Ухвала від 08.10.2013 по справі 2а-11823/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ К/800/11360/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р.

у справі № 2а-11823/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Самтекс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Самтекс» (далі - позивач, ПП «Самтекс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000272330 від 28.02.2012 р. та № 0000262330 від 28.02.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП «Самтекс», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 02.02.2012 р. № 46/1-23-30-36958905.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 387348,15 грн. за серпень 2011 року та встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 128 614,8 грн.

Згідно акта перевірки ПП «Еліт Консалт», отриманого від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.12.2011 р. № 1677/23-9, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період 02.08.2010 по 31.10.2011, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.185 Податкового кодексу України, а також недодержання вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.205, ст.216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених ТОВ»Еліт Консалт» при придбанні та продажу товарів.

Також в акті зазначено, що згідно висновку спеціаліста НДКЦ при УМВС України на ПЗЗ № 353 від 21.09.2011 p. встановлено, що підписи від імені Кропивенка О.С., який значився як директор ТОВ «Еліт Консалт», в податковій звітності за період з 01.03.2010 -31.07.2011 та реєстраційних документах виконані іншою особою.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 р. № 0000272330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 229 531,48 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57 382,87 грн., №0000262330, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 128 614,80 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Еліт Консалт» було укладено договір поставки від 20.06.2011 р. № 387, за яким контрагент як постачальник товару, в особі директора Кропивенка О.С., зобов'язувався передати (поставити) у зумовлені строки товар позивачу як покупцеві, у кількості вказаних у специфікації до договору. Поставка товарів здійснювалась на умовах DDP. Специфікації, а також додатки до них є невід'ємними додатками до договору.

За результатами виконання умов зазначеного договору ТОВ «Еліт Консалт» були видані позивачу: видаткові накладні №861 від 01.08.2011, №862 від 01.08.2011, №863 від 01.08.2011, №864 від 03.08.2011, №865 від 04.08.2011, №866 від 05.08.2011, №867 від 08.08.2011, №868 від 10.08.2011, №869 від 15.08.2011, №986 від 01.09.2011, №987 від 02.09.2011, №988 від 05.09.2011, №989 від 07.09.2011; податкові накладні №207 від 01.08.2011, №208 від 01.08.2011, №209 від 01.08.2011, №210 від 03.08.2011, №211 від 04.08.2011, №212 від 05.08.2011, №213 від 08.08.2011, №214 від 10.08.2011, №215 від 15.08.2011, №154 від 01.09.2011, №155 від 02.09.2011, №156 від 05.09.2011, №157 від 07.09.2011. Виконання договору в частині оплати товару (з урахуванням ПДВ), постановленого позивачу ТОВ «Еліт Консалт» протягом серпня-вересня 2011 року підтверджено платіжними дорученнями.

Крім того, як вбачається з нотаріально посвідченої заяви Кропивенка О.С. (директора ТОВ «Еліт Консалт»), в якій ним підтверджено, що особисто укладено договір №367 від 20.06.2011 р. з додатками/специфікаціями та на виконання зазначеного договору власноручно підписано податкові накладні: №207 від 01.08.2011, №208 від 01.08.2011, №209 від 01.08.2011, №210 від 03.08.2011, №211 від 04.08.2011, №212 від 05.08.2011, №213 від 08.08.2011, №214 від 10.08.2011, №215 від 15.08.2011, №154 від 01.09.2011, №155 від 02.09.2011, №156 від 05.09.2011, №157 від 07.09.2011, видаткові накладні : №861 від 01.08.2011, №862 від 01.08.2011, №863 від 01.08.2011, №864 від 03.08.2011, №865 від 04.08.2011, №866 від 05.08.2011, №867 від 08.08.2011, №868 від 10.08.2011, №869 від 15.08.2011, №986 від 01.09.2011, №987 від 02.09.2011, №988 від 05.09.2011, №989 від 07.09.2011. Також повідомив, що зразків підпису для проведення експертизи жодного разу не надавав.

Також на момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник ПДВ.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними первинними та іншими документами, зокрема, податковими накладними, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2012 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов