Ухвала

від 16.06.2014 по справі 2а-2400/12/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/800/23131/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постановуОкружного адміністративного суду м. Севастополя від 20.11.2012 та ухвалуСевастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 2а-2400/12/2770 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форнит» доДержавної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби провизнання відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень, визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форнит» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби в якому, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС № 865 від 27.09.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Форнит», з моменту його прийняття, а саме з 27.09.2012;

- визнати відсутність компетенції посадових осіб ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС щодо визнання у висновку акту від 05.10.2012 №1133/22-212/31156263/37 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форнит» код 31156263 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ з постачальником ТОВ «Трейд Траст» код 37058412 та покупцями по подальшому ланцюгу постачання за період діяльності з 01.11.11 по 30.11.11» нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Форнит» з постачальником ТОВ «Трейд Траст» за листопад 2011 року;

- зобов'язати ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС утриматися від вчинення певних дій, а саме: утриматись від використання акту від 05.10.2012 № 1133/22-212/31156263/37 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форнит» код 31156263 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ з постачальником ТОВ «Трейд Траст» код 37058412 та покупцями по подальшому ланцюгу постачання за період діяльності з 01.11.11 по 30.11.11» в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання - контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів між ТОВ «Форнит» та суб'єктами господарювання за листопад 2011 року та зобов'язати ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС вилучити з комп'ютерної інформаційної системи АС «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати перевірки ТОВ «Форнит», оформлені актом перевірки від 05.10.2012 № 1133/22-212/31156263/37.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 20.11.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 865 від 27.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Форнит»; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби щодо реалізації результатів документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Форнит» шляхом надіслання акту перевірки від 05.10.2012 р. № 1133/22-212/31156263/37 до інших податкових органів та внесення його результатів до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА»; в решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем прийнято наказ № 865 від 27.09.2012 на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, який разом з повідомленням про початок проведення перевірки 01.10.2012 направлено на адресу ТОВ «Форнит».

- за результатами перевірки відповідачем складено акт № 1133/22-212/31156263/37 від 05.10.2012 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форнит» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ з постачальником ТОВ «Трейд Траст» та покупцями по подальшому ланцюгу постачання за період діяльності з 01.11.2011 по 30.11.2011;

- за висновками акту перевірки позивачем порушено вимоги частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені з ТОВ «Трейд Траст», не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки ТОВ «Трейд Траст» не могло мати обсягів товарної маси для її подальшої реалізації ТОВ «Форнит», а тому укладені угоди з позивачем є нікчемними;

- результати перевірки ТОВ «Форнит» внесено відповідачем до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що спірний наказ прийнято податковим органом передчасно, без достатніх правових підстав, що є підставою для визнання його протиправним і скасування. Також, суд першої інстанції зазначив, що дії відповідача щодо реалізації результатів позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форнит» шляхом надсилання акту до інших податкових органів та внесення його результатів до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» створюють для позивача негативні наслідки у вигляді створення негативної ділової репутації без достатніх на це підстав, а тому суд вийшов за межі позовних вимог та визнав такі дії протиправними. Суд апеляційної інстанції вважає дії податкового органу щодо коригування АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» неспроможними, оскільки такі дії не передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України).

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України).

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України).

Таким чином, вчинення податковим органом дій по складанню акту перевірки за результатами проведення позапланової перевірки у випадках встановлення під час проведення такої перевірки порушень податкового законодавства прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби.

Тобто, дії по складанню акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків. Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, складання акту перевірки, надсилання акту перевірки іншим податковим органам тощо) має бути об'єктом оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та підстав для складання акту перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Між тим, судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом за наслідками проведення перевірки позивача податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а тому при розгляді даного спору судами має бути встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, чи є усі оскаржувані дії відповідача такими, що породжують саме для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Окрім цього, судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, податковий орган фактично реалізував надану оспорюваним наказом компетенцію на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, що підтверджується актом від №1133/22-212/31156263/37 від 05.10.2012, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу не призведе безпосередньо до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ є виконаним, а тому не є юридично значимим для позивача.

Колегія судів також не вбачає, що в оскаржуваних рішеннях попередніми судовими інстанціями були досліджені обставини справи щодо фактичного здійснення відповідачем дій по коригуванню податкової звітності позивача, тобто, дій щодо внесення до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України даних про нульові показники податкової звітності з податку на додану вартість позивача за період, що підлягав перевірці.

При цьому, судами не встановлено, які саме показники податку на додану вартість були скориговані та дані якого саме звіту мають бути враховані відповідачем в процесі виконання рішення суду першої інстанції з метою поновлення порушеного права позивача.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування по даному спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території АР Крим та міста Севастополя судам, та визначено забезпечити розгляд адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя - Окружним адміністративним судом міста Києва.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 20.11.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний