Ухвала

від 01.08.2013 по справі 2а-12104/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12104/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Куценка Ю.А. , представника відповідача -

Геращенка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Української міжгалузевої асоціації "Укрбанктехніка" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Українська міжгалузева асоціація "Укрбанктехніка" звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007792202 від 14.08.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0007792202 від 14.08.2012.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку УМА «Укрбанктехніка» з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко» (код ЄДРПОУ 37139449) за період діяльності з 01.04.2011 по 30.04.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт 540/22-2/19138474 від 25.07.2012 року, за змістом якого позивачем порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого УМА «Укрбанктехніка» занижено податок на додану вартість на загальну суму 130 155,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року -130 155,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007792202 від 14.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130 156 грн., з яких, за основним платежем 130 155,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями 1,00 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом, а винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішень є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору постачання № 12/2011 від 01.04.2011 року ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко» поставило УМА «Укрбанктехніка» 120 котушок металевих з висовкостійкою п/е стрічкою на загальну суму 155 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 200,00 грн.

Згідно Договору постачання № 14/2011 від 15.04.2011 року УМА «Укрбанктехніка» придбала у ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко» 130 комплектів електроніки для ГЛМ «Банкнота 1КУ» на загальну суму 665 730,00 грн., в т.ч. ПДВ 110 955,00 грн.

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки було надано податкові та видаткові накладні, а також банківські виписки щодо оплати поставлених товарів на користь ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко».

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Крім, того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, УМА «Укрбанктехніка» використав придбані товарно-матеріальні цінності у власній господарській діяльності, а саме: 130 комплектів електроніки, придбані УМА «Укрбанктехніка»згідно Договору постачання № 14/2011 від 15.04.2011, були використані для доукомплектації 130 грошово-лічильних машин «Банкнота КУ» та реалізовані наступним покупцям: ПБКП «Дніпропетровський центр технічного сервісу», КБ «Правекс-Банк»;120 котушок з поліетиленовою стрічкою, придбані згідно Договору постачання № 12/2011 від 04.04.2011, були використані для доукомплектації 60 напівавтоматів пакувальних УНА-001 та реалізовані наступним покупцям: ТОВ «Гамма-Дніпро», ПБКП «Дніпропетровський центр технічного сервісу», АТ «Сбербанк Росії», ТОВ «Компанія Унісервіс», ТОВ «Нові інформаційні технології», ТОВ НВП «Елком», ПАТ «Банк Національний кредит», ТОВ «Банкінтерсервіс», ТОВ «Валко», ТОВ «Партнер», АБ «Експрес Банк». Вказані обставини підтверджуються довідками УМА «Укрбанктехніка», наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07 березня 2012 року №115/23-3/36302590 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 19 січня 2009 року по 30 листопада 2011 року. Однак, постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі №2а-1772/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва, що виявились у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім», результати якої оформлено актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07 березня 2012 року №115/23-3/36302590. За таких обставин, посилання відповідача на вищезазначений акт від 07 березня 2012 року №115/23-3/36302590, який є результатом протиправних дій ДПІ у Печерському районі м. Києва при проведенні зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім», є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, в провадженні СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа №50-6270, порушена за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами, в тому числі, ТОВ «Укрдрім» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно, за ч.2 ст.205 КК України, а також підроблення документів невстановленими слідством особами, в тому числі, ТОВ «Укрдрім» за ч.ч.2, 4 ст.358 КК України.

Між тим, відповідно до постанови старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури м. Києва від 20 березня 2012 року постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 02 березня 2012 року про порушення кримінальної справи за фактами фіктивного підприємництва під час створення (придбання) і діяльності, в тому числі, ТОВ «Укрдрім» за ч.2 ст.205 КК України, за фактами підроблення документів, в тому числі, ТОВ «Укрдрім» за ч.ч.2, 4 ст.358 КК України скасовано, кримінальну справу №50-6270 та матеріали перевірки стосовно зазначених в кримінальній справі суб'єктів господарювання направлено начальнику СУ ДПС у м. Києві для подальшого провадження досудового слідства та організації проведення додаткової перевірки.

Приймаючи до уваги, що до матеріалів справи не надано доказів набрання законної сили вироком (постановою) по кримінальній справі №50-6270 після її направлення начальнику СУ ДПС у м. Києві для подальшого провадження досудового слідства та організації проведення додаткової перевірки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в силу ч.4 ст.72 КАС України відсутні належні та допустимі докази щодо фіктивного підприємництва ТОВ «Укрдрім» при розгляді справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте, слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таке ж роз'яснення виклав і Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Крім того, не може братися до уваги висновок почеркознавчого дослідження від 03 лютого 2012 року №28, на який посилається відповідач в акті перевірки, за результатами дослідження документів ТОВ «Укрдрім», де зазначено, що підпис від імені директора ТОВ «Укрдрім» в представлених на дослідження документах ймовірно виконаний іншою особою, оскільки надані на дослідження документи не стосуються позивача та його господарської діяльності, а також взаємовідносин позивача з ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко».

Також, колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Так, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у своїх контрагентів наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останніх, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів.

Правочини укладалися з юридичними особами при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Крім того, в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних як на доказ формального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко» з огляду на наступне.

Так, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Суд апеляційної інстанції враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

На момент укладання договорів та складання податкових накладних ТОВ «Дистриб'юторська Компанія «Тараненко» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Вказане свідоцтво не було анульоване навіть після здійснення господарських відносин з позивачем.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено 06.08.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.