Ухвала

від 22.05.2014 по справі 2а-0770/2487/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Справа № 2012/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Майора І.В.,

представника відповідача Гайовича В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі за позовною заявою Приватного підприємства «Карпатеко Плюс» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Державної податкової служби України про відміну анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість та скасування рішення про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Карпатеко Плюс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Державної податкової служби України про відміну анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) та скасування рішення про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року позов задоволено частково, визнані дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області протиправними, рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 101 про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Карпатеко Плюс», Код ЄДРПОУ 34489644 визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з даним судовим рішенням, Відповідач ДПІ у м. Ужгороді оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову в позові. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводів відповідачів про те, що у податкового органу були підстави для скасування реєстрації платника ПДВ щодо позивача, оскільки ним на протязі 12 послідовних календарних місяців подавалися декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Помилкове зазначення в оскарженому позивачем рішенні податкового органу, що скасування реєстрації платника ПДВ стало внаслідок подання позивачем декларацій, що свідчать про обсяг постачання іншим платникам ПДВ менше 50% загального обсягу постачання, не підтверджує відсутності підстав для такого скасування. Також є неправомірним посилання суду на те, що в Податковому кодексі України (далі ПК України) норма про обов'язкове скасування реєстрації платника ПДВ у випадку подання «нульових» декларацій на протязі послідовних 12 місяців є новою, оскільки аналогічна норма містилася в Законі України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що 06 червня 2011 року ДПІ у м. Ужгороді прийняла рішення № 101 про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача на підставі статті 184 пункту 184 підпункту «и» ПК України.

Відповідно до статті 184 пункту 184 підпункту «и» ПК України, в редакції чинній на момент прийняття відповідачем 1 рішення № 101, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.191 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.185 ПК України постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Кваліфікуючою ознакою, яка визначає наявність чи відсутність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ у відповідності до статті 184 пункту 184 підпункту «и» ПК України, є наявність фактичного постачання платником податку та формування з таким постачанням податкового зобов'язання з ПДВ. При цьому, якщо у загальному обсязі фактичного постачання обсяг постачання іншим платникам становить менше 50 відсотків, то реєстрацію платника ПДВ може бути анульовано за рішенням податкового органу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що приймаючи рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 101 від 06 червня 2011 року, ДПІ у м. Ужгороді було неправомірно взято до уваги обсяги оподатковуваних поставок позивача за період з травня 2010 року по квітень 2011 року, оскільки в 2010 році діяли норми Закону № 168/97-ВР, які не передбачали такої підстави для анулювання реєстрації, яка передбачена статті 184 пункту 184 підпункту «и» ПК України.

Вичерпний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку у 2010 році містився у статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

У рішенні № 101 від 06 червня 2011 року податковим органом зазначено що «платник подає протягом дванадцяти послідовних місяців податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать що обсяг постачання товарів (робіт, послуг) іншим платникам становить менше 50% загального обсягу постачання».

Судом першої інстанції встановлено, що такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки протягом останніх 12 календарних місяців сукупно (анулювання 6 червня 2011 року, а тому протягом травня 2010 року - квітня 2011 року) у позивача відсутні фактичні оподатковані поставки взагалі. Відсутність оподаткованих поставок підтверджується податковою звітністю з податку на додану вартість за відповідний період. ДПІ у м. Ужгороді при прийнятті рішення про анулювання також використовувалася вищезазначена подана позивачем звітність з ПДВ.

Окружний суд обґрунтовано вказав, що системний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України свідчить про те, що статтею 184 ПК України частково збережені підстави для анулювання реєстрації платника податку, що були встановлені статтею 9 Закону № 168/97-ВР, та одночасно передбачено нові, зокрема викладені в підпункті «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Підстава для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що передбачена статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «и» ПК України, на якій базується рішення ДПІ у м. Ужгороді № 101 від 06 червня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Карпатеко Плюс», Законом № 168/97-ВР від 03.04.1997 року не була передбачена.

Таким чином, до позивача безпідставно застосовано вимоги статті 184 пункту 184 підпункту «и» ПК України.

Також суд дав першої інстанції позиції ДПІ у м. Ужгороді про те, що на момент винесення оскаржуваного рішення існувала підстава, що передбачена статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «г» ПК України є помилковою з огляду на наступне.

ПК України набув чинності з 01 січня 2011 року. Відповідно до статті 184 цього Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 06 червня 2011 року у ДПІ у м. Ужгороді також не було правових підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі статті 184 пункту 184.1 підпункту «г» ПК України, оскільки період з травня 2010 року по квітень 2011 року частково підпадає під дію норм Закону № 168/97-ВР, який не передбачав такої підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ, яка передбачена статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «г» ПК України, а пункт «ґ» статті 9 Закону № 168/97-ВР не є аналогічним статті 184 пункту 184.1 підпункту «г» ПК України.

Так, пунктом «ґ» Закону № 168/97-ВР встановлено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 істотно відрізняється від зазначеної норми Закону № 168/97-ВР, оскільки в ньому зазначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Тобто підстава, зазначена в статті 184 пункті 184.1 підпункті «г» ПК України, до 01 січня 2011 року не існувала, оскільки для кваліфікації нею використовується відсутність постачання/придбання товарів, що є ширшим, ніж в стаття 9 пункт «ґ» Закону № 168/97-ВР, яким враховувалась відсутність оподатковуваних поставок та не враховувались поставки за нульовою ставкою, а також поставки звільнені від оподаткування.

Відповідно до статті 184 пункту 184.2 ПК України анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»-«и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Порядок проведення анулювання реєстрації платника податку на додану вартість встановлений Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 № 978, в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення. Пунктом 5 розділу V вказаного положення встановлено, що анулювання реєстрації за ініціативою відповідного податкового органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах б»- «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України (підпункти «б»-«и» пункту 1 цього розділу). Податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: акт або довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України).

Підтвердними документами, за якими прийнято рішення про анулювання, є реєстр податкових декларацій з податку на додану вартість Позивача за дванадцять послідовних податкових місяців від 06 червня 2011 року за № 15-2. Такий реєстр є самодостатнім підтвердним документом виключно у випадку анулювання з підстав, передбачених підпунктом статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «и» ПК України. Для анулювання з підстав, передбачених підпунктом статтею 184 пунктом 184.1 підпунктом «г» ПК України, разом із реєстром також необхідний Акт або довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, що передбачено п.п.5.2.3 Положення. Як вбачається із оспорюваного рішення, ні Акт ні Довідка не складалися.

Відповідно до пункту 5.4. розділу V Положення рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу оформляється за формою № 6-РПДВ. Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження податкового органу, та підписується керівником податкового органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми кодексу.

У оскаржуваному рішенні про анулювання зазначено підставу саме статтю 184 пункту 184.1 підпункт «и» ПК України та не зазначено як підставу підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Тому суд першої інстанції вірно вказав, що в рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 101 від 06 червня 2011 року не може бути зазначено як підставу підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України, оскільки ДПІ у м. Ужгороді при його прийнятті використовував тільки реєстр податкових декларацій з ПДВ вартість платника за дванадцять послідовних податкових місяців від 06 червня 2011 року № 15-2 та не використовував, в порушення Наказу ДПА України від 22 грудня 2010 № 978, акт або довідку підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У ПК України відсутні будь-які посилання на поширення дії підпунктів «г» та «и» пункту 184.1 статті 184 цього Кодексу на правовідносини, які мали місце до набрання ними чинності.

Тому у відповідачів були відсутні підстави для обрахунку обсягів постачання товарів/послуг позивачем (платником податку) іншим платникам податку за період до набрання чинності цим Кодексом, а саме - за період з травня 2010 року по квітень 2011 року.

Таким чином, дії ДПІ у м. Ужгороді щодо анулювання реєстрації Позивача як платника податку на додану вартість призвели до порушення прав Позивача.

Отже є вірним висновок суду першої інстанції, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Карпатеко Плюс» згідно рішення № 101 від 06 червня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області є протиправним, а тому рішення № 101 від 06 червня 2011 року підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі № 2а-0770/2487/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 23.05.2014 року