиправних дій відповідача позивач звернувся з означеним позовом до суду. Представник позивача подав клопотання від 22.11.2012 року про розгляд справи без його участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях від 28.10.2012 року, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов від 03.10.2012 року. Зокрема зазначив, що діяльність «Велес-ЛВ», ПП «Мрія-Дім»та ПП «Захід-Торг» є протиправною, оскільки має ознаки фіктивності. Тому фінансово-господарські взаємовідносини позивача з цими підприємствами є нікчемними правочинами, які не створюють реальних наслідків. В результаті перевірки орган ДПС дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, про що зазначено у спірному акті перевірки. Представник відповідача зазначив, що позов заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях; просить розглянути справу у його відсутність та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Оскільки сторони подали клопотання про розгляд справи у їх відсутність суд на підставі статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд всебічно і повно з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:

ТОВ «Оріон ЛТД»зареєстроване як юридична особа 06.12.1994 року, йому присвоєно ідентифікаційний код 20829031. Товариство діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами засновника ТОВ «Оріон ЛТД»22 квітня 2005 року. Товариство перебуває на обліку платників податків з 02.01.1995 року, про що свідчить довідка форми № 4-ОПП, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що 26.05.2006 року отримав свідоцтво № 880848 (а.с. 18-35).

У період з січня 2010 року по грудень 2011 року ТОВ «Оріон»ЛТД»мало договірні взаємовідносини, зокрема, з трьома контрагентами: ПП «Захід-Торг»ПП «Велес ЛВ»та ПП «Мрія Дім», а саме.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Захід-Торг», то такі виникли на підставі договору купівлі - продажу № 10/04 від 01.10.2010 року, відповідно до умов якого ПП «Захід-Торг»(за договором -Продавець) зобов'язується поставляти і передати у власність ТОВ «Оріон»ЛТД (за договором - Покупець) визначений товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного контракту. Предметом його договору також є інструмент, матеріали згідно із замовленнями покупця, який вказаний в рахунках на здійснення попередньої оплати (том І, а.с. 97-99).

Відповідно до умов зазначеного договору ПП «Захід-Торг»поставило Покупцю товарів на загальну суму 1161334,00 грн. Обсяги цих поставок та їх вартісні показники, а також зміст кожної з операцій також відображено у видаткових та податкових накладних за період з 01.10.2010 року по 27.12.2010 року включно. Копії цих первинних документів долучено до матеріалів даної справи (том IV, а.с. 30-119, том V, а.с. 92-119) згідно з переліком, який наведено у клопотанні про долучення доказів (том IV, а.с. 1-2, 6), а також у самому акті перевірки податкового органу (том І, а.с. 54-55). Зазначені документи були предметом дослідження під час судового розгляду даної справи і зауважень щодо форми та змісту цих документів спору між сторонами не виникало.

На підставі податкових накладних від ПП «Захід-Торг»позивач відніс до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2010 року коштів на загальну суму 193555,54 грн., у т.ч. за жовтень 2010 року -47468,45 грн., за листопада 2010 року -60505,47 грн., за грудень 2010 року -85581,62 грн.

На підтвердження того, що придбаний у ПП «Захід-Торг»товар надалі був реалізований контрагентам-покупцям ТОВ «Оріон»ЛТД»долучив видаткові та податкові накладні, згідно з якими товар було продано наступним суб'єктам господарювання: ТОВ «Діскавері бурове обладнання», ПАТ «РЕМА», ПАТ «ІФАЗ», ДП «Стрий ВРЗ», ТОВ «Будпостач», ВАТ «Львів ЛРЗ», ТОВ «Львівкомплектавтопостач», ТОВ «Електрон-Т», ВП «Будпромвиріб», ВАТ «Малобузуківський гранітний кар'єр», ДІЖ «Стебниктеплокомуненерго»; ВАТ «Івано-Франківський ЛРЗ», СКБ «Геотехніка», ДП «Моноліт», ВАТ «БЕЛМЗ», ТОВ «ДМЗ-ЛТД», ВАТ «Мурованська автобаза», ВАТ «ЛІЗ», ВАТ «Укрнафта», КП «Наше місто», Бориславськ нафтова компанія», Пасажирському депо «Тернопіль», ВАТ Львівський інструментальний завод», ТОВ «Інтербуд», ТОВ «Гал-кат», ТОВ «Трускавецький водоканал», ВАТ «Універсальниа бурова техніка», Львівському бронетанковому ремонтному заводу, ДП «ВРЗ». Копії накладних згідно з якими здійснювались поставки товарно-матеріальних цінностей покупцям ТОВ «Оріон»ЛТД». податковий накладних, а також довіреностей на отримання товару долучено до матеріалів даної справи (том VII, а.с. 82-250, том VIII, а.с. 1-250, том IX, а.с. 1-83).

Реалізація товарно-матеріальних цінностей у 2010 році відбулась на виконання умов договорів, які ТОВ «Оріон»ЛТД»уклало з кожним із перелічених вище контрагентів -покупців, а також специфікацій до цих договорів, копії яких також долучено до матеріалів справи (том І, а.с. 100-224).

Крім того, позивач надав копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 надавав послуги транспортного перевезення товару покупцям ТОВ «Оріон»ЛТД», а також акти виконаних робіт (том ІІІ, а.с. 4-19). Підприємець, з яким позивач мав договірні правовідносини щодо перевезення товару, є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом № 408574 від 18.12.2009 року (том ІІІ, а.с. 2), і відповідно до ліцензії № 455336 Головавтотрансінспекції має право на здійснення діяльності з перевезення пасажирів і вантажу автомобільним транспортом (том ІІІ, а.с. 3). Вартість транспортних послуг за жовтень -грудень 2010 року позивач оплатив, на підтвердження чого долучив виписки про рух коштів на рахунку в банку (том ІІІ, а.с. 67-69).

Дебіторської заборгованості за реалізований товар у позивача не має, і сплачені в ціні товару суми ПДВ позивач включив до своїх зобов'язань за відповідний звітний період.

Між ТОВ «Оріон ЛТД»(за договором -Покупець) та ПП «Велес-ЛВ»(за договором -Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 35 від 01.07.2011 року, предметом якого є інструмент, матеріали, автозапчастини згідно із замовленням покупця, який вказаний в рахунках на здійснення попередньої оплати. На виконання взятих зобов'язань ПП «Велес ЛВ»поставило товару (інструмент в асортименті) на загальну суму 940035,95 грн. Обсяги поставок та їх вартісні показники відображено у видаткових та податкових накладних за період з 01.07.2011 року по 23.09.2011 року включно, відповідно до яких ТОВ «Оріон»ЛТД»придбало товар у ПП «Велес ЛВ»і які у повній мірі відображають зміст господарських операцій цих контрагентів. Копії первинних документів, складених по факту поставок долучено до матеріалів даної справи (том IV, а.с. 120-249) згідно з переліком, який наведено у клопотанні про долучення доказів (том IV, а.с. 2-4), а також у самому акті перевірки податкового органу (том І, а.с. 39-41). Зазначені документи були предметом дослідження під час судового розгляду даної справи і зауважень щодо форми та змісту цих документів спору між сторонами не виникало.

На підставі отриманих від ПП «Велес ЛВ»податкових накладних ТОВ «Оріон»ЛТД»включило до складу податкового кредиту з ПДВ кошти на загальну суму 156672,66 грн., у т.ч. за липень 2011 року -47291,27 грн., за серпень 2011 року -70866,07 грн., за вересень 2011 року -38515,32 грн.

Придбані у ПП «Велес ЛВ»товари надалі позивач реалізував своїм контрагентам-покупцям: ТОВ «Універсальна бурова техніка», ПрАТ «Львівський ЛРЗ», ТОВ «Гал-кат», ПАТ «ІФАЗ», ДП «Стрий ВРЗ», ДП «Львів БТРЗ», ТОВ «Будпостач», ПАТ «РЕМА», ВАТ «ЛІЗ», ТОВ «Електрон-Т», ПАТ «Стрий-КПО», ВАТ «Ужгород турбогаз», ВАТ «Ужгородський завод Електродвигун»; ВАТ «Львівський інструментальний завод», ВАТ «БЕЛМЗ», ВАТ «Галенергобудпром», ТОВ «Трускавецький водоканал», ВП «Будпромвиріб», ТОВ «Діскавері бурове обладнання», МКП «Метал», ВАТ «Мурованська автобаза», ТОВ «СУ-24 Енергоресурс»; ТОВ «Розвадів будматеріали», що також підтверджується податковими та видатковими накладними, які виписало ТОВ «Оріон ЛТД», та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Копії цих первинних документів згідно з переліком, наведеному клопотанні про долучення доказів (том І, а.с. 6-14) також долучено до матеріалів даної справи (том V, а.с. 120-250, том VІ, а.с. 1-250, том VII, а.с. 1-81) і які також відображають зміст господарських операцій ТОВ «Оріон»ЛТД».

Кошти за реалізований товар в повній сумі поступили на банківський рахунок підприємства, відповідно заборгованість відсутня. Суми податку на додану вартість, які були сплачені в ціні реалізованого контрагентам-покупцям товару ТОВ «Оріон»включило до складу податкового зобов'язання за відповідні періоди.

З ПП «Мрія-Дім»позивач уклав договір купівлі-продажу № 36 від 04.10.2011 року, відповідно до умов якого ПП «Мрія-Дім»(за договором -Продавець) зобов'язується поставляти і передати у власність ТОВ «Оріон»ЛТД (за договором -Покупець) визначений товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного контракту. Предметом цього договору також є інструмент, матеріали згідно із замовленнями покупця, який вказаний в рахунках на а здійснення попередньої оплати (том І, а.с. 92-94).

На виконання взятих за договором зобов'язань ПП «Мрія-Дім»продало ТОВ «Оріон»ЛТД»товарів на загальну суму 987185,46 грн. Товар постачався відповідно до видаткових накладних та виданих по факту поставки податкових накладних, які також містять відомості про зміст та обсяг господарських операцій цих контрагентів, їх вартісні і кількісні показники. Копії цих первинних документів також долучено до матеріалів даної справи (том IV, а.с. 250-280, том V, а.с. 1-119) згідно з переліком, який наведено у клопотанні про долучення доказів (том IV, а.с. 4-6), а також у самому акті перевірки податкового органу (том І, а.с. 75-77). Зазначені документи були предметом дослідження під час судового розгляду даної справи і зауважень щодо форми та змісту цих документів у сторін не виникало.

На підставі податкових накладних від ПП «Мрія-Дім»позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі 25900 грн., за жовтень 2011 року -в сумі 53648 грн., листопад 2011 року -в сумі 36227 грн. та за грудень 2011 року в сумі 48755 грн.

Придбаний у ПП «Мрія-дім»товар надалі позивач реалізував своїм контрагентам-покупцям, про що виписав видаткові та податкові накладні наступним суб'єктам господарювання: ДП «Стрий ВРЗ», ТОВ «Універсальна бурова техніка», ПАТ «РЕМА», ТОВ «Сомолусківський крохмальний завод», ТОВ «Електрон-Т»; ВП «Самбірська дистанція колії»; ПАТ «ДЗАК», МКП «Метал», ТОВ «Діскавері бурове обладнання», ВП «Будпромвиріб», ДП «Стрий ВРЗ», ТОВ «Інтербур», ВАТ «Івано-Франківський ЛРЗ», ТОВ «Гал-кат», ПАТ «ІФАЗ», ВАТ «Укрнафта», ВАТ «Ужгородський завод Електродвигун», ТОВ «Будпостач», ПАТ «РЕМА», ТОВ «Інтербур»; ВАТ «Львівський інструментальний завод», Український центр енергоремонт; СП «ІСМ». Копії цих первинних документів також долучено до матеріалів справи згідно з переліком, наведеним у клопотання про долучення доказів (том ІХ, а.с. 83-250, том Х, а.с. 1-93). Дебіторської заборгованості за реалізований товар у ТОВ «Оріон»ЛТД немає, ПДВ, сплачений у вартості проданого товару, позивач відніс до складу податкових зобов'язань за відповідні звітні періоди, у яких відбулись господарські операції з поставок товарно-матеріальних цінностей тому чи іншому покупцю.

Реалізація товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПП «Велес-ЛВ»та ПП «Мрія-Дім»у 2011 році відбулась на виконання умов договорів, які ТОВ «Оріон»ЛТД»уклало з кожним із перелічених вище контрагентів -покупців, а також специфікацій до цих договорів, копії яких також долучено до матеріалів справи (том ІІ, а.с. 1-204). Доставкою товару займався позивач, для цього він уклав договори про надання послуг з транспортного перевезення з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Транспортна компанія «САТ», копії яких разом з копіями товарно-транспортних накладних та актами виконаних робіт надав для долучення до матеріалів даної справи (том ІІІ, а.с. 20-66, а.с. 73-109).

Дрогобицька ОДПІ з 12 по 18 червня 2012 року провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Оріон»ЛТД»на предмет дотримання податкового законодавства під час здійснення господарських операцій зі згаданими вище контрагентами за період з 01.01.2010 року по 30.04.2012 року, за наслідками якої склала акт № 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 року (далі -акт перевірки від 26.06.2012 року, том І, а.с. 36-91).

У результаті перевірки описаних вище взаємовідносин ТОВ «Оріон ЛТД»з ПП «Велес-ЛВ»податковий орган, зокрема зазначив, що в договорі купівлі-продажу не обумовлено чиїм транспортом здійснюється доставка товару. З цього приводу відповідач зазначив, що до перевірки не надано актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних на перевезення товарів від ПП «Велес-ЛВ», що підтверджують факт переміщення (транспортування) товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу свідчить про відсутність факту переміщення товару від ПП «Велес-ЛВ», на які останнім виписано накладні та податкові накладні. Окрім того, відповідач в акті від 25.06.2012 року зазначає про те, що відповідно до акта ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 09.11.2011 року №4185/23-209/36078988 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Велес-ЛВ»з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.07.2011р.»та акта від 21.10.2011 року №3920/23-408/36078988 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Велес-ЛВ»з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку із неподанням у встановлений строк податкової декларації за серпень 2011 року»встановлено, що ПП «Велес-ЛВ»має ознаки фіктивності і здійснює діяльність, спрямовану на надання неправомірної податкової вигоди третім особам. На підставі цих актів перевірок ДПІ у Сихівському районі м. Львова відповідач зробив свій висновок, що оскільки діяльність ПП «Велес-ЛВ»здійснюється поза межами правового поля, то фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Велес-ЛВ»та його контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлені. Також відповідач зазначає, що оскільки правочини на підставі яких ПП «Велес-ЛВ»виписало накладні на продаж товару та податкові накладні ТОВ «Оріон»ЛТД»є нікчемними, то відповідно вищезазначене підтверджує відсутність фактичної поставки товарів, робіт, послуг. А відтак товари, роботи, послуги, які тільки задокументовані ПП «Велес-ЛВ»та фактично не надані ТОВ «Оріон»в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України, не могли бути використані в господарській діяльності ТОВ «Оріон»ЛТД».

Стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Захід-Торг»відповідач також зазначив про відсутність товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі, які повинні доводити факт транспортування товару покупцю і, як наслідок, про відсутність у зв'язку з цим самої поставки товарно матеріальних цінностей згідно з накладними та податковими накладними, виписаними ПП «Захід-Торг». Крім того, під час перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Оріон»ЛТД»з названим контрагентом Дрогобицька ОДПІ взяла до уваги акт перевірки ДПІ Личаківському районі м. Львова від 30.03.2012 року №27/22-10/36501261 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Захід-торг»з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 року», у якому зазначено про те, що фінансово-господарська діяльність ПП «Захід-торг»здійснюється поза межами правового поля і правочини з цим підприємством є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлені. На основі цього відповідач зробив висновок, що під час перевірки не підтверджено факту доставок товарів, що свідчить про те, що правочини між ПП «Захід-торг»та ТОВ «Оріон ЛТД»є нікчемними.

Такого ж висновку дійшов податковий орган при дослідженні господарських взаємовідносин ТОВ «Оріон»ЛТД»та ПП «Мрія-Дім». Відсутність товаросупровідних документів та актів прийому передачі товару, на думку органу ДПС, свідчать про те, що поставок товарно-матеріальних цінностей згідно з накладними та податковими накладними від ПП «Мрія-Дім»насправді не було. На основі відомостей Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а також оборотно-сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку підприємства, відповідач встановив, що основними постачальниками ПП «Мрія-Дім»протягом 2011 року були ПП «Велес-ЛВ»та ПП «Стройкомпанія Буфес». Стосовно ПП «Велес-ЛВ», відповідач зазначив, що під час розслідування кримінальної справи №139-0637 встановлено, що підприємство по місцю реєстрації не знаходиться, основні засоби, ресурси, виробниче та торгове обладнання, транспортні засоби відсутні. Щодо ПП «Стройкомпанія Буфес», то Дрогобицька ОДПІ також взяла до уваги акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 13.09.2011 року №2737/23-54943530 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Мрія-Дім»з питань підтвердження у податковій декларації з податку на додану вартість показників податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2011 року». У цьому акті зазначено, зокрема, про те, що у ПП «Стройкомпанія Буфес», контрагента ПП «Мрія-Дім», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, його немає за юридичною адресою тому їх правочин є нікчемним. На підставі наведених обставин зроблено висновок, що діяльність ПП «Мрія-Дім»має на меті штучне формування податкового та валових витрат, які не мають реального товарного характеру, а також використання банківських рахунків для конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, сприяння в ухиленні від сплати податків легально діючим суб'єктам господарювання. На основі зазначеного вище відповідач в акті від 25.06.2012 року ствердив, що правочин, укладений між ПП «Мрія-Дім»та ТОВ «Оріон ЛТД», оскільки він суперечить інтересам держави та суспільства, є нікчемним і не створює жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з нікчемністю.

Таким чином, в акті від 25.06.2012 року Дрогобицька ОДПІ зазначила, що правочини ТОВ «Оріон»ЛТД»з ПП «Велес ЛВ», ПП «Захід-Торг»та ПП «Мрія-Дім» відповідно до вимог ст. 228 ЦК України є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Як наслідок, відповідач зазначив, що операції ТОВ «Оріон»ЛТД»щодо продажу товарів своїм покупцям, на підставі яких товариство виписало їм накладні та податкові накладні, також є нікчемними.

Податкові повідомлення-рішення за наслідками порушень, виявлених під час перевірки ТОВ «Оріон»ЛТД», Дрогобицька ОДПІ не приймала.

Отже, спір виник щодо правомірності дій відповідача по формуванню висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ТОВ «Оріон»ЛТД»та ПП «Велес-ЛВ», ПП «Захід-Торг»та ПП «Мрія-Дім», викладених в акті від 25.06.2012 року. Як уже зазначалось, спору стосовно змісту та форми первинних документів, якими супроводжувались господарські операції щодо придбання та наступної реалізації товарно-матеріальних цінностей немає.

Вирішуючи спір, суд в першу чергу вважає за необхідне зупинитись на питанні про юрисдикцію даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади … при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивач зазначає, що неправомірні, на його думку, висновки, зазначені в акті перевірки від 25.06.2012 року, порушують його права та інтереси, створюють невизначеність у господарських правовідносинах за участю контрагентів, договори з якими відповідач вважає нікчемними. Саме це змусило його звернутися до суду.

Об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені суб'єктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. У Рішенні від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес»треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Об'єктом захисту у справі, що розглядається, є інтерес позивача, який полягає у прагненні до користування матеріальними і нематеріальними благами, зокрема правами, які виникли з договорів, укладених позивачем з ПП «Велес-ЛВ», ПП «Захід-Торг»та ПП «Мрія-Дім». Оскільки в результаті виконання взятих на себе зобов'язань згідно з договорами з цими суб'єктами господарювання надалі було сформовано валові доходи та витрати, а також податковий кредит з податку на додану вартість, їх оцінка з боку податкового органу як нікчемних свідчить про невизнання прав, які випливають з вищенаведених договорів, а отже породжують спірність, правову невизначеність як у відносинах між сторонами договорів, так і у податкових правовідносинах. Суд вважає, що ці інтереси позивача виникли з передбачених законом підстав, є легальними, а тому можуть бути самостійним об'єктом судового захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У Рішенні Конституційного суду України від 25.12.1997 р. зазначено, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Оскільки юридична особа є організаційно-правовою формою реалізації прав та інтересів людей, ст. 55 Конституції України поширюється і на юридичних осіб. У ч. 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційний Суд України розтлумачив, що цю частину необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Представник відповідача зазначав, що акт перевірки сам по собі не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Отже, для вирішення питання про належність спору до юрисдикції суду необхідно встановити наявність між учасниками спору правовідносин, тобто відносин, які врегульовані правом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, уся діяльність суб'єктів владних повноважень має правову форму, а тому відносини з їх участю є правовими. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі -Порядок). Відповідно до п. 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У п. 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, дії податкового органу щодо викладу висновків в акті перевірки врегульовано нормативним актом. Недотримання цих нормативних актів органом державної податкової служби може спричинити спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Публічно правовим спором є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки Державна податкова інспекція є суб'єктом владних повноважень, які реалізуються у правовідносинах з платниками податків, то спір щодо правомірності його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовим.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У ч. 2 цієї статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Вживання в цій нормі слова «будь-які»дає підстави тлумачити її як таку, що виключає обмежене тлумачення. Тобто об'єктом оскарження можуть бути будь-які дії суб'єктів владних повноважень. Таке тлумачення відповідає принципу верховенства права, як він розуміється у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини процесуальні гарантії, визначені в статті 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме -доступу до суду. Суд встановив це як невід'ємний аспект гарантій, визначених у статті 6, посилаючись на принцип верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції. Отже, частина 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному права на подання до суду будь-яких позовів стосовно їхніх цивільних прав та обов'язків (рішення у справі Голдер проти Великобританії (Golder v. The United Kingdom) (1975), параграф 28-36). Обмеження доступу до суду не може бути сумісним із ч. 1 ст. 6, якщо воно не ставить правомірної мети і якщо немає обґрунтованого пропорційного співвідношення між вжитими заходами і поставленою метою (рішення у справі Вайт і Кенеді проти Німеччини (Waite and Kennedy v. Germany) (1999), параграф 59).

Окрім того, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективність юридичного захисту полягає в його спроможності відновити (поновити) порушене право чи інтерес, усунути спірність чи невизначеність у правовідносинах. З цієї норми, слідує, що звернення до суду, як найбільш ефективний засіб юридичного захисту, не може бути обмежене і відмова у правосудді не відповідає цьому принципу.

В п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року зазначено, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таким чином, підставою для звернення до суду є лише суб'єктивне твердження позивача про порушення його прав чи інтересів.

Законом не заборонено звертатися до суду із вимогами про визнання протиправними дій, які полягають у формулюванні висновків акту перевірки. Та обставина, що акт перевірки чи його висновки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не означає, що такі не можуть порушувати права чи інтереси позивача, а отже й не виключає їх судового захисту.

Суд враховує, що за наслідками перевірки Дрогобицька ОДПІ не виносила податкового повідомлення-рішення, яке платник податків (позивач) міг би оскаржити. Позивач не має іншого способу захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, окрім як оскаржувати дії податкового органу. За умов невинесення податкового повідомлення-рішення, об'єктом судового контролю повинні бути дії податкового органу. Інше розуміння призвело б до порушення конституційної норми про поширення юрисдикції суду на всі правовідносини.

З наведених у позовній заяві підстав позову вбачається, що між сторонами є публічно-правовий спір щодо правомірності дій органу державної податкової служби під час оформлення результатів перевірки та відображення їх в акті. Позивач вважає свої інтереси порушеними і бажає їх захистити. Вирішення спору не віднесено законом до юрисдикції інших судів, а тому справа належить до юрисдикції адміністративного суду і повинна розглядатися по суті.

Суд враховує також і те, що питання про можливість оскарження фактичних дій під час перевірки та висновків, які, на думку позивача, порушують його права, вже досліджувалося Вищим адміністративним судом України, який висловив думку, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (Ухвала ВАС України від 29.06.2010р., справа № К-3945/10).

Щодо обґрунтованості висновків про нікчемність правочинів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з ПП «Велес ЛВ», ПП Захід-Торг»та ПП «Мрія-ij컴рунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 25.06.2012 року.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Оріон»ЛТД»на укладення договорів з ПП «Велес ЛВ», ПП Захід-Торг»та ПП «Мрія-Дім»без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу товарів (інструментів в асортименті) та їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема ТОВ «Оріон»ЛТД», на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), суд дійшов висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акта перевірки від 25.06.2012 року цих вимог податковий орган не виконав. Фактично, в основу перевірки покладено акти перевірок ДПІ у Сихівському районі м. Львова, ДПІ у Личаківському районі м. Львова та ДПІ у Галицькому районі м. Львова, без урахування обставин, при яких їх було складено. Первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість такий дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів, не відповідають закону і висновки податкового органу про відсутність поставки послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій суду не надано.

Внаслідок таких дій податкового органу договірні правовідносини ТОВ «Оріон»ЛТД»з ПП «Велес ЛВ», ПП Захід-Торг»та ПП «Мрія-Дім»набули ознак невизначеності, спірності, неправомірності, що призводить до порушення інтересів позивача. Під впливом висновків податкового органу інші державні органи та учасники цивільного обороту складають думку про дотримання позивачем законодавства, його добросовісність, ділову репутацію, і це, безумовно, впливає на його інтереси. Ці інтереси потребують захисту.

Оцінюючи наведені вище обставини, суд вважає, що позивач довів факт порушення його інтересів, а отже позов слід задовольнити.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав та інтересів, суд виходить з того, що формулювання висновків акту перевірки є частиною діяльності податкового органу під час перевірки; юридично-значимою дією. Оскільки рішення суду повинно забезпечувати ефективний захист особи, суд вважає, що необхідно визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 122, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції, які полягали у викладенні в акті перевірки № 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон»ЛТД та приватним підприємством «Велес-ЛВ».

Визнати протиправними дії Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції, які полягали у викладенні в акті перевірки № 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон»ЛТД та приватним підприємством «Захід-Торг».

Визнати протиправними дії Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції, які полягали у викладенні в акті перевірки № 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон»ЛТД та приватним підприємством «Мрія-Дім».

Стягнути з державного бюджету України на корись ТОВ «Оріон»ЛТД»судовий збір в сумі 96 (дев'яносто шість) гривень 57 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Москаль Р.М.