Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-0770/2487/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2а-0770/2487/11

Рядок статзвітності № 5.1.1

Код 05

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Гаврилка С.Є., суддів Калинич Я.М. та Плеханової З.Б.

при секретарі судового засідання Скуби В.І.

за участю сторін:

представника позивача -Рябінічевої Анастасії Сергіївни;

представника відповідача -Бондарєвої Ванди Василівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за зміненою позовною заявою Приватного підприємства «Карпатеко Плюс»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби та Державної податкової служби України про відміну анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість та скасування рішення про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 22 листопада 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 листопада 2012 року .

Приватне підприємство «Карпатеко Плюс»(надалі позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, якою просило відмінити анулювання реєстрації позивача (свідоцтво платника податку на додану вартість № 10126428, видане 02 серпня 2006 року), як платника податку на додану вартість; скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача № 101 від 09 червня 2011 року.

Відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року, що занесена до журналу судового засідання (а.с. 100) Державну податкову службу України було залучено як другого відповідача.

Збільшивши позовні вимоги, позивач остаточно просив суд: відмінити анулювання реєстрації позивача (свідоцтво платника податку на додану вартість № 10126428, дата початку дії 02 серпня 2006 року), як платника податку на додану вартість; скасувати з дня прийняття рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача № 101 від 09 червня 2011 року; відновити реєстрацію платника податку на додану вартість позивача (індивідуальний податковий номер 344896407010, ідентифікаційний код юридичної особи 34489644, свідоцтво платника податку на додану вартість № 10126428, дата початку дії 02 серпня 2006 року) з дати первинної реєстрації; свідоцтво платника податку на додану вартість № 10126428 на бланку ф.№ 2-Р, серії НБ № 399999, видане Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області, дата початку дії 02 серпня 2006 року, вважати чинним з дня його видачі; зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Закарпатської області направити до Державної податкової служби України рішення суду про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача із копіями відповідних документів для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, що занесена до журналу судового засідання, Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Закарпатської області замінено належним відповідачем -Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби.

Свої вимоги, з врахуванням поданих додаткових пояснень, позивач мотивує наступним. Позивач вважає дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби (далі по тексту відповідача 1) щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість безпідставними, оскільки підстави для анулювання, передбачені статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «и»Податкового кодексу України, у діяльності позивача за останні 12 календарних місяців були відсутні. У рішенні № 101 від 06 червня 2011 року податковим органом зазначено, що «платник подає протягом дванадцяти послідовних місяців податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать, що обсяг постачання товарів (робіт, послуг) іншим платникам становить менше 50% загального обсягу постачання». На думку позивача, такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки протягом останніх 12 календарних місяців сукупно у позивача відсутні фактичні оподатковані поставки взагалі, що підтверджується податковою звітністю з податку на додану вартість за відповідний період. Також позивач в своїх додаткових поясненнях зазначив, що дія статті 184 Податкового кодексу України, яка регулює підстави та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, поширюється на ті правовідносини, які виникли після 01 січня 2011 року, тобто з моменту цим Кодексом законної сили. Протягом 2010 року питання анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, і в тому числі обрахування періоду послідовного подання або неподання декларацій з ПДВ, визначалось відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач 1 при обчисленні періоду 12 послідовних податкових місяців, повинен був враховувати обсяги постачання товарів та послуг позивача з метою анулювання його реєстрації як платника ПДВ на підставі статті 184 Податкового кодексу України, починаючи з січня 2011 року, а не з травня 2010 року. Тому на момент прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 101 від 06 червня 2011 року відповідачем 1, зазначений 12-місячний період з подання/неподання декларацій з ПДВ для позивача не настав, а тому у відповідача 1 були відсутні підстави для застосування як підпункту «и»так і підпункту «г»пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Відповідачем 1 надано суду письмове заперечення проти позову, яким останній просить відмовити у задоволенні позовної заяви з наступних підстав. Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача № 101 від 06 червня 2011 року помилково прийнято за відсутності фактичних обставин для анулювання з підстав, передбачених статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «и»ПК України, а саме обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становив менше 50 відсотків загального обсягу. Одночасно відповідач 1 ствердив про те, що на момент винесення оскаржуваного рішення існувала інша підстава, а саме підстава, що передбачена статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «г»184 ПК України.

Відповідачем 2 -Державною податковою службою не надано суду письмових заперечень проти позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, що наведені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача 1 позовні вимоги заперечив повністю з мотивів, що наведені в запереченнях проти позову.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, хоча про дату час і місце судового розгляду засідання був належним чином повідомлений.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06 червня 2011 року відповідач 1 прийняв рішення № 101 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача на підставі статті 184 пункту 184 підпункту «и»ПК України (а.с.а.с. 6, 7).

Відповідно до статті 184 пункту 184 підпункту «и»ПК України, в редакції чинній на момент прийняття відповідачем 1 рішення № 101, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.191 ПК України постачання товарів -будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.185 ПК України постачання послуг -це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Кваліфікуючою ознакою, яка визначає наявність чи відсутність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ у відповідності до статті 184 пункту 184 підпункту «и»ПК України, є наявність фактичного постачання платником податку та формування з таким постачанням податкового зобов'язання з ПДВ. При цьому, якщо у загальному обсязі фактичного постачання обсяг постачання іншим платникам становить менше 50 відсотків, то реєстрацію платника ПДВ може бути анульовано за рішенням податкового органу.

Приймаючи рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 101 від 06 червня 2011 року, відповідачем 1 було неправомірно взято до уваги обсяги оподатковуваних поставок позивача за період з травня 2010 року по квітень 2011 року, оскільки в 2010 році діяли норми Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР, які не передбачали такої підстави для анулювання реєстрації, яка передбачена статті 184 пункту 184 підпункту «и»ПК України.

Вичерпний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку у 2010 році містився у статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

У рішенні № 101 від 06 червня 2011 року податковим органом зазначено що «платник подає протягом дванадцяти послідовних місяців податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать що обсяг постачання товарів (робіт, послуг) іншим платникам становить менше 50% загального обсягу постачання».

Судом встановлено, що такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки протягом останніх 12 календарних місяців сукупно (анулювання 6 червня 2011 року, а тому протягом травня 2010 року - квітня 2011 року) у позивача відсутні фактичні оподатковані поставки взагалі. Відсутність оподаткованих поставок підтверджується податковою звітністю з податку на додану вартість за відповідний період (а.с.а.с. 9-83). Слід зауважити, що відповідачем 1 при прийнятті рішення про анулювання також використовувалася вищезазначена подана позивачем звітність з ПДВ.

Системний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України свідчить про те, що статтею 184 Податкового кодексу України частково збережені підстави для анулювання реєстрації платника податку, що були встановлені статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та одночасно передбачено нові, зокрема викладені в підпункті «и»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Підстава для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що передбачена статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «и»ПК України, на якій базується рішення ДПІ у м.Ужгороді № 101 від 06 червня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Карпатеко Плюс», Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року не була передбачена.

Враховуючи вищенаведене, до позивача безпідставно застосовано вимоги статті 184 пункту 184 підпункту «и»ПК України.

Позиція Відповідача 1 про те, що на момент винесення оскаржуваного рішення існувала підстава, що передбачена статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «г»ПК України є помилковою з огляду на наступне.

Податковий кодекс України набув чинності з 01 січня 2011 року. Відповідно до статті 184 цього Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Судом встановлено, що станом на 06 червня 2011 року у Відповідача 1 також не було правових підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі статті 184 пункту 184.1 підпункту «г»ПК України, оскільки період з травня 2010 року по квітень 2011 року частково підпадає під дію норм Закону України від «Про податок на додану вартість», який не передбачав такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яка передбачена статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «г»ПК України, а пункт «ґ»статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»не є аналогічним статті 184 пункту 184.1 підпункту «г»ПК України.

Так в статтею пунктом «ґ»Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Слід звернути увагу, стаття 184 пункт 184.1 підпункт «г»ПК України істотно відрізняється, а саме в ньому зазначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Тобто з наведеного випливає, що підстава, зазначена в статті 184 пункті 184.1 підпункті «г»ПК України, до 01 січня 2011 року не існувала, оскільки для кваліфікації нею використовується відсутність постачання/придбання товарів, що є ширшим, ніж в стаття 9 пункт «ґ»Закону України «Про податок на додану вартість», яким враховувалась відсутність оподатковуваних поставок та не враховувались поставки за нульовою ставкою, а також поставки звільнені від оподаткування.

Відповідно до статті 184 пункту 184.2 ПК України, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»- «и»пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Порядок проведення анулювання реєстрації платника податку на додану вартість встановлений Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 № 978, в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення. Так, пунктом 5 розділу V вказаного положення встановлено, що анулювання реєстрації за ініціативою відповідного податкового органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах б»- «и»пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України (підпункти «б»- «и»пункту 1 цього розділу). Податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: акт або довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г»пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України).

Підтвердними документами, за якими прийнято рішення про анулювання, є реєстр податкових декларацій з податку на додану вартість Позивача за дванадцять послідовних податкових місяців від 06 червня 2011 року за № 15-2. Такий реєстр є самодостатнім підтвердним документом виключно у випадку анулювання з підстав, передбачених підпунктом статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «и»ПК України. Для анулювання з підстав, передбачених підпунктом статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «г»ПК України, разом із реєстром також необхідно Акт або довідку підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, що передбачено п.п.5.2.3 Положення. Як вбачається із рішення ні Акт ні Довідка не складалися. В судовому засіданні відсутність вказаних документів підтвердив й представник відповідача 1.

Відповідно до пункту 5.4. розділу V Положення рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу оформляється за формою № 6-РПДВ. Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження податкового органу, та підписується керівником податкового органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми кодексу.

У оскаржуваному рішенні про анулювання зазначено підставу саме статтю 184 пункту 184.1 підпункт «и»ПК України та не зазначено як підставу статтю 184 пункт 184.1 підпункт «г»ПК України.

Враховуючи наведене, в рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 101 від 06 червня 2011 року не може бути зазначено як підставу статтю 184 пункт 184 підпункт «г»ПК України, оскільки Відповідач 1 при його прийнятті використовував тільки реєстр податкових декларацій з податку на додану вартість платника за дванадцять послідовних податкових місяців від 06 червня 2011 р. № /15-2 та не використовував в порушення Наказу ДПА України від 22 грудня 2010 № 978 акт або довідку підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У Податковому кодексі України відсутні будь-які посилання на поширення дії підпунктів «г»та «и»пункту 184.1 статті 184 цього Кодексу на правовідносини, які мали місце до набрання ними чинності.

Беручи до уваги те, що положення Податкового кодексу України не мають зворотної дії в часі (тобто дія його норм не поширюється на правовідносини, що виникли чи існували до набрання ним чинності, оскільки в його нормах відсутня пряма вказівка на це), Відповідач 1 не мав права брати для обрахунку обсяги постачання товарів/послуг позивачем (платником податку) іншим платникам податку за період до набрання чинності цим Кодексом, а саме -за період з травня 2010 року по квітень 2011 року.

Таким чином, дії Відповідача 1 щодо анулювання реєстрації Позивача як платника податку на додану вартість призвели до порушення прав Позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Карпатеко Плюс»згідно рішення № 101 від 06 червня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби є протиправною, а відтак рішення № 101 від 06 червня 2011 року підлягає скасуванню.

У разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Відповідно до пункту 5.6. підпунктів 5.6.1 та 54.6.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1394 від 07 листопада 2011 року 5.6.1. підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру. У разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація»та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Отже, оскільки вказаним Положенням передбачені правові наслідки визнання рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість протиправним, а також встановлені дії податкового органу після скасування такого рішення, то позовну заяву слід задовольнили частково.

Із змісту позовної заяви випливає, що в даному спорі оскаржуються також дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби щодо прийняття рішення № 101 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Карпатеко Плюс», Код ЄДРПОУ 34489644.

Відповідно до статті 162 частини 2 абз. 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки позивач посилається на протиправність прийняття рішення № 101 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Карпатеко Плюс», Код ЄДРПОУ 34489644, згідно із статтею 11 частиною 2 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнавши також дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби протиправними.

Зважаючи на вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, Конституції України та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «Карпатеко Плюс»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби та Державної податкової служби України -задовольнити частково.

Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби протиправними.

Рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби № 101 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Карпатеко Плюс», Код ЄДРПОУ 34489644 визнати протиправним та скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Гаврилко С.Є.

Судді: Калинич Я.М.

Плеханова З.Б.