Ухвала

від 05.02.2013 по справі 2а-11823/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11823/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Самтекс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 №0000272330 та №0000262330, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000272330, 0000262330 від 28.02.2012 прийнятих відповідачем. Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 229 531,48 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57 382,87 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 128 614, 80 грн., що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 р. позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000272330 від 28.02.2012р. та № 0000262330 від 28.02.2012р. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присуджено на користь Приватного підприємства "Самтекс" за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №157/23-30 від 17.01.2012 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011 по 30.09.2011. За результатами якої складено акт від 02.02.2012 р. № 46/1-23-30-36958905, яким зафіксовані виявлені податковим органом порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 387348,15 грн. за серпень 2011 року та встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 128 614,8 грн.

Підставою для таких висновків в Акті перевірки від 02.02.2012 р. № 46/1-23-30-36958905 став акт №1677/23-9 від 28.12.2011 складений Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва про результати документальної перевірки ТОВ «Еліт Консалт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.08.2010 по 31.10.2011.

Згідно акту перевірки ПП «Еліт Консалт» отриманого від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.12.2011 р. № 1677/23-9 встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період 02.08.2010 по 31.10.2011, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.185 Податкового кодексу України, а також недодержання вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.205, ст.216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених ТОВ»Еліт Консалт»при придбанні та продажу товарів.

Також в акті зазначено, що згідно висновку спеціаліста НДКЦ при УМВС України на ПЗЗ № 353 від 21.09.2011 p. встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2, який значився як директор ТОВ «Еліт Консалт», в податковій звітності за період з 01.03.2010 -31.07.2011 та реєстраційних документах виконані іншою особою.

На підставі акта перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 28.02.2012 р. № 0000272330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 229 531,48 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 57 382,87 грн., №0000262330, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 128 614,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Консалт" були видані позивачу: видаткові накладні №861 від 01.08.2011, №862 від 01.08.2011, №863 від 01.08.2011, №864 від 03.08.2011, №865 від 04.08.2011, №866 від 05.08.2011, №867 від 08.08.2011, №868 від 10.08.2011, №869 від 15.08.2011, №986 від 01.09.2011, №987 від 02.09.2011, №988 від 05.09.2011, №989 від 07.09.2011; податкові накладні №207 від 01.08.2011, №208 від 01.08.2011, №209 від 01.08.2011, №210 від 03.08.2011, №211 від 04.08.2011, №212 від 05.08.2011, №213 від 08.08.2011, №214 від 10.08.2011, №215 від 15.08.2011, №154 від 01.09.2011, №155 від 02.09.2011, №156 від 05.09.2011, №157 від 07.09.2011. Виконання договору в частині оплати товару (з урахуванням ПДВ), постановленого позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Консалт" протягом серпня-вересня 2011 року підтверджується платіжними дорученнями.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Колегія погоджується з висновками суду, що відповідачем по справі не було надано доказів, які б підтверджували те, що укладення угоди, на підставі якої виникли взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Консалт", не відповідала дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, чи свідчила б про намір сторін ухилитися від оподаткування.

В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 (директора ТОВ «Еліт Консалт»), в якій ним підтверджено, що особисто укладено договір №367 від 20.06.2011 з додатками/специфікаціями та на виконання зазначеного договору власноручно підписано податкові накладні :№207 від 01.08.2011, №208 від 01.08.2011, №209 від 01.08.2011, №210 від 03.08.2011, №211 від 04.08.2011, №212 від 05.08.2011, №213 від 08.08.2011, №214 від 10.08.2011, №215 від 15.08.2011, №154 від 01.09.2011, №155 від 02.09.2011, №156 від 05.09.2011, №157 від 07.09.2011, видаткові накладні : №861 від 01.08.2011, №862 від 01.08.2011, №863 від 01.08.2011, №864 від 03.08.2011, №865 від 04.08.2011, №866 від 05.08.2011, №867 від 08.08.2011, №868 від 10.08.2011, №869 від 15.08.2011, №986 від 01.09.2011, №987 від 02.09.2011, №988 від 05.09.2011, №989 від 07.09.2011. Також повідомив, що зразків підпису для проведення експертизи жодного разу не надавав. Також в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків між ПП «Самтекс»та ТОВ «Еліт Консалт».

В матеріалах справи містяться підтвердження реальності господарських операцій між позивачем на постачальником, зокрема це підтверджується первинними документами, а також зберіганням вказаного товару на складі Позивача, наступним перепродажем придбаного товару Позивачем іншим покупцям, наявністю залишків вказаних товарів як на складі Позивача, так і на складі покупців Позивача.

На момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник ПДВ.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Також, згідно положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Виходячи з викладеного, колегія приходить висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними первинними та іншими документами, зокрема, податковими накладними, а отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

А отже, на підставі вищевикладеного, суд прийшов до обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог ПП "Самтекс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 №0000272330 та №0000262330.

Відповідно до ст . 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.