Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а-2400/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2400/12/2770

28.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

при секретарі судового засідання Гоголевої І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит"- Ремянніков Дмитро Володимирович, довіреність № б/н від 01.06.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Таточенко Інна Віталіївна, довіреність № 10/9/10-025 від 13.03.13

розглянувши матеріали справи № 2а-2400/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 20.11.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит" (вул. Шостака, 5,Севастополь,99045)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень та визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.11.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень та визнання протиправним та скасування наказу, - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 865 від 27.09.2012 р. "Про проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит".

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби щодо реалізації результатів документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Форнит" шляхом надіслання акту перевірки від 05.10.2012 р. № 1133/22-212/31156263/37 до інших податкових органів та внесення його результатів до АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА".

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ "Трейд Траст" правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

05.10.2012 року ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС складений акт № 1133/22-212/31156263/37 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Форнит" код 31156263 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ з постачальником ТОВ "Трейд Траст" код 37058412 та покупцями по подальшому ланцюгу постачання за період діяльності з 01.11.2011 по 30.11.2011.

Підставою такої перевірки згідно наказу № 865 від 27.09.2012 року є підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України.

В підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. А документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. А документальною виїзною - перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, з наведених норм слідує, що документальна позапланова перевірка може бути проведена тільки у випадку наявності обов'язкових підстав для її проведення. При цьому, така перевірка може бути призначена у разі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства або виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Письмовий запит податкового органу повинен відповідати вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. У разі, якщо такий запит не відповідає вимогам вказаної норми, платник податків звільняється від обов'язку від надання податковому органу відповіді на такий запит (абз.5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом) (пункт 73.3 статі 73 Податкового кодексу України).

Крім того, пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" передбачено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначається: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту (пункт 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом).

Тобто, письмовий запит про подання інформації повинен містити підстави надіслання такого запиту.

23.08.2012 за вих. № 2339/10/22-225 ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС на адресу ТОВ "Форнит" направлений запит про надання інформації. Отриманий позивачем 27.08.2012. Вказаний запит складений з суттєвим порушенням вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, оскільки не містить підстав для його надіслання.

ТОВ "Форнит" на виконання запиту від 23.08.2012 до ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС надані документи, перелік яких зазначений в листі № 21 від 31.08.2012.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України вказано, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Також право розпочати документальну невиїзну перевірку, відповідно до статті 79 Податкового кодексу України, надається посадовим особам органу державної податкової служби у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки. При цьому, наказ повинен бути вручений під розписку платнику податків до початку проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2012 р. за вих. № 2757/10/22-225 ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС на адресу ТОВ "Форнит" направлений запит, згідно якому у зв'язку з отриманням інформації від Сімферопольської МДПІ щодо діяльності ТОВ "Трейд Траст" за листопад 2011 просила надати протягом 10 днів документи та інформацію щодо продажу придбаної продукції у ТОВ "Трейд Траст" за листопад 2011. Отриманий позивачем 26.09.2012. Однак, 27.09.2012 ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС прийнятий наказ № 865 на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, який разом з повідомленням про початок проведення перевірки 01.10.2012 направлений на адресу ТОВ "Форнит". Наказ та повідомлення отримані позивачем 03.10.2012. Згідно наказу встановлена дата початку перевірки 01.10.2012. Згідно акту перевірки остання проводилась з 01.10.2012 по 05.10.2012. Акт складений та направлений на адресу позивача 05.10.2012. Отже, наказ на проведення перевірки та безпосередньо перевірка розпочата до спливу 10-деного строку, встановленого платнику податків для надання запитуваних документів, а тому у позивача була відсутня можливість надати податковому органу пояснення, щодо виявлених фактів, та їх документальне підтвердження у встановлені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України строки.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що у відповідача взагалі не виникли підстави для прийняття спірного наказу з підстав, передбачених підпунктом 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки, виходячи з конструкції диспозиції вказаної норми Податкового кодексу України, обов'язковою передумовою прийняття наказу є, зокрема, ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачеві вперше запит було направлено 23.08.12, а тому у податковому органу були підстави для проведення перевірки колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

Так, колегією суддів безперечно встановлено, що відповідачу також надсилався повторний запит від 24.09.12, та вже 27.09.12 був виданий наказ про проведення перевірки. Отже, відповідач не дотримався вимог п. 78.1 ст. 78 ПК України та видав оскаржуваний наказ до спливу 10 денного строку.

Колегія суддів зазначає, що направлення повторного запиту не позбавляє відповідача обов'язку щодо дотримання вимог п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків, який в свою чергу базується на підставі первинних документів. Отже, лише аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і відображення її результатів в податковій та бухгалтерській звітностях.

Згідно з частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні.

Згідно частині першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому для правильної кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, необхідно визначити існуючий зв'язок між власне укладенням і виконанням такого правочину та застосованим його учасниками механізмом ухилення від оподаткування.

Адже якщо укладення та виконання договору є частиною такого механізму - зокрема, у випадку, коли метою укладення правочину є податкова економія - то до учасників такого правочину слід застосовувати штрафні санкції в порядку статті 208 Господарського кодексу України. У разі ж якщо ухилення від оподаткування спричинено подальшими діями з отриманими на виконання правочину активами або відображенням результатів такого правочину у податковому обліку платника, то такі дії становлять самостійний склад податкового правопорушення як підставу для притягнення платника до відповідальності саме за порушення норм податкового законодавства.

Отже, правочин є таким, що порушує публічний порядок у сфері оподаткування, у разі, якщо власне вчинення та виконання правочину є необхідною умовою для побудови схеми ухилення від оподаткування.

За таких підстав, умовою застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання в порядку статті 208 Господарського кодексу України є доведеність наявності протиправного умислу у всіх учасників правочину. Адже про відсутність господарської мети під час укладення та виконання правочину не може бути відомо лише одній особі, оскільки у разі добросовісності хоча б одного з учасників правочину для нього буде досягнута ділова мета, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно постанові Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Підставою для висновку про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ "Трейд Трас" правочинів є акт перевірки Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС від 17.05.2012 № 678/22-00/37058412 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Трейд Траст" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань декларацій з ПДВ за листопад - грудень 2011 по взаємовідносинам з ТОВ "Ріаліз Ойл", згідно якому за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі даного підприємства, податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, не встановлено наявності у ТОВ "Трейд Траст" власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу місць зберігання, складських, виробничих та інших приміщень, транспортних засобів, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, з чого слідує, що дане підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Таким чином, правочини, укладені від імені цього підприємства, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства. На підставі цього податкова інспекція дійшла висновку, що ТОВ "Трейд Траст" не могло мати обсягів товарної маси для її подальшої реалізації ТОВ "Форнит", а тому укладені угоди з позивачем є нікчемними.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що в супереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість формування валових витрат та податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги стосовно правомірності дії податкового органу щодо коригування вже АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА"колегія суддів вважає неспроможними, оскільки такі дії не передбачені ПК, зокрема і ст. 86 ПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.11.12 у справі № 2а-2400/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна