Постанова

від 15.11.2012 по справі 2а-12104/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2012 року 09:55 № 2а-12104/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Української міжгалузевої асоціації "Укрбанктехніка" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007792202 від 14.08.2012 та Акт №540/22-2/19138474 від 25.07.2012 року

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0007792202 від 14.08.2012 та Акту № 540/22-2/19138474 від 25.07.2012 року .

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового та цивільного законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 15.11.2012 року № 2а-12104/12/2670 суд закрив провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування Акту № 540/22-2/19138474 від 25.07.2012 року.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку УМА «Укрбанктехніка»з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко»(код ЄДРПОУ 37139449) за період діяльності з 01.04.2011 по 30.04.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 540/22-2/19138474 від 25.07.2012 року.

В ході перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 , п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого УМА «Укрбанктехніка»занижено податок на додану вартість на загальну суму 130 155,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року -130 155,00 грн.

На підставі акту перевірки № 540/22-2/19138474 від 25.07.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007792202 від 14.08.12 р.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва від 07.03.2012 № 299/23-6/37139449 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко»(код за ЄДРПОУ 37139449) з питань достовірності задекларованих показників у декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Укрдрім»(код за ЄДРПОУ 36302590) та контрагентом-покупцем УМА «Укрбанктехніка»за квітень 2011 року. А також Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2012 рок у№ 115/23-3/36302590 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім»щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 19.01.2009 року по 30.11.2011 року.

Відповідач у якості доказу надав Висновок почеркознавчого дослідження від 03.02.2012 року № 28 по підприємству ТОВ «Укрдрім», яким встановлено: «Підписи від імені ОСОБА_1 (група підписів № 1), в представлених на дослідження документах ймовірно виконані однією особою, а підпис від імені ОСОБА_1 (група підписів № 2), в представленому на дослідження документі: Картка із зразками підписів та відбитка печатки від 04.10.2010 року ймовірно виконані іншою особою.»Зазначений доказ сприймається судом критично з огляду на відсутність у відповідача його оригіналу та вимог ст. ст. 70, 82 Кодексу адміністративного судочинства, ст. ст. 83, 84 Податкового кодексу України.

Відповідач вказував на те, що контрагентами-постачальниками позивача є підприємства, які мають «ознаки фіктивності», у зв'язку з чим податкові накладні, складені від імені ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко», не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту УМА «Укрбанктехніка»сум податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 130 155,00 грн. в бухгалтерському та податковому обліку. Зазначений довід судом до у ваги не приймається з огляду на відсутність правового визначення «ознак фіктивності».

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України ).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України ).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко»укладено два договори постачання.

Згідно Договору постачання № 12/2011 від 01.04.2011 року ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко»поставило УМА «Укрбанктехніка»120 котушок металевих з висовкостійкою п/е стрічкою на загальну суму 155 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 200,00 грн. На підставі даного договору ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко»виписало на користь УМА «Укрбанктехніка»податкову накладну № 1 від 04.04.2011 року на суму 155 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 200,00 грн.

Згідно Договору постачання № 14/2011 від 15.04.2011 року УМА «Укрбанктехніка»придбала у ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко»130 комплектів електроніки для ГЛМ «Банкнота 1КУ»на загальну суму 665 730,00 грн., в т.ч. ПДВ 110 955,00 грн. На підставі даного договору ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко»виписало на користь УМА «Укрбанктехніка»податкову накладну № 2 від 20.04.2011 року на суму 665 730,00 грн., в т.ч. ПДВ 110 955,00 грн.

У ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту. Податкові накладні мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п. 201.1. ст. 201 ПК України .

Крім того судом перевірено товарність оподаткованих операцій та встановлено, що позивач використав придбані товарно-матеріальні цінності у власній господарській діяльності, а саме:

130 комплектів електроніки, придбані УМА «Укрбанктехніка»згідно Договору постачання № 14/2011 від 15.04.2011, були використані для доукомплектації 130 грошово-лічильних машин «Банкнота КУ» та реалізовані наступним покупцям: ПБКП «Дніпропетровський центр технічного сервісу», КБ «Правекс-Банк»;

120 котушок з поліетиленовою стрічкою, придбані згідно Договору постачання № 12/2011 від 04.04.2011, були використані для доукомплектації 60 напівавтоматів пакувальних УНА-001 та реалізовані наступним покупцям: ТОВ «Гамма-Дніпро», ПБКП «Дніпропетровський центр технічного сервісу», АТ «Сбербанк Росії», ТОВ «Компанія Унісервіс», ТОВ «Нові інформаційні технології», ТОВ НВП «Елком», ПАТ «Банк Національний кредит», ТОВ «Банкінтерсервіс», ТОВ «Валко», ТОВ «Партнер», АБ «Експрес Банк».

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України ). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України ).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко»та УМА «Укрбанктехніка»не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Отже, судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між УМА «Укрбанктехніка»та ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко»останнє було належним чином зареєстроване як платник податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визнання фіктивним підприємства не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 , яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва не надала доказів правомірності податкового повідомлення-рішення № 0007792202 від 14.08.2012 суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування даного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94 , 158-163 КАС України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Української міжгалузевої асоціації «Укрбанктехніка» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2012 року № 0007792202 про донарахування податку на додану вартість на суму 130 156,00 грн., винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Судові витрати в сумі 1301,50 грн. присудити на користь Української міжгалузевої асоціації «Укрбанктехніка»за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій