Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а-1670/4346/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 рокум. ПолтаваСправа № 2а-1670/4346/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - Приватне підприємство "Епіцентр" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Сільгосппродукт") 02 липня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2012 року №0035631702/492, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів найманих працівників в розмірі 1186 грн. 69 коп., №0007892301/499, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 102 913 грн., №0007902301/500, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 825 496 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення ТОВ "Сільгосппродукт" вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні 09 листопада 2012 року позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 09 листопада 2012 року та наданих до суду запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на обставини, встановлені плановою виїзною перевіркою ТОВ "Сільгосппродукт" з питань дотримання товариством вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Представники третьої особи в судовому засіданні 09 листопада 2012 року та наданих до суду письмових поясненнях позовні вимоги ТОВ "Сільгосппродукт" в частині, що стосується господарських правовідносин з ПП "Епіцентр", підтримали та просили їх задовольнити.

У судове засідання 19 листопада 2012 року представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Зважаючи на приписи частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 13958710; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 31 березня 1993 року та відповідно до свідоцтва №23702743 є платником податку на додану вартість (т. І, а.с. 11, 13, 16 ).

За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво нерафінованих олій та жирів (15.41.0), розведення овець, кіз, коней (01.22.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (51.33.0), добування декоративного та будівельного каменю (14.11.0), функціонування інфраструктури водного транспорту (63.22.0) (т. І, а.с. 12 ).

Фахівцями Кременчуцької ОДПІ в період з 12 березня 2012 року по 06 квітня 2012 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Сільгосппродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 13 квітня 2012 року №804/22-209/13958710 (т. І, а.с. 14-125 ; далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- підпункту 1.20.5 1 пункту 1.20 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 146.13 статті 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків занижено податок на прибуток загалом в розмірі 964 994 грн. 65 коп. (в т.ч., за IV квартал 2010 року - 551 672 грн. 35 коп., за І квартал 2011 року - 388 788 грн. 15 коп., за ІІ квартал 2011 року - 5 338 грн. 04 коп., за ІІІ квартал 2011 року - 194 грн. 22 коп., за IV квартал 2011 року - 19 001 грн. 89 коп.);

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що за твердженням податкових ревізорів-інспекторів призвело до заниження позивачем ПДВ загалом на суму 694 160 грн. 47 коп. (в т.ч., за жовтень 2010 року - 11 745 грн. 53 коп., за листопад 2010 року - 67 509 грн. 42 коп., за грудень 2010 року - 324 227 грн. 39 коп., за січень 2011 року - 115 806 грн. 28 коп., за лютий 2011 року - 66 231 грн. 87 коп., за березень 2011 року - 46 405 грн. 56 коп., за травень 2011 року - 1033 грн. 33 коп., за червень 2011 року - 274 грн. 53 коп., за вересень 2011 року - 1 335 грн. 83 коп., за жовтень 2011 року - 20 613 грн. 51 коп., за листопад 2011 року - 34 522 грн. 81 коп., за грудень 2011 року - 4 454 грн. 41 коп.);

- пункту 3.4 статті 3, абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, абзацу "б" підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, абзацу "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з фізичних осіб"; підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України; пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, в результаті чого контролюючим органом встановлено порушення платником податків вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1148 грн. 86 коп. (в т.ч., за IV квартал 2010 року - 52 грн. 21 коп., за 2011 рік - 1096 грн. 65 коп.);

- статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, стверджуючи про те, що реалізація основних фондів фізичним особам призвела до ухилення від сплати податків внаслідок нікчемного правочину;

- пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного доручення на суму 310 грн. 40 коп.

На підставі даних висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 28 квітня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0035631702/492, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів найманих працівників в розмірі 1186 грн. 69 коп. (в т.ч., 1148 грн. 86 коп. - основний платіж, 37 грн. 83 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 126-127 );

- №0007892301/499, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 102 913 грн. (в т.ч., 964 994 грн. - основний платіж, 137 919 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 128-129 );

- №0007902301/500, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 825 496 грн. (в т.ч., 694 161 грн. - основний платіж, 131 335 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 130-131 ).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області його скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (т. І, а.с. 132-133 ).

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями платник податків звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 28 квітня 2012 року №0007892301/499, №0007902301/500 суд встановив наступне.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, ТОВ "Сільгосппродукт" протягом грудня 2010 року - березня 2011 року придбано у ТОВ "Агроінтер" (код ЄДРПОУ 32544582), ПП "Бінет" (код ЄДРПОУ 31574307), ТОВ "Сембі-Сервіс" (код ЄДРПОУ 37101331), ТОВ "Трейдинг-Агро" (код ЄДРПОУ 37104987), ПП "Метекс" (код ЄДРПОУ 31847834), ПП "ТД "Сояна-С" (код ЄДРПОУ 36179522) товарно-матеріальні цінності (сою) загальною вартістю 3 692 392 грн. 17 коп., в т.ч. ПДВ - 615 398 грн. 70 коп.

За результатами здійснення даних господарських операцій позивачем на підставі податкових накладних, виписаних зазначеними контрагентами, зараховано до податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року - березень 2011 року суму податку загалом в розмірі 615 398 грн. 70 коп. Крім того, вартість придбаних товарів в розмірі 3 076 993 грн. 47 коп. ТОВ "Сільгосппродукт" включено до складу валових витрат товариства за IV квартал 2010 року та І квартал 2011 року.

Крім того, представник позивача стверджував про придбання ТОВ "Сільгосппродукт" в червні 2011 року у ТОВ "Кольорметпрокат" товарно-матеріальних цінностей (бронзи) та послуг (порізки) загальною вартістю 832 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 138 грн. 70 коп. та в червні, вересні 2011 року товарів (крильчатки, електродвигуна) в ТОВ "Софтпорт" загальною вартістю 8 014 грн. 99 коп., в т.ч. ПДВ 1335 грн. 83 коп.

Наслідком здійснення даних господарських операцій є віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за червень, вересень 2011 року суми податку в розмірі 274 грн. 53 коп. та 1200 грн. відповідно, а також зарахування вартості таких товарів та послуг до складу валових витрат товариства за ІІ квартал 2011 року в розмірі 1372 грн. 66 коп. та за ІІІ квартал 2011 року в розмірі 6000 грн.

Також, з огляду на придбання у травні 2011 року в ТОВ "Метизпромкомплект" електричного двигуна вартістю 6 200 грн., в т.ч. ПДВ 1033 грн. 33 коп., позивач стверджує, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту за травень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 1033 грн. 33 коп.

Разом з тим, за результатами планової виїзної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про:

- заниження позивачем валових доходів загалом на суму 424 920 грн. по господарським операціям з: ТОВ "Трейдинг-Агро" щодо придбання сої загальною вартістю 141 744 грн. 40 коп. (в т.ч. ПДВ 23 624 грн. 07 коп.), ПП "Метекс" щодо придбання сої загальною вартістю 105 700 грн. 12 коп. (в т.ч. ПДВ 17 616 грн. 69 коп.), ПП "ТД "Сояна-С" щодо придбання сої загальною вартістю 177 474 грн. 54 коп. (в т.ч. ПДВ 29 579 грн. 09 коп.);

- завищення валових витрат загалом на суму 3 077 687 грн. по господарським операціям з: ПП "Агроінтер" щодо придбання сої загальною вартістю 1 583 745 грн. 98 коп. (в т.ч. ПДВ 263 957 грн. 66 коп.), ПП "Бінет" щодо придбання сої загальною вартістю 160 085 грн. 20 коп. (в т.ч. ПДВ 26 680 грн. 87 коп.), ТОВ "Сембі-Сервіс" щодо придбання сої загальною вартістю 1 523 641 грн. 93 коп. (в т.ч. ПДВ 253 940 грн. 32 коп.), ТОВ "Трейдинг-Агро" щодо придбання сої загальною вартістю 141 744 грн. 40 коп. (в т.ч. ПДВ 23 624 грн. 07 коп.), ПП "Метекс" щодо придбання сої загальною вартістю 105 700 грн. 12 коп. (в т.ч. ПДВ 17 616 грн. 69 коп.), ПП "ТД "Сояна-С" щодо придбання сої загальною вартістю 177 474 грн. 54 коп. (в т.ч. ПДВ 29 579 грн. 09 коп.), ТОВ "Кольорметпрокат" щодо придбання бронзи та порізки загальною вартістю 832 грн. 20 коп. (в т.ч. ПДВ 138 грн. 70 коп.), ТОВ "Софтпорт" щодо придбання крильчатки загальною вартістю 814 грн. 99 коп. (в т.ч. ПДВ 135 грн. 83 коп.);

- завищення ТОВ "Сільгосппродукт" податкового кредиту на суму 557 899 грн. по господарським операціям з: ПП "Агроінтер" щодо придбання сої загальною вартістю 1 583 745 грн. 98 коп. (в т.ч. ПДВ 263 957 грн. 66 коп.), ПП "Бінет" щодо придбання сої загальною вартістю 160 085 грн. 20 коп. (в т.ч. ПДВ 26 680 грн. 87 коп.), ТОВ "Сембі-Сервіс" щодо придбання сої загальною вартістю 1 523 641 грн. 93 коп. (в т.ч. ПДВ 253 940 грн. 32 коп.), ТОВ "Трейдинг-Агро" щодо придбання сої загальною вартістю 64 062 грн. (в т.ч. ПДВ 10 677 грн.), ТОВ "Софтпорт" щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (крильчатки, електродвигуна) загальною вартістю 8 014 грн. 99 коп. (в т.ч. ПДВ 1335 грн. 83 коп.), ТОВ "Метизпромкомплект" щодо придбання електричного двигуна вартістю 6 200 грн. (в т.ч. ПДВ 1033 грн. 33 коп.).

З огляду на вищевикладене, контролюючий орган дійшов висновку про заниження платником податків податку на прибуток загалом в розмірі 861 181 грн. та податку на додану вартість загалом в розмірі 557 899 грн.

При цьому, в обґрунтування даних доводів відповідач посилається на відомості баз даних ДПС України щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням. Крім того, в Акті перевірки посилається на обставини, виявлені в ході перевірок ТОВ "Трейдинг-Агро", ПП "Метекс", ПП "ТД "Сояна-С" та звертає увагу на фактичну неможливість виконання контрагентами позивача зобов'язань з поставки сої, адже в ході зустрічних звірок не встановлено фактів наявності таких товарів у даних суб'єктів господарювання. Також, наголошує, що надані на перевірку товарно-транспортні накладні складено з порушенням вимог законодавства до первинних документів. З огляду на викладене, контролюючий орган також робить висновок про нікчемний характер договірних правовідносин сторін.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам контролюючого органу, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат до 01 квітня 2011 року та податкового кредиту до 01 січня 2011 року регулювалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР) та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР відповідно (в редакції цих актів на час відображення спірних операцій в податковому обліку).

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано розділом V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Порядок формування платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток з 01 квітня 2012 року врегульовано статтями 138 - 139 Податкового кодексу України.

За приписами вказаних нормативно-правових актів правильність формування платником податку валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток) та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток) та податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

За твердженнями представника позивача ТОВ "Сільгосппродукт" протягом листопада 2010 року - березня 2011 року здійснювало придбання у ТОВ "Агроінтер", ПП "Бінет", ТОВ "Сембі-Сервіс", ТОВ "Трейдинг-Агро", ПП "Метекс", ПП "ТД "Сояна-С" товарів (сої).

Частиною першою статті 179 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з частиною сьомою вказаної статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу пункту 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Як визначено частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, відповідно до частини п'ятої вказаної статті поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Так, позивачем на неодноразову вимогу суду не надано відомостей про укладення письмових договорів поставки сої з ПП "Агроінтер", ПП "Бінет", ТОВ "Сембі-Сервіс" (щодо поставки товарно-матеріальних цінностей у грудні 2010 року).

Так само, ТОВ "Сільгосппродукт" не надано заявок на поставку товарів, листів чи інших документів, що підтверджували б факт узгодження сторонами умов та термінів поставки товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, реальність здійснення господарських операцій позивач обумовлює наданими до матеріалів справи копіями податкових накладних:

- по господарським операціям з ПП "Агроінтер": від 26 листопада 2010 року №59 на загальну суму 405 056 грн. 51 коп. (в т.ч. ПДВ - 67 509 грн. 42 коп.) (т. ІІ, а.с. 8 ); від 14 грудня 2010 року №62 на загальну суму 127 040 грн. 16 коп. (в т.ч. ПДВ - 21 173 грн. 36 коп.) (т. ІІ, а.с. 20 ); від 15 грудня 2010 року №63 на загальну суму 201 728 грн. 26 коп. (в т.ч. ПДВ - 33 621 грн. 38 коп.) (т. ІІ, а.с. 23 ); від 17 грудня 2010 року №67 на загальну суму 133 760 грн. 17 коп. (в т.ч. ПДВ - 22 293 грн. 36 коп.) (т. ІІ, а.с. 27 ); від 18 грудня 2010 року №68 на загальну суму 172 224 грн. 22 коп. (в т.ч. ПДВ - 28 704 грн. 04 коп.) (т. ІІ, а.с. 29 ); від 21 грудня 2010 року №72 на загальну суму 35 840 грн. 04 коп. (в т.ч. ПДВ - 5 973 грн. 34 коп.) (т. ІІ, а.с. 31 ); від 24 грудня 2010 року №73 на загальну суму 59 072 грн. 08 коп. (в т.ч. ПДВ - 9 845 грн. 35 коп.) (т. ІІ, а.с. 33 ); від 29 грудня 2010 року на загальну суму 117 504 грн. 14 коп. (в т.ч. ПДВ - 19 584 грн. 02 коп.) (т. ІІ, а.с. 35 ); від 30 грудня 2010 року №75 на загальну суму 331 520 грн. 41 коп. (в т.ч. ПДВ - 55 253 грн. 40 коп.) (т. ІІ, а.с. 37 );

- по господарським операціям з ПП "Бінет": від 06 грудня 2010 року №6121 на загальну суму 80 708 грн. 20 коп. (в т.ч. ПДВ - 13 451 грн. 37 коп.) (т. ІІ, а.с. 45 ); від 08 грудня 2010 року №6121 на загальну суму 79 376 грн. 80 коп. (в т.ч. ПДВ - 13 229 грн. 47 коп.) (т. ІІ, а.с. 48 );

- по господарським операціям з ТОВ "Сембі-Сервіс": від 16 грудня 2010 року №3 1612 на загальну суму 78 528 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 088 грн.) (т. ІІ, а.с. 54 ); від 22 грудня 2010 року №1 2212 на загальну суму 78 848 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 141 грн. 33 коп.) (т. ІІ, а.с. 57 ); від 24 грудня 2010 року №1 2412 на загальну суму 75 392 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 565 грн. 33 коп.) (т. ІІ, а.с. 60 ); від 27 грудня 2010 року №1 2712 на загальну суму 73 280 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 213 грн. 33 коп.) (т. ІІ, а.с. 63 ); від 27 грудня 2010 року №2 2712 на загальну суму 73 984 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 330 грн. 67 коп.) (т. ІІ, а.с. 66 ); від 28 грудня 2010 року №1 2812 на загальну суму 70 720 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 786 грн. 67 коп.) (т. ІІ, а.с. 69 ); від 30 грудня 2010 року №1 3012 на загальну суму 71 392 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 898 грн. 67 коп.) (т. ІІ, а.с. 72 ); від 11 січня 2011 року №11101 на загальну суму 81 185 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 530 грн. 83 коп.) (т. ІІ, а.с. 76 ); від 12 січня 2011 року №31201 на загальну суму 18 850 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 141 грн. 67 коп.) (т. ІІ, а.с. 79 ); від 12 січня 2011 року №11201 на загальну суму 64 470 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 245 грн.) (т. ІІ, а.с. 82 ); від 12 січня 2011 року №21201 на загальну суму 69 355 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 559 грн. 17 коп.) (т. ІІ, а.с. 85 ); від 13 січня 2011 року №11301 на загальну суму 70 950 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 825 грн.) (т . ІІ, а.с. 88) ; від 17 січня 2011 року №11701 на загальну суму 9 588 грн. (в т.ч. ПДВ - 1598 грн.) (т . ІІ, а.с. 91) ; від 19 січня 2011 року №11901 на загальну суму 94 004 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 667 грн. 33 коп.) (т . ІІ, а.с. 94) ; від 20 січня 2011 року №12001 на загальну суму 88 324 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 720 грн. 67 коп.) (т . ІІ, а.с. 97) ; від 27 січня 2011 року №12701 на загальну суму 78 375 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 062 грн. 50 коп.) (т . ІІ, а.с. 100 ); від 01 лютого 2011 року №1 на загальну суму 74 860 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 476 грн. 67 коп.) (т . ІІ, а.с. 103 ); від 07 лютого 2011 року №3 на загальну суму 62 634 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 439 грн.) (т . ІІ, а.с. 106 ); від 17 лютого 2011 року №11 на загальну суму 114 640 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 106 грн. 67 коп.) (т . ІІ, а.с. 109 ); від 19 лютого 2011 року №12 на загальну суму 86 640 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 440 грн.) (т . ІІ, а.с. 112 ); від 17 березня 2011 року №15 на загальну суму 23 716 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 952 грн. 67 коп.) (т . ІІ, а.с. 116 ); від 17 березня 2011 року №17 на загальну суму 38 500 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 146 грн. 67 коп.) (т . ІІ, а.с. 117 ); від 30 березня 2011 року №33 на загальну суму 10 549 грн. (в т.ч. ПДВ - 1758 грн. 17 коп.) (т . ІІ, а.с. 120 ); від 31 березня 2011 року №34 на загальну суму 11 858 грн. (в т.ч. ПДВ - 1976 грн. 33 коп.) (т . ІІ, а.с. 123 );

- по господарським операціям з ТОВ "Трейдинг Агро": від 14 березня 2011 року №31 на загальну суму 40 326 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 721 грн.) (т . ІІ, а.с. 158 ); від 22 березня 2011 року №48 на загальну суму 69 476 грн. 20 коп. (в т.ч. ПДВ - 11 579 грн. 37 коп.) (т . ІІ, а.с. 161 ); від 31 березня 2011 року №73 на загальну суму 31 942 грн. 20 коп. (в т.ч. ПДВ - 5 323 грн. 70 коп.) (т . ІІ, а.с. 164 );

- по господарським операціям з ПП "Метекс": від 20 січня 2011 року №201 на загальну суму 105 700 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 616 грн. 67 коп.) (т . ІІІ, а.с. 10) ;

- по господарським операціям з ПП "ТД "Сояна-С": від 01 лютого 2011 року №1 на загальну суму 52 912 грн. 50 коп. (в т.ч. ПДВ - 8 818 грн. 75 коп.) (т . ІІІ, а.с. 17) ; від 02 лютого 2011 року №3 на загальну суму 31 430 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 238 грн. 33 коп.) (т . ІІІ, а.с. 21) ; від 11 лютого 2011 року №111 на загальну суму 93 132 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 522 грн.) (т . ІІІ, а.с. 24 ).

Дослідивши в судовому засіданні згадані копії податкових накладних судом встановлено, що вони формально відповідають вимогам закону, чинного на дату їх видачі (до 01 січня 2011 року - підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з 01 січня 2011 року - пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Разом з тим, суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування платником податку валових витрат та податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення певних сум до валових витрат чи податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, валові витрати та податковий кредит мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У зв'язку з викладеним, суд звертає увагу на положення наявних у матеріалах справи договорів поставки від 11 січня №11/01/11 з ТОВ "Сембі-Сервіс" (т. ІІ, а.с. 73 ), від 20 січня 2011 року №201 з ПП "Метекс"(т. ІІІ, а.с. 8 ), від 01 лютого 2011 року №1 з ПП "ТД "Сояна-С" (т. ІІІ, а.с. 15 ) від 11 березня 2011 року №М0301 з ТОВ "Трейдинг Агро" (т. ІІ, а.с. 156 ), відповідно до яких Постачальник разом з товаром має передати Покупцю рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну та якісне посвідчення.

За правилами частини першої статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Як визначено статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Суд зазначає, що умовами вищевказаних договорів поставки не визначено порядок доставки товарів від Постачальника до Покупця.

Як стверджувала в ході розгляду справи судом представник позивача, що також підтверджено бухгалтерською довідкою від 05 липня 2012 року №111 (т. V, а.с. 91 ), доставка сої на підприємство здійснювалася найманим транспортом за рахунок ТОВ "Сільгосппродукт" або ж силами Постачальників, оскільки власного вантажного транспорту товариство не має.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано доказів укладення договорів перевезення вантажів чи оренди вантажного транспорту.

Крім того, надані позивачем до матеріалів справи копії первинних документів (податкових, видаткових накладних, рахунків-фактур тощо) не містять відомостей про включення до загальної вартості товарів (сої) вартості послуг з доставки таких товарно-матеріальних цінностей. Так само, матеріали справи не містять відомостей про сплату позивачем вартості послуг доставки окремо від вартості товарів чи понесення обов'язку зі сплати вартості послуг доставки Постачальниками.

Відповідно до розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Оприбуткування товарів без наявності належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Дослідивши в судовому засіданні копії наданих позивачем товарно-транспортних накладних, суд вважає за доцільне звернути увагу на їх однакове заповнення з певними недоліками, які викликають сумнів у їх відповідності фактичним обставинам справи.

Зокрема, в таких товарно-транспортних накладних чітко не зазначено місце навантаження товару, не вказано час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження. Крім того, у копіях товарно-транспортних накладних про поставку товарів від ПП "Агроінтер" (т. ІІ, а.с. 9-14 ), від ТОВ "Сембі-Сервіс" в частині поставки товарів протягом січня - березня 2011 року (т. ІІ, а.с. 75, 78, 81,84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 115, 119, 122 ), від ПП "Метекс" (т. ІІІ, а.с. 11, 18, 22, 25 ) відсутня печатка ТОВ "Сільгосппродукт". Оригіналів даних товарно-транспортних накладних на неодноразову вимогу суду позивачем для огляду в судовому засіданні надано не було.

Також, на підтвердження доказів транспортування товарів від ТОВ "Трейдинг Агро" позивачем надано копії товарно-транспортних накладних від 21 березня 2011 року ААБ №0032145 та від 31 березня 2011 року ААБ №0032147 кількісні та вартісні показники в яких не відповідають тим, що зазначені у податкових, видаткових накладних та рахунках-фактурах (т. ІІ, а.с. 157-165; т. V, а.с. 89-90 ).

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних доставку товарів від ПП "Метекс", ПП "ТД "Сояна-С", ПП "Бінет" здійснювало ТОВ "РБК "Кремремпуть" на замовлення та за рахунок перших. Разом з тим, дані господарські операції не відображені у податковій звітності ні Замовниками, ані Виконавцем, що унеможливлює підтвердження факту безпосереднього надання послуг з перевезення вантажів.

Як свідчать копії наданих до матеріалів товарно-транспортних накладних, перевезення товарів (сої) від ТОВ "Сембі-Сервіс" до ТОВ "Сільгосппродукт" здійснювалося силами першого. Однак, відповідно до даних податкової звітності у вказаного суб'єкта господарювання відсутні основні фонди, в т.ч. - вантажний автотранспорт. З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів про укладення даним контрагентом договорів оренди вантажного транспорту, відомостей про включення у вартість товарів (сої) послуг з їх доставки чи понесення витрат з доставки безпосередньо Постачальником, неможливим є підтвердження факту транспортування товарів від ТОВ "Сембі-Сервіс" до ТОВ "Сільгосппродукт".

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не є належним доказом підтвердження реальності господарських операцій з придбання позивачем товарів (сої) у ТОВ "Агроінтер", ПП "Бінет", ТОВ "Сембі-Сервіс", ТОВ "Трейдинг-Агро", ПП "Метекс", ПП "ТД "Сояна-С", не відповідають вимогам до їх оформлення, оскільки в них відсутнє зазначення номеру подорожнього листа, дані щодо товаросупроводжуючих документів, код вантажу, клас вантажу, відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, а також щодо часу навантаження та розвантаження товару.

За таких обставин, вказані товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів бухгалтерського обліку.

Окрім того, на неодноразову вимогу суду позивачем до матеріалів справи не надано дорожніх листів.

Також, варто зазначити, що відповідно до умов наявних у матеріалах справи договорів поставки якість товару повинна відповідати вимогам, що встановлені для сої та передбачені ДСТУ 4964:2008, у документах, які надає Постачальник повинні міститися відомості про підтвердження якості товару.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано якісних посвідчень, сертифікатів відповідності чи інших документів, що підтверджували б відповідність товарів (сої) вимогам ДСТУ 4964:2008. Надані ж до матеріалів справи копії податкових, видаткових накладних та рахунків-фактур вказаних відомостей не містять.

Посилання позивача на наявність у ТОВ "Сільгосппродукт" власної лабораторії суд до уваги не приймає, оскільки позивачем не надано доказів проведення лабораторних досліджень щодо перевірки якості сої безпосередньо після отримання товарів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних первинних документів, які є обов`язковими для підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій, адже для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. В свою чергу, такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

У зв'язку з викладеним, суд вважає безпідставними посилання позивача на оприбуткування сої по рахунку 201, адже записи про відповідні господарські операції до облікових бухгалтерських регістрів внесено без наявності належного документального підтвердження щодо реальності їх здійснення.

Посилання позивача на оплату придбаних товарів суд до уваги не приймає, оскільки саме лише перерахування коштів з рахунків ТОВ "Сільгосппродукт" на рахунки Постачальників не може бути беззаперечним доказом фактичного виконання спірних господарських операцій.

Доводи позивача про використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (сої) у власній господарській діяльності шляхом їх переробки у олію та макуху соєві судом оцінюються критично з огляду на те, що зі змісту наданих ТОВ "Сільгосппродукт" до матеріалів адміністративної справи документів бухгалтерського обліку не видається можливим встановити факт переробки та продажу третім особам готової продукції, що вироблена з сої, про придбання якої саме у ТОВ "Агроінтер", ПП "Бінет", ТОВ "Сембі-Сервіс", ТОВ "Трейдинг-Агро", ПП "Метекс", ПП "ТД "Сояна-С" твердить позивач.

Відтак, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності не підтверджено реальність здійснення господарських операцій щодо придбання ТОВ "Сільгосппродукт" сої загальною вартістю 3 692 392 грн. 17 коп., в т.ч. ПДВ - 615 398 грн. 70 коп. саме у ТОВ "Агроінтер", ПП "Бінет", ТОВ "Сембі-Сервіс", ТОВ "Трейдинг-Агро", ПП "Метекс", ПП "ТД "Сояна-С", як про це стверджує позивач.

Вищевикладене свідчить про безтоварний характер спірних господарських операцій та нікчемність договірних зобов'язань сторін.

Так, згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, згідно частини п'ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, оскільки в ході судового розгляду справи позивачем не надано належних доказів виконання сторонами умов вищевказаних договорів поставки, суд дійшов висновку, що такі договори є нікчемними в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена, зокрема, в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на вищенаведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України при відображенні у податковому обліку товариства спірних господарських операцій щодо придбання сої у ТОВ "Агроінтер", ПП "Бінет", ТОВ "Сембі-Сервіс", ТОВ "Трейдинг-Агро", ПП "Метекс", ПП "ТД "Сояна-С".

Таким чином, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями правомірно донараховано позивачу зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 978 886 грн. (в т.ч., 860 865 грн. - за основним платежем, 118 021 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податку на додану вартість в розмірі 649 671 грн. 25 коп. (в т.ч., 555 255 грн. - за основним платежем, 94 416 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. IV, а.с. 131-132 ).

Що стосується господарських операцій ТОВ "Сільгосппродукт" з ТОВ "Кольорметпрокат", ТОВ "Софтпорт" та ТОВ "Метизпромкомплект" судом встановлено наступне.

Позивачем у травні 2011 року придбано у ТОВ "Метизпромкомплект" електричний двигун 55/1500 4АМУ225 М4 1081 вартістю 6 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 1033 грн. 33 коп.).

Крім того, у червні 2011 року позивач придбав у ТОВ "Кольорметпрокат" (код ЄДРПОУ 31152223) бронзу ОЦС 555 д. 60 мм кількістю 13 кг, вартістю 825 грн. (в т.ч. ПДВ - 137 грн. 50 коп.) та порізку кількістю 1 шт, вартістю 7,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 1,20 грн.).

Також, ТОВ "Сільгосппродукт" у ТОВ "Софтпорт" (код ЄДРПОУ 36495864) в червні 2011 року придбано крильчатку загальною кількістю 19 шт, вартістю 815 грн. (в т.ч. ПДВ - 135 грн. 83 коп.), а у вересні 2011 року - електричний двигун 55/1500 4АМУ225 М4 1081 вартістю 7 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 1200 грн.).

Фактичність здійснення даних господарських операцій позивач підтверджує наданими до матеріалів справи копіями: податкових накладних від 16 травня 2011 року №50 (т. ІІІ, а.с. 64 ), від 01 червня 2011 року №13 (т. ІІІ, а.с. 28 ), від 29 червня 2011 року №151 (т. ІІІ, а.с. 44 ), від 21 вересня 2011 року №48 (т. ІІІ, а.с. 47 ); видаткових накладних від 17 травня 2011 року №50 (т. ІІІ, а.с. 63 ), від 02 червня 2011 року №РН-0001429 (т. ІІІ, а.с. 30 ), від 29 червня 2011 року №151 (т. ІІІ, а.с. 43 ), від 22 вересня 2011 року №48 (т. ІІІ, а.с. 49 ); рахунків-фактур від 13 травня 2011 року №СФ-р10513 (т. ІІІ, а.с. 63 ), від 31 травня 2011 року №СФ-001691 (т. ІІІ, а.с. 27 ), від 16 вересня 2011 року №СФ-р10916 (т. ІІІ, а.с. 49 ).

Дослідивши в судовому засіданні копії вищевказаних документів, судом встановлено, що вони відповідають вимогам закону до первинних документів, а відтак приймаються судом в якості належного доказу у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальників, що підтверджується копіями виписок установи банку (т. ІІІ, а.с. 29, 45, 48, 65 ).

Крім того, з метою отримання товарно-матеріальних цінностей від Постачальників позивачем видавалися довіреності на ім'я ОСОБА_1, що зареєстровано у журналі виданих довіреностей, викопіювання з якого знаходяться в матеріалах справи (т. ІІІ, а.с. 31, 46, 50 ).

Відповідно до бухгалтерських довідок товариства придбані товарно-матеріальні цінності оприбутковано на склад з метою подальшого використання у власній господарській діяльності (т. ІІІ, а.с. а.с. 38, 58 ). Факт оприбуткування товарів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201, журналами-ордерами та відомістю по рахунку 201 "Сировина і матеріали" за травень 2011 року, червень 2011 року, вересень 2011 року (т. ІІІ, а.с. 34-38, 53-58, 68-73 ).

З огляду на незначні об'єми придбаних товарів суд погоджується з доводами представника позивача про те, що їх транспортування здійснювалося власним автотранспортом підприємства.

Так само, зважаючи на разовий характер вчинених господарських операцій, суд погоджується з доводами позивача про їх вчинення на підставі усного правочину, як те передбачено частиною першою статті 206 Цивільного кодексу України.

За вищевикладених фактичних обставин справи, суд вважає підтвердженою належними та допустимими доказами реальність (товарність) спірних господарських операцій.

Відтак, спірними податковими повідомленнями-рішеннями безпідставно донараховано платнику податків зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 316 грн. за основним платежем та податку на додану вартість в розмірі 3 312 грн. (в т.ч., 2 644 грн. - за основним платежем, 668 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. IV, а.с. 131-132 ).

При цьому, суд враховує, що штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. за порушення, вчинені у травні - червні 2011 року, контролюючим органом застосовано у взаємозв'язку із порушеннями вимог податкового законодавства, вчиненими платником податків у січні - квітні 2011 року. Відтак, оскільки в ході судового розгляду справи підтверджено наявність фактів вчинення позивачем вимог податкового законодавства за період січень - квітень 2011 року, суд не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині застосування до ТОВ "Сільгосппродукт" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.

Стосовно тверджень Кременчуцької ОДПІ про завищення ТОВ "Сільгосппродукт" валових витрат загалом на суму 408 461 грн. 05 коп. та завищення податкового кредиту на 97 286 грн. по господарським операціям з ПП "Епіцентр", внаслідок чого спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу донараховано грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 123 711 грн. (в т.ч., 103 812 грн. - основний платіж, 19 898 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та ПДВ в розмірі 114 048 грн. (в т.ч., 97 286 грн. - основний платіж, 16 762 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції), суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено ряд договорів комісії з ПП "Епіцентр", за умовами яких останнє взяло на себе зобов'язання вчиняти за винагороду від свого імені та за рахунок комітента правочини, спрямовані на придбання для власних цілей ТОВ "Сільгосппродукт" природного газу (т. IV, а.с. 1-10 ).

На виконання договірних зобов'язань ПП "Епіцентр" протягом жовтня 2010 року - липня 2011 року, вересня - грудня 2011 року здійснювало поставку природного газу ТОВ "Сільгосппродукт".

Зі змісту Акта перевірки та заперечень відповідача на позов судом встановлено, що стверджуючи про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по вищевказаним господарським операціям з ПП "Епіцентр" відповідач посилається на відсутність у останнього необхідних умов для здійснення господарської діяльності (основних фондів, виробничих активів, технічного персоналу тощо). Крім того, посилаючись на порушення вимог податкового законодавства контрагентами третьої особи в ланцюгах постачання природного газу, контролюючий орган стверджує, що господарські правовідносини між ПП "Епіцентр" та його контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак правочини, на яких ґрунтуються такі правовідносини, є нікчемними.

Однак, суд не погоджується з вищезазначеними доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців одним з видів господарської діяльності ПП "Епіцентр" є розподілення та постачання газу (т. IV, а.с. 119-120 ).

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що господарську діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом третя особа здійснює на підставі ліцензії серії АВ №527229, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України 29 квітня 2010 року (т. IV, а.с. 118 ).

З метою здійснення вказаної господарської діяльності третьою особою у відповідності до вимог розділу ІІ Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, що затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 січня 2010 року №10 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 15 січня 2010 року за №27/17322, укладено ряд договорів на постачання природного газу з ТОВ "Газ Груп" (код ЄДРПОУ 34954338), ТОВ "Веста" (код ЄДРПОУ 30288313), ТОВ "Аверс плюс ЛТД" (код ЄДРПОУ 36697963), ТОВ "Альтаір-Трейд" (код ЄДРПОУ 36302212), ТОВ "Газопостачальна компанія "Промгаз України" (код ЄДРПОУ 37044939) (т. IV, а.с. 152-170 ).

Крім того, ПП "Епіцентр" укладено договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір, природного газу) від 11 травня 2011 року №110501716 з ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 30019801) (т. IV, а.с. 171-173 ), договір на виконання робіт з відключення, відновлення газопостачання та обмеження газопостачання від 02 березня 2009 року №753-09-21-48 з ВАТ "Кременчукгаз" (код ЄДРПОУ 30874228) (т. IV, а.с. 177-182 ).

Також, суд зазначає, що Національною комісією регулювання електроенергетики України за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року проводилися планові перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом за результатами яких контролюючим органом не виявлено порушень ПП "Епіцентр" Ліцензійних умов (т. IV, а.с. 136-151 ).

Вищевикладеним в своїй сукупності спростовуються доводи Кременчуцької ОДПІ про відсутність у третьої особи необхідних умов для здійснення господарської діяльності, що стали підставою для донарахування позивачу зобов'язання зі сплати податку на прибуток та ПДВ по господарським операціям з ПП "Епіцентр".

Окрім вищезазначеного, суд також звертає увагу на те, що правомірність включення ТОВ "Сільгосппродукт" до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по господарським операціям з ПП "Епіцентр" підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких долучено до матеріалів справи (т. IV, а.с. 11-41, 68-94, 184-216; т. V, а.с. 43-87 ). Вказані первинні документи надавалися позивачем на перевірку, зауваження щодо їх змісту та форми в Акті перевірки відсутні.

Таким чином, враховуючи положення статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 138, 139, 198 Податкового кодексу України та зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірних господарських операцій щодо придбання позивачем природного газу у ПП "Епіцентр", встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання таких товарно-матеріальних цінностей та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат (витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток) підприємства за IV квартал 2010 року - IV квартал 2011 року суму коштів в розмірі 408 461 грн. 05 коп. та до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року - березень 2011 року, жовтень 2011 року суму ПДВ в розмірі 79 281 грн. 49 коп.

Доводи контролюючого органу про фактичне невиконання третьою особою зобов'язань щодо поставки природного газу ТОВ "Сільгосппродукт" у зв'язку з виявленими в ході проведення перевірок контрагентів ПП "Епіцентр" порушеннями такими контрагентами вимог податкового законодавства, суд вважає безпідставними з огляду на положення частини другої статті 61 Конституції України, частини першої статті 218 Господарського кодексу України стосовно індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Щодо реалізації позивачем основних фондів в адресу гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом встановлено наступне.

ТОВ "Сільгосппродукт" протягом листопада - грудня 2011 року здійснено реалізацію гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступних основних фондів:

- 1/2 частка будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 01 грудня 2011 року №1630 (т. І, а.с. 104-105 );

- 1/2 частка будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 01 грудня 2011 року №1642 (т. І, а.с. 105 );

- комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 01 грудня 2011 року №1634 (т. І, а.с. 105 );

- човникової станції за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 28 листопада 2011 року (т. І, а.с. 105 );

- об'єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 28 листопада 2011 року №1588 (т. І, а.с. 106 );

- легкового автомобіля OPEL Astra OTGF69;

- легкового автомобіля OPEL Сомво OХСF06;

- навігатора GARMIN Nuvi 1310;

- газобалонного обладнання на легкові автомобілі;

- легкового автомобіля OPEL Vectra;

- легкового автомобіля Hyundai TUCSON;

- навігатора GARMIN GVN 53;

- причепа до легкового автомобіля.

Посилаючись на продаж основних фондів по ціні, нижчій ніж їх залишкова (балансова) та оціночна вартість, Кременчуцька ОДПІ зазначає про заниження ТОВ "Сільгосппродукт" податкових зобов'язань за листопад - грудень 2011 року загалом в розмірі 38 977 грн. 22 коп. (т. І, а.с. 70-78).

Проте, суд не погоджується з вказаними твердженнями контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів визначалися Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 03 грудня 1990 року №507-XII.

Так, статтею 2 вказаного Закону було визначено, що його дія поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

За приписами статті 6 зазначеного Закону в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Оскільки чинне станом на дату вчинення позивачем спірних господарських операцій законодавство України не передбачало здійснення державою регулювання цін та тарифів на основні фонди підприємства, то відповідно до статті 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" на зазначений товар мають застосовуватися вільні ціни.

Крім того, згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

А статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво в Україні здійснюється на основі, зокрема, вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, Закон України "Про ціни і ціноутворення" та Господарський кодекс України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі, можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

Податковим кодексом України визначено, що при нарахуванні (сплаті) податку на додану вартість база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Визначення поняття "звичайна ціна" міститься в підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни передбачено статтею 39 Податкового кодексу України.

Разом з тим, розділом ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України визначено, що стаття 39 вказаного Кодексу набирає чинності з 01 січня 2013 року.

До 01 січня 2013 року вказане питання врегульовує пункт 1.20 статті 1 "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР).

Відповідно до підпункту 1.20.1 вказаного пункту якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено порядок визначення звичайної ціни.

Так, за приписами даного підпункту, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, чинне законодавство України передбачає, що при визначені звичайної ціни необхідно, в тому числі, порівнювати наступні фактори:

1) характеристику майна - специфічні характеристики майна впливають на різницю у їх вартості на відкритому ринку (якість, надійність, доступність та обсяг поставки).

2) функціональний аналіз - аналіз діяльності, відповідальності, ризики (матеріальні, кредитні, тощо) яку на себе взяли сторони договору.

3) договірні умови - умови поставки, строки поставки, відстрочення платежу (передплата), відповідальність, наявність штрафних санкцій, тощо.

4) економічні обставини - порівнювати ціни, для визначення звичайної ціни, необхідно на ідентичних ринках у яких співпадає географічне розташування, розмір ринків, ступінь конкуренції на ринках та відносні конкурентні позиції покупців та продавців; доступність (їх ризик) взаємозамінних товарів та послуг, тощо.

Разом з тим, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що при донарахуванні позивачу зобов'язань зі сплати ПДВ вище вказані фактори, що передбачені законодавством України, контролюючим органом враховані не були, а розрахунок зобов'язання проведено відповідно до даних про балансову вартість та звітів про оцінку майна.

Як визначено статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 року №2658-III, оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, оціночна вартість основних фондів ТОВ "Сільгосппродукт", визначена ТОВ "Авто-реал" та ПП "Терра-Нова", є суб'єктивною думкою суб'єкта оціночної діяльності станом на дату проведення такої оцінки, а відтак, не приймається судом як звичайна ціна вищевказаних основних фондів.

З огляду на вищенаведене, враховуючи визначення поняття "звичайна ціна", яке міститься в підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та відповідно до якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом; якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін, суд дійшов висновку про те, що основні фонди позивачем реалізовано на підставі самостійно визначеної вільної (договірної) ціни, яка стосовно спірних правовідносин є звичайною.

Відтак, контролюючим органом безпідставно донараховано позивачу зобов'язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 58 465 грн. 50 коп. (в т.ч., 38 977 грн. - за основним платежем, 19 488 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 28 квітня 2012 року №0007892301/499 в частині збільшення ТОВ "Сільгосппродукт" грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 124 026 грн. (в т.ч., за основним платежем - 104 128 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 898 грн.) та податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 28 квітня 2012 року №0007902301/500 в частині збільшення ТОВ "Сільгосппродукт" грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 175 826 грн. (в т.ч., за основним платежем - 138 907 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 919 грн.).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року №0035631702/492 необхідно зазначити наступне.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням за порушення вимог пункту 3.4 статті 3, абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, абзацу "б" підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, абзацу "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з фізичних осіб"; підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України; пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні платнику податків донараховано грошове зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1148 грн. 86 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 грн. 83 коп.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що спірне донарахування відповідачем здійснено з огляду на виявлення в ході проведення перевірки фактів проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в розмірі 310 грн. 40 коп. та включення до вартості користування мобільним зв'язком вартості послуг міжнародного роумінгу в розмірі 7 294 грн.

У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу абзацу "б" підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-IV податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Як визначено підпунктом 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 11 листопада 2010 року №СП-0000035, від 08 грудня 2011 року №СП-0000008 та товарно-транспортних накладних (т. V, а.с. 204-206 ), зі змісту яких судом встановлено, що ТОВ "Сільгосппродукт" під звіт помічнику керівника Костенко П.П. та бухгалтеру ОСОБА_5 видавалися кошти для отримання товарів відповідно до товарно-транспортних накладних служб експрес-доставки.

З огляду на викладене, оскільки відповідно до звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт даний звіт відповідальною особою подано у день отримання коштів, суд дійшов висновку щодо безпідставності доводів відповідача про порушення платником податків вимог законодавства в частині щодо проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в розмірі 310 грн. 40 коп.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування ТОВ "Сільгосппродукт" зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 54 грн. 78 коп. за основним платежем.

Крім того, згідно зі статтею 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року №0035631702/492 відносно вищеописаного порушення контролюючим органом застосовано до платника податків штрафні санкції в розмірі 25% від суми основного платежу, а саме - 13 грн. 70 коп. (т. І, а.с. 127 ).

Таким чином, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено безпідставність визначення платнику податків зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 54 грн. 78 коп., контролюючим органом неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13 грн. 70 коп.

Що ж стосується донарахування платнику податків зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 1094 грн. 08 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24 грн. 13 коп., суд встановив наступне.

У Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що відповідно до рахунків ПрАТ "УМЗ" до вартості послуг мобільного зв'язку включено витрати щодо надання позивачу послуг міжнародного роумінгу загальною вартістю 7 294 грн.

На неодноразову вимогу суду позивачем не надано жодних доказів, що підтверджували б правомірність сплати платником податків вказаної суми коштів за користування послугами роумінгу. При цьому, суд зазначає, що сам лише факт здійснення ТОВ "Сільгосппродукт" зовнішньо-економічної діяльності не може бути беззаперечним підтвердженням правомірності здійснення платником податків вказаних витрат, а наказ від 04 січня 2010 року №04/01-13 "Про закріплення телефонних номерів" лише свідчить про закріплення за працівниками товариства телефонних номерів на 2010 рік (т. V, а.с. 88 ).

За таких обставин, зважаючи на положення абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, абзацу "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з фізичних осіб"; абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно донараховано платнику податків зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб загалом в розмірі 1118 грн. 21 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на вищезазначені фактичні обставини справи, позовні вимоги ТОВ "Сільгосппродукт" підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 333 грн. 56 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - Приватне підприємство "Епіцентр" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 квітня 2012 року №0007892301/499 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 124 026 грн. (в т.ч., за основним платежем - 104 128 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 898 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 квітня 2012 року №0007902301/500 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 175 826 грн. (в т.ч., за основним платежем - 138 907 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 919 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 квітня 2012 року №0035631702/492 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 68 грн. 48 коп. (в т.ч., за основним платежем - 54 грн. 78 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 грн. 70 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (код ЄДРПОУ 13958710) витрати зі сплати судового збору в розмірі 333 грн. 56 коп. (триста тридцять три гривні п'ятдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба