Постанова

від 29.11.2012 по справі 5011-66/2150-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р. Справа № 5011-66/2150-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., . Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Українська геологічна компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року у справі № 5011-66/2150-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Севпродукт і К" до державного підприємства "Українська геологічна компанія" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Севпродукт і К" звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Північного державного регіонального геологічного підприємства "Північгеологія" про стягнення заборгованості в сумі 160 105,28 грн., пені в сумі 72 525,30 грн. та штрафу в сумі 8 005,26 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати товару за договором від 05.05.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 року здійснено заміну відповідача його правонаступником державним підприємством "Українська геологічна компанія".

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 160 105,28 грн., пеню в сумі 29 139,16 грн. та штраф у сумі 8 005,26 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2012 року (суддя Гончаров С.А.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 154 974,38 грн., пеню в сумі 28 205,34 грн. та штраф у сумі 7 748,72 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року (судді Тищенко О.В., Чорна Л.В., Смірнова Л.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 05.05.2010 року між ТОВ "Севпродукт і К" (постачальником) та пансіонатом "Геолог" (покупцем) було укладено договір, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується, згідно усних замовлень покупця, поставити покупцю продовольчі товари (надалі - товар), зазначені в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.4. наведеного договору визначено обов'язок покупця прийняти та своєчасно оплатити товар.

Ціна кожної окремої партії товару узгоджується сторонами при надходженні заявки від покупця та зазначається в товарно-транспортних накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору сторонами визначено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування 100% суми за кожну партію товару, відпущену за накладною на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 робочих днів, після приймання товару (відстрочення платежу).

Пунктами 6.1., 6.2. даного договору обумовлено, що проданий за даним договором товар вважається переданим та прийнятим у власність покупця за кількістю та якістю на підставі накладної постачальника, підписаної обома сторонами; датою поставки вважається дата отримання товару на складі покупця, зазначена в накладній.

Відповідно до п. 8.3. договору від 05.05.2010 року за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором з винної сторони (що прострочила) стягується на користь іншої сторони пеня в розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення, а також за прострочення більш ніж на 30 днів, додатково стягується штраф в розмірі 5% від вказаної вартості товару.

Позивачем за період з 26.05.2010 року по 15.09.2010 року було поставлено відповідачу товар за договором на суму 452 311,43 грн.

Відповідачем поставлений товар оплачено частково в сумі 292 000 грн., що підтверджується банківськими виписками, та повернуто товар позивачу на суму 5 337,05 грн. згідно з накладними від 23.07.2010 року № ВН-0000002 і від 14.09.2010 року № РН-0000018.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до покупця про стягнення заборгованості, штрафу та пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого за договором товару.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості, штрафу та пені мотивовано встановленням обставин прострочення виконання зобов'язання відповідачем з оплати частини поставленого за договором товару та необгрунтованістю вимог про стягнення заборгованості в сумі 5 130,92 грн. у зв'язку з недоведеністю поставки позивачем товару на зазначену суму.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 та 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено обставини прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за спірним договором та підстави для нарахування пені за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року і штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів, та з урахуванням застосованих норм матеріального права та умов договору правомірно стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 154 974,38 грн. і штраф у сумі 7 748,72 грн. та відмовлено в решті позову у зв'язку з недоведеністю поставки товару на суму 5 130,92 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття З ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, судами не враховано, що сума пені за період з 01.10.2010 року по 30.03.2011 року становить 154 974,38 х 0,042466 % х 182: 100 = 11 977,68 грн.

Таким чином, судами обох інстанцій наведено невірний розрахунок розміру пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а тому прийняті судові рішення в частині позову про стягнення пені підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача пені у сумі 11 977,68 грн. та про відмову в решті цих вимог.

За таких обставин, оскаржені судові рішення в частині позову про стягнення пені не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині, а в решті постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Українська геологічна компанія" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012 року в частині позову про стягнення пені та витрат зі сплати судового збору скасувати і прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з державного підприємства "Українська геологічна компанія" (02088, м. київ, пров. Геофізиків, 10) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Севпродукт і К" (99003, м. Севастополь, вул. Пирогова, 3) 11 977,68 грн. пені та 3 579,03 грн. витрат зі сплати судового збору, а в решті позову про стягнення пені відмовити.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від року 20.06.2012 року залишити без змін.

Здійснити поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012 року у справі № 5011-66/2150-2012 в частині стягнення з державного підприємства "Українська геологічна компанія" пені в сумі 28 205,34 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 3 818,57 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Севпродукт і К" на користь державного підприємства "Українська геологічна компанія" 239,54 грн. витрат зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної й касаційної скарг.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк