Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-2400/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.11.12Справа №2а-2400/12/2770 12 год. 36 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

за участю: представника позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит" - Ремяннікова Дмитра Володимировича, довіреність № б/н від 01.06.12 р.;

представника відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Таточенко Інни Віталіївни, довіреність № 10/9/10-025 від 12.03.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форнит» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС № 865 від 27.09.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Форнит» з моменту його прийняття, а саме з 27.09.2012, визнання відсутності компетенції посадових осіб ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС щодо визнання у висновку акту від 05.10.12 №1133/22-212/31156263/37 нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Форнит» з постачальником ТОВ «Трейд Траст» за листопад 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Податкового кодексу України в частині проведення перевірки, оскільки, на думку позивача, відповідачем не дотримано вимог статтей 78, 79 Податкового кодексу України при проведенні перевірки. З приводу позовних вимог про відсутність компетенції позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог Податкового кодексу України перевищив надані йому законодавством повноваження та визнав в акті перевірки правочини між позивачем та ТОВ «Трейд Траст» нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.10.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справа призначено до судового розгляду.

Протягом розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС № 865 від 27.09.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Форнит», з моменту його прийняття, а саме з 27.09.2012;

- визнати відсутність компетенції посадових осіб ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС щодо визнання у висновку акту від 05.10.2012 № 1133/22-212/31156263/37 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форнит» код 31156263 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ з постачальником ТОВ «Трейд Траст» код 37058412 та покупцями по подальшому ланцюгу постачання за період діяльності з 01.11.11 по 30.11.11» нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Форнит» з постачальником ТОВ «Трейд Траст» за листопад 2011 року;

- зобов'язати ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС від вчинення певних дій, а саме: утриматись від використання акту від 05.10.2012 № 1133/22-212/31156263/37 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форнит» код 31156263 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ з постачальником ТОВ «Трейд Траст» код 37058412 та покупцями по подальшому ланцюгу постачання за період діяльності з 01.11.11 по 30.11.11» в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання - контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів між ТОВ «Форнит» та суб'єктами господарювання за листопад 2011 року та зобов'язати ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС вилучити з комп'ютерної інформаційної системи АС «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати перевірки ТОВ «Форнит», оформлені актом перевірки від 05.10.2012 № 1133/22-212/31156263/37.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.102012 року прийнята заява про зміну позовних вимог.

Представник позивача позов, з врахуванням уточнень, підтримав, надав суду пояснення, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив у позові відмовити з підстав вказаних у запереченнях, а саме зазначив, що перевірка проведена податковим органом у спосіб та порядку, передбачені Податковим кодексом України, з приводу позовних вимог про визнання наказу протиправним зазначив, що оскільки він не породжує для платника податків настання певних юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, тому такий наказ не може бути предметом розгляду у адміністративному процесі. Також, відповідач вказує, що при перевірці встановлено, що операції з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Форнит» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності. Тобто встановлено, що правочини, вчинені ТОВ «Форнит» з ТОВ «Трейд Траст» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і мають ознаки недійсних, а тому за результатами таких правочинів позивач не може скористатись правом на віднесення понесених витрат до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд, заслухавши представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

З приводу позовних вимог щодо оскарження наказу ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС № 865 від 27.09.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Форнит» судом зазначається, що наказ керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки, тобто є правовим актом індивідуальної дії у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спір, що виник між сторонами є публічно правовим, дана справа є справою адміністративної юрисдикції, яку належить розглядати в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Як свідчать матеріали справи, 05.10.2012 року ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС складений акт № 1133/22-212/31156263/37 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форнит» код 31156263 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ з постачальником ТОВ «Трейд Траст» код 37058412 та покупцями по подальшому ланцюгу постачання за період діяльності з 01.11.2011 по 30.11.2011.

Підставою такої перевірки згідно наказу № 865 від 27.09.2012 року є підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

В підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. А документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. А документальною виїзною - перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, з наведених норм слідує, що документальна позапланова перевірка може бути проведена тільки у випадку наявності обов'язкових підстав для її проведення. При цьому, така перевірка може бути призначена у разі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства або виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Письмовий запит податкового органу повинен відповідати вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. У разі, якщо такий запит не відповідає вимогам вказаної норми, платник податків звільняється від обов'язку від надання податковому органу відповіді на такий запит (абз.5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом) (пункт 73.3 статі 73 Податкового кодексу України).

Крім того, пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» передбачено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначається: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту (пункт 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом).

Тобто, письмовий запит про подання інформації повинен містити підстави надіслання такого запиту.

Як свідчать встановлені при розгляду справи обставини, 23.08.2012 за вих. № 2339/10/22-225 ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС на адресу ТОВ «Форнит» направлений запит про надання інформації. Отриманий позивачем 27.08.2012. Вказаний запит складений з суттєвим порушенням вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, оскільки не містить підстав для його надіслання.

ТОВ «Форнит» на виконання запиту від 23.08.2012 до ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС надані документи, перелік яких зазначений в листі № 21 від 31.08.2012.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України вказано, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Також право розпочати документальну невиїзну перевірку, відповідно до статті 79 Податкового кодексу України, надається посадовим особам органу державної податкової служби у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки. При цьому, наказ повинен бути вручений під розписку платнику податків до початку проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2012 р. за вих. № 2757/10/22-225 ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС на адресу ТОВ «Форнит» направлений запит, згідно якому у зв'язку з отриманням інформації від Сімферопольської МДПІ щодо діяльності ТОВ «Трейд Траст» за листопад 2011 просила надати протягом 10 днів документи та інформацію щодо продажу придбаної продукції у ТОВ «Трейд Траст» за листопад 2011. Отриманий позивачем 26.09.2012. Однак, 27.09.2012 ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС прийнятий наказ № 865 на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, який разом з повідомленням про початок проведення перевірки 01.10.2012 направлений на адресу ТОВ «Форнит». Наказ та повідомлення отримані позивачем 03.10.2012. Згідно наказу встановлена дата початку перевірки 01.10.2012. Згідно акту перевірки остання проводилась з 01.10.2012 по 05.10.2012. Акт складений та направлений на адресу позивача 05.10.2012. Отже, наказ на проведення перевірки та безпосередньо перевірка розпочата до спливу 10-деного строку, встановленого платнику податків для надання запитуваних документів, а тому у позивача була відсутня можливість надати податковому органу пояснення, щодо виявлених фактів, та їх документальне підтвердження у встановлені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України строки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у відповідача взагалі не виникли підстави для прийняття спірного наказу з підстав, передбачених підпунктом 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки, виходячи з конструкції диспозиції вказаної норми Податкового кодексу України, обов'язковою передумовою прийняття наказу є, зокрема, ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

Таким чином, суд вважає, що спірний наказ прийнятий податковим органом передчасно, з порушенням вимог статті 78 Податкового кодексу України.

Судом враховується, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Також суд враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що наказ ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС № 865 від 27.09.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Форнит» не може бути визнано таким, що прийнятий з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, передбачених статтями 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, є таким, що порушує права позивача, а тому не може вважатися таким, що прийнятий в порядку, у межах повноважень та у спосіб, які визначені законом, отже є прийнятим без достатніх правових підстав, що є підставою для визнання його протиправним і скасування.

З приводу встановлення відповідачем порушення ТОВ «Форнит» вимог частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків, який в свою чергу базується на підставі первинних документів. Отже, лише аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і відображення її результатів в податковій та бухгалтерській звітностях.

Згідно з частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні.

Згідно частині першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому для правильної кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, необхідно визначити існуючий зв'язок між власне укладенням і виконанням такого правочину та застосованим його учасниками механізмом ухилення від оподаткування.

Адже якщо укладення та виконання договору є частиною такого механізму - зокрема, у випадку, коли метою укладення правочину є податкова економія - то до учасників такого правочину слід застосовувати штрафні санкції в порядку статті 208 Господарського кодексу України. У разі ж якщо ухилення від оподаткування спричинено подальшими діями з отриманими на виконання правочину активами або відображенням результатів такого правочину у податковому обліку платника, то такі дії становлять самостійний склад податкового правопорушення як підставу для притягнення платника до відповідальності саме за порушення норм податкового законодавства.

Отже, правочин є таким, що порушує публічний порядок у сфері оподаткування, у разі, якщо власне вчинення та виконання правочину є необхідною умовою для побудови схеми ухилення від оподаткування.

Наведене, у свою чергу, дає підстави для висновку про те, що умовою застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання в порядку статті 208 Господарського кодексу України є доведеність наявності протиправного умислу у всіх учасників правочину. Адже про відсутність господарської мети під час укладення та виконання правочину не може бути відомо лише одній особі, оскільки у разі добросовісності хоча б одного з учасників правочину для нього буде досягнута ділова мета, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно постанові Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Встановлено, що підставою для висновку про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Трейд Трас» правочинів є акт перевірки Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС від 17.05.2012 № 678/22-00/37058412 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трейд Траст» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань декларацій з ПДВ за листопад - грудень 2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Ріаліз Ойл», згідно якому за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі даного підприємства, податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, не встановлено наявності у ТОВ «Трейд Траст» власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу місць зберігання, складських, виробничих та інших приміщень, транспортних засобів, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, з чого слідує, що дане підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Таким чином, правочини, укладені від імені цього підприємства, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства. На підставі цього податкова інспекція дійшла висновку, що ТОВ «Трейд Траст» не могло мати обсягів товарної маси для її подальшої реалізації ТОВ «Форнит», а тому укладені угоди з позивачем є нікчемними.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Трейд Траст» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Отже, в супереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд вважає, що відсутність у податковій звітності ТОВ «Трейд Траст» відомостей про основні фонди та трудові ресурси не є беззаперечним доказом неможливості даного підприємства здійснювати господарські операції з постачання дизпалива, адже робочі активи та транспортні засоби могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди.

Крім того, судом зазначається, що перелік обов'язків платника податків, наведений у статті 17 Податкового кодексу України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту (валових витрат), якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (валових витрат).

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статі 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Отже, враховуючи той акт, що складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку статті 234 Цивільного кодексу України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, або рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку статті 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсною спірної операції з підстав невідповідності її вимогам закону, або вчинення її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, або які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, складуючи акт перевірки та роблячи висновки про порушення позивачем умов податкового законодавства не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених правочинів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на порушення наведених норм права в акті перевірки № 1133/22-212/31156263/37 ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС правочини, вчинені між ТОВ «Форнит» та ТОВ «Трейд Траст», визначено нікчемними з перевищенням повноважень, передбачених статтею 20 Податкового кодексу України, а тому права позивача, як платника податків, порушені та підлягають судовому захисту.

Проте, спосіб, обраний позивачем для захисту порушеного права шляхом: визнання відсутності компетенції посадових осіб ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС щодо визнання у висновку акту нікчемними правочинів; зобов'язання ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС утриматись від вчинення певних дій, а саме: утриматись від використання акту в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання - контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання листів про проведення перевірок; зобов'язання ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС вилучити з комп'ютерної інформаційної системи АС «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати перевірки ТОВ «Форнит», оформлені актом перевірки від 05.10.2012 № 1133/22-212/31156263/37, не є таким, що спроможній захистити платника податків з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Пункт 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України надає податковому органу повноваження проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статей 61,62 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 74.2 статті 74 Податкового кодексу України визначене, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Отже, норми Податкового кодексу України надають право податковим органам проводити перевірки платників податків та використовувати результати таких перевірок для виконання покладених на органами податкової служби функцій та завдань, зокрема при проведені перевірок інших платників податків.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У судовому засіданні встановлено та не спростовано відповідачем, що на час розгляду та вирішення справи доказів винесення податкових повідомлень-рішень про збільшення (зменшення) ТОВ «Форнит» сум грошових зобов'язань на підставі акту перевірки від 05.10.2012 № 1133/22-212/31156263/37 суду не надано.

Однак, відповідно до інформації ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС результати перевірки ТОВ «Форнит» внесено до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА».

В той же час, реалізація ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС результатів позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форнит» шляхом надсилання акту перевірки від 05.10.2012 № 1133/22-212/31156263/37 до інших податкових органів та внесення його результатів до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» створює для позивача негативні наслідки у вигляді створення негативної ділової репутації ТОВ «Форнит» без достатніх на це підстав.

Згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, на підставі викладеного, оскільки негативні наслідки для позивача породжують лише дії податкового органу щодо реалізації результатів документальної невиїзної перевірки ТОВ «Форнит» шляхом надсилання акту перевірки від 05.10.2012 № 1133/22-212/31156263/37 до інших податкових органів та внесення його результатів до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА», тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати дії податкового органу протиправними, так як саме такий спосіб захисту порушеного права є достатнім.

Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог у такий спосіб не суперечить пункту 1 частини третьої статті 105, пункту 1 частині другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 26.11.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 865 від 27.09.2012 р. "Про проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит".

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби щодо реалізації результатів документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит" шляхом надіслання акту перевірки від 05.10.2012 р. № 1133/22-212/31156263/37 до інших податкових органів та внесення його результатів до АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА"

У решті вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит" судові витрати у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько