Постанова

від 21.01.2015 по справі 2а-6778/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 876/290/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2а-6778/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» ЛТД до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон» ЛТД (надалі - ТОВ «Оріон» ЛТД) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправними дії Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (надалі - Дрогобицька ОДПІ), які полягають у викладенні в акті перевірки за № 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 р. висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій: між ТОВ «Оріон» ЛТД та приватним підприємством «Велес-ЛВ» (надалі - ПП «Велес-ЛВ»); між ТОВ «Оріон» ЛТД та приватним підприємством «Захід-Торг» (надалі - ПП «Захід-Торг»; між ТОВ «Оріон» ЛТД та приватним підприємством «Мрія-Дім» (надалі - ПП «Мрія-Дім»).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Дрогобицька ОДПІ, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Оріон» ЛТД зареєстроване 06.12.1994 р. як юридична особа і з 02.01.1995 року перебуває на податковому обліку в Дрогобицькій ОДПІ.

У період з 12 по 18 червня 2012 року Дрогобицькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Оріон» ЛТД на предмет дотримання податкового законодавства під час здійснення господарських операцій із ПП «Захід-Торг», ПП «Велес-ЛВ» та ПП «Мрія Дім» за період з 01.01.2010 року по 30.04.2012 року, про що складено акт від 25.06.2012 року за № 180/22-5/20829031.

За результатами перевірки Дрогобицька ОДПІ дійшла висновку (про що було зазначено в актів перевірки) про те, що правочини ТОВ «Оріон» ЛТД з ПП «Велес ЛВ», ПП «Захід-Торг» та ПП «Мрія-Дім» відповідно до вимог статті 228 ЦК України є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Як наслідок цього, операції ТОВ «Оріон» ЛТД щодо продажу товарів своїм покупцям, на підставі яких товариство виписало їм накладні та податкові накладні, також є нікчемними.

Податкові повідомлення-рішення за наслідками порушень, виявлених під час перевірки ТОВ «Оріон» ЛТД, Дрогобицька ОДПІ не приймала.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що між сторонами є публічно-правовий спір щодо правомірності дій податкового органу під час оформлення результатів перевірки та відображення їх в акті.

При цьому висновки відповідача про нікчемність спірних правочинів зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Реалізація органами державної податкової служби контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, здійснюється шляхом проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України за результатами проведених перевірок органи державної податкової служби складають акт або довідку такої перевірки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

За змістом підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 та підпункту 56.1 статті 56 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.

Вказана норма кореспондує із пунктом 1 статті 6 КАС України, відповідно до якого платник податків, який вважає що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, для їх захисту, має право звернутися до адміністративного суду.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття 2, підпункт 1 пункту 2 статті 17 КАС України).

З наведених норм права випливає, що платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єк-тів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження відповідно до зазначених вище норм законодавства є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, оскільки не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, а є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Вказана правова позиція висловлена Верховнии Судом України у постанові від 10.09.2013 року № 21-237а13.

За приписами абзацу четвертого пункту 86.1 статті 86 ПК України дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, а у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З огляду на зазначене, зауваження до акта перевірки є невід'ємною частиною акта.

Також, судом при розгляді справи не встановлено процесуальних порушень, допущених службовими особами відповідача при проведенні перевірки.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок сулу першої інстанції ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям ної постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2а-6778/12/1370 скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» ЛТД до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк