Постанова

від 30.10.2012 по справі 2а-11823/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2012 року 11:10 № 2а-11823/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Самтекс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 №0000272330 та №0000262330

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000272330, 0000262330 від 28.02.2012 прийнятого відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 229 531,48 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57 382,87 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 128 614, 80 грн., що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:

Приватне підприємство "Самтекс" зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 05.02.2002 р. і є платником податків (код ЄДРПОУ 31809563).

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №157/23-30 від 17.01.2012 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011 по 30.09.2011.

За результатами перевірки було складено акт від 02.02.2012 р. № 46/1-23-30-36958905, яким зафіксовані виявлені податковим органом порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 387348,15 грн. за серпень 2011 року та встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 128 614,8 грн.

Підставою для таких висновків в Акті перевірки від 02.02.2012 р. № 46/1-23-30-36958905 став акт №1677/23-9 від 28.12.2011 складений Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва про результати документальної перевірки ТОВ «Еліт Консалт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.08.2010 по 31.10.2011.

Згідно акту перевірки ПП «Еліт Консалт» отриманого від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.12.2011 р. № 1677/23-9 встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період 02.08.2010 по 31.10.2011, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.185 Податкового кодексу України, а також недодержання вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.205, ст.216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених ТОВ»Еліт Консалт»при придбанні та продажу товарів.

В акті зокрема зазначено, що згідно висновку спеціаліста НДКЦ при УМВС України на ПЗЗ № 353 від 21.09.2011 p. встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1, який значився як директор ТОВ «Еліт Консалт», в податковій звітності за період з 01.03.2010 -31.07.2011 та реєстраційних документах виконані іншою особою.

Також, в акті зазначено, що старшим слідчим з ОВС підполковником податкової міліції Горожановим В.А. порушено кримінальну справу від 02.11.2011 №56-298 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Еліт Консалт».

Отже, на думку податкового органу, позивачем, у взаємовідносинах з ТОВ «Еліт Консалт»здійснювалась діяльність, спрямована на отримання податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

На підставі акта перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 28.02.2012 р. № 0000272330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 229 531,48 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 57 382,87 грн., №0000262330, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 128 614,80 грн.

Взаємовідносини Позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Консалт" ґрунтувалися на договорі поставки від 20.06.2011 р. № 387, за яким контрагент як постачальник товару, в особі директора ОСОБА_1, зобов'язувався передати (поставити) у зумовлені строки товар позивачу як покупцеві, у кількості вказаних у специфікації до договору. Предмет поставки -визначені родовими ознаками товари, визначені у специфікаціях до договору. Поставка товарів здійснювалась на умовах DDP. Специфікації, а також додатки до них є невід'ємними додатками до договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Консалт" були видані позивачу: видаткові накладні №861 від 01.08.2011, №862 від 01.08.2011, №863 від 01.08.2011, №864 від 03.08.2011, №865 від 04.08.2011, №866 від 05.08.2011, №867 від 08.08.2011, №868 від 10.08.2011, №869 від 15.08.2011, №986 від 01.09.2011, №987 від 02.09.2011, №988 від 05.09.2011, №989 від 07.09.2011; податкові накладні №207 від 01.08.2011, №208 від 01.08.2011, №209 від 01.08.2011, №210 від 03.08.2011, №211 від 04.08.2011, №212 від 05.08.2011, №213 від 08.08.2011, №214 від 10.08.2011, №215 від 15.08.2011, №154 від 01.09.2011, №155 від 02.09.2011, №156 від 05.09.2011, №157 від 07.09.2011. Виконання договору в частині оплати товару (з урахуванням ПДВ), постановленого позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Консалт" протягом серпня-вересня 2011 року підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.200.1. ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2. ст.200 Кодексу). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем по справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення угоди, на підставі якої виникли взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Консалт", не відповідала дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, чи свідчила б про намір сторін ухилитися від оподаткування.

В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1(директора ТОВ «Еліт Консалт»), в якій він підтвердив, що ним особисто укладено договір №367 від 20.06.2011 з додатками/специфікаціями та на виконання зазначеного договору власноручно підписано податкові накладні :№207 від 01.08.2011, №208 від 01.08.2011, №209 від 01.08.2011, №210 від 03.08.2011, №211 від 04.08.2011, №212 від 05.08.2011, №213 від 08.08.2011, №214 від 10.08.2011, №215 від 15.08.2011, №154 від 01.09.2011, №155 від 02.09.2011, №156 від 05.09.2011, №157 від 07.09.2011, видаткові накладні : №861 від 01.08.2011, №862 від 01.08.2011, №863 від 01.08.2011, №864 від 03.08.2011, №865 від 04.08.2011, №866 від 05.08.2011, №867 від 08.08.2011, №868 від 10.08.2011, №869 від 15.08.2011, №986 від 01.09.2011, №987 від 02.09.2011, №988 від 05.09.2011, №989 від 07.09.2011. Також повідомив, що зразків підпису для проведення експертизи жодного разу не надавав. Також в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків між ПП «Самтекс»та ТОВ «Еліт Консалт».

Листом від 12.07.2011 директор ТОВ «Еліт Консалт»підтвердив те, що оскільки договір поставки виконувався на умовах DDP (передбачає передачу вже доставленого і розвантаженого товару), то товар від моменту його завантаження на автомобіль до моменту розвантаження на складі Позивача є власністю постачальника, перехід права власності на товар відбувався вже після розвантаження та на підставі підписаної видаткової накладної. Тобто між сторонами відсутні взаємовідносини, пов'язані з транспортуванням товару.

В матеріалах справи містяться підтвердження реальності господарських операцій між позивачем на постачальником, зокрема це підтверджується первинними документами, а також зберіганням вказаного товару на складі Позивача, наступним перепродажем придбаного товару Позивачем іншим покупцям, наявністю залишків вказаних товарів як на складі Позивача, так і на складі покупців Позивача.

На момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник ПДВ.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.12.2011 № 1677/23-9 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ»Еліт Консалт»(код ЄДРПОУ 37240498) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.08.2010 по 31.10.2011 року, оскільки інформація, викладена в зазначеному акті була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. Відповідачем не надано суду жодних документів на підтвердження позиції по справі. В матеріалах справи міститься лише акт перевірки Позивача від 02.02.2012 р. № 46/1-23-30-36958905 та акт перевірки контрагента

Більше того, в матеріалах справи міститься постанова слідчого від 27.02.2012 про закриття кримінальної справи в частині фіктивного підприємництва ТОВ «Еліт Консалт»у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними первинними та іншими документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Окремо слід зазначити, що п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проте як вбачається з Акту перевірки єдиною підставою для таких висновків Відповідач зазначив лише висновки іншого податкового органу з акту перевірки ТОВ «Еліт Консалт»від 28.12.2011 р. № 1677/23-9.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність висновків відповідача, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень, які, відповідно, також є протиправними.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства "Самтекс" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000272330 від 28.02.2012р. та № 0000262330 від 28.02.2012р.

Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Приватного підприємства "Самтекс" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій