Ухвала

від 04.07.2012 по справі 2270/12839/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/12839/11

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року публічне акціонерне товариство «Славутський комбінат «Будфарфор» (ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор») звернулось в суд з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Славутська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2011 року №0000062303 та від 07 липня 2011 року №0000132303.

03 квітня 2012 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального права.

Позивач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №31520 подав клопотання з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Відповідач (апелянт) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Славутською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 20 квітня 2011 року №189/23/32285199.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. «а» п.200.4 ст. 200, п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР (Закон №168), в результаті чого ЗАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2011 року на суму 1021212 грн.

На підставі акта перевірки, 20 квітня 2011 року Славутською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062303, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за січень 2011 року на загальну суму 1021212 грн.

За результатами розгляду скарги позивача ДПА у Хмельницькій області ініційовано відповідно п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПКУ проведення позапланової документальної перевірки з метою дослідження доказів, наведених платником у скарзі та підтвердження або спростування матеріалів позапланової перевірки.

Так, на виконання вищезазначеного Славутською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 21 червня 2011 року №415/23/32285199.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено, що відображене ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» у декларації за січень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 2974092 грн., встановлено: на порушення вимог п.п.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст.7, п.п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.14.1.18 ст.14, пп. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до розрахунку сум бюджетного відшкодування та завищено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в сумі 1021212 грн.

На підставі акта перевірки, 20 квітня 2011 року Славутською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062303, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за січень 2011 року на загальну суму 1021212 грн.

Не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення за результатами розгляду яких ДПА у Хмельницькій області прийнято рішення відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ від 20 квітня 2011 року №0000062303 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 233410 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, також 07 липня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132303 яким зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за січень 2011 року з податку на додану вартість у розмірі 787802 грн.

Так, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2011 року №0000062303 та від 07 липня 2011 року №0000132303 та позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ за січень 2011 року слугувало не підтвердження по багатоступеневому ланцюгу постачання сплати податку на додану вартість до бюджету по постачальниках, відсутність відповіді на надіслані запити про проведення перевірки по ланцюгу постачальників від відповідних районних податкових інспекцій: ПАТ "Хмельницькгаз" в сумі ПДВ 233410 грн., ТОВ "Славута Трейдінг" в сумі ПДВ 70278,33 грн., ПП ОСОБА_2 в сумі ПДВ 51147,52 грн.; по операціях із ТОВ "Бітімпекс-2009" (ПДВ в сумі 666376 грн.), що фактично не здійснювались, не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та відсутності ТОВ "Бітімпекс-2009" за своїм місцезнаходженням та наявності серед його постачальників підприємств з сумнівним податковим кредитом.

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, якими скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача до Хмельницького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» документально підтвердив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168) встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.3, 200.4 ст.200 вказаного Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (пп. 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у перевіряємий період між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ «Бітімпекс-2009, ТОВ «Славута Трейдінг», ФОП ОСОБА_2 були укладені договори поставки та агентський договір на організацію та забезпечення надання консультаційних, маркетингових, рекламних та інших супутних послуг.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів в матеріалах справи містяться наступні документи: податкові та видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, прибуткові ордери, лімітно-забірні картки, рахунки-фактури, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти прийому-передачі природного газу, місячних звітів по споживанню газу, довідки банку про проведення платежів.

На виконання агентського договору на організацію та забезпечення надання консультаційних, маркетингових, рекламних та інших супутніх послуг ТОВ «Славута Трейдінг» як представник ЗАТ «Славутський комбінат «Буд фарфор» укладено договора про надання рекламних послуг з ТОВ «Парком» від 01.10.2010р., з ТОВ «Т.І.Р.І.КО» від 16.10.2010р., з ТОВ «Лінія 12/ЄТС» від 19.09.2008 року №143/2008, з Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» Вагонне депо Шепетівка від 08.10.2010 року №181; договір на виготовлення друкованої продукції №26-10 від 26.10.2010 року з ТОВ «Макрос»; угоду №6117 на розміщення веб-сторінки та розміщення доменної пошти від 28.12.2009 року з Державним підприємством науково-телекомунікаційним центром «Українська академічна і дослідницька мережа» ІФКС НАН України; договора про надання послуг від 09.10.2009 року №0910/1 та від 01.03.2010 року №01/03 з ПП "Вест-МІМ", з ТОВ "Будівельно-торговий дім "Егіда" №01/04-09 від 01.04.2009 року, з ДП "Сантехкомплект" ЗАТ "Сантехкомплект" №13/08-1 від13.08.2010 року, з ТОВ "8-800" від 05.03.2009 року №15/03-09, з ТОВ "Шунгіт" від 01.07.2010 року №01/07-1; договір на надання послуг з мерчандайзингу товарів №7/05-08 від 07.05.2008 року з ТОВ "Торгова Група "Арс-Кераміка"; договір з ТОВ "Експомодуль" від 09.06.2010 року №09/06-10, з ТОВ "Українські джерела" від 26.11.2010 року №721; договір оренди місця для розміщення інформації з ЗАТ "Луганськспецтехкомплект" від 07.10.2008 року №7-10/08 ; договір оренди приміщення з Приватним підприємством МІНІМАКСІ від 01.01.2008 року №Об-2008-04; договір на виготовлення друкованої продукції з ТОВ "ПрінтТім" від 01.06.2010 року №0106/10, а також в матеріалах справи у підтвердження виконання даного договору містяться наступні документи: затверджений план бюджета маркетинга 2010, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткові накладні, звіт про виконані послуги, звіт агента по договору №б/н від 26.03.2007 року за грудень 2010 року, інформація, звіт про виконані послуги згідно додаткової угоди до агентського договору б/н від 26.03.2007 року до бюджету за грудень 2010 року.

Таким чином, в лютому 2011 року позивач подав до Славутської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за січень 2011 року, задекларувавши у рядку «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок» складає 2974092 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо їх нікчемності з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, Славутською ОДПІ не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Стосовно посилань податкового органу про наявність податкових накладних, які належним чином не оформлені, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, Славутською ОДПІ не надано доказів, які б підтверджували, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а тому вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено правомірність формування суми податкового кредиту, а відтак і правомірність формування суми бюджетного відшкодування, тоді як відповідачем не доведено існування будь-яких обставин, які б свідчили про протиправність заявлених вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Залімський І. Г.

Мельник-Томенко Ж. М.